Последние блоги

Україна - козацька мати,або Сомволи козацтва

Народне невдоволення існуючим режимом завжди набуває певної конкретної форми. Коли терпіння нації закінчується, з’являється такий спротив, який поневолювачі і у страшному сні уявити не могли. Такою формою протесту стали колись українські козаки. Посилення феодальної експлуатації з боку польських і литовських феодалів, шляхти, прогресуюче закріпачення селян, полонізація українського народу, наступ католицької церкви на права православної, посилення релігійного гніту українців – всі ці та багато інших факторів стали головними причинами виникнення козацтва.
Існують різні версії щодо походження слова «козак». Одні джерела стверджують, що слово походить від половецького «Cosac», що означає «варта». Інші доводять, що слово з’явилось з кримсько-татарського або тюркського :«Qazaq» у значенні «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод». Нині спеціалісти й досі не зійшлися на єдиній думці, звідки виникло слово «козак».
Будучи спершу неорганізованою стихійною силою, вони остаточно оформились у Запорозьке козацьке військо, яке сформувалося в середині 16 століття, хоча саме слово було вміщене у словники вже у 14 столітті (зокрема словник половецької мови — Кодекс Куманікус), а отже самі угруповання козаків виникли ще раніше.
З часом, враховуючи постійні можливості нападів, з’явилася потреба у будівництві оборонних фортець, які називалися «Січчю». На території кожної Січі обов’язково знаходилися церква, господарські будівлі та житлові приміщення, що називалися «курені». Першу Січ побудував князь Дмитро Вишневецький у 1550 році на острові Мала Хортиця, що знаходиться у руслі Старого Дніпра. Історики виділяють вісім Січей: Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам'янську, Олешківську, Нову і Задунайську. Остання — Задунайська Січ розпалася в 1823 році.
Історія існування козацтва — це суцільні війни. Тактика козаків та іх майстерність у веденні бою вражали супротивників, тому послугами козаків часто користувалися як Європа, так і Росія.
Як і будь-яка організована військова сила, козацтво мало свої символи, які називалися «клейноди». У всі часи клейноди вважалися чи не найбільшим багатством війська, втрата їх була великою ганьбою. Військові клейноди належали усьому війську і вручалися обраній на відповідну посаду старшині. Кожна з клейнод мала своє особливе значення. До клейнод належали:
• Печатки війська
На печатці зображувалися лицар з мушкетом на плечі, з шаблею та козацьким рогом. До того ж, біля козака була зображена могила (курган) зі списом на ній, що означало прикордонну службу запорожців. Кожний полк на Запоріжжі мав свою печатку. До речі, ці печатки були надані Баторієм. Символом влади судді була печатка зі срібла із зображенням козака з шаблею та самопалом на лівому плечі. Навколо напис: «Печать славного Війська Запорозького Низового».
• Корогва
Корогва — це прапор козацького війська. Барви прапору були різноманітними, зокрема часто використовувалися червоний, жовтий, блакитний та чорний, як матеріал використовувався шовк та інші дорогі тканини. Деякі з них оздоблювалися вишивкою. На корогвах найчастіше зображувалися Богородиця, хрест зі списом, святі та ангели, які вважалися покровителями козацького війська. Згодом, після поділу козацького війська на полки і сотні, кожний полк і сотня отримали свою корогву, на яких частіше всього були герби повітів, леви, орли або мечі. Почесний обов’язок носити корогви виконували хорунжі.
• Значок
Це мала корогва, яку використовували в повсякденності замість прапора. Значки обов’язково додавалися до гетьманської, полкової та сотенної корогов. Вигляд значка дещо відрізнявся від вигляду головної корогви. Полотнище значка здебільшого мало форму трикутника чи прямокутника з трикутним кінцем, але колір його відповідав кольорові великої корогви.
• Булава
Булава була символом влади гетьмана, полковника та кошового отамана Запорозької Січі. Вона складалася з дерев'яної чи металевої ручки до одного метру довжиною, до якої кріпиться металева, дерев'яна чи кам'яна куля 10—15 см у діаметрі. Часто булава оздоблювалася коштовним камінням. Булава полковника також «перначем», бо замість кулі мала кілька металевих пластин — «пер». Іноді символ гетьманської влади уособлювала також слугувала комишина – палиця з очерету.
• Бунчук
Бунчук являв собою держак із золотою кулею, під якою підвішене кінське волосся. Взагалі бунчук — турецького походження і був у турків замість прапора. На відміну від булави, яка частіше за все була у гетьмана одна, бунчуків було декілька. До речі, при перемозі Стефан Баторій дав Гетьману Ружинському символи влади – вищезгадані булаву, шовкову корогву з білим орлом і бунчук — як символ перемоги козацького війська над невірними, здобутий козацькою кров'ю, та печатку з гербом, на якій був лицар з мушкетом в козацькій шапці.
• Каламар
Каламар-символ влади писаря, що являв собою інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил. У канцеляріях козаків чорнильниці — каламари мали різноманітні форми й часто були мистецькими витворами народних умільців. Матеріалами для виготовлення каламарів слугували метали (найчастіше бронза та срібло), скло або кераміка. Варто виділити стаціонарні та похідні каламарі. Перші мали декілька посудин для чорнил та спільну кришечку, а другі мали кришечку або затичку, щоб запобігти виливанню чорнил.
• Литаври
Ударний музичний інструмент. Литаври представлені у вигляді декількох мідних котлів, відкрита сторона яких затягнута шкірою. Ця клейнода знаходилася у довбиша.
• Гармати
Гармати одночасно були і шанованими клейнодами,і засобом оборони. Особливою популярністю користувалися фальконети – довгі гармати з порівняно тонким дулом, і моздіри (мортири) – короткоствольні гармати з дуже великим калібром для бомбардування будівель та укріплень противника і їх руйнування. За допомогою таких артилерійських досягнень багато живої сили противника можна було знищити ще в обложеному місті чи укріпленні перед його вилазкою.
• Сурма
Це старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент, який знаходився у віданні сурмача.
• Пернач або шестопер
Ребристі булави, які носилися за поясом і належали козацьким полковникам та курінним отаманам.
Майже усі козацькі клейноди зберігалися в січовій скарбниці і виносилися тільки за особливим наказом кошового.
На озброєнні у козаків знаходилися ножі, списи, шаблі, а згодом до них додалися пістолі, рушниці та фузії. Відомими символами козацтва також є кораблі-чайки, що будувалися з верби або липи. Довжина бортів суден яких сягала 20, а ширина — 4 метрів. Було по 10 весел з кожного борту. Залежно від розміру судна, воно могло вміщувати від 50 до 70 чоловік.
Насправді, безліч символів козацтва є для нас назавжди втраченими, козацькі клейноди перебувають нині у різних музеях світу.
Часи козацтва та клейноди козаків — наша чудова історична минувшина, якою ми можемо і мусимо по праву пишатися. Що б не відбувалося нині на Україні, а ми маємо пам’ятати, що ми – нащадки козаків,і в кожному з нас кипить козацька кров, що не дає нам примиритися з життєвими обставинами і дає силу боротися за своє майбутнє. Знати та поважати історичне минуле – наш прямий обов’язок як гідних громадян України та нащадків козаків. Пишаймося козацтвом, любімо Батьківщину.
Слава Україні!
comments powered by Disqus