Лучшее

image

«Мы обязаны вычислять коррупционный сегмент. А иначе будет нам грош цена» — Вадим МЕЛЬНИК, финансовый эксперт

Как остановить тотальное воровство в стране? Как вывести из тени миллиарды финансовых средств, которые сегодня прячут украинцы, не желая платить налоги? Почему в Украине вопросами коррупции и хищений сегодня занимается сразу несколько силовых ведомств, но результаты этой работы еще очень далеки от совершенства? Cможет ли решить эту проблему создание финансовой полиции — самого действенного инструмента борьбы с экономическими...
image

Гоп — «Стоп коррупции» ломится в ВР. Богдан Хмельницкий — впереди на «краденном» коне

Предел, казалось бы, есть всему. Но способностям и возможностям махровых украинских коррупционеров предела нет. Ради достижения своих целей они применяют виртуозные теневые комбинации, щедро развешивая на уши украинцев лапшу о не существующих ратных подвигах в борьбе с коррупцией. Если до определенного времени последним бастионом, хоть как-то сдерживающим меркантильные аппетиты чинуш, политиков, силовиков и правоохранителей, были...
image

Легальный бизнес просит Верховную Раду спасти их от геноцида Минфина – видео, инфографика

Фискальная «шариковщина», «динамитная рыбалка» – как только не называли в последнее время разрекламированную Минфином систему мониторинга критериев оценки рисков (СМКОР). Задуманная как инновационное средство для борьбы со «схемщиками» и «скрутчиками» (махинаторами с фиктивным НДС) на деле СМКОР проявила себя как авиация свихнувшегося генерала, которая, дабы ликвидировать сотню террористов, уничтожает целый город с сотнями тысяч...
image

Громадськість закликає негайно очистити ФПУ від схем Осового та Саєнка!

3 жовтня, об 11:00, у прес-центрі «Народної партії України» по вул. Рейтарська, 6-а, відбудеться Круглий стіл «Профспілковий Майдан — очищення від корупції та реформування Федерації профспілок України» Шановні журналісти, громадські діячі, активісти! Запрошуємо вас взяти участь в круглому столі, під час якого відбудеться обговорення проблеми тотальної корумпованості нинішнього керівництва ФПУ, та будуть визначені головні...
image

Стоп Бочкала. Стоп Хмельницький. Стоп здирництво (ВІДЕО)

Кризові явища в економіці торкнулись і ринку видобування піску. Великі підприємства почали нести збитки через нелегальних старателів. Природно, що у Києві та Київській області бізнесмени вирішили прибрати з ринку тих, хто працював незаконно. Підприємцям допомагали члени ГО “Стоп корупції”, які згодом почали вимагати гроші з легальних видобувачів піску за невтручання у підприємницьку діяльність. Першу скрипку у боротьбі з нелегалами...
image

У Березані, що на Київщині, блокують роботу міської виборчої комісії

Кому першому спало на думку, що процес декомунізації слід починати саме з перейменування вулиць та знищення пам’ятників вождів тоталітарного режиму, громадськість вже достеменно не пригадає. Але до процесу руйнації ми підключились із швидкістю спринтерського бігуна, наївно сподіваючись, що саме ці дії змусять українців назавжди розпрощатись із совєцьким минулим, де панувало телефонне право, єдино вірна лінія партії та її керівна роль, а тих,...

Последние блоги

Прокуратура умышленно саботирует суд по Денисюку, так как дело развалилось не собравшись



Генерал-лейтенант Василий Грицак заявил, что бывший глава ГНА Харьковщины не причастен к преступлениям команды Януковича

Апелляционный суд Киева вновь перенес заседание по делу против бывшего главы налоговой администрации Харьковской области Станислава Денисюка в связи с невозможностью его доставить в судебную инстанцию, а также по причине опоздания прокурора на рассмотрение апелляционной жалобы. Об этом сообщил журналистам в кулуарах суда экс-нардеп, генерал-лейтенант милиции Василий Грицак.

По его словам, рассмотрение дела намеренно затягивается стороной обвинения, а в это время ни в чем невиновный экс-налоговик уже более 20 дней вынужден оставаться в застенках СИЗО.

«Я Станислава Денисюка знаю много лет. Мы вместе с ним начинали службу в 1989 году в Харькове. Потом вместе работали в МВД. Затем он возглавлял УМВД в Харьковской области, возглавлял УМВД на Донецкой железной дороге, после чего был назначен главой ГНА Харьковщины. После того, как пан Клименко пришел к власти, в первый же день он уволил Денисюка без всяких причин. Сегодня же было открыто уголовное дело по ст. 255 УК из-за якобы создания преступной группы Януковича, Азарова, Арбузова, Клименко, Захарченко и др. лиц. Но Денисюк в тот период, по которому ему предъявляют обвинение, уже не работал в налоговой, не подписывал ни одного документа. Это дело сфабриковано и фоновое, чтобы его показывать по телевидению; показывать американским и европейским партнерам, что в Украине якобы идет борьба с коррупцией. Но действующие коррупционеры – это сегодняшняя власть», — заявил Грицак.

Он также добавил, что те люди, «которые действительно где-то совершили преступление, должны отвечать, и — нет вопросов».

«Денисюк же находится 21 день в СИЗО, и за это время к нему ни разу не пришел следователь. Во второй раз уже переносится слушание в Апелляционном суде по непонятным причинам. Сегодня прокурор сказал, что он опоздал. Это такая ответственность военной прокуратуры, что когда на заседание надо прийти в 10:10, прокурор приезжает в 11:15, и убеждает, что заседание должно начаться в 11:10?! Или он читать не умеет, или ему его руководители не подсказали, или он вообще не смотрел решение суда, которое было о переносе», — возмутился офицер и уточнил, что в Апелляционном суде информационное обеспечение работает нормально, узнать о графике рассмотрения дел несложно.

«Судьи Апелляционного суда рассматривают много дел. Но по Денисюку слушание один раз перенесли, второй раз перенесли, а человек незаконно содержится по сфабрикованным обвинениям. Сегодняшняя Украина – это полное беззаконие. На это обращают внимание и народные депутаты, и правозащитники, и общественные организации», — подчеркнул Василий Грицак.

Экс-нардеп также напомнил, что вместе с Денисюком он входит в «Союз генералов органов внутренних дел Украины», и «мы все генералы знаем, а также уверены, что Денисюк непричастен к преступлениям команды Януковича». «Если суд и прокуратура считают по-другому – пусть докажут, но за 21 день в СИЗО не прибыл следователь, чтобы хотя бы допросить. Это вот такая «работа» силовиков», — заявил офицер.

В свою очередь адвокат Денисюка Сергей Вилков подтвердил, что с момента задержания его подзащитного следователь ни разу не явился для проведения допроса, и что сегодняшнее заседание было перенесено именно из-за неявки вовремя представителя гособвинения.

Также защитник интересов экс-налоговика подтвердил информацию СМИ, что затягивание с рассмотрением дела – это давление на Денисюка, «и сторона защиты будет реагировать на все эти нарушения соответствующим образом, согласно действующему законодательству».

Птенцы Пшонки под крылом у Матиоса выросли в матёрых стервятников: как схемы Януковича расцвели при новой власти

Схемы Януковича по открытию уголовных дел и посадке неугодных режиму в СИЗО для отжима их денег и собственности продолжают активно процветать и сегодня.



Оппозиция образца 2010-2013 гг. добивалась, чтобы уголовное преследование не становилось способом по отжиму бизнеса и активов и требовала совместно с правозащитниками, чтобы в Уголовно-процессуальный кодекс, который многие юристы называют «УПК имени Портнова» (усиливающего права силовиков), внести ряд изменений.

В частности, оппоненты Януковича активно настаивали на отмене взятия под стражу в качестве меры пресечения при привлечении подозреваемых по делам о хозяйственных (экономических) преступлениях, заменив арест внесением залога.

При экс-президенте использование силовиками такой нормы УПК стало излюбленным способом закрывать оппонентов в СИЗО, после чего «работать» с ними и раскручивать в своих коррупционно-политических целях.

Однако, придя к власти, бывшие оппозиционеры сразу забыли о том, что это было их требование и, прикрываясь праведным гневом, начали открывать сотни дел, добиваясь без веских оснований на начальном этапе следствия «закрывать» фигурантов уголовных производств. Тем не менее, после внесения необходимых сумм, естественно не в бюджет, расследование дел затухало, а многие обвинения разваливались и о «громких» делах забывали.

Такой подход стал эффективным инструментом не только перераспределить награбленное чиновниками режима Януковича, а и для борьбы между командами из представителей новой власти.

Особо изощренным стала возможность без следствия, без решения суда и доказательств закрывать подозреваемых в изоляторы.

В частности, статья 208 УПК однозначно говорит, что человек может быть задержан исключительно только если его поймали в момент совершения преступления или сразу после него, когда потерпевший указывает на подозреваемого, а также если есть обоснованные основания считать, что фигурант «тяжкого или особо тяжкого коррупционного преступления, отнесенного законом к подследственности НАБУ» может убежать с целью скрыться от ответственности.

Таким образом, формально закон создал условия для того, чтобы уголовный подтекст не использовался силовиками как средство по зарабатыванию денег на открытии дел по хозпреступлениям, но гарантировал безопасность общества для преступлений, связанных с насилием.

Но, к сожалению, явные грубые нарушения этих норм происходят сплошь и рядом, превратившись в пиар-акции «борцов с преступностью» и власти вместо реальной борьбы с коррупцией.

Ведь прокуратуре на привлечение подозреваемых к ответственности и для ходатайства о мере пресечения необходимо реальная работа по поиску улик. А наличие улик будет серьезно осложнять задачу по закрытию уголовного дела после того, как подозреваемый человек рассчитается.

Обещанного три года ждать?

Таким образом, на третий год после победы Евромайдана мы видим пока только громкие задержания коррупционеров, после чего практически ни одного дела против задержанных силовики так и не довели до суда, а фигуранты не получили реальных сроков.

Все мы помним показательное задержание генералов ГСЧС прямо на заседании Кабмина. Вероятно, исходя из ст. 208 УПК, экс-премьеру Арсению Яценюку и главе МВД Арсену Авакову виднее, что правительственные заседания – место совершения коррупционных преступлений.

Задержания нардепа Игоря Мосийчука, отстраненного главы ГФС Романа Насирова, «бриллиантовых прокуроров» и десятки других «резонансных» задержаний топ-чиновников в рамках «антикоррупцинионных операций» и бывших представителей власти Януковича так по факту и остались не больше чем показухой и пшиком, а до каких-то успехов в преодолении реальной коррупции в стране это, к сожалению, не привело.

Последним верхом цинизма, правового нигилизма и откровенного беспредела стала нашумевшая пиар-акция военной прокуратуры по незаконному задержанию и насильственной доставке в Киев экс-налоговиков времен экс-президента.

Как результат, вместо обнародования реальных и конкретных доказательств вины фигурантов «коррупционных дел» и привлечения их к ответственности мы видим картинку из сериала «грабь награбленное».

Подходы следствия критикуют как многие украинские правозащитники, так и народные депутаты.

Известная правозащитница, юрист и представитель общественной организации Национальная антикоррупционная армия Марина Помазанова раскритиковала показуху правоохранителей, отмечая, что, «если исходить из фабулы статьи 208 УПК, говорить о причине задержания как совершение преступления, которое якобы совершалось год или более назад, не приходится».

«Им же не инкриминируют преступления, которые совершены вчера или позавчера. Все это – 2015-й, 2014-й и так далее. Значит по этой причине повод отпадает сразу. По этой же причине не подходит и часть вторая этой статьи, потому что непосредственные свидетели или потерпевшие должны были сообщить о правонарушении год, два или три года назад», — пояснила Марина Помазанова.

По ее словам, следствие, внезапно задерживая фигурантов, нарушает их права, «так как задержанные не знают, какой у них статус, являются ли они вообще фигурантами каких-то дел, и у силовиков расчет идет как раз на внезапность, растерянность и что кто-то от страха или еще по каким-то причинам наконец сообщит им информацию, которая может лечь в основу обвинения».

«Потому что если гражданина задерживают на основании, как предписывает УПК, обоснованного подозрения, то в хозяйственных преступлениях такое подозрение означает цифры, имена, даты, названия компаний, банковские и другие документы… Как правило, следствие такими документами не располагает, а просто надеется их выявить как раз таким неожиданным задержанием, обысками в жилищах и офисах. То есть, грубо говоря, силовики выходят на дело практически с голыми руками, надеясь добыть доказательства уже в процессе»,
— пояснила правозащитница.

Она также добавила, что в итоге таких методов, часть людей вообще оказывается не причастной к инкриминируемому, части людей удается избежать наказания из-за непрофессиональных и неквалифицированных действий силовиков, и «они правосудию наносят больше ущерба, чем приносят пользы».

Комментируя дело экс-налоговиков, г-жа Помазанова добавила, что показательное задержание «это – скорее всего пиар, направленный на устрашение каких-то политических оппонентов… Это однозначно – превышение своих должностных полномочий, нарушение конституционных прав задерживаемых».

Также Марина Помазанова добавила, что ничего общего такие злоупотребления следственных и правоохранительных органов с европейским правосудием не имеют и, кроме того, являются должностным преступлением, совершённым организованной группой, предусмотренным ст. 365 Уголовного кодекса Украины — «Превышение власти работником правоохранительного органа».

Народный депутат Украины из группы «Воля народа» Евгений Рыбчинский в свою очередь подтвердил, что власть не заинтересована отменять «УПК Портнова», используя его нормы для своих политических и других целей.

«В коалиции сейчас две фракции, которые и определяют повестку дня в Верховной Раде, они выносят на обсуждение законы, за которые голосуются. И если не вносится закон (об изменении УПК) – это только потому что власть говорит одно, а делает другое», — сказал он.

Секретарь комитета Рады по вопросам предупреждения и противодействия коррупции добавляет, что «результатом любого правоохранительного и антикоррупционного органа, в данном случае ГПУ, может служить только одно: количество реально возвращенных украденных денег в бюджет Украины». «Я напомню, что в этом году мы заложили в бюджет возвращение средств в 10,5 млрд грн от антикоррупционных расследований. В прошлом году, это было 7,5 млрд грн, но этого и близко не было выполнено, даже минимально. И люди, которые должны реально сесть за решетку», — прокомментировал народный депутат результаты работы ГПУ и других антикоррупционных органов.

Также, по его словам, настоящего обновления прокуратуры новыми качественными кадрами, к сожалению, не произошло.

Кто «рулит» военной прокуратурой и что движет прокурорами

Для большего поминания, во что превратилась военная прокуратура при Матиосе, давайте более детально разберемся, кто руководит военной прокуратурой и делает погоду в сфере борьбы с коррупцией по линии ГПУ. Может вопрос – к профессионализму кадров в верхушке военной прокуратуры и их чистоплотности?!

О «подвигах» и промахах недолюстрированного главного военного прокурора Матиоса СМИ уже неоднократно писали ранее. На днях же активисты движения «Стоп Матиос» сообщили о наличии аудиозаписей, на которых одиозный прокурор без стеснения намекает близким фигурантам одного из последних коррупционных дел «порешать все вопросы за деньги». Это и не удивительно, ведь за военной прокуратурой при Матиосе уже давно тянется шлейф ведомства как «главного решалы страны».

Поэтому более подробнее остановимся на заместителях главного военного прокурора, ведь, как известно, короля играет свита.

Заместителем главного военного прокурора работает 34-летний Дмитрий Борзых. Согласно подданной декларации, за последний год благополучие этого прокурора заметно улучшилось: в его собственности появилась престижная иномарка Toyota Camry с указанной стоимостью 300 тыс. грн. (при его «скромной» годовой зарплате в 378 тыс. грн), от продажи имущества он получил чуть свыше 0,5 млн грн, а наличкой прокурор держит 33 тыс. долларов.

Тем не менее, ездит прокурор, как сообщили сего соседи, на внедорожнике Mercedes GLS400 стоимостью от 2 млн грн.



Может, эта элитная машина появилась из серии «бабушка подарила», «друг дал покататься», «я – не я, и машина не моя», но общественность давно уже перестала верить в такие оправдания власть имущих. Всё тайное рано или поздно становится явным!

Ранее о том, что прокурор живет не по средствам сообщал фотожурналист Макс Левин, который в ходе судебных заседаний по «делу Власенко», запечатлел ручку Montblanc Thomas Mann у Борзых, стоимостью 1,5 тысяч долларов, и назвал законника в этой связи «перспективным».

Не лишним будет напомнить, что Борзых при Януковиче и генпрокуроре Пшонке работал на должности заместителем прокурора Ленинского района Луганска. Однако после начала российской агрессии на Донбассе молодой «специалист» был переведен в Киев и получил более «хлебные» посты. Сначала он работал в руководстве прокуратуры Голосеевского района столицы, а потом пошел на повышение, став фактически «правой рукой Матиоса».

Надо ли говорить, что по информации ряда блогеров, отчим прокурора, оставшись на оккупированной территории, якобы стал полевым командиром одного из отрядов боевиков «лнр» в Славяносербском районе Луганщины, всячески поддерживая Путина и его агрессию. О чем, в частности свидетельствуют его блоги в интернете. Вот некоторые цитаты из них: «Санкциями нас не испугаешь, если уж слишком «туго» будет, сами начнем жрать красную и черную икру...», «Как приятно испытывать гордость за нашу сильную страну, за то, что даже один Россиянин стоит больше всего мирового сообщества. Спасибо тебе Владимир Владимирович, ты возродил мощь России и Уверенность в нашей правоте!!!» и др.

Ранее СМИ и блогеры сообщали, что Борзых не без содействия Матиоса якобы привлечен к бизнес-схемам в военной прокуратуре в части зарабатывания денег от переквалификации дел против сепаратистов на более мягкие правонарушения, прикрытии коррупционных схем, конвертцентров и контрабанды.

Прокурором отдела военной прокуратуры ГПУ трудится Руслан Андреевич Кравченко выходец из Северодонецка. Согласно его декларации за 2016 год, при скромных прокурорских доходах и официальном отсутствии каких-то активов, в прошлом году прокурор где-то раздобыл наличными 162 тыс. грн.

В подтверждение того факта, что прокурор продолжает улучшать свое материальное положение, а также гнуть линию «донецких», подыгрывает беглому экс-президенту, свидетельствует, например, тот факт, что в рамках скандального дела о госизмене Януковича он публично попался на предоставлении неправдивой информации о местонахождении беглого экс-главы государства.

Еще один молодой прокурор времен Пшонки и Януковича – Денис Чехунов – немного разбавляет эту компанию «донецких»: он начинал свою карьеру в прокурорской системе с должностей в прокуратуре Харьковской области. Но стремления к красивой жизни ему, похоже, тоже не занимать. Согласно декларации прокурора за 2016 год ездит он на козырных иномарках Toyota Land Cruiser, а его жена — на Toyota Camry. В финансовой отчетности Чехунова также указано, что его супруга, занимающаяся бизнесом, пополнила семейный бюджет на 810 тыс. грн, еще 7 млн грн принесла продажа недвижимости, которая была записана на жену прокурора. Сам же Чехунов владеет земельными участками площадью свыше 3 тыс. кв. м и небольшой квартиркой. Наличкой же у прокурора — $73 тыс. и 740 тыс. грн. При этом годовая зарплата Чехунова на должности прокурора составила 336 тыс. грн.

Не лишним будет отметить, что отец Чехунова при Януковиче был депутатом Харьковского облсовета от Партии регионов, а сейчас работает директором коммунального предприятия «Госпром», в сфере деятельности которой — предоставление помещений в аренду. В своей декларации за 2016 год Николай Чехунов указал земельные участки площадью свыше 80 тыс. кв.м, дорогую недвижимость, авто, сотни тысяч долларов и гривен как наличкой, так и на депозитах, доходы от акций и дивиденды.





Также по информации из открытых источников известно, что двоюродный брат Чехунова – Виталий – в России входит в партию Путина «Единая Россия» и недавно был назначен вице-мэром Белгорода.



Однако самым примечательным персонажем в аппарате военной прокуратуры ряд СМИ называет Сергея Долгополова. Он ранее занимал должность начальника отдела и курировал гособвинение по ряду резонансных экономических преступлений, имея при этом открытый доступ ко всем производствам и информации ГПУ. А с подачи Матиоса 6 июня 2017 года генпрокурор Юрий Луценко назначил Долгополова первым заместителем главного военного прокурора.



Согласно декларации Долгополова, живет он небедно, имея квартиру за 702 тыс. грн, личное машиноместо на парковке стоимость 120 тыс. грн, иномарку Honda CR-V за 326 тыс. грн., наличку в сумме $16,5 тыс. и 14 тыс. грн. Зарплата прокурора составила в прошлом году 431 тыс. грн.

В последнее время помимо коррупционных скандалов, вспыхнувших вокруг «команды Матиоса», Долгополов оскандалился тем, что его тесть до недавнего «работал» на должности судьи в так называемом Верховном суде «днр», а недавно он тоже пошел на повышение, возглавив этот нелегитимный орган оккупантов Донетчины. По словам очевидцев, кроме всего прочего отец Долгополова возглавляет так называемый «трибунал», который «судит» украинских военных-участников АТО. О судьбе ряда военнослужащих, пропавших на Донетчине с начала войны, до сих пор ничего неизвестно. Кто знает, какие «приговоры» приводили в исполнение оккупанты с подачи такого «трибунала» и его главы – тестя украинского прокурора Долгополова.

Это в очередной раз подтверждает тот факт, что сотрудники военной прокуратуры активно поддерживают свои связи с сепаратистами и боевиками и нередко благодаря своим должностям оказывают им содействие, поддержку и, возможно, лоббируют интересы России и Януковича в ГПУ, а также, набравшись опыта по зарабатыванию денег, выросли из «птенцов Пшонки» в настоящих стервятников Матиоса…

Источник

Міністерство юстиції закрито для людей!


Напередодні члени громадської спілки «Аграрна самооборона України»: сільгоспвиробники, фермери, переробники з Кіровоградської та Миколаївської областей, зібралися в столиці на пікет біля стін Міністерства юстиції України.

Відео акції протесту:



Акція зібрала близько 200 учасників під гаслами «Поборемо рейдерство разом!». Учасники вимагали від міністра юстиції Павла Петренка поновлення прав власності керівників підприємств, що постраждали від рейдерів у Кіровоградській та Миколаївській областях, скасування незаконних реєстраційних дій, здійснених «чорними» реєстраторами та невідворотності покарання владних чиновників, які приймали участь у рейдерстві.


Зі вступним словом виступив голова Громадської Спілки «Аграрна самооборона України» Юрій Крутько, який озвучив вимоги мітингувальників, та намагався передати керівництву Міністерства підготовлене звернення, в якому чітко описані події щодо постраждалих підприємств.


Текст офіційного звернення тут: Звернення до Міністерства юстиції України

Мирне зібрання тривало близько двох з половиною годин. Люди намагались своїми закликами запросити до конструктивного, мирного діалогу представників Міністерства. Але, судячи з усього, міністр юстиції України, разом із підлеглими злякались свого народу – перед зачиненими дверима, задраєними ролетами у робочий час, було виставлено посилений наряд бійців Національної гвардії України. За словами організаторів, після проведення акції учасникам пікету стало зрозуміло, що рейдерські захоплення на території Кіровоградської та Миколаївської областей були здійснені зі згоди головних рейдерів країни – керівництва міністерства юстиції України на чолі з Павлом Петренком. До учасників акції ніхто так і не вийшов, тому керівництво АСУ оприлюднює свої вимоги до влади через засоби масової інформації.


«Влада нас не чує, і не хоче чути. Виходячи з даної ситуації, мусимо попередити Мін'юст, що наступного разу ми прийдемо в Київ до міністра юстиції, на совісті якого більшість рейдерських захоплень в Україні, зовсім з іншим настроєм, в набагато більшій кількості, і не поїдемо доки наші вимоги не почують, і не будуть прийняті відповідні дії та рішення. Не примушуйте людей вдаватись до радикальних заходів», — попередив Юрій Крутько.

Чи потрібні «вічні гульки» біля Софії?

«Непомітно, але якось занадто стрімко майданчик біля Софії став місцем для постійної гучної гулянки… Скільки можна вже?!» – обурено промовляє мій супутник, з яким минаємо чергове монтування сцени на Софійській площі. А я замислююсь над цим риторичним питанням. Дійсно – скільки ще?



Софійський собор, до речі, створений за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, є найдавнішим храмом на території України, внесеним до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Та це не має жодного сенсу, коли справа доходить до насиченого відпочинку українця XXI сторіччя після відбування офісної панщини, студентського кріпацтва та ще якогось ярма, після якого треба обов’язково бігти стрибати в місця масового скупчення людей. Бо хто не скаче, той москаль. Тому всі вихідні та свята кияни та гості столиці «відриваються» на площі біля собору на повну. В Києві ж немає більше місця для open-air заходів з гучною музикою до пізнього вечора. На Хрещатику також не можна проводити гучних закладів. Щоправда, якщо це Євробачення – тоді, звісно ж, можна. Бо «Україна – це Європа»! Треба «не гірше, ніж в Європі». Але чомусь «Європу» цю зовсім не цікавить можливість завдання шкоди історичному фонду найдавнішого собору на території всієї суверенної держави, через постійні звукові вібрації від гучної музики. Не зважає ніхто також і на те, що, через безперервну окупацію Софії, весь транспорт у центрі стоїть зі швидкістю равлика, а люди, які живуть у центрі, можуть бути не зовсім у захваті від щоденної дискотеки біля свого житла.

Гуляння на Софійській площі, останній час, супроводжують усі популярні свята та не тільки свята. Тому святе місце пустим не буває майже ніколи. Наприкінці квітня біля собору на два тижні (тобто на весь час проведення конкурсу) розмістилась фан-зона для Євробачення. Організатори рекламували локацію слоганами накшталт: «Майданчик буде працювати щодня з 10:00 до 22:00 і за весь період роботи подарує відвідувачам 11 концертів». Дивно, що не 14 – може тоді б, нарешті, старовинні стіни коло Софійської площі хоч трохи потріскались би. Чи, хоча б, бруківка постраждала від нескінченного натовпу людей на площі, яка не ремонтувалась з 90-их років минулого століття.

Треба зазначити, що свята в нашій країні не відмічають довго – тиждень-два посвяткують, може місяць. В крайньому разі – два місяці. Але ж не більше! Більше не можна. Треба фан-зону для конкурсу на старовинній площі організувати, щоб ніхто далеко з центру міста не поїхав через нескінченні пробки. А що? Нехай всі лишаються в історичному центрі. Чи то дарма на Софійській площі стоїть ціла шеренга смердючих туалетів та зовсім поруч можна придбати запашний шашлик?

Чотири дні на Софійській площі триває святкування Дня Києва. В День вишиванки, 27 травня, в центрі важко знайти людину, яка б не була вдягнена в стилізовану українську вишиванку – всі дуже пишаються, що вони українці, і це гарно. А от те, що в більшості любов до України тільки вишиванкою і обмежується – дуже засмучує. Невже дійсно жодного причетного до святкування Дня прадавньої української столиці насправді ніщо українське не хвилює? Знову одне й те саме: святкування з гучною музикою, натовпом людей біля Софії, танцями, стійкими ароматами різної природи та вдяганням вишиванки в будь-якій незрозумілій ситуації.

На сайті Київради з’являлись петиції, в яких пропонувалось заборонити гучні свята на Софійській площі. Набрали вони аж 200 голосів з необхідних 10 000. Інші петиції на сайті Київради користуються значно більшою популярністю: київських котів визнали частиною екосистеми Києва – петицію підписали більш як 10 тисяч чоловік. Вірогідно, що люди почнуть дотримуватись санітарних умов біля Софії, якщо висадити по периметру площі десант з котів. Новій частині екосистеми Києва танці під гуркіт музики точно не сподобаються.

Олександра Верес

Навіщо влада «щимить» екс-податківців? - розслідування порталу Антикор

НОВОСТИ УКРАИНЫ: Навіщо влада «щимить» екс-податківців? - розслідування порталу Антикор

Силовики через три роки згадали про деяких колишніх держслужбовців замість переслідування справжніх злочинців та корупціонерів з представників старої та нової влади

В Україні боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади продовжує перетворюватися в якийсь фарс. Десятки початих силовиками кримінальних справ і показових публічних затримань на камеру і «спецоперацій» в результаті поки привели до великого пшику: немає жодної реальної посадки топ-корупціонерів, а правоохоронці тим часом не припиняють штопати все нові і нові справи, замість того, щоб довести хоча б кілька з них до логічного завершення й посадити за ґрати реальних злочинців, які і вже при нинішній владі непогано себе почувають, а їхні декларації рясніють прогресуючим досягненням успіху.

Прикро, що на цьому тлі деякі з відкритих кримінальних проваджень після Майдану закриваються так і не дійшовши до суду, частина з них розвалюються, спускаються на гальма, а висунуті звинувачення не підтверджуються фактами і конкретикою.

Всі шанси повторити таку долю має і гучна розпіарена нова справа так званих екс-податківців по «схемам Клименко» в частині обвинувачення ряду його фігурантів. А переслідування деяких затриманих у цій «успішній» спецоперації стало схожим на банальну розправу над опонентами, яка може бути вигідна і замовлена безпосередньо главою МВС Арсеном Аваковим, який може мати свою корупційну зацікавленість у переслідуванні деяких екс-податківців.

Безперечно, боротися з корупцією треба, саджати корупціонерів теж треба, однак те, як це вибірково відбувається з подачі «верхівки» МВС і ГПУ має мало чого спільного з законом, правом і демократією й перетворюється на недолугу помсту в стилі 90-х з боку міністра внутрішніх справ.

Дивна розправа над Станіславом Денисюком

Як випливає з доступних журналістам матеріалів, звинувачення на адресу колишнього голови Державної податкової адміністрації в Харківській області Станіслава Денисюка, показово затриманого минулого тижня разом з іншими екс-податківцями по «справі екс-глави Мінсдоха Клименко», розвалюються на очах, а аргументи, висунуті слідством, не витримують жодної критики.

Виявилося, що вже на етапі розслідування справу в частині обвинувачення Дениюска в нібито причетності до «схем Клименко» теж ризикує повторити десятки подібних проваджень, про успіх яких ГПУ хвалилася і рапортувала мало не зі 100% -ою впевненістю і доказовою базою. Але згодом ці справи розвалилися так і не дійшовши до судів.

Зокрема, на цьому тижні мало відбутися засідання Апеляційного суду щодо перегляду запобіжного заходу для Денисюка, однак суд вирішив перенести слухання на 7 червня 2017 року. Як вдалося з’ясувати з джерел в правоохоронних органах, відстрочка з розглядом апеляційної скарги сталася через неготовність матеріалів прокуратури для надання стороною обвинувачення аргументів колегії суддів.

Така неготовність, як повідомляють нам наші джерела, може бути спровокована тим, що «справа Клименко» підганялася під виступ генпрокурора Юрія Луценка в Раді на минулому тижні, а затримання підозрюваних відбувалося, м’яко кажучи, сумбурно, спонтанно і маніпулятивно.

«Таке відчуття, що брали всіх підряд без розбору, хто працював при Януковичі на різних посадах, щоб був більш ефектний піар, а також, щоб за допомогою кримінальної справи і за вуха притягнутих звинувачень натиснути на фігурантів справи, як це успішно практикує прокуратура останнім часом», — поінформували нас на правах анонімності в ГПУ.

Чому справа проти Денисюка перетворюється в черговий фарс силовиків

Нагадаємо, Денисюк очолював Державну податкову адміністрацію України в Харківській області в 2006-2011 роках. Тобто, виходить, він рік пропрацював після приходу до влади Януковича, а зараз чомусь силовиків зацікавив період роботи Денисюка в період Клименко, хоча, як відомо, Клименко очолив Мінсдох 12 грудня 2012 року і займав крісло міністра до лютого-2014, після чого втік з країни разом з членами «сім’ї» втікача Януковича.

Тобто це як мінімум дивно, що прокуратура «шиє» йому якісь схеми в період, коли фактично податківець вже не працював при Клименко. Останній, нагадаємо, очолив податкову країни в листопаді 2011 р. Більш того, як стало відомо з матеріалів з відкритих джерел, станом на липень 2011 р. Денисюк вже був попереджений про майбутнє звільнення в грудні-2011. Тобто з тим, з ким він нібито був в «злочинній групі» за версією слідства (Янукович, Азаров, Клименко і Захарченко), його збиралися вигнати з податкової. Згодом «злочинна влада» таки позбулася незручного і принципового податківця, звільнивши його 3 січня 2012-го.

Також з матеріалів справи стало відомо, що Денисюку інкримінують і нібито перевищення посадових повноважень при Клименко. Однак, згідно з інформацією з відкритого доступу, на момент роботи Денисюка на посаді голови обласної податкової в 2011 році відбувалася реорганізація ДПА Харківщини, і ніяких повноважень у нього взагалі не було, а всі важелі влади перебували у комісії з реорганізації, головою якої була зовсім інша людина.

Від фактів, якими як козирі оперують в Генпрокуратурі, адвокати Денисюка взагалі, м’яко кажучи, шоковані і здивовані.

«Інкриміноване Денисюку — протиріччя здоровому глузду, закону і реальному фактажу, допущене з боку слідства. І звичайно, встановлена взагалі невідповідна реальності застава, тому що якщо за відстороненого від посади глави ДФС Романа Насірова призначили заставу в 100 млн грн, то Денисюк у нас на 332 гривні виявився ще «злочинніше» за Насірова», — повідомив нам захисник інтересів екс-глави податкової інспекції Харківської області Олексій.

За його словами, по суті в обвинуваченні, висунутому Денисюку, «розвалювати-то нічого», оскільки йому не інкримінують нічого конкретного, і кажуть, мовляв, «ти був на посаді і увійшов в «злочинну» змову з Януковичем, Клименко і Захарченко», тобто які саме дії йому закидаються — взагалі незрозуміло».

«Ні те, що Денисюк якісь вказівки комусь давав, ні те, що він підписував якісь папери. Те, що справа не буде навіть направлена до суду — це 300%! Там взагалі нічого направляти. Це просто спосіб тиску на Денисюка з тим, щоб примусити його до якогось компромісу, про який краще запитати у тих, хто такі справи ініціює. Слідство получається тисне. Наприклад, якщо по всім затриманим екс-податківцям сумарно взяли заставу в 375 млн грн, з яких 100 млн грн — це з Денисюка», — обурився адвокат і додав, що вчиняється «точковий тиск на Денисюка, якому єдиному підозру особисто вручав головний військовий прокурор Матіос».

«Тобто це чітко Матіос виконує якісь свої замовлення, вирішує питання, а з правом і законом це нічого не має спільного», — додав він.

Дивне мовчання слідства

У Генпрокуратурі ніяких подробиць і деталей справи поки не повідомляють, посилаючись «на таємницю слідства». Уже минуло більше тижня з моменту затримання понад 20 фігурантів та рік, як кажуть у МВС та ГПУ, з початку слідства по цій справі, а ЗМІ та громадськості силовики навіть не надали ніякого наочного графіка «схем»: ні як перераховувалися кошти, ні назв фірм, ні документів з підписами, які підтверджують якісь розпорядження екс-податківців і їх роль в цій надуманій показусі.

Після направлення офіційного запиту в прес-службу прокуратури там пообіцяли «розібратися і дати відповіді у встановленому законом терміни».

Утримується від коментарів і сам Матіос, який проігнорував наші питання, адресовані йому особисто.

На жаль жодних відповідей досі ми не отримали.

Помста Авакова?

Також нам стало відомо, що за атакою на Денисюка може стояти особисто глава МВС Арсен Аваков, який очолював свого часу Харківську облдержадміністрацію і мав свої бізнес-інтереси в Харківській області, а також серйозні проблеми з законом, в тому числі через відкриту у 2000-х роках кримінальну справупро несплату фірмами Авакова податків в особливо великих розмірах.

Можливо, атакою на Денисюка нинішній глава МВС руками прокурорських намагається назавжди закрити питання щодо його бізнес-минулого і ряду сумнівних бізнес-операцій і «схем».

Крім цього, губернатором Аваков був при президенті Ющенко, представляючи його політсилу і його конфлікт з податківцями (підконтрольними уряду) міг крім бізнес-протистояння носити ще і політичну складову — в 2005-2010 рр. при губернаторстві Авакова працювали Кабміни, очолювані Тимошенко, Єхануровим, Януковичем і знову Тимошенко.

Тепер же, відчувши смак влади, у керманича МВС може з’явитися спокуса розібратися з усіма, хто колись виводив його на чисту воду і може багато чого розповісти про його темне підприємницьке і губернаторське минуле.

Глава МВС поки ці підозри теж ніяк не коментує — ні в «Фейсбуці» (як звик спілкуватися міністр з громадськістю), ні на публічних заходах, ні у відповідях на журналістські запити.

Фактор Насірова

У резонансній «справі екс-податківців» несподівано для всіх раптом сплив відсторонений глава ДФС Насіров, який, за словами, Матіоса, проявив «громадянську позицію і допоміг слідству в розслідуванні «схем Клименко».

Цей крок та слова Матіоса щодо Насірова з подивом та осудом сприйняло суспільство та ЗМІ, ставлячи цілком логічні запитання: з чого б це раптом чиновник, який намагається наразі всіляко виїхати в США, став раптом таким свідомим, і що йому раніше заважало передавати ГПУ дані про схеми «податківців Януковича»?

Більш того, за нашою інформацією, схеми «Клименко-Азарова-Курченко» процвітали і після перемоги Майдану. Нещодавно, наприклад, СБУ прикрила великий міжрегіональний конвертаційний центр в Харківській області, через який відмивали гроші за «чорне зерно» на мільйони гривень. Цей «конверт» з’явився не вчора, і не позавчора, і, схоже, з нього «годувалися» й нинішні недолюстровані чиновники, поплічники і «борці» з корупцією в силовому блоці країни.

Як повідомляють на правах анонімності підприємці Харківщини, після втечі Януковича і його соратників, тільки перші кілька місяців бізнес вільно дихав і працював, а потім схеми, побори і корупція повернулися в ще більших масштабах. Куди дивився Насиров, Аваков і Матіос раніше — питання залишається відкритим.

Також, як підтверджують підприємці Харківщини, саме під час роботи Денисюка на чолі податкової інспекції Харківської обл. був найбільш сприятливий клімат для підприємницького середовища та ведення бізнесу та відбувалася справжня, а не фейкова боротьба з корупцією.

Крім того, викликає великий сумнів «схемова» і взагалі фіскальна «компетентність» Насірова, який до 2015 року взагалі ніколи не працював в податковій системі країни! Що він може розповісти про «схеми Клименко-Януковича» — викликає великі сумніви та подив.

Тим більше, Насіров з урахуванням кримінальної справи на 2 млрд грн, яка мечем висить над ним, міг би придумати і не таке, щоб врятуватися, уникнувши відповідальності за тими статтями, які йому інкримінують.

У цій історії «хворий» Насиров ще більше опинився в смішному становищі: якщо він знав про «схеми Клименко» і його фігурантів раніше — чого він не повідомляв цього правоохоронцям (приховував щось сам або користувався сам послугами «схемщиків»?). Тоді проти нього за логікою силовики повинні відкрити нову справу – за приховування кримінального злочину або за співучасть.

Або, можливо, відсторонений головний фіскал країни чогось не договорює і намагається виторгувати у влади «квиток на свободу», втопивши при цьому інших, мовляв, нехай потім суди розбираються…

Розслідування може викрити корупцію з боку МВС і ГПУ?

За словами ж голови «Союзу захисту підприємництва» Сергія Доротича ті, хто раніше «кришував» схеми з податковими ямами, продовжують і далі перебувати на своїх робочих місцях, а справу проти екс-податківців почали через те, що ці фігуранти просто відмовилися «присягати» на вірність новій владі і брати участь в її схемах та відроджувати старі «мутки».

У зв’язку з цим, коментуючи «справу Клименко», у Верховній Раді ряд нардепів вважають дії ГПУ і інкриміновані екс-податківцям дії дешевим піаром та показухою, за якими немає ніяких конкретних доказів.

Зокрема віце-спікер парламенту Оксана Сироїд, наприклад, називала затримання колишніх податківців цинічним шоу. «Все, що було пов’язано з так званими обшуками й арештами, все це було шоу, добре підготовлене і режисоване… Тим більше витрачати на такі шоу величезні кошти з бюджету — це просто цинічно», — відзначала вона журналістам.

Заступник голови парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції Віктор Чумак в свою чергу висловив упевненість, що до суду згодом може дійти тільки кілька справ проти екс-податківців, а затримання фігурантів «справи Клименко» нардеп теж назвав чи не цирком.

«Про всі ці «пральні» банки, «мийні» контори, готівкові майданчики давно і дуже добре знали, адже цим займалася сама влада, і нічого такого, що влада не знала б раніше, в цих справах немає. А для того, щоб посилити виступ генерального прокурора в Раді, людям і показали таку велику піар-акцію», — цитує парламентаря «Апостроф».

Нардеп також додав, що обурення Авакова з приводу того, що затриманих прямо із залу суду стали відпускати під заставу, виглядає дивно: «А іншого нічого не могло і бути, адже з тих злочинів, які їм інкримінують, запобіжним заходом не є взяття під варту. Там — застава. І це нормально за всіма економічними злочинами, в тому числі, і корупційним. Це світова практика, і нічого іншого тут бути просто не може. Це передбачено Кримінальним процесуальним кодексом, правда, народ цього трохи не розуміє».

«Думаю, що може бути кілька судових вироків, але, швидше за все, не для всіх», — резюмував політик, підтвердивши слабкість аргументів слідства щодо низки затриманих фігурантів і спрогнозувавши масовий розвал звинувачень проти затриманих екс-податківців.

У свою чергу нардеп, член колегії МВС Антон Геращенко визнав, що результат спецоперації «залежить від якості роботи слідства» і м’яко натякнув, що епізод в частині підозри Денисюку — спроба силовиків фактично натиснути на нього з метою «розв’язати язик і розповісти «про ті взаємини, які були у керівництва податкової з губернатором Михайлом Добкіним; вони можуть багато цікавого розповісти, про те, як їх просили робити розстрочки щодо податку на додану вартість, і за яким фірмам повертати незаконний ПДВ».

У відповідь на ці випади Геращенко і затримання екс-податківців прокоментував і сам колишній губернатор Харківської області (2010-2014 рр.), екс-мер Харкова (2006-2010 рр.), а нині нардеп Михайло Добкін: «Говорити сьогодні про арешт «колишніх» після трьох років влади (прихильників Майдану — Ред.) — вже смішно… Нехай краще покажуть, хто поніс реальне покарання з корупціонерів нової влади...».

«Справа в тому, що Станіслав Денисюк, якого я поважаю як фахівця, порядну хорошу людину працював главою ПДА Харківщини з 2006 року по 2011-й. І якщо взяти період керівництва областю в цей час то з’ясується, що з 2006 по 2010 рр. обласною держадміністрацією керував нинішній прямий начальник Геращенко — пан Аваков, а при мені Денисюк працював трохи більше одного року», — заявив Добкін, підкреслюючи, що МВС на чолі з міністром влаштували за допомогою ГПУ «помсту своїм опонентам» і цькування, а якщо розібратися, то всі корупційні ниточки в результаті зможуть привести в кінці кінців і до самого Авакова.

Звертаючись же до нардепа Геращенко, Добкін також сказав: «Раджу вам, коли ви про щось говорите, дивитися в історію і в біографію людей – чи не попадаються там ті, з ким ви працювали».

«А то так, борючись з корупцією, скоро самі на себе вийдете», — додав Добкін, підтверджуючи той факт, що так, швидше за все і станеться — після подібних показових «спецоперацій» під слідство потраплять їхні ініціатори та виконавці, в тому числі і Аваков з соратниками і деякими «схемниками» від нової влади.

У той же час, за словами екс-глави Українського бюро Інтерпола Кирила Куликова, сенсу в показовій спецоперації по затриманню екс-податківців взагалі не було ніякого, а її результати і судові перспективи вже сьогодні викликають дуже великі сумніви.

«Я не розумію, який сенс був в цій «спецоперації». Але потрібно було показати депутатам і іншим, що ось так от затримали. Маю велику надію на те, що необхідність вести затриманих на вертольотах була. Зрозуміло, що публіка вимагала шоу, і вона його отримала. Якби публіка була розумнішою, вона б дивилася на результати, яких немає! При нинішньому керівництві МВС вже нічого не дивує», — сказав він.


Джерело

Правозащитник Эдуард Багиров показал журналистам секретный «бункер» Минюста (ВИДЕО)

Государственная машина не работает так, как бы хотелось большинству украинских граждан. Ее тормозит несметное количество факторов. Как заставить работать чиновников исполнять закон – об этом рассуждает известный правозащитник, глава правления Международной общественной организации «Международная лига защиты прав граждан Украины» Эдуард Багиров.

– Система, которая называется «государством», еще не избавилась от советских замашек и не стала сервисной организацией для жителей страны. «Кто у власти – тот у сласти», — говорили в народе сначала при царе, а потом и при коммунистах. К сожалению, и сегодня власть для большинства государственных служащих является источником сказочного дохода.

Первые лица министерств и их заместители – это, преимущественно, ставленники мощных финансово-промышленных групп. Иногда в топы пробиваются питомцы политических партий, которых взрастили те же олигархические группы. Начальниками департаментов, управлений, отделов и служб становятся наиболее толковые служаки, которые не раздражают руководство своими идеями и принципами. Эти служаки вынуждены набирать себе в штаты тех, кого им «присоветуют» — жен, не жен, умненьких мальчиков, дальних родственников, кумовьев и прочих дарований. Иногда среднему начальству удается принять на работу знающих и работящих людей – собственно, тех, на которых держатся министерства и ведомства.

А теперь представьте объемы документооборота, проходящие через органы власти. Зачастую письма, заявления, жалобы, справки, ходатайства, иски, отчеты, протоколы, акты… – имеют пятизначные регистрационные номера. Заметьте, за каждой бумажкой стоят человеческие судьбы, если не жизни. И в каждой такой бумажке редкий чиновник не пытается найти свой корыстный интерес. При этом частенько к получению неправомерной выгоды его подталкивают сами просители и заявители, которым неймется откусить от чужого пирога. В итоге через год-два чиновник становится «божком», направляющим кипучие финансовые потоки в «правильные» русла.

Вы скажете, что на пути прохождения неправедных денежных средств появляется Закон. Да, но ведь можно договориться с «законоохранителями». И тогда получается, что полицейские не могут найти подозреваемого, который харчуется в одном ресторане с начальником полицейского управления; суд выносит наглые и беспринципные неправосудные решения; прокуроры богатеют на «отпускных»; а «белые воротнички» из Министерства юстиции покрывают будь-какие махинации в государственных реестрах.

Кого как, а лично меня это, извините, за-дол-ба-ло! Вспыхивают и «побеждают» революции, а человек как был, так остается бесправным «терпилой» для любого – без исключения! — государственного органа. Сколько можно получать формальные отписки и слушать многозначительное молчание нанятых нами чиновников?! Можно, конечно, принять их правила игры и стать частью Системы. Но в нашей правозащитной организации решили: мы не сдадимся! Если должностные лица отказываются служить людям, то их нужно не просить, а настойчиво заставлять работать!

Спросите – как? Международная лига защиты прав граждан создала мобильную группу, в которую входят заявители, адвокаты, общественники и журналисты. Если законные права заявителя нарушаются, то мы без приглашения идем «в гости» к провинившемуся чиновнику.

е могут остановить ни турникеты, ни беспардонные охранники, оберегающие святость народных слуг. Уют и покой чиновничьих кабинетов освещает фонарь видеокамеры. Хозяин кабинета вынужден объяснять свои поступки или бездействие по тому или иному вопросу. Удивительно, но после сеанса публичности большинство гонористых и ранее недоступных служащих превращаются в законопослушных исполнителей.



Характерный пример – противодействие рейдерскому захвату Международной академии экологии и медицины (МАЭМ). В начале этого года рейдеры отстранили от должности ректора академии Михаила Салюту, проведя незаконные регистрационные действия с Реестром юридических лиц. Помогла им Печерский государственный регистратор Александра Панкова. Через два с половиной месяца не без помощи Лиги в Минюсте разобрались, что к чему, и отменили регистрационное действие Панковой. Но, пока раскручивался юридический маховик, рейдеры провели в Реестре еще два незаконных действия. Им услужливо помогли регистратор Лариса Орел и частный нотариус Ирина Мамай. И, как ни старался Михаил Салюта и его адвокаты, – отменить беззаконие силами Минюста не удавалось. Заявления пострадавшего в положенный срок просто не рассматривались. Тем временем на фоне двоевластия в Академии разгорается нешуточный скандал, из-за которого Украина несет имиджевые потери на международной арене (см. фильм «Диагноз: рейдеры»).

После визита нашей мобильной группы в Департамент государственной регистрации и нотариата позиция чиновников коренным образом поменялась (см. ВИДЕО). Нам было обещано, что на следующий день будет представлена полная информации о ситуации с незаконными регистрационными действиями относительно МАЭМ.

Однако, сколько заявителей еще терпят унижения, ожидая ответов от государственных структур?! Повторюсь, что время просьб уже прошло. От чиновников, получающих зарплаты из бюджета, надо не просить, а требовать (!) оказание качественных услуг. Практика показала, что работа мобильной группы Международной лиги защиты прав граждан Украины – это эффективная акция принуждения чиновников выполнять нормы Конституции и Закона. Так почему бы эту практику не внедрить там, где это возможно? Глядишь, государственный механизм заработает на благо честный людей, а не в интересах преступников, аферистов и казнокрадов.

Визит мобильной группы Эдуарда Багирова в Департамент государственной регистрации и нотариата Министерства юстиции 31.05.2017 г.

Записал: Артем Медведев, специально для «Нашей версии»

P.S. Важно! В случае с рейдерским захватом МАЭМ сотрудники Минюста сдержали свое обещание. На следующий же день после визита мобильной группы они сообщили, что отменить регистрационные действия госрегистратора и нотариуса они не могут, поскольку в Окружном административном суде г. Киева на июль и на август с.г. назначены судебные разбирательства о законности действий Л. Орел и И. Мамай (дело 826/5624/17 — судья В.И. Келеберда и дело № 826/5625/17 – судья А.Б. Федорчук). Угадайте, кто подал на них в суд? Оказывается, в суд подали те самые рейдеры, которые «уговорили» несчастных внести незаконные изменения в Реестр!

По сути, Минюст расписался в неспособности государственной машины вместе с органами полиции и прокуратуры противостоять открытому грабежу имущества граждан. Ведь любое решение, принятое судом, теперь пойдет на пользу рейдеров! Как минимум, произойдет оттяжка по времени.

Тут у нас есть вопросы к работе следователя Дарницкого управления полиции А. Танасийчуку, который ведет производство. Почему он не прислушался к нашему совету и вовремя не ознакомил псевдо-ректора И. Дорошенко с Приказом Минюста № 1312/5 об отмене регистрационных действий, согласно которым госпожа Дорошенко и села в кресло ректора?! В гости к Танасийчку наша мобильная группа, кстати, уже съездила.

А вообще, все это очень печально. Рейдеры сделали шах и мат всему Министерству юстиции, плюнув в лицо министру П. Петренко и его заместителю П. Морозу. Хотя мы уверены, что в случае с МАЭМ справедливость восторжествует и рейдеры понесут наказание.

Аграрії Кіровоградщини і Миколаївщини закликали Гройсмана, Луценка і Авакова припинити захоплення їхніх земель (відео)


31 травня 2017 року під стінами Генеральної прокуратури України сільгоспвиробники, фермери та селяни провели акцію протесту «Поборемо рейдерство разом!»

УНІАН, зліва направо: Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик; Олександр Павленко, голова Кіровоградського відділу АСУ; Юрій Крутько, голова АСУ; Олександр Шевченко, голова Долинського відділу АСУ
УНІАН, зліва направо: Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик; Олександр Павленко, голова Кіровоградського відділу АСУ; Юрій Крутько, голова АСУ; Олександр Шевченко, голова Долинського відділу АСУ

Учасники акції закликали прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а також генпрокурора Юрія Луценка взяти під контроль питання, пов'язані з протидією захопленням їхньої власності в Кіровоградській, Миколаївській та інших областях України, а також забезпечити захист прав власності селян на землю. Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив голова громадської спілки «Аграрна самооборона України» Юрій Крутько. За його словами, кількість нападів на фермерів із метою захоплення їхньої власності постійно зростає, водночас правоохоронні органи не реагують на факти незаконних дій або затягують розгляд справ. «Це (напади на аграріїв – ред.) виходить за рамки дозволеного. Україна воює з Росією, а тут у центрі України, нахабно, на очах у десятків тисяч людей, віднімаються підприємства, розкрадаються господарства. І робиться це з метою прибрати землю до рук», — заявив Крутько. Він висловив обурення, що ухвалений Верховною Радою в 2016 році «антирейдерський» закон не працює.




«Ми сьогодні були під Генеральною прокуратурою, спілкувалися із заступником генпрокурора, який запевнив нас у тому, що протягом місяця всі порушення буде усунуто, а підприємства повернуто власникам… Якась віра є, але для цього нам треба було приїхати під Генпрокуратуру в кількості 300 чоловік, до цього був мітинг — тисяча людей у Кропивницькому», — зауважив Крутько. У свою чергу, присутній на прес-конференції голова Аграрної партії України Віталій Скоцик повідомив, що з 1 січня 2016 року в Україні сталося понад 7,5 тис.(!) випадків нападів на аграріїв із метою захоплення їхньої власності, близько 2 тис. фермерських підприємств було знищено, близько 40 тис. людей втратили робочі місця. «Дуже прикро констатувати, що люди сьогодні замість того, щоб займатися виробництвом на фермі, думати про те, щоб створювати робочі місця, повинні наймати озброєну охорону для того, щоб захистити свою власність», — зазначив Скоцик, додавши, що правоохоронна система країни сьогодні неспроможна захистити право власності фермерів.

Заходять у ГПУ, зліва направо: Анатолій Доценко, директор Братського маслопереробного заводу; Ігор Матвєєв, фермер з м. Знам’янка; Юрій Крутько, голова АСУ
Заходять у ГПУ, зліва направо: Анатолій Доценко, директор Братського маслопереробного заводу; Ігор Матвєєв, фермер з м. Знам’янка; Юрій Крутько, голова АСУ

Як повідомляв УНІАН, у жовтні 2016 року президент України Петро Порошенко заявив, що випадки земельного рейдерства, коли власників земельних паїв позбавляють власності незаконним чином, неприпустимі й повинні бути повністю виключені.

У жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила розроблений за участю Міністерства юстиції закон, який покликаний зменшити кількість рейдерських атак на українські підприємства. Основними нововведеннями закону є впровадження нотаріального засвідчення підписів голови та секретаря загальних зборів акціонерів компанії при реєстрації змін юридичної особи; нотаріального засвідчення підписів на статутних документах, розподільчому балансі, заяви про вихід із товариства; кримінальної відповідальності реєстраторів за неправомірні дії під час перереєстрації власності.

Відео прес-конференції УНІАН:

У Департаменті Мін`юсту активісти вимагали припинити саботаж і покриття рейдерів

31 травня, в останній день весни, мобільна група активістів на чолі з головою правління МГО «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України» Едуардом Багіровим, за підтримки журналістів, навідалась до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.



Метою візиту групи було спонукати чиновників Департаменту сумлінно виконувати свої обов’язки та вчасно реагувати на грубі порушення закону по лінії їх відомства.

Справа в тому, що за останні роки, коли електронні реєстри витіснили паперові документи, а Мін'юст остаточно перебрав на себе право контролювати ЄДРПОУ і реєстраторів, а відтак, фактично визначати право власності будь-кого на будь-яке майно, в Україні катастрофічно збільшилась кількість рейдерських захоплень нерухомості, підприємств, землі.

Зараз достатньо лише підкупити державного реєстратора, який внесе зміни в держреєстр, занести долю потрібній людині в Мін'юст – і злодій може стати власником будь-якого активу, на який ляже його око.

Одним із найгучніших скандалів за участю цієї зухвалої схеми рейдерства, стало захоплення МАЕМ – Міжнародної Академії екології та медицини. В результаті махінацій, шахраї за допомогою держреєстратора Ольги Панкової привласнили собі приватний учбовий заклад, в якому, до речі, навчається кількасот іноземних студентів. Незаконно зміщений з посади ректор і засновник МАЕМ Михайло Салюта звернувся за допомогою до Едуарда Багірова, який взяв справу на контроль та допоміг скласти скаргу в Мін'юст.

Комісія Мін'юсту, вивчивши обставини справи, відмінила незаконні дії рейдерів, про що вийшов відповідний наказ за підписом заступника міністра юстиції Сергія Шкляра.

Проте підступні злочинці в той час, коли розглядалась скарга, знайшли іншого держреєстратора – Ларису Орел, яка знову внесла потрібні рейдерам зміни та підтвердила їх право на МАЕМ. В результаті, наказ Мін'юсту, який стосувався порушень, що зробила реєстратор Панкова, виявився даремним. І в якості ректора МАЕМ досі числиться і розпоряджається коштами представник рейдерів Ірина Дорошенко.

Докладніше:ПОЛІЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦЮЄ НА СЛУЖБІ У РЕЙДЕРІВ, А ВЛАДА ЇХ ПОКРИВАЄ

Дізнавшись про це, юристи Ліги підготували друге звернення до Мін'юсту, але пройшов місяць, а ніякої реакції від чиновників не було, що наводить на думку про причетність певних осіб до покриття рейдерів.




Зрештою, правозахисна група вирішила йти прямо до Департаменту державної реєстрації та нотаріату, щоб з`ясувати, чому затягується розгляд справи, і хто в цьому винен.

Нажаль, Віталія Гайдука на місці не виявилось — за словами клерків, він поїхав у чергове відрядження.

Мобільну групу активістів прийняв в.о. директора, начальник Управління реєстрації громадських формувань Дмитро Назаров, який пообіцяв протягом доби розібратись у причинах затягування, і дати чітку і конкретну відповідь.

«Це ганьба!, — прокоментував останні події Едуард Багіров. — Ми подавали скаргу на дії держреєстратора Орлової на ім`я директора Департаменту Віталія Гайдука ще 26 квітня. Проте минуло більше місяця, комісія не те, що не розглянула нашу вимогу і не винесла справедливий вирок, а, взагалі, не дала ніякої відповіді! Це грубе порушення діючого законодавства, і терпіти таке ми не будемо.

Я приходив на особистий прийом, за попереднім записом, до пана Гайдука, але він не захотів зі мною спілкуватись. Чиновники Мін`юсту забарикадувались у своїх кабінетах, найняли за бюджетний кошт охорону — до них неможливо потрапити. Але ж вони найняті народом України, отримують зарплатню з наших кишень, проте ведуть себе як хазяї, яким закон не писаний. Це повна зневага і саботаж, вони думають, що будуть тут працювати вічно, але це не так. Ми не повинні вламуватись до державних установ заради отримання послуг чиновників, ми не повинні чекати невідомо скільки часу, щоб отримати законне рішення. Тому будемо діяти жорстко і послідовно, але змусимо Мін'юст та інші установи працювати для людей, або відповідати перед законом і народом України!» — заявив правозахисник.

Див.відео:

О Шерик, Шерик…

В «Музеї Історії Києва» (вул. Богдана Хмельницького, 7) відкрилась масштабна виставка творів видатного художника сучасності Владислава Шерешевського, на якій представлені вибрані роботи майстра 2013-2017 років



Владислав Шерешевський, безумовно, вже давно і міцно укорінився в пантеоні вітчизняних художників, які визначають обличчя українського мистецтва останніх 25-ти років. При чому, він зайшов туди сам, не питаючи, чи є вільне місце, чи хтось із цим згоден – просто домовився із простором і заніс свої картини. Решту зробили талант і майстерність. Ну, ще трохи мистецтвознавці на кшталт мене :)

Мав чудову нагоду спостерігати за зростанням Слави із середини 90-х років до сьогодення. Так от, що я вам скажу любі друзі – якщо вправність живописця виразних фактур і тонких кольорових відтінків залишилась у Шерика на тому ж найвищому рівні, що й тоді, у 90-х, то глибина розуміння і бачення життя зросла неймовірно! Як таке можливо? А у Слави все можливо, бо немає жодного змісту або сенсу, який би він не препарував і не дав йому нове звучання.

Від напівандерграундного майстра зі сквот, який просував цінність окремо взятої роботи, він за 25 років трансформувався у гуру-сенсея живописного мейнстриму, що просуває, а іноді диктує цінність життя як такого.

Бува, зайдеш до нього в майстерню на БЖ потеревенити за футбол (Слава є давнім поціновувачем цієї гри, палким вболівальником київського «Динамо» та збірної України, але цю тему не чіпайте), а він наливає каву та показує на майже закінчену роботу, і лукаво посміхаючись каже – «ось, дивись, це буде така провокація, але щоб ніхто не здогадався…як тобі?» Мені дуже подобалося, і я розумів, що цим картинам, так чи інакше, вже уготоване місце на стіні та у серці якогось колекціонера, навіть якщо той лише тільки пішов у перший клас.

Слава вміє чекати, але не хоче залежати від примхливої долі, тому працює багато, наполегливо, і має в арсеналі живопис на будь-який естетичний та емоційний інтелект.

Він як сучасний Рубенс, тільки без підмайстрів, здатний за короткий період часу видавати на-гора цілі пласти власного доробку. При цьому, не втрачаючи якості, наділяючи кожен витвір могутньою енергетикою свідка епохи.

Йому не дуже цікава абстракція, бо він перш за все оповідач, який віртуозно оперує класичними живописними прийомами, і прагне розкривати певне явище, ідею, актуальну тенденцію.

Він не прагне бути пророком, бо не визнає неминучість. Він є творцем реального і фактурного середовища, як він його відчуває, і який кожен може змінити на свій смак і розсуд.

Перш за все, вражає гумор, а радше іронія, з якою художник підходить до процесу творення будь-якої композиції. Він вміє іронізувати на грані, збуджуючи свідомість і уяву, але не ображаючи почуття. Сміливо знецінює те, що переоцінено, і звеличує те, що гідне величі. Швидко реагує на актуальні тенденції, створюючи арт-меми, які фіксують частину історії, вкарбовану пензлем у полотно. Та як дитина грається словами і фразами, немов ніж у масло встромляючи їх у сучасний контекст, або підриваючи набридлу історичну традицію.

«Гоголь наш», «В контакте», «Київ вечірній», «Машина часу», «Ніч перед Різдвом», «Буде хліб і буде до хліба»… Підписи до його робіт, написи на картинах – то окремий жанр, і я не знаю другого такого майстра, в якого б назва картини, слова-вирази, що вписані в тканину полотна, приймали б настільки жваву, а подекуди, визначальну роль в створенні змісту і контексту, надаючи живопису акцентованого вектору, а глядачеві – підказку, де шукати і як розуміти. Проте, впізнаваний символ або фраза слугують лише як привід звернути на це увагу, активувати нейронні канали мозку, що заліплений щоденною інформацією, та не здатен вже мислити творчо і критично.


«Гоголь наш»


«В контакте»

Справжня мета художника — це зруйнувати застигле бачення світу, нав’язаних цінностей, і розбурхати стереотипне мислення, спонукати глядача до перегляду застиглих уявлень, до вільного трактування будь-яких змістів, звільнити людину від тягаря визначеності та передбачуваності.


«Київ вечірній»

Разом з тим, більшість його «провокацій» напрочуд елегантні і красиві по формі та виконанню. І, за бажанням, можна легко відсторонитись від назв, відійти на кілька кроків, і просто отримувати естетичне задоволення.


«Буде хліб і буде до хліба»

Він, як гедоніст-епікуреєць, смакує кожен свій мазок, неначе куштує шматочок вишуканого бісквіту. Не дивно, що Владислав Шерешевський створив власний кулінарний бренд в живописі. Його котлета по-київськи, сало з горілкою, різноманітні тістечка і ковбаси смакують ліпше за їстівні оригінали, бо не залежать від вправності шеф-кухара.

Але Слава може і вміє, як захоче, бути серйозним і відповідальним.

Його образ Бабусі-України «Ще не вмерла», а на цій виставці представлена її еволюційна спадкоємиця «Посмішка» – це справжній живописний шедевр, код національної свідомості, відбиток народної мудрості, що випромінює з глибини погляду, немов з надр самої землі-годувальниці, який увібрав у себе розмаїття етнічного колориту зі шляхетним одеським присмаком, львівським гонором, київською толерантністю, полтавською гостинністю…


«Посмішка»

В протилежній частині залу висить «Голда», видатна особистість ХХ сторіччя, перший прем’єр-міністр Ізраїлю. Вона споглядає зі стіни, немов промовляючи до українців — ми змогли піднятись та зрости у жорсткому ворожому середовищі, зможете й ви! Напевно, це кращий портрет Голди Меїр з тих, що були створені взагалі.


«Голда»

До речі, Слава хоче, щоб вона відправилась в Єрусалим у якості подарунка України Ізраїлю, та шукає спонсорів для здійснення цього задумку. Агов, заможні, це шанс зробити щось масштабне.

Кожна його картина на цій виставці – це окремий світ, цілісний епізод, явище, в якому закладені складові і координати життя-простору, в якому ми перебуваємо в кожен окремий момент. Зануритись у цей світ та спробувати на міцність власну уяву і фантазію — то є справжня пригода, на яку із задоволенням запрошую усіх бажаючих!

Життя минає, СЛАВА лишається – написано в товстезному каталозі, що вийшов до виставки. А я хочу закінчити цей опус наступною фразою: кожен справжній колекціонер-поціновувач сучасного українського мистецтва повинен мати в своїй збірці картину Владислава Шерешевського, як і кожен видатний український художник має замовити нарис у автора цих рядків ;)

Леонід Хомяков, мистецтвознавець
P.S. Виставка працюватиме до кінця червня 2017 року.

Без розрахунку з ТОВ «Брівер» на «ПриватБанк» чекають великі проблеми

Затягуючи виплату боргу вітчизняному підприємству, «ПриватБанк» відлякує тисячі потенційних клієнтів, і може остаточно втратити довіру як іноземних інвесторів, так і існуючих партнерів



Останнім часом ПАТ КБ «ПриватБанк» є постійним ньюсмейкером новинних стрічок та фігурантом аналітичних статей. Але попри сумнівну за змістом націоналізацію, суди з олігархами, і всю турбулентність 2014-2017 років, «ПриватБанк» якось примудрився навіть показати досить непоганий прибуток у кілька мільярдів гривен.

Проте, не зважаючи на заявлену тенденцію на оздоровлення, вільні активи, кошти, які можна вкладати в обіг, у «ПриватБанку» досить обмежені, і зараз він, як ніколи, потребує притоку грошей, нових клієнтів. В цьому сенсі, як кістка в горлі, як той пістолет, що переважає тисячу інших доказів, виглядає досі не вирішена ситуація з поверненням «ПриватБанком» грошей, вкрадених ще у 2014 році з рахунків вітчизняного підприємства ТОВ «Брівер» при переводі фірми з окупованого Криму на материкову Україну до Херсону, за якою вже два роки слідкують журналістська, фінансова і бізнес-спільнота.

З одного боку, частину коштів вдалося повернути — через довгі суди, апеляції, касації, виконавчі клопоти, за колосальної напруги всіх моральних, фізичних сил і ресурсів. Разом з тим, залишок боргу у розмірі $59 тис, який нове керівництво «ПриватБанку», попри судові рішення і відкрите виконавче провадження, вперто не хоче ні визнавати, ні повертати, ставить хрест на відродженні «ПриватБанку» як фінансової установи європейського зразка, що декларує інтереси клієнтів понад усе.

Драматизм ситуації полягає в тому, що якщо для «ПриватБанку» ця сума мізер, який не впливає на жоден баланс чи показники, яка не поколиває навіть соту долю відсотка у рейтингах та індексах, для ТОВ «Брівер» — це критична сума для подальшого виживання, від якої залежить доля кількох десятків українців-патріотів, які у 2014 році покинули свої домівки в Криму, щоб жити і працювати в Україні та продовжувати боротьбу за щасливе майбутнє.

Справи говорять краще за слова

«За останній рік, коли йшла наша справа, до мене неодноразово дзвонили зовсім незнайомі мені підприємці, і питали, чи вдалося повернути вкрадені кошти з «ПриватБанку», — розповів журналістам директор ТОВ «Брівер» Дмитро Юрійович Мендіс. — Багато хто з них за останні роки припинили активні стосунки із Приватом, познімали кошти з рахунків, а хтось перейшов у інші банки. Але багато підприємців досі розглядають варіанти співпраці з «ПриватБанком», бо бачать в цьому банку великий потенціал, відзначають зручність сервісу. Що я мушу їм відповідати? Кажу, що хотів би вірити у краще, але ситуація, нажаль, не додає оптимізму, наш борг досі не повернуто з незрозумілих мені причин. Небажання Привату виконувати рішення судів очевидно. З березня 2015 року його керівництво, замість виконання законних вимог, займалося власним трактуванням законів, «навчанням» працівників виконавчої служби, ініціацією нових судових розглядів, причому по одному і тому ж приводу, а це нічим, як затягуванням виконання судових рішень і не назвеш.

З законом діалектики про перехід кількості в якість не посперечаєшся, а в нашому випадку тепер виникла необхідність переходу справи на новий якісний рівень — вже кримінального процесу. Зокрема, ми маємо право подавати в суд на Приват за невиконання рішення суду, а там вже — інша відповідальність. Тим більше, що приводів і фактів, підтверджених рішеннями судів, для цього більш ніж достатньо», -поскаржився бізнесмен.

Позицію керівництва «ПриватБанку» можна порівняти із забудовником, який прийшов на місце старого забудовника-шахрая. Він хоче привабити покупців квартир, бо дуже залежить від того, чи будуть в нього, взагалі, купувати квартири. І от він зіткнувся із ситуацією, що минулий забудовник вкрав у клієнта 3-х кімнатну квартиру. Суд присудив віддати помешкання його законному власнику, але замість 3-х кімнатної йому віддали лише 2-х кімнатну. Мовляв, радій тому, що маєш — інші взагалі на вулиці сплять!

А спільноті забудовник пояснює — бачите, ми віддали 2 кімнати, тож хіба ми не чесні, хіба це не сигнал, що з нами можна мати справу!? Ні, не сигнал. Навпаки. Неможливо бути наполовину, або на дві третини чесним. Ти або шахрай, або ні.

Якщо на перший запит «Нашої версії» від «ПриватБанку» прийшла відповідь за підписом голови правління О. Шлапака, де він пояснював відмову сплачувати залишок по боргу ТОВ «Брівер» відсутністю діючого виконавчого провадження, то на останній лист від 21.03.2017 р., вих. № 01-03, в якому Шлапака офіційно повідомили, що таке впровадження відкрито, і саме на ту суму боргу, про яку йшлося ($59 тис) – відповіді досі так і не надійшло.



Див: Чи виконає голова «ПриватБанку» Шлапак свою обіцянку приватному бізнесу?:
https://n-v.com.ua/chi-vikonaye-golova-privatbanku-shlapak-svoyu-obicyanku-privatnomu-biznesu/

Можливо, керівництву «ПриватБанку» зараз не до виконання судових рішень. Так, вони зайняті реструктуризацією, докапіталізацією, судами із колишніми власниками Коломойським і Боголюбовим. Але страшно уявити, до чого в результаті може привести подібна вперта і жадібна позиція.

Чим насправді ризикує «ПриватБанк»

Насправді, керівництво «ПриватБанку» грається з вогнем, і не уявляє собі можливих наслідків саботажу закону і судових рішень.

Наприклад, в Інтернеті на поважних сайтах ще немає публікації із заголовком «10 причин, чому не варто мати справу з «ПриватБанком». Як і немає публікації «5 причин, чому треба негайно забрати гроші з рахунків у «ПриватБанку». Але ж вони можуть з’явитись у будь-який момент, бо ображених на «ПриватБанк» дуже багато.

Також ще немає англомовної статті для іноземних фінансистів, інвесторів та банкірів, де на конкретних прикладах, з доказами та документами, була б розтлумачена токсичність будь-яких стосунків з отаким «ПриватБанком»:

— Банком, який не виконує судових рішень, або виконує їх не в повному обсязі;
— Банком, який дозволяє собі просто викрадати кошти з рахунків підприємств;
— Банком, який не відповідає на листи та ігнорує правове поле;
— Зрештою, банком-лицеміром, який офіційно декларує відкритість та турботу про клієнтів, а на ділі демонструє зневагу і саботаж контрактних зобов`язань.

Чи захоче хтось з іноземних партнерів та інвесторів, прочитавши факти, мати справу з таким банком, де ризик втратити власні кошти дорівнює 100%, з примарною можливістю повернути їх через суд?

А всередині країни, чи захочуть підприємці та фізичні особи вже завтра довіряти свої кошти «ПриватБанку»? Тим більше, що дуже швидкими темпами за якістю і зручністю послуг, за кількістю відділень і банкоматів, підтягуються конкуренти – банки з іноземним капіталом. Не дай Боже, почнеться ланцюгова реакція виводу коштів дрібних клієнтів «ПриватБанку». А це — прямий шлях до банкрутства та фінансового колапсу вже на національному рівні.

Не хотілося б згущувати фарби — все ще можна виправити, якщо керівництвом «ПриватБанку», нарешті, буде продемонстрована добра воля, розуміння ситуації і бажання розраховуватись із боргами.

Слід зрозуміти, що ситуація з ТОВ «Брівер», попри фактичну мізерність заборгованої банком суми, є тим самим критичним «MementoMori», тим маленьким камінцем, від якого буде залежати – на який бік схиляться терези. На бік законності, розвитку, процвітання чи на бік махінацій, розпаду, банкрутства. В будь-якому разі, відповідальність, розплата, в тому числі й особиста, буде неминучою.

Якщо пан Шлапак цього не розуміє, йому можна лише щиро поспівчувати.

Поліція охорони працює на службі у рейдерів, а влада їх покриває – Багіров

В прес-центрі Національної спілки журналістів України відбулася прес-конференція, на якій була оприлюднена схема злочинних дій рейдерів, які віджимають майно за допомогою співробітників ДСО (поліції охорони) та корумпованих держреєстраторів.



Зокрема, на прикладі скандального захоплення Міжнародної Академії екології та медицини (МАЕМ) журналістам розповіли, як саме діють рейдери, і чому вони користуються повною безкарністю.



Голова правління «Міжнародної Ліги захисту прав громадян України» Едуард Багіров нагадав присутнім історію захоплення МАЕМ, яка розпочалась у січні цього року.

Читайте докладніше Хто і чому захопив МАЕМ: http://mair.in.ua/rosl%D1%96duvannya/xto-%D1%96-chomu-zaxopiv-maem.html

Коли незаконно зміщений з посади ректор і засновник МАЕМ Михайло Салюта звернувся до Е.Багірова за допомогою, юристами організації було проведено ряд досліджень, та встановлено, що протоколи загальних зборів МАЕМ, на яких було змінено склад засновників та призначено новим ректором представницю рейдерів Ірину Дорошенко, були сфальшовані. Офіційна експертиза підтвердила факт підробки документів, печатки, підшивання до протоколів зайвих листів. Отже, нотаріус не мав жодного права їх завіряти.

Дивним також виглядає той факт, коли пакет сфальшованих документів був спрямований до державного реєстратора Печерського району, тоді як МАЕМ знаходиться у Дарницькому.

В результаті незаконних дій держреєстратора Панкової О.Є., МАЕМ опинилась під владою сторонніх людей, по суті злочинців, які розпочали тиск на викладачів та студентів, стали вимагати сплачувати гроші за навчання на новий рахунок, відкритий у ПриватБанку.

За словами правозахисника, всі ці факти були викладені у заяві до Мін'юсту, який по закону має розглядати такі випадки і має повноваження відміняти незаконні дії державних реєстраторів. Відповідна комісія розглянула скаргу, і вивчивши всі обставини підтвердила факти підробки документів, щодо заволодіння правами на МАЕМ.

20 квітня 2017 року вийшов наказ Міністерства юстиції за підписом заступника міністра з питань виконавчої служби Сергія Шкляра, що скасував незаконні зміни в державному реєстрі, які провела держреєстратор Панкова за вказівкою рейдерів.



Проте, далі відбулись абсолютно незрозумілі речі.

З’ясувалось, що в той час, коли комісія Мін'юсту вивчала документи та готувала свій висновок, рейдери звернулись до іншого корумпованого держреєстратора, який знову вніс незаконні зміни до держреєстру, і затвердив ректором ту саму Дорошенко.

Читати докладніше: Новая схема мошенничества госрегистраторов полностью дискредитирует Минюст:http://n-v.com.ua/novaya-sxema-moshennichestva-gosregistratorov-polnostyu-diskreditiruet-minyust-bagirov/

«Це якесь замкнуте коло, — говорить Багіров.- В той час, як одна рука відміняє, інша працює на рейдерів. Комісія відмінила одне незаконне втручання у держреєстр, але інший держреєстратор тишком-нишком вніс нові зміни, на які рішення комісії вже не розповсюджується. І немає жодної можливості припинити цей правовий безлад.Таким чином втратити своє майно може будь-хто і не зможе нічогоз цим зробити.

Ми подали повторну скаргу на ці дії, але Мін`юст затягує розгляд питання. Керівник департаменту нотаріату Гайдук відмовився зі мною зустрічатись, ховаються від журналістів і правозахисників також і інші чиновники. Але так не може продовжуватись – владу ми найняли, вона працює для нас за наші гроші, і ми знайдемо спосіб примусити їх виконувати свої обов’язки», — зазначив Багіров.

Голова правління «Міжнародної Ліги захисту прав громадян України» повідомив, що з метою більш ефективного тиску на владу, була створена мобільна група у складі правозахисників, юристів, журналістів, за допомогою якої буде відбуватись контроль за діями чиновників.

«Ми звернулись до Дарницької прокуратури, до процесуального прокурора, з вимогою вручити Ірині Дорошенко під підпис останній наказ Мін'юста, який затверджує її незаконність перебування на посаді ректора МАЕМ, і попередити її, що будь-які намагання вчиняти протиправні дії будуть каратись згідно діючого законодавства.



Також у Дарницькому управлінні поліції старшому слідчому, в присутності журналістів, була вручена заява з вимогою завадити рейдерам незаконний вивід грошей з МАЕМ.



Слід зазначити, що свої шахрайські маніпуляції рейдери проводять під охороною тітушок і, головне, під надійним прикриттям співробітників ДСО, які стали на бік рейдерів.

За словами Багірова, поліція охорони не мала жодного права заходити на об’єкт та охороняти рейдерів, не пускаючи на територію МАЕМ ні журналістів, ні правозахисників.

«Я особисто зустрічався з керівником ДСО генералом Будніком, якого давно знаю, з яким був у гарних стосунках, ми товаришували. Намагався переконати його у протиправності дій ДСО, в тому, що немає жодних підстав охороняти рейдерів, що це незаконно. Але він не захотів мене слухати, напевно в нього вже були свої домовленості з рейдерами. Я зустрічався з підприємцями – по всій Україні поліція охорони працює на рейдерів, віджимає майно в людей. За останній період я чув про кілька десятків таких випадків — це вже система», — розповів Е.Багіров.

Правозахисник підкреслив, що ситуація в Україні дуже напружена, а правовий безлад, корумпованість чиновників і правоохоронних органів ведуть країну в прірву. І, якщо влада цього не зрозуміє, якщо не змінить відношення до своїх обов`язків – то дуже швидко втратить свої крісла, або, швидше всього, змінить їх на нари.

Киевское метро готовят для российских терактов? - расследование

В Украине разгорается грандиозный скандал, связанный с передачей контроля за стратегическими коммуникациями и, в первую очередь – метро, компаниям российских олигархов и структурам ФСБ.



Последним ярким подтверждением опасной тенденции стал выигрыш тендера по проектированию метро на столичный массив Виноградарь компанией ООО “Киевметропроект”: она предложила за свои услуги наименьшую среди других участников сумму — 141 млн гривен.

Однако пусть вас не вводит в заблуждение название организации. Из проведенного расследования программы “Схемы” — совместного проекта Радио Свобода и телеканала “UA: Первый”, стало известно, что конечным бенефициаром компании-победителя является российский олигарх, миллиардер, давний партнер Романа Абрамовича Валерий Абрамсон, который перед самым тендером, через свою компанию ValartEngineering, приобрел “Киевметропроект”. Видимо, данная операция была проведена дабы не привлекать внимание к предыдущему владельцу компании — российскому Институту “Мосметропроект”, основанному Министерством имущественных отношений России.


Связи Абрамсона

Расследование программы СХЕМЫ:



В то время, как Украина продлевает санкции против России, формального запрета на участие российского бизнеса в украинских государственных тендерах нет. Потому некоторые бизнесмены из РФ, чтобы привлекать меньше внимания, маскируются под западные компании.

Однако, как говорится, шила в мешке не утаишь, и российские уши торчат в этой сделке со всех сторон.

Самое интересное, что в Киевском метрополитене не скрывают факта причастности российского капитала к фирме-победителю тендера на проект новой ветки метро.

“Украинское законодательство обязывает выбирать компанию с наименьшей ценой. “Киевметропроект” предоставил наименьшую стоимость. В то же время законодательство Украины не запрещает выбирать россиян в подрядчики, и не требует от “Киевского метрополитена” проверять такие данные. Есть у нас специальные органы — СБУ, которая проверяет всю информацию, вызывающую какие-то подозрения”, — прокомментировала вопрос журналистов Наталья Макогон.

А директор компании ООО “Киевметропроект” Виктор Яникин заявил про Абрамсона следующее: “Паспорт у него американский, я его видел. Он сам показывал. Очень интересный паспорт. Страницы там со всякими зверушками. Я думаю, что у него бизнес по всему миру — там, где выгодно”.


Виктор Яникин

Мы наверняка не знаем, где выгодно Амбрамсону вести свой бизнес, но точно известно, что сам Яникин регулярно ездит в Москву. Зачем — быть может для согласования своих действий и проектов с ФСБ? И вот этим фактом как раз и должно плотно заинтересоваться СБУ. Равно как тем, что сервера компании, имеющей доступ к украинским стратегическим подземным коммуникациям, находятся в России.

Таким образом, пока украинская власть выборочно, и по непонятным принципам, вносит в санкционный список российские компании, не имеющие прямого отношения к оборонно-промышленному комплексу РФ, чтобы не давать им зарабатывать в Украине, “на местах” не стесняются и не боятся выбирать россиян для исполнения работ по государственным тендерам. И ссылаются на отсутствие запретов на такие действия. Налицо непоследовательность украинской власти, заключают журналисты “Схем”.

Ладно, если бы компания Абрамсона действительно была бы лучшей в своей области и Киев выбрал бы надежность и качество по разумной цене. При том, что фирма ООО “Киевметропроект” не имеет специального допуска от СБУ, как два ее конкурента по тендеру, а также и близко не имеет такого опыта, как два других участника.

Кроме того, возникает подозрение, что более низкая цена, предложенная «Киевметропроектом», получилась отнюдь не от скромности запросов и доброты душевной, а именно благодаря поддержке российского капитала, который в желании получить доступ к украинским стратегическим объектам, готов демпинговать, и играть на понижение лишь бы получить выгодный заказ.

Кто такой Абрамсон и зачем ему украинское метро



Валерий Абрамсон — почетный строитель России, бизнесмен, тесно интегрированный в российские структуры, в т.ч. окологосударственные. Он входит в экспертный совет при комитете Госдумы по вопросам строительства, возглавляет комитет предпринимательства в сфере архитектуры московской торгово-промышленной палаты, а также совет директоров фирмы “Метрогипротранс”, разработавшей проекты всех нынешних работающих линий Московского метрополитена. Кроме того, Абрамсон также возглавляет строительную компанию “Инфрастуктура”, которой до недавнего времени владел на пару с российским олигархом Романом Абрамовичем. Эта фирма освоила миллиарды российских бюджетных рублей в построении мостов, тоннелей, дорог.

По информации Факты ICTV, в Украине Абрамсон начал свой бизнес, пытаясь скупить все ключевые институты, занимающиеся проектированием метрополитенов. В частности, россиянам удалось купить “Харьковметропроект”. Также они пытались установить контроль над генеральным проектировщиком Киевского метрополитена – “Проектным институтом “Укрметротуннельпроект”.Однако не сумели этого сделать, так как институт находился в списке предприятий, не подлежащих приватизации. После этого россиянами была зарегистрирована новая проектная организация – “Киевметропроект”, в которую они начали агрессивно переманивать специалистов из столичных проектных организаций.

По мнению опрошенных журналистами экспертов, интерес россиян к проектированию украинских метрополитенов может объясняться тем, что в случае полномасштабного военного вторжения, информация о подземных коммуникациях главных украинских городов будет иметь огромное значение. Получается, что чиновники КГГА отдают стратегические объекты городской инфраструктуры в руки компании, «руководство которой, очевидно, контролируется ФСБ».

И кто может гарантировать, что в случае обострения российско-украинских отношений, подконтрольные россиянам через подобные структуры стратегические объекты Украины и, в первую очередь метро, не станут мишенями для терактов? Ведь кроме столицы, российские структуры также рассчитывают проектировать и строить метро в Харькове.

Как бы то ни было, а общественность, СМИ должны проконтролировать СБУ, МВД, КАБМИН и другие структуры принять срочные меры, чтобы данная коллаборационистская сделка была отменена, а вероятность подобных операций в дальнейшем – сведена к нулю.