Лучшее

image

Прокуратура умышленно саботирует суд по Денисюку, так как дело развалилось не собравшись

Генерал-лейтенант Василий Грицак заявил, что бывший глава ГНА Харьковщины не причастен к преступлениям команды Януковича Апелляционный суд Киева вновь перенес заседание по делу против бывшего главы налоговой администрации Харьковской области Станислава Денисюка в связи с невозможностью его доставить в судебную инстанцию, а также по причине опоздания прокурора на рассмотрение апелляционной жалобы. Об этом сообщил журналистам в...
image

Птенцы Пшонки под крылом у Матиоса выросли в матёрых стервятников: как схемы Януковича расцвели при новой власти

Схемы Януковича по открытию уголовных дел и посадке неугодных режиму в СИЗО для отжима их денег и собственности продолжают активно процветать и сегодня. Оппозиция образца 2010-2013 гг. добивалась, чтобы уголовное преследование не становилось способом по отжиму бизнеса и активов и требовала совместно с правозащитниками, чтобы в Уголовно-процессуальный кодекс, который многие юристы называют «УПК имени Портнова» (усиливающего...
image

Міністерство юстиції закрито для людей!

Напередодні члени громадської спілки «Аграрна самооборона України»: сільгоспвиробники, фермери, переробники з Кіровоградської та Миколаївської областей, зібралися в столиці на пікет біля стін Міністерства юстиції України. Відео акції протесту: Акція зібрала близько 200 учасників під гаслами «Поборемо рейдерство разом!». Учасники вимагали від міністра юстиції Павла Петренка поновлення прав власності керівників...
image

Чи потрібні «вічні гульки» біля Софії?

«Непомітно, але якось занадто стрімко майданчик біля Софії став місцем для постійної гучної гулянки… Скільки можна вже?!» – обурено промовляє мій супутник, з яким минаємо чергове монтування сцени на Софійській площі. А я замислююсь над цим риторичним питанням. Дійсно – скільки ще? Софійський собор, до речі, створений за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, є найдавнішим храмом на території України, внесеним до списку...
image

Навіщо влада «щимить» екс-податківців? - розслідування порталу Антикор

Силовики через три роки згадали про деяких колишніх держслужбовців замість переслідування справжніх злочинців та корупціонерів з представників старої та нової влади В Україні боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади продовжує перетворюватися в якийсь фарс. Десятки початих силовиками кримінальних справ і показових публічних затримань на камеру і «спецоперацій» в результаті поки привели до великого пшику: немає жодної реальної...
image

Правозащитник Эдуард Багиров показал журналистам секретный «бункер» Минюста (ВИДЕО)

Государственная машина не работает так, как бы хотелось большинству украинских граждан. Ее тормозит несметное количество факторов. Как заставить работать чиновников исполнять закон – об этом рассуждает известный правозащитник, глава правления Международной общественной организации «Международная лига защиты прав граждан Украины» Эдуард Багиров. – Система, которая называется «государством», еще не избавилась от советских замашек и не...

Последние блоги

О чем смолчал экс ВРИО Министра обороны

В африканском фольклоре есть удивительный образ. Обезьянка, которая закрывает поочередно уши глаза и рот. Этим самым она показывает, что ничего не видела, не слышала, а даже если “да”, то все равно будет молчать. Себе дешевле. Но это мартышка из фольклора. А как быть с высокими чинами из человеческого общества? Теми, кто наделен огромными полномочиями, но предпочитают перекладывать ответственность на подчиненных.
Прошла очередная серия околонародного сериала под названием “суд над генералом Назаровым”, где пытаются найти виновных в гибели экипажа и подразделения десантников на борту Ил-76, сбитого российскими боевиками в ночь с 13 на 14 июня 2014 года. Вернее виновного уже некоторые назначили. А теперь остальные всячески пытаются отгородиться от трагедии.
В сюжет вступают мощные свидетели, такие как заместитель секретаря РНБО генерал Коваль. (на тот момент временно исполняющий обязанности Министра обороны Украины). Было очень удивительно смотреть и слушать этого свидетеля: “не відомо, не отримував, не знав, не доповідали…” А далее ещё интереснее, когда министр обороны заявил, что подписывал то, что приносили, не вникая в суть документов. Это так министром действительно может быть любой – принесли какие-то бумажки, пальцем показали, где ставить подпись… Ни один суд не возьмет за живое: не видел, не слышал, молчал, подписывал, что приносили.
В этом месте поподробнее.
1. Согласно показаний Коваля, он дал указание НГШ Куцину, чтоб в район а/п Луганска летал 1 самолет под управлением конкретного экипажа, обученного совершать посадку “по-афгански”.
Вопрос. Почему летело три самолета в ту ночь? А он не знал до этого, что уже было совершено 19 посадок в луганском аэропорту? И одиночных и групповых.
Ответ. ТВО министра не владел элементарной обстановкой (которую он должен был обеспечивать) или он сознательно самоустранился (избегая ответственности).
2. На запрос адвоката Назарова Коваль подтвердил, что все перелеты организовываются и контролируются исключительно Генеральным штабом.
Вопрос. Тогда при чем здесь руководство АТО (под общим руководством СБУ), почему начальнику штаба АТО инкриминируют чужие просчеты?
Ответ. Виновного назначили?
3. Коваль утверждал, что самолеты были в подчинении руководства АТО, но при этом не назвал ни одного подтверждающего документа.
Вопрос. Амнезия? Целый ТВО министра обороны не видит различий в элементарных для военного человека понятиях или не понимает в чем разница между подчинением и выделением сил и средств?
Ответ. Таких документов не существует. Это подтверждают материалы дела, имеющиеся в открытом доступе: “Факт передачі в підпорядкування керівництва АТО сил і засобів транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України документально не підтверджено”. И эмоциональные всплески Коваля не совсем умело прикрывают действительность. Ответ на вторую часть еще проще – не того назначили министром, но вскоре быстро опомнились и отправили в почетную ссылку, где Коваль сейчас и пребывает.
Это я сам себе поставил вопросы, на которые сам и ответил (ввиду их явной очевидности). Но чем дальше смотришь видео из зала суда, тем больше вопросов у тебя возникает вопросов иного порядка. “Проффесионализм” Коваля начинает зашкаливать. Взять только одно заявление о проведении десантной операции (высадки десанта). Становится понятно, что человек вообще не владеет обстановкой даже с учетом сегодняшнего дня. Крайний в строю десантник ответит не задумываясь, что возможностей десантирования парашютным способом целой роты (120 военнослужащих и 6 БМД-2) не было. Профессионал ВДВ добавит, что: пригодных для эксплуатации платформ для десантирования машин не было, допусков для совершения прыжков с оружием и снаряжением у личного состава не было. И львиная часть вины за это лежит в первую очередь на министрах, а не солдатах и генералах. Коваль непроизвольно это и подтвердил в зале суда. Он ведь требовал, чтоб перед отправкой в АТО подразделения проходили подготовку? Почему отправил солдат 25-й бригады без допусков (при этом требуя проведения десантной операции)?
Еще одна фраза, что руководители АТО молодые да ранние, ни с кем не советовались… Обидели. В момент прибытия Президента в штаб АТО ему, Ковалю никто не докладывал. Так ведь сам заявил, что к АТО он отношения не имел. Кроме того, перемещения первых лиц, с точки зрения безопасности, требуют определенной секретности, особенно в зоне боевых действий. Министр этого не знает? Какой-то склочностью попахивает, правда?
Каждая минута выступления этого свидетеля принесла больше вопросов чем ответов.
К сожалению позиция из африканского фольклора здесь не пройдет. В наших краях есть другая, более красноречивая, поговорка “Документы не горят”. Большинство распоряжений нашли место в докладах и НГШ и Министра обороны и Президента Украины. На них стоят учетные номера и резолюции, написанные от руки. А лежат эти бумаги в архивах. То, что ими пока не располагает следствие, так это вопрос времени. Это по поводу замысла применения сил и средств армии в АТО, который Коваль “не видел”. Сокращенная версия этого замысла по вопросам прикрытия госграницы докладывалась как Президенту Украины, так и Министру обороны Украины.
И тогда другому прокурору и в другом суде придется объяснять, что ставил подписи, где показывали пальцем.

Военная прокуратура крышует захват имущества китайского инвестора?

В «Интерфакс» состоялась пресс-конференция, на которой журналистам сообщили о фактах рейдерского захвата предприятий в Донецкой области.



Андрей Багрий, представитель китайского инвестора, юрист, директор ООО «Частная охрана»:

«Я являюсь представителем китайского инвестора, компании «СТАР ОР ИСТ ИНВЕСТМЕНТ ЛИМИТЕД» Хи Пей Сена.

Мы хотим поднять тему рейдерского захвата предприятий аграрного сектора и не только. С 2012 года компания Хи Пей Сена инвестировала в аграрный сектор Украины, путем создания новых сельскохозяйственных предприятий по выращиванию и сохранению, реализации и экспорту культур, в том числе в Китай.

Инвестор с нуля создал предприятие – создали агрофирму «Маяки» на территории деокупированного Славянского района. До июня 2016 года в Славянском районе инвестор построил элеватор для завершения цикла.

29 июня 2016 года, по данным госреестра, произошла смена собственника данного «холдинга» на некого гражданина Турции. Ряд компаний – элеватор, фирма-реализатор и агрофирма «Маяки» сменили состав учредителей без ведома и согласия инвестора.

Узкайнак Дженгиз становится инвестором, а Буханцов Олег Николаевич – директором этих трех предприятий.

Такая же ситуация еще в трех компаниях, о которых речь пойдет далее.

Все эти компании перерегистрируются на Вышгород, по непонятной схеме, на непонятный адрес. Регистратор – Болотенко, начальник регистрационной службы в Славянске.

Я пытался выяснить, как же такое могло произойти, но мне было отказано в доступе к информации. Тогда мы подали заявления в управление полиции Славянска и управление полиции Шевченковского района г. Киева по факту «мошенничество в особо крупных размерах». Дела были возбуждены, произведены действия по выемке документов, наложен арест на недвижимость. Также были написаны жалобы в Минюст по отмене регистрационных действий.

1 августа 2016 года все незаконные действия, связанные с изменением участников, были отменены.

Но, уже 9 августа, согласно данным госреестра, происходит повторное изменение данных с тем же незаконным составом директоров!

Изменение, несмотря на судебные запреты, произвела нотариус Иващенко Наталия Владимировна из Киева. Выехавшая по заявлению полицейская опергруппа, не смогла найти нотариуса и произвести повторную выемку. Через неделю нотариус успела подчистить данные.

Мы привлекли СБУ, были произведены выемки и дело взято в производство прокуратурой Донецкой области (ст190 ч.4).

Однако Буханцов, несмотря на все, с помощью титушек, смог захватить предприятие «Рай-александровский Элеватор» и начал реализацию имущества за наличные, в основном семена подсолнечника. Это около 15 тыс. тонн семян, и при цене 10 000 гривен за тонну можете представить объем!

25 августа при поддержке группы «Альфа» СБУ, законные владельцы зашли на объект элеватор. Контроль над объектом был восстановлен, директор вступил в управление, имущество было описано. Об этом много писали. Мы ждали лишь решения суда в отношении мошенников.

Однако ситуация вновь резко поменялась. 12.10.2016 г. на территорию элеватора приезжают военные прокуроры и начинают там хозяйничать. Как оказалось, по распоряжению военного прокурора Анатолия Матиоса дело было передано в ведение военной прокуратуры. В результате, снова возвращается Буханцов со своими людьми, который начинает продажу имущества!

По второй смене владельцев мы снова подали заявление в Минюст, однако на этот раз нам было отказано в реакции. Почему? Нам ответили, что так надо. В данный момент рейдеры находятся на всех объектах, и готовят их к продаже по бросовой цене. А ведь только в элеватор китайским инвестором было вложено 8 млн. у.е. – сейчас его собираются продать за половину стоимости.

Хи Пай Сен, китайский инвестор по скайпу:

«В 2012 году мы решили инвестировать в аграрный бизнес в Украине.

Но летом 2016 года я с удивлением узнал, что мое имущество, мои фирмы в Украине сменили собственника и захвачены. Мошенники подделали документы, мою подпись и сменили право владения без моего ведома и разрешения! Я не могу понять, как так случилось. Это вопиющее поведение регистраторов, нотариуса, правоохранительных органов. В Украине права инвестора абсолютно не защищены — это возмутительно. Такого нет нигде в Европе! Я прошу украинские власти разобраться и восстановить законность», — обратился к СМИ обманутый инвестор.

Сергей Ивченко, директор ООО «Сватовский завод экспериментального литья»:

«Я более 10 лет работаю на предприятии. С 2012 года – работаю директором. Учредителем завода является Белогородский Сергей.

Спустя 2 недели после задержания Белогородского, на наше предприятие была произведена рейдерская атака – произошла смена владельца, им стал гражданин Турции Узкайнак Ченгиз. Хочу заявить, что все действия захватчиков незаконны и призвать украинские власти разобраться в этой ситуации».

Юлия Семенчук, адвокат:

«Хочу звернути вашу увагу на ситуацію з незаконним заволодінням корпоративними правами 6 підприємств.

Найбільше обурення викликає те, що це зробила одна приватна особа громадянин Турції Узкайнак Дженгіз, який, взагалі, не був в Україні протягом кількох останніх років, і невідомо, яке відношення має до цих конфліктів.

Дані захоплення тісно пов’язані із депутатом Донецької облради Білогородським Сергієм Анатолієвичем, якому китайська компанія «СТАР ОР ИСТ ИНВЕСТМЕНТ ЛИМИТЕД» в свій час надала права на представництво своїх інтересів на території України.

Разом з цим є й інші підприємства, які були захоплені. Це – ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття», Охоронне товариство «Приватна охорона» і «Спілка заводів важкого машинобудування». Корпоративними правами на ці підприємства володів сам Білогородський та його дружина, а також його бувший компаньйон Дрегер Владислав Олегович, депутат Донецької облради.

На сьогоднішній день існує корпоративний конфлікт між Білогородським та Владиславом Дрегером, і наслідком цього конфлікту став арешт Білогородського за заявою Дрегера. Я є адвокатом Білогородського в кримінальному провадженні, якого підозрюють у сприянні сепаратизму, ст. 258, п. 3.

Після арешту Білогородського у травні 2016 року, вже в червні місяці дивним чином всі його підприємства, а також підприємства Хі Пей Сена змінили власника та перейшли до згаданого турецького громадянина.

Цікавий такий факт, що при відчуженні корпоративних прав «Рай-олександрівського Елеватора» та підприємств китайського інвестора, до нотаріуса Іващенко приїздив Владислав Дрегер, який в свій час сам був звинувачений у шахрайстві і його справа ще не закрита. До того ж, пан Дрегер не має жодного відношення до підприємств китайського інвестора.

По цих захопленнях відкрито кримінальне провадження за ст. 190, ч. 5. Але дуже дивно, що це провадження перейшло до відомства військового прокурора Матіоса. Також відомо, що Дрегера підтримують деякі нардепи, зокрема депутат Левус.

Дуже прикро, що у корпоративних конфліктах приймають участь правоохоронні органи, які фактично виконують замовлення рейдерів «віджимаючих» майно поки людина сидить у тюрмі. Статтю про підозру у сепаратизмі зараз все частіше використовують для тиску на людей, бо дуже легко по ній видумати звинувачення.

На сьогоднішній день не існує жодних доказів про те, що Білогородський винний у тому, що йому інкримінують. Але домогтися правосуддя в Україні зараз фактично неможливо. Люди, які прийшли до влади на крові Небесної сотні, використовують своє становище для прикриття рейдерських захоплень.

Я звертаюсь до високопосадовців української влади взяти цю справу на контроль та не допустити беззаконня. Також прошу всіх причетних до конфлікту сісти за стіл переговорів, і подумати як можна вийти з даної ситуації у законний спосіб», — підсумувала Юлія Семенчук.

Наостанок, треба зазначити, що на прес-конференцїї був присутній юрист пана Дрегера, який формально не причетний до рейдерського захоплення, бо всі ці фірми оформлені не на нього, а на підставну особу — турка. Про що свідчить цей факт? Висновки робіть самі.

У керівника КП “Київкомунсервіс” провели обшуки за підозрою у незаконному захороненні відходів

Слідчі головного управління Національної поліції Києва провели обшук у КП «Київкомунсервіс» та, зокрема, у керівника підприємства Євгена Русіна. Слідчі дії відбулись у рамках кримінального розслідування щодо незаконного захоронення побутових відходів, вивезених з міста Києва.



Про це повідомили активісти ГО «Стоп корупції».

«Керівника комунального підприємства, яке відповідає за координацію та контроль за діяльністю підприємств-перевізників побутових відходів у місті Києві, Євгена Русіна підозрюють у прикритті незаконного захоронення побутових відходів, які вивозяться з міста Києва. Своїми злочинними діями посадовець порушує статті 238, 239, 253 Кримінального Кодексу України.

Підставою для відкриття досудового кримінального розслідування стало звернення представників ГО „Стоп корупції“. У документі ми зазначили, що єдиним визначеним місцем для захоронення побутових відходів, вивезених з міста Києва, є полігон у с. Підгірці Обухівського району. Натомість, за нашими даними, у Київській області існують інші незаконні місця накопичення твердих побутових відходів поблизу сіл Крюківщина Києво-Святошинського району, Рожівка Броварського району, міст Васильків, Бровари та Бориспіль.

У ході журналістського розслідування з'ясувалось, що низка київських перевізників твердих побутових відходів через прагнення до мінімізації своїх витрат та для збільшення прибутку займаються незаконним вивезенням відходів на сміттєзвалища, які не пристосовані для зберігання та захоронення таких відходів. Така ситуація призводить до ненадходження екологічного податку у місцеві бюджет, забруднення навколишнього природного середовища та може завдати непоправної шкоди екології», – зазначили активісти «Стоп корупції».

Додамо, що після трагедії на Грибовицькому полігоні журналісти «СтопКору» зафіксували численні випадки незаконного вивозу відходів зі Львівщини у міста на території усієї України. Останній випадок – село під Києвом. У Соснівці проти ночі вивантажили 260 тон сміття. Місцеві жителі протестують, а чиновники розводять руками. Журналіст «СтопКору» Артем Лагутенко дізнався, хто і як завіз гори непотребу на Київщину та коли селян звільнять від смертельної небезпеки.

Джерело: https://stopcor.org/u-kerivnika-kp-kiyivkomunservis-proveli-obshuki-za-pidozroyu-u-nezakonnomu-zahoronenni-vidhodiv/

В Киеве британских чиновников призвали разобраться с незаконным вывозом ребенка Марины Кутеповой (ВИДЕО)

Бизнесмена Евланчика уличили в подделке документов при получении английского паспорта.

Your text to link...

Намедни в столице Украины, возле посольства Великобритании на Десятинной улице состоялся пикет активистов и общественных деятелей в поддержку матери двоих детей Марины Кутеповой, отец которых, бизнесмен Сергей Евланчик не дает им видеться, более того, незаконно вывез малолетнего сына за пределы страны без согласия матери.

Десятки неравнодушных людей – знакомых, соседей, простых киевлян, пришли к стенам посольства поддержать отчаявшуюся мать в ее борьбе за собственные права и права своих детей.


Журналисты поинтересовались у активистов, в чем суть этой акции, и почему пикет развернулся именно у стен посольства Великобритании.

Роман Дорийчук, правозащитник, общественный деятель: «Чому ми зібрались саме біля посольства Великобританії – тому, що ситуація, яка всіх нас тут об`єднала, порушує законодавство як України, так і Великобританії.



Справа в тому, що батько дітей Марини Кутєпової, відомий бізнесмен СергійЄвланчик, ще у 2013 році незаконно отримав паспорт громадянина Великобританії. А півроку тому він незаконно, без дозволу матері, вивіз старшого сина на територію Великобританії. Але ж є рішення суду, де чітко сказано, що діти мають проживати в Києві, по вул. Шота Руставелі. То ж маємо факти грубого порушення законодавства не тільки України, але й Великобританії.

Тому у нас є кілька вимог до посольства. По-перше, перевірити законність надання англійського громадянства пану Євланчику.

За законами Великобританії для отримання громадянстватреба прожити 10 років в цій країні не виїжджаючи, але Євланчикбільшість часу провів в Україні зі своїми дітьми та дружиною. Він ніяк не міг виконати всі умови для отримання громадянства. Отже, надання йому громадянства Великобританіїіз юридичної точки зору є незаконним. В нас є підозра, що десь на рівні чиновників, там де оформлюють документи, була корупційна змова, був хабар, завдяки якому йому вдалося отримати британський паспорт.

Ми офіційно закликаємо шановного посла перевірити наведені факти цієї справи та провести розслідування.

Ми публічно вимагаємо скасування рішення та покарання винних, і в нас не має сумнівів, що ретельна і сумлінна перевірка виявить незаконність надання британського громадянства Евланчику.

В нас є заява, де викладені всі факти про Євланчика, в якого в Україні був бізнес і де він подовгу проживав зі своєю сім’єю.

По-друге, в нас є інша серйозна претензія.За українськими законами, малолітніх дітей можна вивозити за кордон лише за згодою матері. Марина Кутепова своєї ж згоди на вивіз сина не давала. Тобто, маємо ще одне грубе порушення норм права, а саме – незаконний вивіз дитини закордон без згоди матері.

Виникають питання до органів опіки, до прикордонних служб – як і чому вони допустили фактично викрадення малолітнього громадянина України. Можливо, це був хабар з боку батька, можливо, підробка документів, а можливо і те, і друге разом. Але в такому випадку, не менш гостре питання в нас і до британських служб. Як вони могли допустити незаконний ввіз дитини в країну без згоди матері, без належних документів? Це потребує негайної перевірки і відповідної реакції. Думаю, що міжнародний скандал нікому зараз не потрібний», — прокомментировал ситуацию правозащитник.

Во время акции перед митингующими сновал некий молодой человек с мегафоном, выкрикивавший абсурдные лозунги и пытавшийся сорвать пикет, заглушить голоса выступающих.Как удалось выяснить, это был человек Евланчика, который уже давно всюду преследует Марину Кутепову, срывает пресс-конференции, ведет себя неадекватно. Так, на последней пресс-конференции матерей, пострадавших от действий бывших мужей в УНИАН он пытался с помощью креста «изгонять из участников злых духов», пока его не забрала милиция.

«Этот молодой человек, который пытается сорвать наш пикет – Сергей Медяник, нанятый бывшим супругом. Он буквально преследует меня повсюду, кидается под машину, не дает мне проходу, – рассказала журналистам Марина Кутепова. – Но это меня не остановит, и я выведу бывшего супруга на чистую воду и заставлю его вернуть в Украину моего сына.



Я требую от британских властей отреагировать на мое заявление и признать выдачу Евланчику паспорта незаконной!

Когда Евланчик в 2013 году получал гражданство, он подтасовывал и подделывал факты проживания на территории Великобритании, используя знакомых и друзей, которые проживают там. Если службы Великобритании проверят пересечение границы господиномЕвланчиком, они тут же увидят его реальные сроки пребывания на территории Великобритании!

Официально заявляю, что с 2004 по 2015 год мы с мужем постоянно жили в Украине, и по закону он никак не может претендовать на получение гражданства Великобритании.

Сейчас бывший супруг поменял все телефоны и не позволяет детям мне звонить, он не реагирует на мои призывы к нему дать возможность встречаться с детьми, при этом врет, что это я сама избегаю таких встреч. По решению суда, дети должны проживать в Киеве на Шота Руставели, и у меня должен быть свободный доступ к ним. Однако бывший супруг нарушает все законы и правила, и делает все, чтобы вычеркнуть меня из жизни моих детей. Если бы он их любил по-настоящему, он бы ни за что так не поступил. Я уже полгода не могу увидеть своих детей, хотя дочь и находится здесь в Украине.Я душой чувствую, как они страдают, и это разрывает меня на части. Любой психолог расскажет, что без матери малолетним детям очень тяжело, это серьезный стресс для них и колоссальный удар по психике. Но я не собираюсь сдаваться, меня поддерживают близкие люди, я знаю, что правда и закон на моей стороне, и верю, что мои дети ко мне вернутся.

Я надеюсь, что наше дело вскоре передадут из апелляции в Верховный суд, и высшая инстанция разберется во всех нюансах, и вынесет справедливое решение в интересах несовершеннолетних детей, граждан Украины», — поделилась с журналистами своей бедой Марина Кутепова.

Что ж, мы будем внимательно следить за этой ситуацией. Интересно посмотреть, как поведет себя хваленое британское законодательство, какие действия предпримут английские власти, ведь на лицо грубое нарушение законов двух стран. Вдобавок, в скандале замешаны малолетние дети, что кидает мрачную тень на репутацию британской фемиды и государственный аппарат уважаемого европейского государства.



На месте побывала съемочная группа газетыНаша версия.

Путин нашел президента для Бессарабской народной республики. Знакомьтесь: Александр Дубовой

Украинцы, мыслящие критично, подняли на смех план дестабилизации «Шатун». С телеэкранов прямым текстом заявляют, что «Шатун» сидит на Банковой, а отнюдь не в Кремле. И эта тварь, якобы, повышает тарифы и заставляет чиновников воровать. Но при этом никто не отрицает перманентную возню московского медведя в украинской песочнице. Эксперты-всезнайки даже называют следующие очаги напряжения – Херсонская область и Закарпатье. «Наша версия» имеет иную точку зрения. Мы уверены, что Херсон и Ужгород отложены на «потом», а сепаратизм совсем скоро проявит себя в украинской Бессарабии.



Украинская Бессарабия занимает южную часть Одесской области и находится между Чёрным морем, Дунаем, Молдовой и Румынией. В Российской империи с 1812 года по 1917 год эта территория числилась Бессарабской губернией. На флаге губернии завоеватели нарисовали корову с красными рогами. По замыслу имперцев, бурёнка поила молоком Суворова, изгнавшего турок из крепости Измаил зимой 1790 года.

День взятия Измаила — 24 декабря – в путинской России отмечают как День воинской славы. Отмечают пафосно — с георгиевскими ленточками, пионерами в пилотках и прочими декорациями. А корова с окровавленными рогами в российских интернет-магазинах стала продаваемым патриотическим товаром.



Предсказуемо, что в 2014-15 годах Россия пыталась вернуть свои южные колонии. Но проект «Бессарабская народная республика» провалился. А Народная рада Бессарабии, на которую делали ставку сепаратисты, себя дискредитировала.

Сейчас на юге Одесской области живет около 600 тысяч человек. Чуть менее половины из них – украинцы; среди остальных наиболее заметны болгары, румыны, русские, греки и молдаване. Двести лет российской оккупации даром не прошли, и какая-то часть жителей стала симпатиками «русского мира». Они вдохновенно мечтают взорвать мосты через Дунай, чтобы с потрохами отдаться Московии.

Тем временем, после недавнего «кремлевского воскресенья» к власти в Молдове и Болгарии пришли пророссийские президенты. И это вслед за Венгрией, Сербией, Чехией и Словакией. Одна Румыния не скрывает своей озабоченности растущим влиянием России в регионе. Путин же потирает руки, представляя, как сломает румын через колено и заставит их себя уважать. В свете конфликта Румынии и Украины вокруг острова Змеиный, у Путина весьма приличные шансы.

Кум кремлевского карлика Медведчук после очередной тусовки в Москве вовсе слетел с катушек. «Украинский выбор», транслирующий волю доморощенного дьявола, объявил о намерении провести в Болграде конференцию по проблемам Донбасса. Задумайтесь! Не в Днепре, не в Харькове и не в Киеве. Только в Бессарабии!..

Кто-то еще не раскусил планы Путина? «Наша версия» убеждена, что в марте-апреле 2017 года потомки Суворова снова пойдут на Измаил. Чтобы на этот раз стопудово создать Бессарабскую народную республику и водрузить флаг с «маньячной» коровой.

Но кого чекисты планируют поставить во главе БНР? Логика и журналистская интуиция подсказывают, что реальным кандидатом в президенты будущего псевдо-государства является экс-депутат Александр Дубовой.

Почему Дубовой?

Кремлевская методичка учит, что главой самопровозглашенной республики назначается местный, узнаваемый и внешне привлекательный человек без признаков увечья. Характер у марионетки должен быть взрывным и непредсказуемым. Весьма желательно, чтобы претендент имел садистские наклонности. В идеале — это амбициозный, харизматичный, но послушный болван. Этакий «митрофанушка», на которого собрана уйма компромата, чтобы держать его на «коротком поводке».



Обратите внимание, лидеры Крыма и ДНР Аксенов и Захарченко в кремлевский шаблон полностью вписываются. Отвечает требованиям и глава ЛНР Плотницкий – с тем лишь исключением, что двойной подбородок и бурдюк под пиджаком не дают ему шансов стать плейбоем. И, если главари оккупированных территорий у многих украинцев уже сидят в печенках, то кандидату в президенты БНР Александру Дубовому еще предстоит познать всенародную ненависть.

Ожидаемый президент родился в Бессарабии, в 70 километрах от Измаила. Жизнеописание паренька выглядит пристойно: медицинское училище, юридическая академия, политехнический университет, работа над диссертацией. Затем: народный депутат, верующий благотворитель и успешный бизнесмен. Он же: почетный гражданин города Килия, глава Всеукраинской Федерации каратэ, продюсер и меценат. В честь Дубового даже названа одна из сельских улиц в Бессарабии.

Но прилизанные строки биографии, как водится, многое скрывают.

Правда такова, что юный Александр вместе с братом Сергеем в девяностых создал бригаду, которая выросла до организованной преступной группировки всеукраинского масштаба. Пытки, убийства, шантаж, торговля людьми, лютое рейдерство — именно они, а не липовая кандидатская диссертация, вывели Дубового «в люди». Для защиты криминальной бизнес-империи от надоедливых судов и ненасытных регионалов Дубовому пришлось купить далеко недешевый депутатский мандат у самой Юлии Тимошенко. А потом еще и раскошелиться на храм, входя в доверие к влиятельному баптисту и будущему и.о. Президента Украины Александру Турчинову.

Хотя Юлия Владимировна, в свое время, очень и очень благоволила красавцу Дубовому, своим парнем в политическом бомонде он так и не стал. Хотя, казалось, после стояния за спиной у Юли на Майдане, дела у Бессарабского рэкетира пойдут в гору. Не сложилось. Даже после того, как в закрепленном за ним округе на президентских выборах Дубовой выдал максимальный результат в пользу своей шефини, однопартийцы «кинули» его с депутатством.


Тут, кому интересно, свою роль сыграл Юрий Луценко, набиравший мощь под крылом нового Президента. Дело в том, что как-то на людях Дубовой непредусмотрительно напомнил будущему генеральному прокурору о пьяных скандалах и дебошах, а также заявил о том, что хваленый «терминатор» все годы правления регионалов трепетно «держался за юбку Януковича». Ха-ха! Ну, не может Дубовой владеть собой, когда речь заходит о конкурентах по дерибану страны!

Вообще, взрывной характер Дубового много раз играл с ним злую шутку. Однажды при подсчете голосов он пытался задушить главу окружной избирательной комиссии. А недавно, как завзятый садист, накинулся на главного редактора интернет-сайта газеты «Нашей версии» (как будто это редактор заказывал DDoS-атаки на сайты Дубового, а не сам Дубовой подключал возможности штатных хакеров против неугодного сайта).



После «кидка» соратников осенью 2014 года нерукопожатый Дубовой, кстати, едва закончив махинации с поставками бронетранспортеров в зону АТО, вышел из рядов «Батькивщины». Гений Турчинова подсказал ему занять место президента Торгово-промышленной палаты Украины. Дескать, Витя Ковальчук из АП поможет с «говорящими головами», силовиками и судьями, а он, как глава РНБО, всех прикроет.

Нюанс состоял в том, что должность главы ТПП является выборной, а сама ТПП – негосударственной организацией с мировыми традициями. Это и помогло бизнесменам отстоять своего президента. Слаженный двухгодовалый «наезд» государственной машины оказался пшиком. Дубовой, по слухам, тогда ушел в длительный запой.

Кто не знает, Торгово-промышленной палате сильно помог покойный журналист Павел Шеремет. Павел первым выступил со статьей в защиту действующего руководителя ТПП, в которой дал недвусмысленную характеристику Дубовому. Менее чем через год Шеремета не стало. Организаторов взрыва автомобиля журналиста ищут до сих пор. Дубовой, как «истинно верующий» человек, от причастности к убийству Шеремета открещивается.

Вот так — оказавшись без политической поддержки, потратив около полумиллиарда долларов на захват ТПП, Дубовой остался ни с чем. Он распродает киевские активы. И даже начинает вести переговоры о продаже любимого детища – гигантского клубного дома Renaissance elite apartment. Этот «архитектурный монстр» возведен на Печерске возле Ботанического сада, буквально, на костях местных жителей. Купить образчик непомерного жлобства вызвались толстосумы из российской энергостроительной корпорации «Союз», с которыми Дубовой много лет ведет выгодный бизнес.



В общем, после всех столичных перипетий Дубовой написал в Фейсбуке: «За все это время я так и не превратился в полноценный «винтик» в партийной системе. Мое сердце — с моей малой родиной. Бессарабия — моя партия и сфера моих интересов».

Неизвестно, какую роль в отъезде на родину своего старого кадра сыграла Юлия Тимошенко. Вполне возможно, что это она настойчиво порекомендовала Дубовому заняться бессарабским вопросом. Глядя на фотографию Юлии Владимировны с Путиным, представить можно многое.



Так или иначе, но когда Александр Дубовой лишился внятных перспектив в политике и бизнесе, его наверняка подобрали и профинансировали идеологи «русского мира». Заметьте, ведь если раньше Дубовой ограничивался проведением в Бессарабии концертов Кобзона и группы «Любэ», то теперь он сам начинает петь дифирамбы «государству российскому» в собственных документальных фильмах. А, по сути, вести гибридную войну против Украины, вызывая у жителей Бессарабии гордость за «величие» утраченной империи.


Вживаясь в роль первого экранного персонажа Бессарабии, Дубовой системно работает в среде гражданских активистов, военнослужащих и школьников. Не так давно он вывез целую группу детишек полюбоваться Эйфелевой башней в Париже. Кто знает, может, по образцу «захарят» на Донбассе, в школах Бессарабии появятся «дубовята»? «Нашей версии» очень бы этого не хотелось. А вам?



Вместо эпилога

На днях канал 1+1 показал увлекательный фильм «История головокружительного успеха Александра Дубового». Через считанные часы после появления фильм испарился с сайта телеканала и новостного портала УНИАН. Остался лишь небольшой анонс про героя ленты: «Он сколотил капитал, побывал депутатом парламента, построил дворец с лучшим видом в Киеве. Теперь его уважают и боятся».



«Наша версия» Дубового не боится и не уважает. Поэтому ей ничего не мешает сделать следующие предположения о причинах исчезновения видео:

Дубовой в очередной раз задействовал свои кибер-войска против несговорчивых журналистов.
Авторы фильма оказались «сговорчивыми» и, после получения нужной суммы, удалили фильм из Интернета.
Руководители канала 1+1 и УНИАН после угроз физической расправы не стали испытывать судьбу.
Дубовой через влиятельного посредника договорился с владельцем телеканала 1+1 о снятии фильма.
Владельцу телеканала позвонил один из топ-чиновников и попросил «не чіпляти нашого хлопця».
Владелец телеканала, имея политический интерес в развитии ситуации вокруг Бессарабии, сам распорядился удалить фильм об Александре Дубовом.
Все перечисленные версии косвенно указывают на то, что из Дубового делают главную публичную фигуру Бессарабии. Не для того ли, чтобы посадить его в кресло президента пока что несуществующей Бессарабской народной республики?!

P.S. Камера «Нашей версии» запечатлела Дубового сзади. Вот так без имиджмейкеров выглядит президент Федерации каратэ и святой благодетель земли Бессарабской…



А тем временем в Интернете появилось досье выдающегося украинского рейдера Александра Федоровича Дубового, а у руководства телеканала 1+1 наши коллеги поинтересовались на каком основании был заблокирован сюжет программы «Гроші», посвященный взлетам и падениям Александра Федоровича…




Автор: Альберт Острогов, «Наша версия»

В Києві пройшов форум знавців стародавніх печаток

25–27 листопада у столиці України за підтримки Посольства Республіки Польща в Україні відбулася VI міжнародна сфрагістична конференція.

Цього разу вона зібрала кілька десятків учених з шести країн Європи. Крім українських науковців, у ній взяли участь представники провідних навчальних закладів, дослідники печаток з Польщі, Франції, Білорусі, Чехії та Словаччини, що свідчить про неабиякий інтерес європейського наукового співтовариства до цієї події.



На тлі проблем, які стримують розвиток гуманітарних напрямків вітчизняної науки, сфрагістична школа в України рік у рік демонструє зростання, що дозволило їй по праву зайняти одне з чільних місць серед європейських шкіл сфрагістики. А київська міжнародна конференція, завдяки старанням мецената Олексія Шереметьєва, вже шостий рік поспіль служить престижним майданчиком для виступів поважних європейських істориків-сфрагістів. У цьому маємо системний прояв доброї волі, що стимулює розвиток історичної науки та робить неоціненний внесок у справу інтеграції України до європейського співтовариства.

Цьогорічний форум був присвячений «Печатці на документі». Вчені зробили акцент на взаємодії двох складових, що являють предметну основу сфрагістики як науки.

Відкриваючи форум, керівник секції з питань науково-освітньої співпраці, радник Посольства Польщі Емілія Ясюк, привітала науковців із визначною подією та побажала плідної співпраці на благо розвитку культурних взаємин та укріплення польсько-української дружби у контексті європейської інтеграції.



Із вступним словом до учасників звернувся директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Георгій Папакін:



«Ми відкриваємо вже шосту конференцію зі сфрагістики, і значення цієї події для розвитку гуманітарної сфери в Україні та культурних зв’язків з іншими державами важко переоцінити. Довгий час вважалося, що сфрагістика є лише допоміжною дисципліною для істориків, але реальність показала, що це самостійна і навіть самодостатня наука, яка вивчає печатки від моменту їх виникнення до сьогодення. Треба розуміти, що печатка — не лише шмат металу, воску чи глини, але й історичне джерело, документ, а ще — люди, які її використовували. Упродовж століть печатки слугували підтвердженням справжності документів, а посада печатника біля князя була дуже важливою. Оточення, середовище навколо печатки змінювалось, але завжди вона була особливим інструментом.

Такою ж особливою є і наша Міжнародна сфрагістична конференція. Перша її особливість полягає в тому, що ось уже вдруге ми проводимо її разом із Посольством Республіки Польща. Друга — це те, що конференція має такого ідеолога, мецената й організатора, як Олексій Шереметьєв, без якого все це не відбулося б. Тож щиро дякую пану Шереметьєву і Посольству Польщі в Україні за те, що вони підтримують науку та поглиблюють культурні взаємозв’язки між нашими країнами».

Від польського наукового співтовариства слово мали директор представництва «Польська Академія наук» у Києві професор Генріх Собчук та відомий науковець, професор Ягелонського університету Зенон Пєх.

Генріх Собчук: «Для мене велика честь брати участь в цій конференції, бо вона сприяє розвитку стосунків між українськими та польськими науковими колами і зміцненню міжнародних зв’язків узагалі. Польська Академія наук давно співпрацює з українськими організаціями, як державними, так і недержавними. Ми підтримали та провели сотні спільних заходів —семінарів, конференцій, зустрічей».



Зенон Пєх, доктор історичних наук, професор Інституту історії Ягелонського університету(Краків):



«Тут, у Києві, є фундамент для розвитку сфрагістики, є можливості для видання сфрагістичного щорічника, і це варте відзнаки. Дякую пану Шереметьєву за підтримку і велику роботу! Взагалі, шоста сфрагістична конференція — дуже важлива подія для міжнародної історичної спільноти. Окрім того, що сфрагістика дозволяє розвиватися багатьом історичним дисциплінам, вона також сприяє культурним зв’язкам між народами», — відзначив професор.

Із заключною промовою перед початком робочої частини конференції виступив Олексій Шереметьєв, засновник Музею Шереметьєвих, відомий український меценат і громадський діяч, який не шкодує коштів і часу для підтримки як вітчизняної, так і міжнародної сфрагістики.



«Дуже радий всіх вас сьогодні бачити, — звернувся до присутніх Олексій Шереметьєв. — Приємно, що наша конференція розвивається і стає дедалі більш представницькою у міжнародному контексті. Цього разу приймаємо науковців із п'яти країн — Польщі, Франції, Словаччини, Чехії, Білорусі. Це підтверджує, що сфрагістика справді є особливою наукою, яка допомагає об’єднувати людей, цілі народи. Хочу подякувати Посольству Польщі в Україні за те, що гостинно прийняли нас уже вдруге! Така підтримка дуже важлива, вона свідчить про співпрацю та взаєморозуміння між нашими країнами. А сфрагістична конференція якраз допомагає вивчати наше спільне минуле, ліквідувати «білі плями» в історії, що також сприяє розвитку і зміцненню добросусідських відносин між Україною та Польщею», — підсумував меценат.

У межах конференції відбулося нагородження лауреатів щорічної премії Інституту спеціальних історичних дисциплін Музею Шереметьєвих за кращі дослідження молодих учених у галузі сфрагістики, геральдики та генеалогії. Вручаючи дипломи молодим науковцям — Марії Герасимчук, Олександру Мазепі, — Олексій Шереметьєв висловив сподівання, що нове покоління дослідників буде активніше виходити у науковий світ з відкриттями та проявляти себе на міжнародних форумах.



Книги для історії

У рамках традиційної вже для конференції презентації нових видань було представлено кілька цікавих книг, серед яких виділявся розкішний фоліант «Князі Вишневецькі», що містить багато цікавих ілюстрацій та рідкісних документів. Особливе значення для всіх присутніх мала презентація шостого сфрагістичного щорічника («Видавничий дім „Антиквар“» коштом Олексія Шереметьєва), де опубліковано матеріали V Міжнародної сфрагістичної конференції. Нову наукову збірку, до якої ввійшли 22 статті дослідників з України, Польщі, Білорусі, представив кандидат історичних наук Віталій Перкун. Нагадаємо, що торішню конференцію було присвячено написам на печатках, проблематиці та інформаційному потенціалу легенд печаток у часовому діапазоні від Давнього Єгипту до ХХ ст.



Таємне послання до князя

Жодної конференції без наукової сенсації! Таке гасло вже стало «фірмовою ознакою» київських сфрагістичних читань. Нині журналістам, а через них і широкому загалові, презентували раритет, що не має аналогів — свинцевий лист, датований XI–XII століттями. Унікальну знахідку, що зараз зберігається у Музеї Шереметьєвих, представив кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.



Дослідник розповів, у чому полягає виняткова історична цінність цього листа. Річ в тому, що переважну більшість документів домонгольского періоду Київської Русі втрачено. Є лише так звана Мстиславова грамота XII ст. і берестяні грамоти з Новгороду, які не є офіційними документами.

Тому випадкова знахідка на одному з чернігівських ланів свинцевого листа, якому 900 років — подія унікальна і справжня наукова сенсація.



Лист було написано грецькою мовою на тонкій свинцевій пластині, складеній учетверо, яка до того ж мала отвір для закріплення печаткою. Його було легко сховати на тілі, й він не зіпсувався б навіть при намоканні. Із того, що вдалося розшифрувати, стало зрозуміло: у листі йдеться про певну допомогу у справах, яку візантійському купцеві мав надати торговий представник імперії в Київській Русі. Тобто, як жартують дослідники, маємо перший задокументований приклад корупційних зв’язків на території Україні. Змістовніше дослідження документа ще попереду, але його поява може спричинити перегляд деяких сталих уявлень про життя та взаємини у тогочасній Русі.

Доповіді, що змінюють уявлення

Якщо перший день конференції проходив у приміщенні Посольства Польщі, то решту два дні наукове товариство люб’язно приймав у себе Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського.



Усього за три дні було заслухано 33 змістовних доповіді, що дозволяють інакше подивитись на ті чи інші історичні явища. Виступи проходили п’ятьма мовами, що також свідчить про міжнародний статус конференції. Треба відзначити, що попри вузьку специфіку науки, більшість доповідей викликали жваве обговорення, і до кожного виступаючого у колег виникала низка запитань.

Цікаву дискусію спричинила, зокрема, доповідь Олександра Алфьорова «Висла печатка як основа реконструкції документу та документообігу Київської Русі», в якій повідомлялося, що у домонгольський період наші знатні предки для економії часу та грошей часто використовували такий прийом, як перебиття або «переформатування» печатки. Зумовлено це тим, що приватна власність у Київській Русі була «до живота», цебто при зміні князя необхідно було перезатверджувати свої права власності на землю та інше майно. Звідти й беруться так звані зіпсовані печатки, погашення яких унеможливлювало їх повторне використання та підробку документів.

Багато змістовного фактажу надала дослідниця з Франції, доктор історії Каролін Симоне, яка розповіла про роль документа й печатки в актах смерті у стародавній Франції.



З не меншою цікавістю було сприйнято розповідь науковця з університету в Нітрі (Словаччина) Мірослава Глейтека, присвячена різним аспектам видання документів дипломатичного характеру в канцеляріях інституцій середньовічної Угорщини.

У доповіді кандидата історичних наук Ігоря Тесленка «А на свідоцтво цей лист із печаткою та підписом руки моєї видав» ішлося про те, що навіть наявність печатки та підпису в деяких випадках не може слугувати гарантією автентичності документа, а потребує додаткових підтверджень.

Немає сенсу перелічувати в даному матеріалі всі доповіді, — повний їх список ви зможете побачити на сайті Музею Шереметьєвих, а самі статті прочитати вже у сьомому сфрагістичному щорічнику, який вийде наступного року.

Насамкінець для гостей конференції було влаштовано дивовижну за своєю інформативністю екскурсію до Софійського собору. Навіть у тих, хто побував там не вперше, враження залишилися неймовірні.

Отже, VI Міжнародна сфрагістична конференція вже стала частиною історії. Нам залишається побажати учасникам нових вражень і відкриттів, а організаторам — наснаги та успіхів у подальшій популяризації сфрагістики на міжнародному рівні, здійснення всіх задумів і мрій!

Меченые деньги ПриватБанка: забрать нельзя оставить!

Опасный прецедент может расшатать всю финансовую систему Украины.



Основа развития и процветания рыночной экономики, да и государства в целом — это компетентное справедливое правосудие, когда бизнес может быть уверен, что его инвестиции надежно защищены, а спорные ситуации решаются оперативно, в соответствии с законом.

Однако в Украине не меньшее, если не большее значение, нежели судебное решение, приобретает следующая фаза – выполнение судебного решения исполнительной службой. Юридические форумы пестрят жалобами о том, что судебные решения не исполняются годами! Зачастую, для стимуляции необходимых действий по выполнению решения суда, людям приходится тратить больше нервов и средств, чем стоит само дело. Судебный исполнитель превращается в этакого вершителя судеб, который действует лишь на свою выгоду. И если проигравший готов стимулировать бездействие исполнительной службы, то рассчитывать на получение средств по своему иску без колоссальных затрат истцу практически невозможно.

«Судебные исполнители организовались в спаянную клику, где действуют свои правила и расценки. Мои коллеги адвокаты рассказывают, что в последнее время аппетиты исполнителей и аффилированных с ними юридических компаний увеличились и достигают 30% от суммы иска. Что в большинстве случаев не может устраивать истца, и делает бессмысленным принятое решение суда, действующие законы Украины, а также прямо противоречит и нарушает ч. 9 ст. 129 Конституции Украины. Ведь одно дело, если отсуженное имущество толкает какой-нибудь рейдер – ему не жалко заплатить проценты из чужих, лишь бы побыстрей оторвать куш. А если решение касается честного бизнеса, когда 30% может составлять вся их прибыль – тогда предприятие попадает в заложники алчных исполнителей и годами не может взыскать свои средства, если вообще не обанкротится! И таких дел сотни, если не тысячи по Украине», — комментирует ситуацию адвокат Вадим Чунжин, специализирующийся на защите обманутых клиентов банков.

Плачевную ситуацию с исполнением судебных решений призвана решить реформа Государственной исполнительной службы, нынче проводимая Минюстом под наблюдением заместителя министра юстиции Сергея Шкляра.

По задумке реформы ГИС, с нового года в Украине исполнительная служба должна разделиться на две ветки – государственную и частную. Должен будет увеличиться процент вознаграждения для исполнителей — 5% от суммы иска для государственных, 10% для частных, что должно стимулирует их рвение. Также должен усилиться контроль за работой исполнителей и повыситься ответственность за недобросовестную работу.

Однако в свете определенных тенденций есть опасение, что данная реформа коснется лишь мелких и средних игроков, а на верху по-прежнему останется «каста неприкасаемых», на которых не действуют ни судебные решения, ни усилия самых добросовестных исполнителей.

Исполнители — налетчики



Совсем недавно в некоторых СМИ промелькнула информация о попытке «дерзкого изъятия» Государственной исполнительной службой денег из кассы «ПриватБанка» в одном из киевских отделений, в обеспечение судебного решения в пользу бывших клиентов банка.

Попытка закончилась ничем, так как судебные исполнители встретили яростное сопротивление со стороны службы безопасности «ПриватБанка», а также со стороны прибывшей полиции, ставшей априори на сторону банка и спокойно наблюдавшей, как представители службы безопасности банка не пускали представителя взыскателя для описи имущества и угрожали ему, что прямо нарушает ст. ст. 2, 6, 7, 8 закона Украины «Про национальную полицию» и ст. 68, ч. 9 ст. 129 Конституции Украины. Несмотря на документы и предписания, судебные исполнители оказались в меньшинстве. Под давлением им просто не дали работать, а «лезть на рожон» никто и так не собирался.

Пресс-служба «ПриватБанка»: «Средства, которые ГИС пытается описать и изъять в кассе пересчета, не принадлежат банку, а принадлежат его клиентам, что противоречит нормам закона «Об исполнительном производстве», — сообщается в пресс-релизе банка, который разошелся по всем информагентствам.

И вот тут мы подходим к самой главной части нашего повествования. Заявить в СМИ, дескать, что злобные исполнители хотят забрать в народном банке, коим бесспорно является «ПриватБанк», средства его клиентов, т.е. миллионов простых украинских работяг – сильнейший ход со стороны пиарщиков банка. Это же деньги бабушек и дедушек, многодетных семей, инвалидов, и на них посягают какие-то враждебные силы!

Однако на деле все обстоит совсем наоборот, и большего цинизма от банка представить невозможно.

Чьи деньги в кассах банков?

Этот случай точь-в-точь напомнил сценку из популярного советского мультфильма «Золотая антилопа» про антилопу, высекающую копытом деньги. Когда шпион раджи показал ему найденные в лесу золотые монеты, раджа, попробовав металл на зуб, бросил их в свой сундук. Шпион взмолился, дескать, это же были мои деньги, отдай! На что раджа ответил «я бы конечно отдал, да вот как их отличишь теперь от моих денег!? А свои деньги я точно отдавать не намерен!» Ну да, брал чужие, а отдавать «свои».

То есть этим пресс-релизом банк подтверждает факт своего долга. Но не собирается его возвращать, так как очень четко научился в потоках денежных масс отличать «свои» от «чужих».

Только вот пресс-служба банка забыла указать, что исполнитель Гречух О. Я. накладывал арест в том числе на обеспечение суммы по выигранному иску к «ПриватБанку» простой херсонской фирмы ООО «Бривер», для которой 60 тысяч у.е. – критическая сумма, позволяющая выжить в наше сложное время.

Забыла пресс-служба «ПриватБанка» упомянуть и том факте, что эта самая ООО «Бривер», создающая рабочие места и выплачивающая налоги в госбюджет, держала свои деньги в их банке. Держала, пока «ПриватБанк» не присвоил себе эти средства и отказался их возвращать, и пока суды всех инстанций не постановили деньги вернуть. Но как возвращать, если сам банк не признает обязательность выполнения судебных решений в пользу своих бывших клиентов.

К тому же, до сих пор не отменены скандальные постановления судьи индустриального суда г. Днепра Мороза В. П. по делу № 202/1828/16-ц и судьи Жовтневого района г. Днепра Наумовой О. С. по делу 201/5111/15ц, запрещающие списывать деньги «ПриватБанка», находящиеся на счетах в других финансовых учреждениях. Формулировка такая же – мол, это деньги не «ПриватБанка», а его драгоценных клиентов, права которых для «ПриватБанка» дороже жизни!

Так чьи же деньги лежат в кассах и на счетах «ПриватБанка», что их «запрещается» изымать и списывать? Каких именно «клиентов» – тех, у кого еще не украли вклад или сумму на счету? А как же тогда выглядят деньги самого «ПриватБанка», как он их отличает, может все деньги меченые? На эти вопросы можно искать ответ вечно, но пострадавшим от этого не легче. Удивляет только отчаянное упрямство и слепота руководства «ПриватБанка», которое скорее утопит собственный банк, чем заплатит «копейки» по счетам, думая, что, игнорируя решения судов, сохраняет капитал.

Прецедент, ведущий к катастрофе



Возникает резонный вопрос — знают ли сами Коломойский и Боголюбов, главные акционеры «ПриватБанка» о таких опасных фортелях, которые вытворяют со счетами их бывших клиентов? В то время, когда украинская экономика и простой народ остро нуждаются в сильном и крепком «ПриватБанке», где мелкие неурядицы с клиентами решаются «на раз» в соответствии с законом, такая грязная игра точно настораживает клиентов нынешних, еще верящих в порядочность банка.

Кроме того, такой откровенный судебно-юридический фарс служит опасным прецедентом для других банков и финансовых учреждений страны. Ведь таким образом, любое судебное решение, любой исполнительный лист, банк-ответчик сможет футболить, прикрываясь защитой интересов своих клиентов. Тогда как вчерашние клиенты банка, которые больше всего нуждаются в защите – уже ненужный мусор! Абсурд на грани парадокса, не правда ли? Ибо как только подобная практика начнет входить в моду, сразу же начнется глобальный отток клиентских денег из украинских банков, а что последует за этим – страшно даже подумать!

К сожалению, такой беспредел до поры до времени будет продолжаться, пока в Украине сохраняется каста неприкасаемых, для которых судебное решение – простая бумажка, а закон и здравый смысл подменяется дешевыми манипуляциями. А ведь «ПриватБанк» не один такой «меченый», существует десятки фирм и организаций, которые исполнительная служба обходит стороной, и судиться с которыми бесполезно. Сможет ли переломить эту тенденцию реформа ГИС, хватит ли у новообращенных исполнителей духу, профессионализма и решимости отстаивать права людей и организаций. Или конторы ГИС превратятся в еще более герметичные и алчные структуры, работающие только за драконовские проценты, или не работающие вовсе. Как бы то ни было, все происходит на глазах общественности, и тенденция к прозрачности и законности постепенно отвоевывает у мрака территорию. Вечно скрывать и лелеять серые схемы, при всем стремлении, не удастся. Тем более, ведь такие игры со счетами и вкладами и судебными решениями – прямая дорога к финансовому краху, при котором проигравшими окажутся абсолютно все.

P.S. Реформу ГИС завалит Полищук?

Первыми новшества новой системы ГИС в свете новой реформы почувствовало на себе упомянутое ООО «Бривер», исполнительное производство по которому было объединено с другим кредитором «ПриватБанка».

На днях, прямым указанием начальника департамента ГИС Министерства юстиции Украины Полищука Д. В. (в порядке ст. 30 новой редакции закона «Про исполнительное производство») их дело было снова возвращено в г. Днепр, в котором за полгода до этого не принесло по нему никаких результатов! Сами понимаете — какой исполнитель рискнет в Днепре описывать имущество «ПриватБанка»! И это несмотря на решения Днепропетровского хозяйственного суда, которые прошли кассационные инстанции и в которых четко указано, что ООО «Бривер» имеет законные права открытия исполнительного производства по месту нахождения имущества ответчика, а именно, в Киеве! Такое право, кстати, определено и п. 5 ст. 5 и ст. 24 новой редакции закона Украины, и непонятно каким образом директор Департамента ГИС Украины Полищук трактует положение статьи 22 Конституции Украины, в которой четко предписано:

«Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть отменены. При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.»

В этой связи есть большие сомнения в адекватном понимании законов высшим руководством ГИС Украины, в частности принципа верховенства права, закрепленного в ст. 1 и ст. 8 Конституции Украины.

Ведь очевидно, что принцип «обязательности выполнения решений суда» предусмотренный п .9 ст. 129 Конституции Украины, который является основой исполнительного производства согласно ст. 2 Закона Украины «Про исполнительное производство», игнорируется высочайшим руководством ГИС Украины. Иначе как объяснить действия Полищука, который после проверки дает предписание отослать исполнительное производство ООО «Бривер» из г. Киева, где удалось частично исполнить решение суда и взыскать часть средств, в г. Днепр, в котором данное исполнительное производство пролежало 6 месяцев без малейшей надежды на выполнение?

Если именно в этом заключается суть реформы Государственной исполнительной службы, о которой с таким вдохновением рассказывают на пресс-конференциях министр юстиции Петренко и его заместитель по ГИС Сергей Шкляр, то за будущее ГИС в Украине становится не по себе. Хотя, быть может, здесь имеем дело с последними случаями «самоуправства», от которых как раз и избавит реформа? Ответ увидим очень скоро.

В Киеве британских чиновников призвали разобраться с незаконным вывозом ребенка Марины Кутеповой в Англию

Намедни в столице Украины, возле посольства Великобритании на Десятинной улице состоялся пикет активистов и общественных деятелей в поддержку матери двоих детей Марины Кутеповой, отец которых, бизнесмен Сергей Евланчик не дает им видеться, более того, незаконно вывез малолетнего сына за пределы страны без согласия матери.



Десятки неравнодушных людей – знакомых, соседей, простых киевлян, пришли к стенам посольства поддержать отчаявшуюся мать в ее борьбе за собственные права и права своих детей.



Журналисты поинтересовались у активистов, в чем суть этой акции, и почему пикет развернулся именно у стен посольства Великобритании.

Роман Дорийчук, правозащитник, общественный деятель: «Чому ми зібрались саме біля посольства Великобританії – тому, що ситуація, яка всіх нас тут об`єднала, порушує законодавство як України, так і Великобританії.



Справа в тому, що батько дітей Марини Кутєпової, відомий бізнесмен Сергій Євланчик, ще у 2013 році незаконно отримав паспорт громадянина Великобританії. А півроку тому він незаконно, без дозволу матері, вивіз старшого сина на територію Великобританії. Але ж є рішення суду, де чітко сказано, що діти мають проживати в Києві, по вул. Шота Руставелі. То ж маємо факти грубого порушення законодавства не тільки України, але й Великобританії.

Тому у нас є кілька вимог до посольства. По-перше, перевірити законність надання англійського громадянства пану Євланчику.

За законами Великобританії для отримання громадянства треба прожити 10 років в цій країні не виїжджаючи, але Євланчик більшість часу провів в Україні зі своїми дітьми та дружиною. Він ніяк не міг виконати всі умови для отримання громадянства. Отже, надання йому громадянства Великобританії із юридичної точки зору є незаконним. В нас є підозра, що десь на рівні чиновників, там де оформлюють документи, була корупційна змова, був хабар, завдяки якому йому вдалося отримати британський паспорт.

Ми офіційно закликаємо шановного посла перевірити наведені факти цієї справи та провести розслідування.

Ми публічно вимагаємо скасування рішення та покарання винних, і в нас не має сумнівів, що ретельна і сумлінна перевірка виявить незаконність надання британського громадянства Євланчику.

В нас є заява, де викладені всі факти про Євланчика, в якого в Україні був бізнес і де він подовгу проживав зі своєю сім’єю.

По-друге, в нас є інша серйозна претензія. За українськими законами, малолітніх дітей можна вивозити за кордон лише за згодою матері. Марина Кутепова своєї ж згоди на вивіз сина не давала. Тобто, маємо ще одне грубе порушення норм права, а саме – незаконний вивіз дитини закордон без згоди матері.

Виникають питання до органів опіки, до прикордонних служб – як і чому вони допустили фактично викрадення малолітнього громадянина України. Можливо, це був хабар з боку батька, можливо, підробка документів, а можливо і те, і друге разом. Але в такому випадку, не менш гостре питання в нас і до британських служб. Як вони могли допустити незаконний ввіз дитини в країну без згоди матері, без належних документів? Це потребує негайної перевірки і відповідної реакції. Думаю, що міжнародний скандал нікому зараз не потрібний», — прокомментировал ситуацию правозащитник.



Во время акции перед митингующими сновал некий молодой человек с мегафоном, выкрикивавший абсурдные лозунги и пытавшийся сорвать пикет, заглушить голоса выступающих. Как удалось выяснить, это был человек Евланчика, который уже давно всюду преследует Марину Кутепову, срывает пресс-конференции, ведет себя неадекватно. Так, на последней пресс-конференции матерей, пострадавших от действий бывших мужей в УНИАН он пытался с помощью креста «изгонять из участников злых духов», пока его не забрала милиция.

«Этот молодой человек, который пытается сорвать наш пикет – Сергей Медяник, нанятый бывшим супругом. Он буквально преследует меня повсюду, кидается под машину, не дает мне проходу, – рассказала журналистам Марина Кутепова. – Но это меня не остановит, и я выведу бывшего супруга на чистую воду и заставлю его вернуть в Украину моего сына.

Я требую от британских властей отреагировать на мое заявление и признать выдачу Евланчику паспорта незаконной!

Когда Евланчик в 2013 году получал гражданство, он подтасовывал и подделывал факты проживания на территории Великобритании, используя знакомых и друзей, которые проживают там. Если службы Великобритании проверят пересечение границы господином Евланчиком, они тут же увидят его реальные сроки пребывания на территории Великобритании!

Официально заявляю, что с 2004 по 2015 год мы с мужем постоянно жили в Украине, и по закону он никак не может претендовать на получение гражданства Великобритании.

Сейчас бывший супруг поменял все телефоны и не позволяет детям мне звонить, он не реагирует на мои призывы к нему дать возможность встречаться с детьми, при этом врет, что это я сама избегаю таких встреч. По решению суда, дети должны проживать в Киеве на Шота Руставели, и у меня должен быть свободный доступ к ним. Однако бывший супруг нарушает все законы и правила, и делает все, чтобы вычеркнуть меня из жизни моих детей. Если бы он их любил по-настоящему, он бы ни за что так не поступил. Я уже полгода не могу увидеть своих детей, хотя дочь и находится здесь в Украине. Я душой чувствую, как они страдают, и это разрывает меня на части. Любой психолог расскажет, что без матери малолетним детям очень тяжело, это серьезный стресс для них и колоссальный удар по психике. Но я не собираюсь сдаваться, меня поддерживают близкие люди, я знаю, что правда и закон на моей стороне, и верю, что мои дети ко мне вернутся.

Я надеюсь, что наше дело вскоре передадут из апелляции в Верховный суд, и высшая инстанция разберется во всех нюансах, и вынесет справедливое решение в интересах несовершеннолетних детей, граждан Украины», — поделилась с журналистами своей бедой Марина Кутепова.



Что ж, мы будем внимательно следить за этой ситуацией. Интересно посмотреть, как поведет себя хваленое британское законодательство, какие действия предпримут английские власти, ведь на лицо грубое нарушение законов двух стран. Вдобавок, в скандале замешаны малолетние дети, что кидает мрачную тень на репутацию британской фемиды и государственный аппарат уважаемого европейского государства.

«Живописна оперета» Ярослава Стеценка



Якщо ви давно не були в київській опереті, та шукаєте слушної нагоди – краще ніж зараз моменту не знайти! По-перше, у листопаді та грудні там дуже цікава програма, вінцем якої є прем’єрний показ вистави «Графиня Маріца». По-друге, родзинкою арт-фойє театру у цей період буде виставка картин молодого, але вже знаного художника Ярослава Стеценка, яка працюватиме до 11 грудня.

Відео репортаж з відкриття


Ідея театральних вернісажів сама по собі не нова, але в нашому випадку картини Ярослава Стеценка немов створені для оперети.

І дуже показово, що Богдан Струтинський, художній керівних театру оперети, завжди відкритий до мистецьких експериментів, та постійно шукає нові ідеї для залучення публіки, для ствердження його театру як справжнього храму мистецтв.


З художнім керівником Київського Національного театру оперети Богданом Струтинським

Отже, всі, хто в цей час обере для себе будь-яку виставу, на додаток отримає ще й яскраву і захоплюючу експозицію робіт талановитого українського майстра, який підписує свої картини просто — «Ярослав».


З братом Олексієм, який за сумісництвом виступає продюсером Ярослава

«Лаконічним образотворчими засобами він прагне відкрити завісу свого спектаклю і запросити в нього співбесідника. Так виникає діалог, отой діалог, якого чекають шанувальники оперети, який бере в полон з перших акордів музики та появи акторів на сцені», — пише про виставку Ярослава мистецтвознавець Валентина Єфремова.

І дійсно, складається враження, що персонажі його творів нібито зійшли зі сцени, або сторінок опереточних лібрето.


Театральна публіка із великим захопленням сприйняла живопис Ярослава Стеценка

Перед початком спектаклю, або під час антракту, публіка неквапливо гуляє у фойє і з надзвичайною цікавістю роздивляється представлені там картини, охоче фотографується на тлі авторських витворів. На диво, можна легко, лише трохи увімкнувши фантазію, знайти в образах з картин схожість з живими сценічними персонажами. Особливо близька за духом до робіт Ярослава нова прем`єрна оперета «Графиня Маріца», герої якої немов писані у майстерні художника.

Тільки-но люди бачать дотепні фігури, що завмерли на полотні, аж от вони оживають на сцені, співають, танцюють, а потім знову застигають із незворушним, трохи замріяним виразом обличчя на картинах в фойє…


На вернісажі Ярослав Стеценко охоче підписував буклети та роздавав автографи усім бажаючим

Взагалі, синтез живопису з живою театральною постановкою проявляється на вернісажі Ярослава надзвичайно виразно. Виникає стійке враження, що автор міг би створити та поставити власну оперету з цікавим, непередбачуваним сюжетом, характерними типажами і яскравими костюмами — це неодмінно стало б справжнім мистецьким явищем…



Хто знає, як воно буде, але дозволимо собі трохи розкрити таємницю найближчого майбутнього: на кінець грудня Ярослав готує свою третю персональну виставку у київській галереї «Митець», де будуть представлені абсолютно нові, ще ніким не бачені роботи. Будуть нові жанри й нове виконання, буде надзвичайно цікаво й несподівано! Слідкуйте за анонсами!

Апеляція відхилила скаргу прокуратури у справі генерала Пустовара

та розкритикувала дії прокурора, як такі, що не відповідають процесуальним нормам



10 листопада колегія суддів Апелляційного суду міста Києва винесла постанову про повернення обвинувального акту стосовно генерала поліції Владислава Пустовара до прокуратури, як такого, що не відповідає нормам діючого законодавства. Тим самим було підтримано попереднє рішення Печерського суду міста Києва від 12.09.2016 р. (справа № 757/36281/16-к, судове впровадження № 1-кп-656/16).

Нагадаємо, що Владислава Пустовара намагалися звинуватити у спробі дати хабар за погодження кандидатур своїх підлеглих. Але справа в прокуратурі не клеїлась із самого початку, кінці не зв’язувались один з одним, та не було жодних доказів причетності генерала до незаконних дій Подробиці: http://antikor.com.ua/articles/123579-sfaljsifitsirovannoe_delo_protiv_generala_politsii_pustovara_domuchali_do_suda



На засідання підтримати генерала, який знайшов сміливість ламати корупційні схеми, від чого й постраждав, приїхало чимало представників громадськості Черкащини. Також у залі були присутні народні депутати з Черкащини Владислав Голуб (комітет ВР з правосуддя) та Олег Петренко.

Треба зауважити, що сам факт затримання Пустовара викликав в суспільстві, і особливо в його рідних Черкасах, справжню бурю протестів – люди не вірили в жодну причетність очільника ГУ місцевої поліції до якихось незаконних дій. В самих Черкасах усі верстви населення, від підприємців до домогосподарок, виразили свою підтримку Пустовару. Сотні активістів виходили на пікети, звертались до вищих органів влади, з вимогою припинити переслідування чесного, принципового генерала, за головування якого до правоохоронних органів на Черкащині стала повертатись довіра простих людей. Коли оголосили суму застави, щоб на час слідства звільнити генерала з під варти, навіть пенсіонери пропонували свої гроші!

Судді бачать все!

Під час апеляційного засідання судді справедливо поцікавились у представника прокуратури – чому, замість усунення вказаних недоліків у формулюванні обвинувального акту, прокуратура подає зустрічні скарги, чим лише ускладнює процес встановлення законності. Суд зазначив, що наразі формулювання обвинувачення у справі фактично відсутні! На що у сторони прокуратури не знайшлося прийнятної відповіді.

Натомість, сторона захисту генерала Пустовара аргументувала свою позицію чітко й ґрунтовно. Адвокати зауважили, що відсутність формулювання обвинувачення грубо порушує закон і права підозрюваного, бо фактично стороні захисту невідомо від чого захищатись! Прокурор та слідчий навіть не спромоглись включити до єдиного реєстру повідомлення про підозру, також в реєстрі немає обвинувального акту, що теж є грубим порушенням норм закону. Такі недоліки й помилки, на думку адвокатів, є беззаперечними аргументами для суддів, щоб залишити рішення першої інстанції без змін.

Що ж, адвокати Пустовара дійсно мали рацію, і рішення Апеляційного суду міста Києва це підтвердило.



Сам генерал сприйняв рішення Апеляційного суду із стриманим оптимізмом. «Я вірю в те, що слідство й суд, в кінці кінців, встановлять істину, і моя непричетність до незаконних дій буде доведена», — прокоментував журналістам рішення апеляції Пустовар.

Владислав Голуб, депутат ВР (комітет правосуддя): «Я прийшов сьогодні, щоб проконтролювати законність процесів. Зараз, на мою думку, було прийняте законне рішення. Недолугість того обвинувального акту, який вручили Пустовару, не підлягає сумніву, тому суд підтримав рішення першої інстанції.



Я не розумію, що буде далі робити прокуратура. В них був час виправити помилки, але чому вони цього не зробили, чим вони займались весь цей час? Я сподіваюсь, що вони підуть по шляху законності, і, врешті решт, закриють справу у зв’язку з відсутністю складу злочину», — зазначив народний депутат.

Що ж, українська правозахисна спільнота дуже пильно слідкує за цією справою, й буде робити все можливе для того, щоб сили, які підставили народного генерала не змогли продовжувати свої ганебні оборудки, а сам Владислав Пустовар зміг захистити своє чесне ім’я.

ПЕРЕГЛЯД СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ І ДОСТУП ДО УСІХ ЕТАПІВ КОНКУРСУ – ХАРКІВСЬКІ ЕКСПЕРТИ ПРОПОНУЮТЬ УДОСКОНАЛИТИ КОНКУРСИ З ВІДБОРУ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ

В «УНІАН» відбулась прес-конференція на тему ВТРАТА ДОВІРИ ДО КОНКУРСІВ З ВІДБОРУ ЧИНОВНИКІВ: ЧОМУ «НЕ ПРАЦЮЄ» РЕФОРМА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ, під час якої представники громадськості із ГО «ЕкспертиЗА Реформ» презентували пропозиції по вдосконаленню процедури конкурсного відбору державних службовців.



Спікери прес-конференції: голова Координаційної ради громадської організації «ЕкспертиЗа Реформ» Юрій Георгієвський, експерт громадської організації «ЕкспертиЗа Реформ» Тетяна Барановська, директор інформаційного агентства «ЕкспертиЗа Реформ» Олександра Дейнеко.

Реформою всіх реформ називають експерти реформу державної служби, пояснюючи, що всі законодавчі новели є ефективними лише тоді, коли державні службовці різних рівнів здатні професійно втілювати їх у життя.

Як зазначив голова Координаційної ради ГО «ЕкспертиЗа Реформ» Юрій Георгієвський, фактично реформа державної служби стартувала з набуття чинності нової редакції Закону України «Про державну службу». Нова редакція запровадила ряд новел – це розподіл державних службовців за трьома категоріями А, Б, В, зміна кваліфікаційних вимог щодо зайняття тієї чи іншої посади та запровадження відкритого конкурсу як єдиного механізму вступу на державну службу.



«Мабуть, декілька років тому складно було уявити, що в Україні буде забезпечений рівний доступ до найвищих щаблів державної служби для усіх громадян. За новим законом «Про державну службу» де-юре саме такий принцип задекларований. Його реалізацією є запровадження відбору кандидатів на посади вищого корпусу державної служби на основі відкритого конкурсу», — зазначив пан Юрій.

Проте, досвід особистої участі у конкурсі на посаду голови Харківської обласної державної адміністрації експерта ГО «ЕкспертиЗА Реформ» Тетяни Барановської засвідчив, що конкурси наразі не сприяють відновленню довіри суспільства до процедури оновлення владних кадрів.



Як розповіла Барановська, основними етапами конкурсу (без урахування подачі документів до конкурсної комісії) є три етапи. Зокрема, тестування на знання чинного законодавства (за проходження цього етапу із найкращим результатом можна набрати лише 10% від загальної кількості балів), розв’язання ситуаційних завдань (можна набрати 40% балів) і співбесіда (можна набрати 50% балів).

Своєю чергою, директор інформаційного агентства «ЕкспертиЗа Реформ» Олександра Дейнеко розповіла про основні недоліки, які були виокремлені під час аналізу законодавства, що регулює роботу конкурсної комісії, та завдяки участі в конкурсі експерта Барановської.



За словами Дейнеко, недоліки були розподілені на два блоки: недосконалість системи оцінювання, яке застосовує конкурсна комісія, й невизначеність самої процедури конкурсу. Говорячи про недосконалість системи оцінювання, вона вказала на нераціональне співвідношення балів, які може набрати конкурсант за кожен окремий етап конкурсу. Дейнеко сказала, що тести у світі визнані найбільш надійною методикою оцінювання знань. «Чому комісія вирішила оцінювати знання кандидатів за результатами тестів, виділяючи цьому лише 10% балів від загальної кількості, для нас є великим питанням. Що таке тести? Тести оцінюють рівень знань, навичок і вмінь кандидата, тобто ту професійну компетентність, яку він щодня буде використовувати у своїй діяльності», – сказала Дейнеко.

Своєю чергою Георгієвський наголосив, що необхідно змінювати систему оцінювання. «Я вважаю несправедливою ситуацію, коли за перший етап конкурсу людина, яка демонструє свій рівень компетентності, отримує тільки 10% від загальної кількості балів. Я вважаю, що цей показник повинен бути збільшений і конкурсант повинен отримати до 50% від загальної кількості балів. У такий спосіб повинна бути змінена система оцінювання», – заявив він.

За словами Дейнеко, недоліком є відсіювання кандидатів, що перешкоджає рівному доступу всіх учасників конкурсу до всіх етапів його проведення. Також недоліком є невизначеність процедурних моментів щодо часу, який журі на третьому етапі конкурсу приділяє тому чи іншому кандидатові. «Чому один кандидат виступає 3-5 хвилин і відповідає на три питання журі, а інший кандидат виступає, наприклад, 25 хвилин і відповідає на 8 питань?» – сказала Дейнеко й додала, що це створює нерівні можливості для учасників конкурсу.

Чимало питань у експертів викликав і факт того, що 90% від загальної кількості балів, які може набрати конкурсант – це результати оцінювання журі. Це, за словами експертів, підґрунтя для ризиків суб’єктивного оцінювання, чинення адміністративного тиску на роботу комісії та сумнівність результатів конкурсів в цілому.

Таким чином, на думку експертів, системні недоліки необхідно виправляти. Вони підготували пропозиції, які можуть бути запропоновані у якості варіантів розв'язання озвучених проблем. «Ми акцентуємо на тому, що ті принципи, які закладені в новому чинному законі «Про державну службу», а саме: об’єктивність, незалежність, забезпечення рівного доступу на державну службу та прозорість – не повною мірою наразі реалізуються», – заявив Георгієвський.

Не сприяють об’єктивності конкурсного відбору, за словами експертів, й ті норми Порядку, що передбачають так зване «ВІДСІЮВАННЯ» кандидатів за результатами І-го чи ІІ-го етапів конкурсу, адже кожен з етапів конкурсного відбору спрямований на виявлення різних якостей кандидатів та встановлення їх відповідності різним вимогам професійної компетентності. Тому відсіювання кандидатів за результатами лише першого чи другого етапу, не дозволяє конкурсній комісії об’єктивно визначити знання і здібності кожного з кандидатів. Крім того, на думку експертів, такий механізм не тільки не відповідає принципам «недискримінації» та «справедливості», які, поміж іншим, мають бути забезпечені під час проведення конкурсу, але й створює «подвійні» стандарти та корупційні ризики.

Пропозиції експертів стосуються того, що всі конкурсанти повинні мати можливість брати участь одночасно у всіх етапах конкурсу без відсіювання на певних стадіях цього конкурсу. Також вони виступають за безконтактне оцінювання результатів другого етапу конкурсу, щоби члени комісії не мали можливості виявити когось із конкурсантів, якому вони з тих чи інших підстав могли би надати певну перевагу. Експерти пропонують персоніфікувати оцінки членів журі для того, щоби суспільство бачило, які оцінки надаються якими членами комісії певному конкурсанту.

«Оцінки під час кожного етапу конкурсу повинні бути висвітлені для того, щоби суспільство могло бачити, чи немає певної заангажованості в тих чи інших членів журі», – сказав Георгієвський.

«Наші пропозиції ми будемо викладати в певних нормативних документах, у проектах нормативних документів, будемо звертатися безпосередньо до уряду, до наших колег, які працюють у Реанімаційному пакеті реформ. І будемо намагатися все ж таки просувати їх для того, щоб покращити і змінити цей закон та забезпечити всім рівні умови», – наголосив експерт.

Для довідки: ГО «ЕкспертиЗА Реформ» утворена у січні 2016 року. Особливістю цієї громадської ініціативи є те, що її засновниками є екс-державні службовці. Серед напрямів роботи ГО – адвокація прав державних службовців, аналіз реформи державної служби, реформування системи органів юстиції, дослідження процесів очищення влади, розробка антирейдерських ініціатив. Докладніше: www.expertreform.com.ua/

Кидала магазин steam-buy.net

Итак что-бы другие покупатели не попались сообщаю магазин фейк продаж якобы лицензионных ключей. Была произведена оплата, после которой должен был прийти на почту ключ. Ключ естественно не пришел.

Сайт steam-buy.net/



Яндекс кошелек для оплаты вора 410014352721380
Номер телефона вора +79162574475


Страница которую позиционирует это чмо как свою вконтакте