Последние блоги

Судова реформа очима журналістів: враження від Харківського апеляційного суду

Судді жартують, що реформа суддівської системи здійснюється з 1761 року. У новітній Україні система правосуддя змінюється останні вісім років, проте рішучих обертів цей процес набрав у 2016 році з внесенням змін до Конституції та статусу суддів.

Інакше не могло й бути. Ситуація, яку уособлювали зваричи, чауси, вовки, царевичи, кицюки та інші, — не лише погрожувала жорстокими самосудами, але й руйнувала засади державності. Адже судді масово і безсоромно прислуговували кримінальним, бізнесовим та політичним спільнотам.



Сьогодні Вища рада правосуддя невтомно “вичищає стайні”, притягуючи суддів до відповідальності. Попередження, догана, сувора догана, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, подання про звільнення з посади — стали буденними явищами. Завдяки стягненням та іншим факторам суддівський некомплект становить вже близько трьох тисяч посад. Є суди, в яких немає жодного судді! Це при тому, що суди в Україні протягом року вирішують 4-6 млн. справ!


Незважаючи на труднощі та спротив, система істотно реформується. На посади суддів прийшло багато адвокатів та науковців. Запрацював новий Верховний суд, свіжий подих отримало суддівське самоврядування. Довіра до правосуддя зросла. Якщо до Майдану судам довіряло 5 % населення, то зараз це показник збільшився втричі.

Проте бізнесові та політичні групи намагаються впливати на систему правосуддя і надалі. Наприклад, у жовтні ц.р. в скандальні хроніки потрапив суддя Апеляційного суду Харківської області Володимир Плетньов. До його будинку завитали активісти — не самі, а разом із опудалом, що теліпалося на шибениці. До рота опудалу були запхнуті гроші. Папірці з цифрами красномовно вказували на гріхопадіння судді.

Від колег-журналістів автору стало відомо про існування так званого “Списку Святоша”. До нього потрапляють судді, які виносять сумнівні рішення в інтересах колишнього регіонала, народного депутата і власника групи компаній “АІС” Дмитра Святоша. Як виявилось, перші номери у “Списку Святоша” займають той самий Плетньов та його столичний колега Юрій Мазур. Відеокамери зафіксували налякані обличчя цих осіб, коли журналісти їх запитували про одіозного політика.



Об’єднана група київських журналістів на чолі з автором статті вирушила до Харкова, аби познайомитись з Плетньовим. Та, за одним ходом, зібрати матеріали для майбутнього фільму про сучасних українських суддів. Ні, не про тих, що мантією заробляють неправедні гроші. А про яскравих, відкритих, харизматичних служителів Феміди нового, постмайданного формату.



Одразу скажемо, що журналісти знайшли в Харкові позитивних персонажів. І не лише серед суддів, що працюють по 12-15 годин на добу, живуть без пафосу, мають цікаві захоплення, пишуть історичні книги. Типовим представником майбутнього суддівського корпусу виявилась керівник прес-служби Харківського апеляційного суду (за яку слід тримати кулаки, аби вона здала суддівські іспиті). Безумовно, усі вони стануть героями майбутнього фільму.

Що стосується Володимира Плетньова, то він зустрічі з журналістами усіляко уникав. Вірогідно, не хотів чути запитань про справу депутата Святаша, яка розглядалася не без його участі. Пан Плетньов через телевізор спростував своє особисте знайомство з народним депутатом на ім’я “Дмитро”, а потім взагалі написав заяву про відставку з посади судді.



До речі, згодом фігурант “Списка Святаша” заявив про те, що стане відеоблогером і розповість багато-пребагато фактів з прізвищами; що “прімєром для подражанія” для нього є кумир усіх “ватників” Анатолій Шарій. Невже на нас чекають шокуючи одкровення та покаяння “заблудшєва судьі”?!

Загалом бачимо, що судді на кшталт Плетньова потроху відмирають, як динозаври. На зміну приходять чудові та порядні люди, — як, наприклад, голова Ради суддів України Олег Ткачук (на світлині — у центрі).



За безпосередньою участю пана Олега створюється Антикорупційний суд, впроваджуються електронний суд та інші новели, вживаються додаткові заходи для забезпечення незалежності суддів. І це вселяє впевненість і оптимізм не лише в успіх суддівської реформи, але й в майбутнє нашої держави!

Дмитро Федоренко, спеціально для UkrPress.info

P.S. Відео: голова Ради суддів Олег Ткачук про болючі питання розбудови судової системи в Україні.

До волинських народних депутатів звернулися з приводу бізнесу на хворих у Луцькій міській лікарні


Фігуранти цієї скандальної історії – головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич (з 2001 року до нині), екс-начальник Луцького міського управління охорони здоров’я (з 1983-2015) Федір Кошель та багаторічний куратор перший заступник Луцького міського голови (1999-2015) Святослав Кравчук (нині депутат Волинської облради).
Ідеться про елегантну оборудку: замість комунального підприємства “Муніципальна аптека” в Луцькій міській лікарні, як того вимагали їх посадові обов»язки, медики тихцем створили товариство з обмеженою відповідальністю «Муніципальна аптека». Відчуйте різницю! Під неї використали частину приймального відділення лікарні, ціни завищили, а директором з 2003 року став син головного лікаря Андрій Духневич. Усе це працює уже 18 років.

Елітні маєтки медиків із обмеженою відповідальністю постали саме на цій різниці.

Щоб покрити державне недофінансування все ті ж Л.Духневич, Ф.Кошель, С.Кравчук «обклали» лучан в єдиній у Луцьку міській лікарні «благодійними внесками» у так звану благодійну організацію «Муніципальну лікарняну касу» (очолює Ф.Кошель). Але і ті зникли невідомо де.

Про цю лікарню є навіть спеціальна передача на телеканалі ZIK «Лікарські таємниці. Луцька міська лікарня: благодійні внески та невдоволені пацієнти», за результатами якої порушено кримінал!!!
Родина головного лікаря Лариси Духневич і зятя прокурора володіє: 4 елітні маєтки, 7 квартир і офісів, 8 земельних ділянок, 4 авто і т.п.



Це одна з “хатинок” родини Лариси Духневич

Попри процвітання родини головного лікаря, ситуація в Луцькій міській лікарні залишається катастрофічною. Старі обшарпані стіни, навіть вікна неспромоглися замінити на склопакети, застаріле медичне обладнання, рентген апарат ще радянського зразка, зношений, і під виглядом державного недофінансування медицини постійні побори із хворих і робота аптеки на користь медиків з обмеженою відповідальністю.
Щоб захистити свої оборудки і бізнес, ділки прикрились волинськими народними депутатами. www.volyn.com.ua/news/70349-narodni-deputati-vistupili-na-zakhist-golovnogo-likarya.html.

Далі подаємо текст звернення громадського активіста Дмитра Глазунова без змін.

Народним депутатам України

Олегу Мусію, Юрію Савчуку, Ігорю Лапіну,

Степану Івахіву, Ірині Констанкевич, Ігорю Гузю,

Сергію Мартиняку

Засоби масової інформації

Голови Волинського обласного

благодійного фонду «Рідна Волинь»,

Голови Волинської обласної громадської організації

«Волинська обласна лікарняна каса»

Глазунова Дмитра Борисовича,

м.Луцьк, вул.Шопена 12а/3,

тел/факс (0332) 24-11-02, 0504382896

www.bfrv.volyn.ua www.volk.volyn.ua

З В Е Р Н Е Н Н Я

Звертаюсь до Вас від імені майже 10 тисяч членів Волинської обласної громадської організації «Волинська обласна лікарняна каса», серед яких є родини загиблих, померлих, пропавших безвісти бійців АТО з м.Луцька з приводу кланового Муніципального бізнесу на хворих в Луцькій міській клінічній лікарні, наслідком якого є бідна і пограбована єдина міська лікарня та пацієнти на фоні непомірного збагачення головного лікаря Лариси Духневич та створення нею умов, які унеможливлюють отримання належної медичної допомоги у цьому закладі.

Причиною звернення до Вас стала публікація у 2017 році в газеті і на сайті «Нова Волинь» статті під назвою «Народні депутати виступили на захист головного лікаря» за Вашими підписами www.volyn.com.ua/news/70349-narodni-deputati-vistupili-na-zakhist-golovnogo-likarya.html.

Серед волинської спільноти, медиків, людей, які обізнані із ситуацією, дану статтю називають щитом, яким ділки прикрили і вважають, що захистили свій Муніципальний бізнес на хворих в лікарні.

Про головне. Клановий Муніципальний бізнес складається із ТзОВ «Муніципальна аптека» і членської благодійної організації «Муніципальна лікарняна каса» (МЛК), яка займається збором так званих «благодійних» внесків за обстеження в цій лікарні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Муніципальна аптека» створена у 2000 році, під яку було використано частину приймального відділення Луцької міської лікарні. ЇЇ засновниками стали тодішній головний лікар С.Костик і начальник управління охорони здоров»я Луцької міськради Федір Кошель в особі голови ЧБО «МЛК». Все це здійснювалося під патронатом куратора медицини – першого заступника Луцького міського голови Святослава Кравчука (нині депутат Волинської обради). Підмінивши поняття «Муніципальна» для окозамилювання громади, ігноруючи інтереси лікарні і лучан, в умовах тотального зубожіння населення та недофінансування медицини, по-шахрайськи вказані чиновники та інші підставні особи (сусідка Кошеля по с.Хотешів Камінь Каширського району Н.Чміль) замість підприємства комунальної форми власності створили товариство з обмеженою відповідальністю і спрямували прибуток у власні кишені, а не на потреби лікарні, як того вимагали їх посадові обов»язки. Для отримання більшого прибутку ціни на медичні засоби були завищені. За 17 років діяльності продажі склали до 200 млн. грн. Ні бюджет міста, ні лікарня не отримали жодної копійки прибутку.

Посадові обов»язки недобросовісних чиновників С.Кравчука, Ф.Кошеля, С.Костик та Статут Луцької міської клінічної лікарні передбачають організацію фінансування ввіреного державою закладу, а не створення приватних структур для власного збагачення. А відтак, право на ці кошти мали бюджет міста та Луцька міська лікарня. Таким чином, збитки держави від цієї оборудки можна оцінювати в еквіваленті недоотриманого прибутку бюджетом міста та лікарнею, а це медичне обладнання та забезпечення лікарні усіма необхідними витратними медичними матеріалами, за які наразі збирають так звані «благодійні» внески. А це, за оцінкою фахівців, сума еквівалентна декільком мільйонам доларів США. З приходом на посаду головного лікаря у 2001 році Лариси Духневич масштаби діяльності аптеки набули широкого розмаху, а директором став її син Андрій Духневич. Варто зауважити, що до цього Андрій Духневич працював юристом цієї аптеки, а отже ймовірно саме він готував усі реєстраційні та установчі документи і причетний до цієї оборудки і підміни понять. Все це працює до нині.

Приклад діяльності ЧБО «Муніципальна лікарняна каса» (очолює Ф.Кошель) викладений в матеріалах телеканалу ЗІК у програмі «Лікарські таємниці» «Луцька міська лікарня, благодійні внески та невдоволені пацієнти» від 18.06.2016 (можна переглянути на сайті телеканалу ЗІК, або на Ютубі), які журналісти передали в управління національної поліції у Волинській області. Порушено кримінальне провадження №42016030000000151 від 19.07.2016. Хід розслідування невідомий. Відомо, що воно закривалась, потім знову відкривалось через неповноту розслідування і т.п. До поданих матеріалів ЗІКу слід добавити те, що благодійні внески (готівку) збирають чоловік Лариси Духневич Віктор (за МРТ) і син Федора Кошеля Григорій (за УЗД), які вони передають Ларисі Духневич, а вона ретельно записує в зошит орієнтовно хто скільки здав (є в сюжеті)!!! Це і є чорна бухгалтерія, а її касир Лариса Духневич. Багато пацієнтів скаржаться на невидачу чеків.

У підсумку в Луцькій міській лікарні місяцями простоює дороговартісне медичне обладнання, яке дуже потрібне хворим і на ремонт якого завжди бракує коштів. У 2016 році саме через брак коштів довгий час не працював спіральний комп»ютерний томограф, апарат для дробіння каменів у нирках, в результаті чого хворі їздили лікуватися та обстежуватися в інші області! А це реально ставить під загрозу здоров»я і життя пацієнтів. В кінцевому рахунку ремонт обладнання оплачував бюджет міста, а, в свою чергу, це знову збитки держави!

Проведеним аналізом встановлено, що в результаті тіньових схем Духневич-Кошеля масштаби зловживань із благодійними внесками є колосальними. А звіти про їх використання цілковите окозамилювання. Відповідно до сайту, у 2015 році МЛК зібрала 6, 2 млн.грн. Витрати склали 5, 5 млн. грн., з них: на рахунок лікарні – 1 тис.грн, 4, 7 млн.- закупка матеріалів (частина у «своїй» Муніципальній аптеці), 0,9 млн.грн – послуги. Які матеріали, які послуги, куди перераховано нічого не вказано???

За нашими попередніми підрахунками у 2015 році повинно було надійти до 15 млн. грн. благодійних внесків. А лікарня отримала всього 6, 2 млн., але іті виведені невідомо куди. До прикладу, у листі Луцької міської ради від 18.01.2017 року йдеться про те, що протягом 2015 року на СКТ (спіральний томограф) проведено 3634 обстежень, з них 1217 (33, 5%) пільговим категоріям населення та 298 (8, 2%) за невідкладними станами. Залучено від пацієнтів 614 825 грн. В середньому 169, 19 грн. на одне обстеження. З листа свідчить, що 41, 7% обстежень на СКТ здійснюються безкоштовно, що не відповідає дійсності і є скоріше насмішкою. І хто ж ці пільгові категорії, якщо навіть бійцям АТО воно проводилось платно?

Рахуєм разом: вартість СКТ складала 300 грн, 250 робочих днів, 30 обстежень щоденно – виходить сума 2 млн. 250 тис. грн. Нехай 10-15% пільговики. Отже грошових коштів від благодійних внесків недоотримано майже втричі. При ефективному державницькому менеджменті сума в 6, 2 млн. повинна була надійти лише із СКТ, КТ та МРТ. А ще збирають кошти за УЗД, ЕХО серця, рентген, фіброгастро, біохімічні та баканалізи, за поступлення в лікарню, за операції, за палати та за багато чого іншого.Виникає питання де наші гроші?

Наші припущення і розрахунки, що велика частина благодійних внесків, які збираються МЛК у Луцькій міській лікарні знаходиться в «тіні» підтверджуються інформацією 12 каналу: «За підрахунками управління охорони здоров»я завдяки автоматизації бюджет лікарні може поповнитися вдвічі» (сюжет 12 каналу на ютубі від 25 листопада 2017 року).

Окрім того, незрозумілим є і те, куди йдуть зібрані кошти, усі звіти на сайтах і в пресі – відверте окозамилювання. А насправді – неефективний і марнотратний менеджмент, або розкрадання. Медичне обладнання в лікарні застаріле, рентген апарат зношений радянського зразка, навіть вікна не спромоглися замінити, фасад з непривабливими стінами!!!




(ФОТОФАКТ) Навіть потрісканий фасад Луцької міської лікарні поїдає пліснява та грибок

Натомість за зібрані в лікарні «благодійні» внески закуповують автомобіль для начальника управління охорони здоров”я Ф.Кошеля ВАЗ АС 0024, суми еквівалентні мільйонам доларів списані на різні не медичні потреби (ремонтні, будівельні, охоронні, консультаційні і т.п.), закуповуються квіти, газети і журнали на тисячі доларів, мобільний телефон за 1 тис.у.о., меблі, проводиться свято квітів і т.п. На особливу увагу заслуговує створене ТзОВ «Шкід» (Швидка консультативна інтелектуальна допомога, ЄДРПОУ 35963626), засноване МЛК і Ф. Кошелем у 2008 році із статутним капіталом еквівалентом 10 тис. доларів (очевидно із цих же благодійних внесків) і яке очолив водій Ф.Кошеля Іван Гайовий, а номер телефону у реєстрі співпадає із номером приймальні начальника міського управління охорони здоров»я Ф.Кошеля! Десяток років водій надає їм же юридичні і аудиторські послуги за ці ж благодійні внески!!! І де та межа здорового глузду і жадібності? Окрім того, МЛК закуповує значну кількість ліків для лікарні. Куди вони йдуть і для кого, якщо навіть родини загиблих, померлих та пропавши безвісти учасників АТО та наші бійці-герої і їх сім»ї майже за всі ліки платять. Очевидно, вони йдуть для тих, хто і лобіює інтереси чиновників.

На цьому фоні родина головного лікаря Лариси Духневич і її зятя прокурора Ю.Новосада збагатилася чималими статками, які несумісні ні з доходами ні з анкетою доброчесності прокурора, яку Новосад підписав власноруч. Зокрема, вони володіють: 4 маєтки (2 в Луцьку, 2 в с.Лище), 7 квартир і офісів, 8 земельних ділянок, 4 авто, катер тощо. За оцінками фахівців, в одні лише маєтки в с. Лище вкладено до 1 млн. дол. США. Я би ніколи не звертав увагу на ці статки, якби їх походження не було пов»язане із діяльністю в лікарні «Муніципальної аптеки» і «Муніципальної лікарняної каси». Оці статки-це гарантія правдивості моїх звинувачень.

Підсумовую. Саме після того, як я підняв дане питання публічно, зробив це особисто і відкрито, в газеті і на сайті «Нова Волинь» була опублікована стаття під назвою «Народні депутати виступили на захист головного лікаря». Переконаний, що Ваша позиція, скріплена Вашими підписами у цьому листі сформована під впливом неправдиво наданої інформації Ларисою Духневич, можливо Федором Кошелем або Святославом Кравчуком, яких десятиліттями прийнято було вважати взірцевими та моральними керівниками. А вони, я вважаю, виявилися звичайними шахраями, спритниками не гідними займаних посад. Дуже прикро, що вони втягнули і Вас, як і багатьох інших людей в цю неприємну історію. Для чого? Тому що, якби правоохоронці відреагували, то до суворої відповідальності необхідно було б притягувати всю родину Духневичів-мільонерів, які фактично приватизували комунальний заклад. Сподіваюсь, вони помилково отримали тимчасове авторитетне прикриття.

Я неодноразово протягом 2017 року звертався до Генеральної прокуратури, МВС, НАБУ, НАЗК, в місцеві органи. Натомість маю декілька папок відписок, а родина Духневич за цей час встигла переоформити частину майна. В ході моєї боротьби з неприкритим шахрайством на мене чиниться шалений тиск. Порушені кримінальні провадження, 2 з яких вже закриті за не підтвердженням. Більше десятка ухвал суду, обшуки, перевірки, допити, вилучена на офісі вся комп’ютерна техніка, телефони співробітників, вилучена фінансова і інша документація. Через окремі ЗМІ подається неправдива і тенденційна інформація про мене і організації, які я очолюю з одночасним «відбілюванням» Духневич і МЛК. Проти кого працюють наші правоохоронці? Проти громадської організації, яка упродовж 13 років допомагає людям і забезпечує те, що не може сповна надати держава. Можна лише додати, що зяті С. Кравчука і Л.Духневич В.Хвищук та Ю.Новосад займають керівні посади в обласній прокуратурі. А представник поліцейської комісії від Волинської обласної ради член політичної партії «Свобода» Сергій Кудрявцев є директором ГО «ЛКДС», керівниками якого є ті самі С.Кравчук і Ф.Кошель і платять йому зарплату.

Я піднімав також дане питання на комісії Луцької міськради з питань охорони здоров»я (відео додаю), де чітко поставив два справедливі питання: 1. Яка частка від прибутку Муніципальної аптеки отримала лікарня? 2. Де розцінки на обстеження в лікарні, про які неодноразово говорилося на нарадах? Після цього Лариса Духневич розірвала в односторонньому порядку договір на обслуговування членів ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» в лікарні (працюємо за принципом страхової медицини) незважаючи на те, що нами були виконані усі договірні зобов»язання. В результаті, ми не можемо обслуговуватися у своїй же лікарні. Хоча за свої Статутом лікарня належить територіальній громаді. У підсумку члени ВОЛК, а їх майже 10 тисяч із різних районів області і Луцька, члени родин загиблих, померлих, пропавши безвісти бійців АТО не можуть отримати своєчасну допомогу в лікарні саме через Духневич!!! Ми ж здійснюємо відшкодування людям по чекам, замість того, щоб допомагати одразу в лікарні. Втрачає і заклад, адже ми регулярно перераховували кошти за обстеження на лікарню. Але кому цікаво, щоб кошти йшли прямо на лікарню?

Паралельно Духневич і Ко публічно та кулуарно подають неправдиві звинувачення щодо мене, починаючи від рейдерського захвату лікарні закінчуючи вбивством! Так, і Духневич і Кошель офіційно звертались в поліцію, що я їх хочу вбити! Мета дискредитувати мене в очах громадськості, «віджати» ВОЛК, про що вони заявляли публічно, а мене-під суд!

З урахуванням викладеного, прошу Вас вникнути в ситуацію та стати на захист громади Луцька і волинян, зробити свою справедливу оцінку Муніципальному бізнесу у Луцькій міській лікарні і ініціювати перевірку наведених фактів правоохоронними органами та відкликати свої підписи під статею, яка фактично стала сигналом «Стоп» для багатьох, хто хотів долучитись до викриття цих оборудок.

Що стосується мене особисто, то я завжди відповідаю – подивіться на мої справи www.bfrv.volyn.ua

Свою позицію про те, що необхідно зробити, щоб допомогти в Луцькій міській лікарні пацієнтам, які і так поставлені на межу виживання, я виклав у відео зверненні на каналі Ютуб під назвою: «Муніципальний бізнес у Луцькій міській лікарні Лариси Духневич, Ф.Кошеля, Святослава Кравчука»


Також на каналі Ютубе Ви побачите ряд викривальних матеріалів щодо цієї теми, зокрема

Сподіваємось на Ваше розуміння та підтримку.

З повагою, Д. Глазунов 22.03.2018

Василь Луцький, Наша версія

Гоп — «Стоп коррупции» ломится в ВР. Богдан Хмельницкий — впереди на «краденном» коне

Предел, казалось бы, есть всему. Но способностям и возможностям махровых украинских коррупционеров предела нет. Ради достижения своих целей они применяют виртуозные теневые комбинации, щедро развешивая на уши украинцев лапшу о не существующих ратных подвигах в борьбе с коррупцией.



Если до определенного времени последним бастионом, хоть как-то сдерживающим меркантильные аппетиты чинуш, политиков, силовиков и правоохранителей, были общественные организации и отдельные журналисты, то на данный момент можно констатировать – последний бастион практически пал. Добровольно или вынужденно спевшись с рассадниками коррупции (в том числе, благодаря участию в общественных советах при различных структурах и ведомствах), многие из, так называемых, активистов и медийщиков сотрудничают с кураторами мафиозных тем, и тайно или явно состоят у них на службе.

Чтобы попасть в зону особой милости, то есть, втереться в доверие к решалам серьезного уровня, нужно обладать определенными качествами. И, по всей видимости, это не только «красивые глазки».

В последнее время обращает на себя внимание общественная организация «Стоп коррупции». Потому что ее присутствия слишком много в разных районах, регионах и направлениях. Поневоле возникает вопрос – откуда у членов неприбыльной общественной организации столько свободного времени, чтобы таскаться по акциям в разных областях Украины? Видать, они не работают и не имеют семей. А если «стопкоррупционеры» все же работают и учатся, то каким образом им удается так часто организовывать заказные мероприятия? Но, возможно, спецакции, потасовки, зарисовки, вмешательство в разборки юридических и физических лиц и есть основное место работы этих товарищей?

Подобные вопросы побуждают выяснить на что же живут и за какие средства устраивают протесты активисты, и платят ли они налоги?

Полученной из разных источников информации оказалось достаточно, чтобы остался только один вопрос – возможно ли прекратить деятельность этой ушлой якобы неприбыльной, зловредной, антиобщественной конторы в максимально короткий срок?

Как гражданин Украины, журналист и правозащитник, давно занимающийся вопросами борьбы с коррупцией, утверждаю, что деятельность упомянутых и им подобных гиперактивных многопрофильных «гусей и аленей» в погоне за нелегальными доходами крайне негативно влияет на поголовье и мышление лохов, биомассы и офисного планктона в нашей стране. Особенно с учетом того, что горе-борцы самым наглым образом пытаются завладеть наиболее прибыльными нишами на рынке предоставления общественных услуг и производства джинсы при отжиме и переделе бизнесов, вступив в неприлично близкие, на мой взгляд, откровенно коррупционные отношения с прокуратурой Киевской области.

Иначе невозможно объяснить, за какие исключительные заслуги члены «Стоп коррупции» публично объявлены прокуроратурой Киевской области чуть ли не ротой особого назначения при надзорной инстанции области и наделены особыми полномочиями, без чего разгулявшийся на Киевщине беспредел (в частности, при намыве песка) прокуроры самостоятельно победить, якобы, не способны.

Но, не взирая на официальное слияние усилий прокуроров и избранных активистов, нация навряд ли спасена и может спать спокойно, ибо коррупция оказалась в еще более ненадежных и далеко не бескомпромиссных и не беспристрастных руках. К сожалению, это не сон и не комедия, а объективная реальность, больше похожая на криминал.

Итак, «избранные» общественники были определены и названы прокуратурой Киевской области 11 августа 2017 года в ходе совместной пресс – конференции. Среди особо приглянувшихся прокурорским оказался журналист и глава ОО «Стоп коррупции» Роман Бочкала, соратником которого является Богдан Хмельницкий (Майданюк). На личностях этих персонажей — спасителей Украины от первопричины всех бед, как на ярких примерах, следует остановиться поподробнее, ведь народ имеет право знать своих героев.



Невозможно не заметить, что члены «Стоп коррупции» заметно активизировались в преддверии выборов в Верховную Раду.

Не высокопоставленные ли дядьки намереваются сделать из них карманных нардепов, проведя через партийные списки, что случалось в истории украинского парламентаризма уже не раз? Будущих избранников, как обычно, вначале внедряют и используют в нужных массовках, теневых и грантовых схемах, прилично оплачивая их труды и попутно раскручивая в медиа.

Нонсенс, но именно ради таких «героев» зарубежные «сочувствующие» из ЕС и США требуют от Украины не подвергать декларированию доходы общественников — борцов с коррупцией. Поэтому, пользуясь отсутствием контроля доходов от непыльной деятельности, «надежды нации», набивая карманы на обкатанных годами теневых схемах разграбления страны, окончательно погубили саму идею подлинных общественных правозащитных движений, превратив ее в доходный бизнес.

Многие из «антикоррупционеров» живут, как минимум, не хуже известных «решал». При этом наносимый псевдоборьбой ущерб национальным интересам Украины в виде полного разочарования нации в эффективности общественных движений ничуть не меньший, чем ущерб от преступных действий и бездеятельности давно ссучившихся, до мозга кости коррумпированных силовиков, правоохранителей и чиновников различных ведомств, задействованных в прибыльных темах.

Коммерческие тайны активистов – бессребреников

Обычно члены «Стоп коррупции» промышляют участием в громких коммерческих скандалах на одной из платежеспособных сторон конфликта в таких направлениях, как транспорт, скандалы по новостройкам, торговля общенациональными недрами, лесом, «урегулирование» депутатских и прочих серьезных разборок. О чем, кстати, написано множество статей, но ни на одну из которых прокуратура не отреагировала.

По факту, работенка названных героев сводится к пособничеству в рейдерстве или переделе сфер влияния. Ярчайшим примером «борьбы» на данный момент может служить роль прокурорских активистов в разгорающемся между фирмами конфликте из-за намыва песка в Киевской области. Вернее, из-за желания заинтересованных лиц, на стороне которых, судя по всему, «играют» наши герои, монополизировать этот бизнес.

В названном регионе более 40 злачных спорных песчаных клондайков. Из-за дележа прибылей от которых беспрерывные терки на разных уровнях становятся более жесткими при смене «смотрящих» из разных структур. Как известно, песок является основным сырьем для каждого производства стройматериалов, для каждого строительного бизнеса. Поэтому, прибыль разработчиков каждого карьера напрямую зависит от связей с потенциальными потребителями песка. В итоге за намыв песка воюют несколько бизнес-групп. Каждая из которых обвиняет оппонентов в нелегальном намыве, привлекает активистов для массовки и журналистов для придания конфликта огласке. В результате выигрывают, как правило, не те, кто работает законно, а сторона, у которой круче крыша. При этом случай, когда прокуратура официально назначила себе помощников из числа активистов и журналистов для, очевидно, разборок с неугодными, еще не было.

Таким образом, есть основания полагать, что 11.08.2017 года прокуратура Киевской области публично отдала предпочтение одним активистам и журналистам перед другими, ибо в Киевской области зарегистрировано несколько десятков действующих антикоррупционных ОО и не меньшее количество СМИ. Какой-либо общедоступной информации о проведении конкурса и отборе наиболее профессиональных в этой сфере представителей общественности и масс медиа для помощи прокуратуре никто не объявлял.

stopcor.org/u—prokuraturi—kiyivshhini—prezentuvali—kontseptsiyu—spivpratsi—z—gromadskimi—organizatsiyami—zhurnalistami—organami—vladi—u—sferi—borotbi—z—koruptsiyeyu/

К тому же, если бы конкурс был проведен, то названные любимчики его бы однозначно не выиграли. Но прозрачный кастинг прокурорам, понятно, не был нужен, поэтому есть основания полагать, что надзорное ведомство Киевской области в данном случае дало «добро» на прикрытие и защиту интересов определенных лиц, возможно, нарушающих закон при намыве. Тем более, что из анализа общедоступной информации видно, что «подзащитные» «Стоп коррупции», будь-то добытчики песка, руды, янтаря или представители иного прибыльного бизнеса, на потерпевших, требующих восстановления справедливости, совершенно не похожи, а, скорее наоборот, являются нарушителями закона, но, вероятно, находятся под крышей прокуратуры и прикрытием массовки от «Стоп коррупции».

Впрочем, журналист Роман Бочкала в своем интервью «Телекритике» в ответ на вопрос: «Удается ли вам быть беспристрастным»? ответил: «Не удается. Я вообще считаю, что на 100% объективных сюжетов не существует, потому что сюжеты делают люди. Человеческий фактор исключить невозможно»… «Я, как журналист, превращаюсь в адвоката обиженной стороны, хотя нет решения суда, которое об этом свидетельствовало бы». На вопрос «Телекритики» «Допускаете ли вы собственные суждения в сюжетах?» Бочкала ответил: «С оценочными суждениями нужно быть осторожным»… «… для меня это та грань, через которую нельзя переступать…», «…говорить, что вот это правильно, а это нет – такого я стараюсь не делать. Мне кажется, что тогда это площадная и низкопробная журналистика».


На деле же в сюжетах «Стоп коррупции», которыми сопровождаются защищаемые этой организацией бизнес-конфликты, «виновные» зачастую определяются без решений судов в русле как раз той «площадной низкопробной журналистики», которую не приемлет и осуждает лидер объединения с его же слов. Такие расхождения слов и действий, несомненно, являются не только показателем «высокого профессионализма» исполнителей данного проекта, но и подтверждают, что при исполнении заказов на отжим чьего-либо бизнеса, нанятые общественники осознают – их действия, мягко говоря, не вписываются ни в рамки действующего законодательства, ни в принципы журналистской и активистской этики. И, вероятно, только теплые отношения с прокурорами позволяют комедиантам цинично нарушать нормы закона под видом защиты никем не попранных прав их не пострадавших «подзащитных».

Что касается следующего, не менее одиозного гоп – стоп – коррупционера, Боди Хмельницкого. Интересно, как минимум, узнать для начала, откуда у нашего героя такие крутые авто, насколько прозрачна и законна его история с получением статуса адвоката, и насколько его деятельность соответствует правилам адвокатской этики.

Кстати, этот персонаж начинал свой путь с медиазащиты, организованной мною в 2009 году в авторской программе «Коррупция по-украински». На тот момент Хмельницкому удалось создать себе образ потерпевшего от милицейско- прокурорского беспредела безневинного агнца. Образ казался настолько правдоподобным и положительным, что полосная статья о Боде (супер – герое – великомученике) и его ОО «Свобода» в популярных тогда «Вечерних Вестях» была опубликована бесплатно, как бедному активисту, не имеющему средств к существованию, хотя руководитель издания запрещал публикацию и был уверен, что истинные цели тогдашней «Свободы» и ее руководителя далеки от озвученных. В чем оказался прав, как показало время. Позже, когда довелось выезжать в Умань (место промыслов Богдана) в рамках расследования убийства милицией небезызвестного ему «Танцора», журналисты узнали о деятельности «невиновного» Хмельницкого («Цымы» в уголовном миру) много интересного из уст работников милиции, прокуратуры и уманчан. Оказалось, что исполнял наш герой с «товарищами» по полной. В частности, автоугоны с последующей разборкой машин на запчасти были поставлены на поток. На данный момент есть основания полагать, что избежать наказания Майданюку удалось благодаря исключительно воздействию на суд таких же «активистов» из его «Свободы» и журналистов. Так не пора ли повернуть процесс вспять? Кстати, информация о том, что Цыма был чуть ли не правой рукой «Киселя» и «Прыща» явно преувеличена. Как бы ни было, но лицо с таким прошлым не может и не должно ассоциироваться с народным героем, да еще борцом с коррупцией. В частности, в НАБУ это сразу поняли.

strana.ua/articles/analysis/73899-nadzirateli-za-nabu-ranee-sudimye-grantoedy-i-obshestvenniki-klony.html

А вот прокурорам Киевской области, видать, комфортно рядом с Цымой.

После анализа так называемой общественной деятельности и образа жизни «великомученика» Хмельницкого возникло много вопросов, на которые ему, несомненно, придется ответить в ближайшее время. В частности, о том, какую реальную цель преследуют адвокат Хмельницкий и сотоварищи, вмешиваясь в жизнедеятельность местного муниципалитета и общины г. Глухова Сумской области.

Местные говорят, что присутствие столичных активистов в Глухове, якобы находится под патронатом самого господина Деркача, одиозного политика, заинтересованного в электорате этого населенного пункта и состоящего в тесных отношениях с генеральным прокурором Украины.

В частности, названный политик присутствовал в числе избранных приглашенных высших лиц государства (включая президента Украины, министра МВД и секретаря СНБО) на свадьбе у старшего сына Юрия Луценка в Конче-Заспе в начале сентября 2017 года, что было зафиксировано журналистами программы «Схемы».

Вопрос: возможно ли в нашей стране при подобных раскладах объективное расследование и наказание в отношении лиц, празднующих за одним столом с перечисленными особами? Возможно ли прекращение неправомерных схем, наездов, отжимов и прочего беспредела, если это прямо или косвенно работает на благосостояние участников высочайшего застолья и (или) их ближайшего окружения?

Исходя из реалий, ответ прогнозируем заранее. Но, не взирая на отсутствие доверия к системе, будем надеяться, что Генеральная прокуратура должным образом отреагирует на требования проверить правомерность действий учредителей и координаторов ОО «Стоп коррупции» и найдет основания запретить деятельность этой организации, как противоречащую Закону Украины «Об объединениях граждан» и наносящую непоправимый ущерб демократии и безопасности государства.

Наталья Сидорова, специально для Нашей версии

Стоп Бочкала. Стоп Хмельницький. Стоп здирництво (ВІДЕО)

Кризові явища в економіці торкнулись і ринку видобування піску. Великі підприємства почали нести збитки через нелегальних старателів. Природно, що у Києві та Київській області бізнесмени вирішили прибрати з ринку тих, хто працював незаконно. Підприємцям допомагали члени ГО “Стоп корупції”, які згодом почали вимагати гроші з легальних видобувачів піску за невтручання у підприємницьку діяльність.



Першу скрипку у боротьбі з нелегалами потаємно грав “Київській річний порт”. Безпосередньо фінансував цю роботу Юрій Бродський, син відомого співвласника порту — Михайла Бродського.

Навесні минулого року до “роботи” приєдналась організація “Стоп корупції” на чолі з координаторами Романом Бочкалой та Богданом Хмельницьким.

Бочкала і Хмельницький завзято взялись за справу. Проте “браконьєрів ” на ринку на той час майже не залишилось. Тоді “Стоп корупції” стала блокувати інші фірми, які працювали цілком законно.

Достеменно невідомо, чи координували “громадські активісти” свої дії з Бродським. Але “Київській річній порт” в альянсі зі “Стоп корупцією” суттєво збільшив свої прибутки.

Аби показати свою “роботу” спонсорам, “Стоп корупції” проводила галасливі піар-акції. Наприклад, знесла ворота у Ходосіївці. Там колись була точка з видобутку піску, але на той час вона майже рік не працювала.

На озері Тягле стопкоровці за допомогою бульдозеру розрівняли піщану суміш. Збитки підприємців склали суму від 500 тисяч до мільйона гривень.

“Під шумок” будівництва спортивного майданчика на озері Тягле молодики зі “Стоп корупції” вивезли 10 вантажівок піщаної суміші. Тобто, просто вкрали! Цей факт зафіксований органами Поліції, проте підозри нікому не оголошено.

У журналістів опинились скрін-шоти листування одного з пісочних активістів зі своїми спонсорами. Можливо, повідомлення належать саме Бочкалі або Хмельницькому?



За деякими свідченнями, рядові “антикорупціонери” отримували від 100 до 200 гривень за “наїзд”. При цьому керівники “Стоп корупції” від різних фірм отримували суми з трьома нулями. У доларах.


Тим часом, антикорупційний проект набирав обертів. Роман Бочкала став частим гостем на ефірах. Навіть на “президентському” 5 каналі з’явилась програма “Стоп корупції”. Це дозволило псевдоактивістам наблизитись до верхівки силового блоку.



Цілком вірогідно, що Бочкала і Хмельницький спіймали зіркову хворобу і втратили почуття небезпеки. Одного дня вони припустились фатальної помилки, а саме: почали шантажувати великий пісочний бізнес. Жертвою комбінаторів тепер міг стати “Київській річний порт” і навіть сам Юрій Бродський. Є епізод, коли за невтручання у роботу підприємства Бочкала і Хмельницький через посередників ніби вимагали від бізнесмена 15 тисяч доларів. Данина мала надходити щомісяця. Це важко спростувати, адже погрози зловмисників синхронно підкріплювались вилученням техніки. Слідчі Водної поліції працювали без вихідних, і в день, і вночі. При цьому поліцейські не надавали підприємцям жодних документів.

Вилучення техніки відбувалось незважаючи на те, що суди регулярно відмовляли в арешті майна. Проте Водна поліція за заявами молодиків відкривала нові і нові провадження. А “Стоп корупції” чинила на на суддів неабиякий публічний тиск.

У вересні цього року керманичі “Стоп корупції” стали фігурантами кількох кримінальних проваджень. Зараз СБУ і Генпрокуратура виконують необхідні слідчі дії. Громадська афера імені Бочкали і Хмельницького наближається до логічного кінця.

Наша версія

Як протидіяти поліцейському і “громадському” тероризму на ринку видобування піску (ВІДЕО)

До Вашої уваги — фрагмент інтерв’ю з Віталієм Коломійцем, адвокатом АО «Ореховський та Коломієць», яке він дав в рамках розслідування “Пісочна війна”. Нагадаємо, що розслідування здійснюється партнером “Нашої версії” — Інформаційним бюро Security UA.


Журналист: Пане Віталію, скажіть, що зараз, за Вашими спостереженнями, відбувається на рику видобування піску?

Віталій Коломієць: Іде звичайна антимонопольна, антиконкурентна, точніше, монопольна антиконкурентна діяльність, з використанням усіх можливих методів. Сильніші вибивають слабших. Богато претензий до дії конкурентів, які заявляються через так звані громадських активістів або псевдожурналістів. Ці дії зводяться до блокування нібито незаконної діяльності.

І тут постає дуже цікаве питання. Що саме є в Україні незаконною діяльністю? Відносно такого виду діяльності, як чистка русел і інвестиційних договорів, які укладають підприємства з Держводагентством на виконання проектних робіт з розчищення русел, і в якості плати беруть собі частину того природного ресурсу, який вони піднімають разом зі сміттям і потім, після певної обробки, реалізують його, — то такий вид діяльності абсолютно законний.

Те, з чим на практиці стикнулись наші адвокати, я називаю “міліцейським тероризом”. Коли в таких підприємців вилучалась техніка, яка коштує сотні тисяч доларів, коли блокувалася їхня діяльність, пізніше заарештовувалась їхня техніка…. Посилаючись на таку правову позицію, що ця діяльність не є якійсь незаконною, це не є злочином, відтак і обґрунтованість такої підозри як достатнім заходом для арешту техніки… Нам вдалося у десятках випадків скасовувати арешти по таких справах, повернути техніку підприємцям.

Скажу більше: прокуратура і слідчі, які інколи прикриваючись так званими “активістами”, дуже жалюгідно себе показують на суді. Коли їх запитують — чим це заборонено? — вони навіть назвати не можуть.

В підсумку у нас немає жодного залишеного під арештом технічного засобу. Підозри в цих злочинах — вони не можуть бути апріорі обґрунтовані. Ось у чому суть. Тому люди не повинні боятися себе захищати.

У нас були випадки, коли техніку пошкодили під час транспортування, зламали механізми запалювання… Що тут важливо в таких випадках: коли вилучають техніку, у протоколі обшуку треба детально описувати: у справному стані, без видимих пошкоджень, заводиться, іде, показники спідометра… Якщо цього не зробити, звичайно, можуть зловживати: міняти якісь агрегати, вузли, деталі…

Судді за останніх 3-4 роки просто втомились безпідставно виносити ці рішення. Коли він (слідчий — Ред.) один раз прийшов нат е саме місце, отримав ухвалу про обшук, слідчій рік не вчиняє ніяких дій, рік не повідомляється про підозру, рік просто техніка у когось заблокована, поки людина не звертається до адвокатів, і вони не скасовують цей арешт. Слідчі дії не проводяться. Задача — вилучити і заблокувати бізнес!



Більш того, інколи вони так роблять, коли вже є рішення суду про скасування арешту і повернення техніки, вони це рішення не виконують. Ховаються, на лікарняний, ще якісь видумки, слідчі з прокурорами видумають. Тут теж не треба боятись, треба ініціювати кримінальне провадження за умисне невиконання судового рішення. І тоді все вийде “веселіше”, і слідчий розуміє, що це не якесь начальство їх попросило помогти якомусь доброму підприємцю, а це їхня конкретна відповідальність, яка скажеться на їхній кар’єрі.

Зі своєї сторони ми протидіяли тим, що порушували кримінальні справи проти слідчих, і це дуже ефективний механізм захисту.

Я вам скажу, ми більш активно допомагали підприємцям в протидії поліцейському тероризму в минулому році, то всім так званим активістам я відкрито заявляв, що зміст всієї цієї активності зводиться до того, щоб монополісту підняти ціну на тону піску. Коли вона тоді 40 гривень тонна коштувала, зараз вона за 100 гривень, може вже і 140 вже коштує.

Коли одни, прикриваючись лозунгами екології, розказують, що діяльність одних, та сама технологічно тими самими засобами, тими самими процесами є екологічною, а діяльність точно таких самих, просто у одних документи дозвільні від держави червоного кольору, в інших — жовтого. Ти, у яких жовтого — вони вже злочинці, бо роблять щось неекологічно. Це, звичайно, проблема. За контролем за тими, хто має документи, так і за тими, хто їх не має. Але екології це ніяк не допомагає.

Доводилось стикатися зі “Стоп корупції”, і настільки смішно, що в деяких справах ми приїжджали — нас запрошували на слідчі дії, — і, наприклад, в клієнта вилучали техніку, так всю слідчу дію і всім процесом слідчої дії — вилучення, підготовки протоколів, — командували так звані “активісти”. Слідча ти слідчий закривався у машині, а ті усім командували — нанимали дорогущих взломщиків, дорогущі трали, зламували техніку, вантажили її, вивозили, платили за зберігання, — слідча просто виконувала роль “весільного генерала”, підписуючи протокол.

Ж.: і як це відбивається для держави?

В.К.: Звичайно, це для держави — величезний мінус. Основним замовником і споживачем цієї сировини є сам український народ і українська держава з усієї її економікою. Тобто, основна претензія до тих, хто видобуває сировину на підставі інвестиційних угод з Держводагентством, у тому, що вони не платять рентні платежі. Але ті рентні платежі настільки мізерні, умовно кажучи, це 5 %,. Тобто, якщо б був конкурентний ринок, де ціна буда встановлена на рівні 40-50 грн. за тону, держава з цього отримувала 2 грн, так? 2,5 гривні за тону. То зараз, коли ринок монополізується, ціна стає 100-150 грн за тону. Держава отримує 10 грн. рентного платежу, але ціну для економіки і інфляції збільшує у 2 рази. Це дороги, це будинки, це усі будівельні матеріали.

Ж.: За Вашими спостереженнями, які прізвища, народних депутатів, мабуть, людей з інших гілок влади стоять за цим бізнесом?

Я вам скажу так, що на жаль, Україна, як держава, дуже на прикру жаль багата сировиною. І усю цю сировину розподіляє влада. І у зв’язку з цим всі ці люди, які йдуть до влади, вони йдуть щоб мати можливість бути причетними до розподілу цієї речовини. А враховуючи нашу службу геології та надр, яка не забезпечує функціювання прозорого ринку, особливо в минулі роки… якщо ти не маєшь владних покровителів, то ти нічого не отримаєш. Або отримуєш за дуже великі гроші, але все одне це керівництво поділиться з владою, щоб мати протекцію…

Тому неважливо, які прізвища… З десяти — п’ять прізвищ народних депутатів будуть пов’язані з сировиною, надрами і піском — тому що він видимій, його об’єми величезні, потреба в ньому — величезна. Ціна зараз, ви бачите, як піднімається….

Ця війна закінчиться або перемогою монополістів, або якісь середнячки і дрібні підприємства устоять і створять якусь асоціацію між собою і установлять рівні, чесні правила. І будуть розуміти, що дотримання цих правил — це є їхня цінність, це є їхня гарантія захисту їхнього ж бізнесу. Я дуже розраховую на те, що ринок не буде монополізований, я за те, щоб кожний в Україні мав можливість створити і продати, а не знаєте, як активісти, бігають: “отнять і поделить”.

Суто ідейно я хочу сказати, що ми все одно переможемо, Україна здобуде реальне верховенство права. Підростає молоде покоління, яке вже не живе в режимі дозвільних процедур, насаджених радянським союзом.

Наша версія

Мер Глухова Мішель Терещенко опинився на шляху проросійського депутата і відомого журналіста (ВІДЕО)

Міський голова м. Глухова Сумської області Мішель Терещенко заявив про замовну інформаційну кампанію проти нього з боку почесного президента медіа-холдингу «Ера-медіа», народного депутата України Андрія Деркача. Головним виконавцем кампанії пан Терещенко назвав координатора проекту «Стоп корупції» Романа Бочкалу.



Про це міський голова заявив 01.09.2017 р. під час інтерв’ю столичним журналістам «Нашої версії», які завітали до Глухова на день міста.

«У себе в кабінеті я дав інтерв’ю журналісту «Стоп-корупції» Наталії Мальцевій і відповів на усі її запитання, — сказав пан Терещенко. — Проте коли вони зробили репортаж, він отримав назву «Глухівська народна республіка». Як це таке можливе?!!! У цьому репортажі вони у негативному світлі показали мого заступника, юриста, члена виконкому, проте не було жодного слова від мене. Тому я вважаю, що вони працювали «на замовлення». Мета цієї кампанії – позбавити мене моєї команди».

Мер зазначив, що розмір гонорарів журналістів, які працюють проти нього, становить близько двох тисяч доларів.

Також мер розповів про свою зустріч з координатором «Стоп-корупції» Романом Бочкалою, яка відбулася після показу репортажу на «5 каналі». «У мене був шок. Я не розумів, чому «президентський» канал показав такий репортаж. Я телефонував на канал, проте мені сказали, щоб я звертався до Романа Бочкали. Ми зустрілися з ним у Києві, в ресторані. Моє враження, що Бочкала працює на замовлення за гроші. Це — погано», — підвів рису пан Терещенко.

Фрагмент эксклюзивного інтерв’ю з мером Глухова Мішелем Терещенко – за посиланням.

Нагадаємо, що у липні ц.р. Мішель Терещенко особисто намагався зупинити нелегальне видобування піску у м. Глухові; у той же час у Києві Роман Бочкала особисто курує проект «Стоп корупції» щодо перерозподілу ринку видобування піску на користь ТОВ «Київський річний порт», яке пов’язують з родинами Нестора Шуфрича та Михайла Бродського.

Довідка.

Мішель Терещенко народився у 1954 році у Парижі, тривалий час працював у американській компанії з дослідження морських глибин, працював директором-розпорядником міжнародних проектів; засновник громадської організації «Центр активних глухівчан» та благодійної організації «Фундація спадщини Терещенків»; з листопада 2015 року — міський голова Глухова.

Андрій Деркач народився у 1967 році у Дніпропетровську, у 1993 році закінчив Академію Міністерства безпеки Російської Федерації, з 2010 по 2013 рік був членом Міжсоборної присутності Російської православної церкви; багато років обирається народним депутатом по мажоритарному округу, до якого входить м. Глухів.

Наша версія, Київ-Глухів-Київ

Глухів святкує, Деркач інтригує, а «Стоп корупції» провокує (ВІДЕО)

Журналісти «Нашої версії» 1 вересня ц.р. відвідали м. Глухів Сумської області. І одразу опинилися в атмосфері дивовижного свята: глухівчани святкували День міста. Люди гуляли, розважалися, розглядали товари місцевих виробників, дарували одні одному квіти і чудовий настрій.

Трохи «відірвалася» і наша знімальна група. Проте не забули ми і про мету візиту: подивитись, що саме відбувається у Глухові, чи довіряють мешканці своєму меру Мішелю Терещенку, яким чином поводить себе опозиція, і чи поважають вони свого столичного депутата Андрія Деркача?

Власне, про це йдеться у новому фільмі «Нашої версії». До Вашої уваги – перша серія. Дивіться уважно – цього не покажуть владні телеканали. І при нагоді вирушайте до Глухова. Це насправді шикарне місто!

Наша версія, Київ-Глухів-Київ

У Глухові нищать пам’ятку національного значення – це свавілля чинять посіпаки нардепа Андрія Деркача


Як повідомила Олена Терещенко-Єскіна на своїй сторінці ФБ, 1 вересня 2017 року в Глухові, що на Сумщині, чинилися протиправні будівельні роботи з реконструкції Трьох-Анастасіївської церкви – пам’ятки національного значення.

«Всупереч повідомленню Міністерства культури про їх зупинку, роботи тривають! «Прострочений» в. о. директора Національного заповідника «Глухів», регіонал, депутат «Волі народу» О. Савицький, «дахуючи» знищення пам’ятки, нахабно вводить міністра культури Є. Нищука в оману! Свідками свавілля виявилися всі глухівчани, які взяли участь в урочистостях з нагоди Дня міста, організованих поряд з Собором. «Акробати» на даху церкви не зупинялися навіть під час виконання державного гімну України та хвилини мовчання на честь загиблих воїнів», – пише Олена.



Глухівчани підтримали свого міського голову Мішеля Терещенка

Далі Олена Терещенко-Єскіна повідомляє, що біля Собору зібралися глухівські активісти, представники громадськості, депутати Глухівської міської ради, Герої АТО та учасники Революції Гідності, міський голова та представники ЗМІ – всі вони були обурені свавіллям.


Зупинили вантажівку з будівельними матеріалами



Взяли під громадський арешт представників забудовника, які транспортували будівельні матеріали, та здали їх поліції



Представники забудовника не мали жодних документів на вантаж та відрядження


Поліцію примусили виконувати ЗУ «Про поліцію» та здійснити оперативно-розшукові заходи, встановити особи правопорушників, накласти арешт на знаряддя та матеріал для протиправного будівництва

Примусили також встановити особи людей бандитської зовнішності, які миттєво з’явилися на місці та розпочали погрожувати мені та активістам.



«Місцевий авторитет №1»



«Місцевий авторитет №2» погрожує глухівським активістам



Але всім «місцевим авторитетам» наші Герої АТО миттєво роз’яснили правила поведінки та супроводили до поліцейської автівки. Вони лише встигли викрикнути щось про Донбас відверто сепаратистського змісту



Також поліції був переданий ідентифікований громадою організатор забезпечення протиправних будівельних робіт, який визнав, що його фірма постачає лише будівельні матеріали на замовлення УПЦ Московського Патріархату



Хоча отець УПЦ МП переконував присутніх журналістів, що це не матеріал для будівництва, а дрова(?!)



Але які ж це дрова?!

«Глухівський міський голова Michel Terestchenko надзвичайно вдячний всім неймовірним захисникам пам’ятки за підтримку та неоціненну допомогу у зупинці протиправних робіт з нищення унікального Собору, побудованого його пращурами, де знаходиться їх поховання, та просить глухівчан у випадку виявлення їх поновлення – негайно викликати поліцію та повідомляти його особисто!», – попрохала пані Олена.

«Одночасно у Києві, біля Мінкульту, відбулася акція протесту! Щиро дякуємо Олену Іванову та «Труханівська Січ» за винесення питання трощення Собору та «простроченого» директора Національного заповідника «Глухів». Пане Міністре культури, як довго ще триватиме знищення пам’ятки національного значення та культурної спадщини України?», – завершила свій пост Олена Терещенко-Єскіна.

Паралельно на протязі довготривалого часу місцеві мешканці спостерігають, як Глухів атакують групи незрозумілих молодиків та дівчат, серед яких засвітилися так звані антикорупціонери проекта Парцхаладзе «Стоп Корупції», після чого на президентському п»ятому каналі виходять фейкові новини з голословними звинуваченнями місцевої влади у сепаратизмі.




ОЗГ, якій доводиться протистояти глухівчанам і міському голові Мішелю Терещенку

Як вірно пише Олександр Кравчук на своїй сторінці у ФБ, Мішель Терещенко – ледь не єдиний з українців (а точніше – один з небагатьох – ред.), народжених на Заході, хто повернувся в Україну будувати справедливу, європейську країну.

З родини Терещенків вийшли видатні підприємці, будівельники, меценати, українські державотворці…



Династія меценатів сім’ї Терещенків

Обраний мером батьківщини своїх предків – міста Глухова, Терещенко прагне в колишній гетьманській столиці створити приклад європейського міста для України.

А чим примітна родина Деркачів?

Погрози, спалення авто дружини, напади «тітушок», замовні справи, бруд, саботаж – феодальна система хоче залякати й вигнати Мішеля з батьківщини, не дати можливості показати людям – можна жити так, як належить жити людям.



Відданий посіпака «братньо»-ворожого «русского мира» Андрій Деркач

За всім цим стоїть на Сумщині саме Андрій Деркач – випускник академії ФСБ Москви 1993 року, син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача, котрий в 1995-1998 рр. очолював Держмитслужбу України. У 1998-2001 рр. вже очолював СБУ.



Леонід Деркач

Свого часу Деркач-старший очолював відділ КДБ на Дніпропетровському ракетно-будівному заводі-гіганті «Південмаш», одним з керівників якого був майбутній президент України Леонід Кучма. Вони навіть породичались — дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами.



Правопуч від Кучми – Андрій Деркач

Як згадує А. Деркач, він «зростав в сім’ї Кучми …сидів у нього на колінах». Тому невипадково, як стверджує ряд джерел, виявився хрещеником Кучми, за правління якого покладено початок олігархічного пограбування України, першим серед них став його зять Віктор Пінчук.



Зять-олігарх і тесть-президент

«В дитинстві я дивився фільми про сіцілійську мафію, я не знав, що побачу мафію «наживо». В Україні 99 відсотків людей, з якими я зустрічаюся, – гарні люди, вони прагнуть жити в щасливій країні. Перешкоджає невеличка кількість мафіозі, яка прагне залишити країну під своєю владою» – говорить Мішель…

Саме за каденції Кучми та його кума тоді й зорганізувалась мафіозна система, структурувалася й вкрала перші капітали. 158 млн. доларів – статок «успішного менеджера» Деркача. Бандити, поліція, прокуратура, СБУ, власні теле-радіо-канали…

«Кісткою в горлі» для подальшого панування на Сумщині нардепу багатьох скликань А. Деркачу став Мішель Терещенко…

Два прізвища, два роди, дві історії, два світи…

Терещенки – підприємництво власними зусиллями, талантом, безліччю будівель, меценатство – лікарні, музеї, бібліотеки, церкви, видатні твори, навчальні заклади для України…

Деркачі – побудова корумпованої мафіозної системи, вбиті журналісти, «закон 16 січня», Небесна Сотня, війна, пограбування, купання в розкоші…

Щоб не бути голослівними, наведемо рядки зі статті «Нардеп Деркач «наїхав» на заступника начальника СБУ» (https://ord-ua.com/2017/07/16/nardep-derkach-nayihav-na-zastupnika-nachalnika-sbu/):

«В кінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який в свою чергу тісно пов’язаний з російським ФСБ і особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі — свої люди.



Андрія Деркача називали представником «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Могилевич — мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії і України до США. Він — один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї і ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції і відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом.

На плівках Мельниченка зафіксовано розмову Кучми і Деркача про Могилевича, який свідчить, що глава СБУ мінімум двічі зустрічався з мафіозі в Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» в 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви в серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу і «алюмінієвому королю» Росії Михайлу Чорному, також тісно пов’язаного з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом — одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії».



З нинішнім президентом у А.Деркача пречудові стосунки

Довідка НВ

З 1998 року – народний депутат України III-VI скликань.

У 2006-2007 рр. поєднував посаду депутата з господарськими посадами: спершу – президента НАЕК Енергоатом (монополіст на ринку атомної енергетики України), потім – генерального директора державного концерну Укратомпром.

З грудня 2012 року – народний депутат України VII скликання, висуванець Партії регіонів по одномандатному округу №159 в Сумській області. Член комітету Верховної Ради з питань бюджету. Член Партії регіонів.

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання (обраний по одномандатному виборчому округу № 159.

Погляди і оцінки. У різні роки ставав депутатом по мажоритарному округу, за списками «прокучмівської» блоку «За Єдину Україну!», Соцпартії і Партії регіонів. Свого часу був членом і одним з лідерів партії Трудова Україна (очолював політвиконком, главою партії був Сергій Тігіпко). Ще раніше був членом партії Справедливість, очолював міжфракційне депутатське об’єднання «В Європу – разом з Росією».

Підготував публікацію Стас ЧЕРКАС, Your text to link...Наша версія

СИРИУС – охрана вне морали и закона (ВИДЕО)

В Украину завезено около двух миллионов автомобилей с иностранной регистрацией. Зачастую под видом «транзита» и «личного пользования» ввозятся откровенные развалюхи. Отношение людей к этому явлению двоякое. Одни ратуют за дешевизну авто, другие – за законность и безопасность. А государство все еще пытается посадить украинцев на «Богданы» и «Таврии»…

«Наша версия» не является приверженцем государственной политики в этом вопросе. Но, тем не менее, использование «литовцев» и «поляков» в частном охранном бизнесе ни в какие рамки не вписывается.



Речь идет об охранной компании «Сириус». Ранее эта структура уже попадала в поле зрения «Нашей версии». Тогда группы быстрого реагирования «Сириуса», получив сигнал тревоги, ехали на объект больше часа. При этом директор фирмы Игорь Николенко не принял приглашение «Нашей версии» произвести публичную проверку качества работы его охранников.

Одна из вероятных причин такого поведения Николенко – нежелание отвечать на вопросы журналистов по поводу коммерческого использования автомобилей с иностранной регистрацией. Ведь штраф за такое нарушение составляет 300% неуплаченной суммы таможенных платежей. Причем, такой же штраф (а это от 400 тыс. грн. до полумиллиона) выписывается и тем, кто пользуется автомобилем после уплаты первого взыскания.

По признаниям охранников «Сириуса», за использование европейских «тачанок» в группах реагирования Николенко доплачивает им 400 гривен в месяц. Естественно, что об оплате страховки, компенсации затрат на текущий ремонт или выплат в случае ДТП речь не идет. Охранник — раб, авто – его колесница для гладиаторских боев. При этом в бой «гладиаторы» «Сириуса» нередко отправляются (внимание!) без травматического оружия, газовых баллончиков, радиостанций, видеорегистраторов, резиновых дубинок, пластиковых наручников, электрошокеров, защитных касок и бронежилетов. Можете себе представить психологический портрет человека, который добровольно, за копейки, идет в «охранное рабство», рискуя погибнуть или стать инвалидом. И вдобавок получить миллионные штрафы. Кстати, выплату этих самых копеек охранникам еще и регулярно задерживают — это признания действующих охранников «Сириуса», которые есть в редакции. Но не исключаю, что у Николенко есть и «элитные» охранники для красивой рекламной картинки, которые не терпят тягот и лишений, как простые смертные.

Вернемся к «литовцам». Давайте разберемся, чем является использование иностранных авто в охранных целях — безобидным чудачеством или общественно опасным деянием?

Убыток государства понятен: недополученные таможенные платежи. Тут можно дискутировать, насколько оправданными являются государственные аппетиты при растаможке автомобилей. Но однозначно, что страдает клиент охранной компании, который надеется на получение качественной охранной услуги. Ведь тут возникает много «если»:

— если автомобиль заведется;

— если автомобиль физически доедет до охраняемого объекта;

— если экипаж не станет виновником ДТП;

— если «европейца» не остановит дорожная полиция.



Конечно, с легальным транспортом охранных компаний тоже могут происходить неприятные вещи. Но, согласитесь, «Опель», которому под два десятка лет и за которым не наблюдают штатные СТО, находится в зоне особого риска. Особенно, когда нужно максимально быстро прибыть к месту тревоги.

Законопослушные участники охранного рынка встревожены. По их мнению, «Сириус» компрометирует весь частный охранный рынок Украины! Действительно, что будет говорить о «частниках» клиент, когда к нему по тревоге прикандыбает «старая телега» с «голыми» и невооруженными бойцами?!!! Понеся материальные потери, такой клиент обязательно посмотрит в сторону полицейской охраны. А это неслабый удар по частному охранному бизнесу и «коньяк» на мельницу полицейского государства. Нам оно надо? Посмотрите на Беларусь – там охранного бизнеса нет!..



Я поинтересовался у своего коллеги-журналиста Александра Красноперова, чей видеожурнал неоднократно показывал правду о «Сириусе», — что он думает об этой охранной компании? Журналист ответил, что не считает «Сириус» намного лучше тех фирм, которых один из экспертов рынка безопасности в свое время назвал «откровенным мусором». Дескать, лично он «Сириус» бы и не заметил, если б фирма всюду не светила своим безобразным логотипом и не называла себя «лидером рынка охраны».

Журналисты – это хорошо. Но более беспристрастную оценку могут дать юристы. «Наша версия» обратилась с вопросами сразу к нескольким адвокатам. Их ответы были единодушны: если использование автомобилей с иностранной регистрацией в личных целях еще как-то можно оправдать, то причислять эти авто к транспорту реагирования охранной компании является прямым правонарушением.

Действительно, каждый директор охранной компании перед тем, как начать бизнес, должен прочитать Закон «Об охранной деятельности» и Лицензионные условия этого вида деятельности. Там написано, что «транспорт реагирования – это транспортное средство, находящееся в собственности субъекта охранной деятельности». В чей собственности находится временно ввезенный в Украину автомобиль с иностранной регистрацией? Вот именно…

Еще один вопрос. Разве государство не должно контролировать выполнение законов охранными фирмами? Должно. Тогда почему в своем профиле на Фейсбуке г-н Николенко с гордостью заявляет о блистательном прохождении лицензионной проверки в МВД Украины. Дескать, «Сириус» показал свою «шикарную материально-техническую базу».



По словам источников «Нашей версии», чиновники МВД по жалобам и обращениям клиентов «Сириуса» уже несколько раз проверяли эту компанию. Но «литовцев» и «поляков», на которых по Киеву и области гарцуют бедолажные охранники, они так и не заметили.

Не на камеру тот же Красноперов предположил, что «Сириус» имеет «крышу» в Управлении лицензирования МВД, и поэтому с легкостью проходит все проверки.

Анализ активности Николенка в социальных сетях наводит на мысль, что в МВД его крышевал недавно задержанный начальник Полиции охраны Сергей Будник. Всюду, где ФБ-сообщество клеймило недолюстрированного гаишника Януковича, господин Николенко вставал на защиту одиозного генерала. Как по команде. Если развить эту тему, то нельзя исключить, что директор «Сириуса» на полную использовал связи Будника в системе дорожной полиции для противозаконного использования автомобилей с иностранной регистрацией.

Потянет ли задержанный Будник за собой хваленый «Сириус»? Обратят ли внимание контроллеры с Богомольца на прямое нарушение Лицензионных условий «лидером» охранного рынка? Перестанет ли Николенко обчищать казну и подставлять молодых парней?

«Наша версия» продолжает следить за ситуацией вокруг охранной фирмы «Сириус».


Автор: Дмитрий Федоренко, шеф-редактор Интернет-сайта газеты «Наша версия»

Правозащитник Эдуард Багиров показал журналистам секретный «бункер» Минюста (ВИДЕО)

Государственная машина не работает так, как бы хотелось большинству украинских граждан. Ее тормозит несметное количество факторов. Как заставить работать чиновников исполнять закон – об этом рассуждает известный правозащитник, глава правления Международной общественной организации «Международная лига защиты прав граждан Украины» Эдуард Багиров.

– Система, которая называется «государством», еще не избавилась от советских замашек и не стала сервисной организацией для жителей страны. «Кто у власти – тот у сласти», — говорили в народе сначала при царе, а потом и при коммунистах. К сожалению, и сегодня власть для большинства государственных служащих является источником сказочного дохода.

Первые лица министерств и их заместители – это, преимущественно, ставленники мощных финансово-промышленных групп. Иногда в топы пробиваются питомцы политических партий, которых взрастили те же олигархические группы. Начальниками департаментов, управлений, отделов и служб становятся наиболее толковые служаки, которые не раздражают руководство своими идеями и принципами. Эти служаки вынуждены набирать себе в штаты тех, кого им «присоветуют» — жен, не жен, умненьких мальчиков, дальних родственников, кумовьев и прочих дарований. Иногда среднему начальству удается принять на работу знающих и работящих людей – собственно, тех, на которых держатся министерства и ведомства.

А теперь представьте объемы документооборота, проходящие через органы власти. Зачастую письма, заявления, жалобы, справки, ходатайства, иски, отчеты, протоколы, акты… – имеют пятизначные регистрационные номера. Заметьте, за каждой бумажкой стоят человеческие судьбы, если не жизни. И в каждой такой бумажке редкий чиновник не пытается найти свой корыстный интерес. При этом частенько к получению неправомерной выгоды его подталкивают сами просители и заявители, которым неймется откусить от чужого пирога. В итоге через год-два чиновник становится «божком», направляющим кипучие финансовые потоки в «правильные» русла.

Вы скажете, что на пути прохождения неправедных денежных средств появляется Закон. Да, но ведь можно договориться с «законоохранителями». И тогда получается, что полицейские не могут найти подозреваемого, который харчуется в одном ресторане с начальником полицейского управления; суд выносит наглые и беспринципные неправосудные решения; прокуроры богатеют на «отпускных»; а «белые воротнички» из Министерства юстиции покрывают будь-какие махинации в государственных реестрах.

Кого как, а лично меня это, извините, за-дол-ба-ло! Вспыхивают и «побеждают» революции, а человек как был, так остается бесправным «терпилой» для любого – без исключения! — государственного органа. Сколько можно получать формальные отписки и слушать многозначительное молчание нанятых нами чиновников?! Можно, конечно, принять их правила игры и стать частью Системы. Но в нашей правозащитной организации решили: мы не сдадимся! Если должностные лица отказываются служить людям, то их нужно не просить, а настойчиво заставлять работать!

Спросите – как? Международная лига защиты прав граждан создала мобильную группу, в которую входят заявители, адвокаты, общественники и журналисты. Если законные права заявителя нарушаются, то мы без приглашения идем «в гости» к провинившемуся чиновнику.

е могут остановить ни турникеты, ни беспардонные охранники, оберегающие святость народных слуг. Уют и покой чиновничьих кабинетов освещает фонарь видеокамеры. Хозяин кабинета вынужден объяснять свои поступки или бездействие по тому или иному вопросу. Удивительно, но после сеанса публичности большинство гонористых и ранее недоступных служащих превращаются в законопослушных исполнителей.



Характерный пример – противодействие рейдерскому захвату Международной академии экологии и медицины (МАЭМ). В начале этого года рейдеры отстранили от должности ректора академии Михаила Салюту, проведя незаконные регистрационные действия с Реестром юридических лиц. Помогла им Печерский государственный регистратор Александра Панкова. Через два с половиной месяца не без помощи Лиги в Минюсте разобрались, что к чему, и отменили регистрационное действие Панковой. Но, пока раскручивался юридический маховик, рейдеры провели в Реестре еще два незаконных действия. Им услужливо помогли регистратор Лариса Орел и частный нотариус Ирина Мамай. И, как ни старался Михаил Салюта и его адвокаты, – отменить беззаконие силами Минюста не удавалось. Заявления пострадавшего в положенный срок просто не рассматривались. Тем временем на фоне двоевластия в Академии разгорается нешуточный скандал, из-за которого Украина несет имиджевые потери на международной арене (см. фильм «Диагноз: рейдеры»).

После визита нашей мобильной группы в Департамент государственной регистрации и нотариата позиция чиновников коренным образом поменялась (см. ВИДЕО). Нам было обещано, что на следующий день будет представлена полная информации о ситуации с незаконными регистрационными действиями относительно МАЭМ.

Однако, сколько заявителей еще терпят унижения, ожидая ответов от государственных структур?! Повторюсь, что время просьб уже прошло. От чиновников, получающих зарплаты из бюджета, надо не просить, а требовать (!) оказание качественных услуг. Практика показала, что работа мобильной группы Международной лиги защиты прав граждан Украины – это эффективная акция принуждения чиновников выполнять нормы Конституции и Закона. Так почему бы эту практику не внедрить там, где это возможно? Глядишь, государственный механизм заработает на благо честный людей, а не в интересах преступников, аферистов и казнокрадов.

Визит мобильной группы Эдуарда Багирова в Департамент государственной регистрации и нотариата Министерства юстиции 31.05.2017 г.

Записал: Артем Медведев, специально для «Нашей версии»

P.S. Важно! В случае с рейдерским захватом МАЭМ сотрудники Минюста сдержали свое обещание. На следующий же день после визита мобильной группы они сообщили, что отменить регистрационные действия госрегистратора и нотариуса они не могут, поскольку в Окружном административном суде г. Киева на июль и на август с.г. назначены судебные разбирательства о законности действий Л. Орел и И. Мамай (дело 826/5624/17 — судья В.И. Келеберда и дело № 826/5625/17 – судья А.Б. Федорчук). Угадайте, кто подал на них в суд? Оказывается, в суд подали те самые рейдеры, которые «уговорили» несчастных внести незаконные изменения в Реестр!

По сути, Минюст расписался в неспособности государственной машины вместе с органами полиции и прокуратуры противостоять открытому грабежу имущества граждан. Ведь любое решение, принятое судом, теперь пойдет на пользу рейдеров! Как минимум, произойдет оттяжка по времени.

Тут у нас есть вопросы к работе следователя Дарницкого управления полиции А. Танасийчуку, который ведет производство. Почему он не прислушался к нашему совету и вовремя не ознакомил псевдо-ректора И. Дорошенко с Приказом Минюста № 1312/5 об отмене регистрационных действий, согласно которым госпожа Дорошенко и села в кресло ректора?! В гости к Танасийчку наша мобильная группа, кстати, уже съездила.

А вообще, все это очень печально. Рейдеры сделали шах и мат всему Министерству юстиции, плюнув в лицо министру П. Петренко и его заместителю П. Морозу. Хотя мы уверены, что в случае с МАЭМ справедливость восторжествует и рейдеры понесут наказание.

«Безпілотні гроші» на крові: як керівник ВАТ «Меридіан» В’ячеслав Проценко обкрадає «Укроборонпром» (ВІДЕО)

Відео тут: www.youtube.com/watch?v=uQPkdSj3d_k

Війна і грабіж – перевірені і надійні джерела збагачення. Той, хто набиває кишені під час кровопролиття, стає хитрим, лукавим і гріховним. Саме таким є герой нашої статті. Його звуть В’ячеслав Олександрович Проценко. Він очолює київське оборонне підприємство «Меридіан». У власній війні за грошові знакі Проценко розгубив те, що називають «людяність» і «порядність».



Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» має дещо заплутану структуру власності. Контрольний пакет — 50 відсотків плюс одна акція – має держава в особі концерну «Укроборонпром». 40 відсотків належить товариству с обмеженою відповідальністю, яке час від часу публічно жаліється, що не отримує дивіденди. Решта записана на загадкових фізичних осіб.

До початку війни на Донбасі завод «Меридіан» повільно вмирав. Від нього відламувались великі та маленькі шматочки. Товари народного вжитку, що вироблялись, особливого попиту не мали. Подейкують, на «Меридіані» не цурались закуповувати дешеву китайську техніку, щоб потім її виставляти на продаж як власні високотехнологічні розробки.

Під крильцями «Укроборонпрому» «Меридіан» провів багатомільйонну оборудку з безпілотними літальними апаратами. Голова правління «Меридіану» є В’ячеслав Проценко разом із своїм рідним братом за державний кошт придбав певну розробку. Після виготовлення зразки апаратів були урочисто передані до війська. Вироби отримали назву «Spectator».

Але виявилося, що «Спектатор» на фронте не дуже й потрібний. Відомий волонтер Юрій Касьянов вважає, що масово застосовувати Spectator у фронтових умовах нереально. Більш того, бійці бояться користуватись апаратом, оскільки він дуже дорого коштує.

Витяг з ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 13.12.2016 р. (справа 760/19086/16-к)

В БПЛА Spectator застосовано безкоштовне програмне забезпечення з відкритим кодом для цивільних потреб.

Вироби Spectator працюють на відкритих частотах і не мають належного шифрування каналів управління та передачі даних.

Електроніка виробів Spectator на 100% складається з електронних компонентів цивільного призначення, вироблених в КНР без відповідних сертифікатів державного зразка.

Невдовзі «Меридіан» заявив про готовність виготовляти двісті безпілотників на рік. Покупці з бюджетним гаманцем знайшлися одразу. Сумнівна якість апарату їх не засмутила, адже розмір «відкату» (за деякими даними) становив тридцять відсотків.

Справа дійшла до народних депутатів. У жовтні минулого року НАБУ і військова прокуратура були проінформовані про скоєння злочину. Проте спочатку в діях Проценка криміналу ніхто не побачив. Лише згодом суд зобов’язав детективів НАБУ відкрити кримінальне провадження за статтею 364 «Зловживання владою або службовим становищем».

Поки проводиться досудове розслідування, українські бійці гинуть на фронті. У тому числі, через брак розвідувальної інформації від безпілотних літальних апаратів.

Корупцію в «Укроборонпромі» помітили активісти Transparency International. Міжнародні експерти (серед яких колишній командир корпусу швидкого реагування НАТО) оцінили Україну за індексом антикорупційної політики в оборонному секторі. Наша країна потрапила у групу D. Це при тому, що F означає «критичний рівень».

Проте «червоний директор» «Меридіану» питаннями корупції не переймається. В управлінні Проценка знаходиться 160 тисяч квадратних метрів службових приміщень. Левова частка з них (з благословення «Укроборонпрому») здається в оренду. Пасивний дохід від орендаторів щомісяця становить десятки мільйонів гривень. Частина грошей переводиться у готівку, адже слідчі встановили факти фіктивних закупок товарів та послуг. Зокрема, у досудовому розслідуванні щодо «Меридіану» фігурують суми 12 та 13 мільйонів гривень.

Але цього махінаторам виявилось замало. Вони почали застосовувати класичну схему шахрайства. Це коли орендатор за власний рахунок робить у приміщеннях капітальний ремонт, а потім з ним розривають угоду.

Один такий випадок потрапив у поле зору «Нашої версії». Йдеться про контракт «Меридіану» з фірмою «Електро Метал Груп», яка орендує майже 14 тисяч квадратних метрів. Журналісти зафіксували, що під час дії угоди довірена особа Проценка показувала приміщення «Електро Метал Груп» новим орендарям.

І це при тому, що «Електро Метал Груп» сплатила три з половиною мільйона гривень за ремонт! А на рахунки «Меридіану» було перераховано майже два мільйони гривень. Відповідно, поповнювався бюджет країни.

Правозахисник Едуард Багіров вважає рішення керівництва заводу «Меридіан» незаконним та таким, що порушує інтереси держави. Пан Багіров звернувся до військової прокуратури та СБУ з питанням про те, чому директор «Меридіану» навмисно приймає неправомірні рішення?

Чому Проценко досі не заарештований? Чому розквітає корупція в оборонній сфері?

Секретар Національного антикорупційного комітету з питань оборони Віктор Плахута вважає, що це замкнуте коло. «Маріонеточні люди призначаються на державні підприємства, з яких потім виводяться кошти, які поступають в політику. А це дозволяє певним особам перебувати при владі», — підкреслив активіст.

Волонтер Юрій Касьянов відмітив, що в коррупционных схемах «Укроборонпрому» керівник «Меридану» — ці «сержантський» рівень. «Верхівка цих схем замикається на уряд і Президента країни. У нас нічого не робиться без їхньої згоди і гаманця. Цих людей треба відсторонити від влади, декого треба розстріляти, а більшість посади за грати», — вважає волонтер.

Яка доля чекає на «сержанта мафії» В’ячеслава Проценка? Раптом бійці АТО і підприємці згуртуються разом і відвідають хатинку злодіяки? Тоді над Києвом знов запалають шини. А люди, за законами військового часу, вимагатимуть трибуналу. Чи врятують «сержанта» Проценка його господарі від заслуженого покарання?

«Наша версія» слідкує за розвитком подій.

P.S. На даний час прокурорами військової прокуратури Центрального регіону України здійснюється процесуальне керівництво у 45 кримінальних провадженнях, пов’язаних із протиправними діями службових осіб державних підприємств, що входять до концерну «Укроборонпром». 37 з них — кримінальні провадження за ознаками корупції. Попередньо встановлені збитки на загальну суму 107 млн. 258 тис. грн.

Бюро журналістських розслідувань «Наша версія»

Банда акушера Макаренка захопила Міжнародну академію екології та медицини. Генерал поліції Сергій Будник рахує гроші (ВІДЕО)

Відео: youtu.be/eHDJiXFRmG0

В Україні налічується чимало організованих рейдерських груп. Кількість ворожих поглинань сягає три тисячі на рік. Влада визнає, що дев’ять з десяти атак закінчуються захопленням, а рейдери рахують мільярдні зиски. Їм допомагає розбещена судова і правоохоронна система. При цьому раніше захоплювачі намагалися уникати публічного розголосу — але зараз вони ніби хизуються перед телекамерами. Приклад: захоплення Міжнародної академії екології та медицини.

Міжнародна академія екології та медицини заснована у 2011 році. Вона готує фахівців з лікувальної справи, стоматології та фармації. Загалом у МАЕМ навчається близько семисот студентів, чверть з яких – іноземці.

Керівництво закладу обрало ефективну маркетингову стратегію. Це дозволило Академії швидко набути світової популярності. На піку розвитку було прийнято рішення збільшити склад співзасновників. Ректор Академії Михайло Салюта запросив у партнери пана Макаренка, впливового керівника Київського пологового будинку №5.

Михайло Юхимович не звернув увагу на моторошні чутки, що супроводжують цю людину з кривавих дев’яностих. Дарма… Є підстави вважати, що Макаренко на підконтрольну оффшорну компанію отримав 30 відсотків статутного капіталу Академії. Безкоштовно, до речі. А потім, ймовірно, саме він організував рейдерський напад на легковірних партнерів.

План захоплення Академії був ретельно опрацьований. Спочатку у «бій» пішла прокуратура Подільського району Києва. Слідчий, лякаючи Михайла Юхимовича ув’язненням, провів численні обшуки. Слідом за прокурором до ректора завитав заступник Макаренка Володимир Титикало. У супроводі бійців Титикало озвучив вимоги рейдерів: заява про складання повноважень ректора і передача ще 30 відсотків корпоративних прав. У разі відмови проміж строк пролунала погроза вбити Михайла Юхимовича та його доньку — Вікторію.

Після того, як Михайло Салюта виконав вимоги рейдерів, відбувся, такий собі, «таємничий» збір засновників. Першою особою Академії за підробленими документами стала Дорошенко Ірина Василівна, колишній акушер-гінеколог п’ятого пологового будинку міста Києва.

Пані Дорошенко, яку студенти та викладачі охрестили «псевдоректоркою», привела з собою армію адвокатів. Майже усі – колишні правоохоронці. Для силових дій їм знадобились тітушки. Біля кабінету псевдоректорки був виставлений пост Поліції охорони. Так би мовити, для забезпечення громадського порядку.

На цьому етапі до протидії рейдерам підключився відомий правозахисник Едуард Багіров. Юристи, активісти та журналісти очолюваної ним Міжнародної громадської організації «Міжнародна ліга захисту прав громадян України» призупинили беззаконня.

Керівників силових органів попросили взяти справу на особистий контроль та викорінити рейдерів у своїх лавах. Проте інерційність державної правоохоронної системи грає на руку злодіям. Також цілком можливо, що правоохоронці отримали хабаря, щоб затягнути час. Так чи інакше, Дорошенко встигла виготовити печатку і відкрити банківський рахунок. До кишені рейдерів потекли гроші іноземних студентів.

Роль поліцейських підрозділів у цьому конфлікті встановитиме слідство. Проте особливе обурення викликає Поліція охорони, яка поспіхом взяла об’єкт під охорону. Потім, після звернення правозахисника, колишня ДСО підозріло довго перевіряла законність своїх дій.

Зараз легальне керівництво Академії марно шукає захисту у начальника Департаменту Поліції охорони генерала Будника.

Тим часом з’являються нові беззаперечні докази злочинної діяльності Макаренко, Титикало і Дорошенко. Зокрема, шахрайські дії щодо зміни дат в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Адвокат Ганна Здоренко це довела.

Рейдерів охопила паніка. Дорошенко почала запевняти, що не знає ані свого колишнього керівника, ані безпосереднього виконавця рейдерського захоплення – Володимира Титикала.

А ще є такий Роман Титикало, депутат Київської обласної ради. Молодший брат рейдера з пологового будинку №5. Роман є керівником адвокатського бюро «Титикало та партнери». А в раді він відповідає за взаємодію з правоохоронними органами та боротьбу з корупцією. Паралельно Роман Титикало очолює Союз захисту прав підприємців і, так би мовити, бореться проти рейдерства. Зв’язки братів Титикало ведуть до Верховної Ради і до депутата Ар’єва.

Виникає питання: хто насправді смикає за ниточки?.. Псевдоректорка прямих відповідей уникає.

Студентська спільнота зараз розгублена. Навчальні плани під загрозою. Інформація про рейдерське захоплення Академії дійшла до іноземних дипломатів. Ситуація погрожує Україні великим міжнародним скандалом з країнами Азії, Африки і Близького Сходу.

n-v.com.ua/banda-akushera-makarenka-zaxopila-mizhnarodnu-akademiyu-ekologi%D1%97-ta-medicini-general-polici%D1%97-sergij-budnik-raxuye-groshi-video/