Последние блоги

Одесити – наступні гості Олега Володарського в програмі «Сповідь»



Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Дж. Міль

Герої Дніпровського циклу надзвичайно вразили мене своєю щирістю, мужністю, мудрістю та безмежною любов’ю до рідної країни. Особливої поваги заслуговує ще й те, що до війни з Росією цей регіон переважно був далекий від усвідомлення української культури, історії, які є самою суттю українства, а сьогодні зусиллями цих таких надзвичайно звичайних Героїв величезний регіон поступово починає усвідомлювати свою національну ідентичність.

Наступним етапом подорожі Україною стала Одеса. Місто-загадка. Місто, що стоїть на перетині двох найбільших торгових шляхів. Місто, що протягом своєї історії будувало себе самостійно. Розмаїття національностей, поглядів, релігій та традиційний одеський гумор створюють відчуття безперервного свята. Проте душа цього міста глибша та загадковіша за одеські катакомби. І що найважливіше – ця душа українська!



Мій перший співрозмовник справжній одесит, безмежно закоханий в рідне місто, відомий продюсер, журналіст, рекламіст, політолог, ведучий ток-шоу «Хлеба и зрелищ» Михайло Бейзерман. Неможливо описати словами, чому і чим нас так захоплює Одеса, це треба лише відчути. Те ж саме можна сказати про цю людину. Просто зумійте побачити і Ви самі все зрозумієте.

Уособлення того, що я відчуваю як гармонію – Протоієрей Віталій Сеник, обласний благочинний Одесько-Балтської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ще у 90-х роках він ціною великих зусиль та ризику для життя вийшов з під крила московського патріархату. Отець доклав неймовірних зусиль, щоб відродити старовинний храм, який збудував у ХVІІІ столітті князь Григорій Потьомкін, а пізніше став першим храмом Київського Патріархату в Одесі. https://wz.lviv.ua/article/131725-do-ioho-khramu-potiahnulysia-navit-ateisty

Побувавши в пеклі Іловайського котла, вона сьогодні посміхається так щиро, тепло і відкрито, ніби не було в її житті нічого окрім сяйва одеського сонця та ласкавого узбережжя Чорного моря. Проте навчила цінувати життя цю справжню Героїню, без сумніву, саме війна. Гість другого випуску одеського циклу проекту «Сповідь» – учасник АТО, волонтер, надзвичайна жінка та любляча мати – Анна Ільющенкова. Детальніше про цю видатну постать можна прочитати тут: http://fakty.ua/194597-medsestra-batalona-donbass-v-ilovajskom-kotle-ya-poluchila-chetyre-tyazhelejshih-raneniya-no-statusa-uchastnika-ato-mne-ne-dayut

Військовий капелан, священик української православної Церкви Київського Патріархату Андрій Ляшек. Відносини суспільства з Богом, необхідність каяття та визнання провини у своєму серці – постулати, які дадуть змогу морально переродитися, вважає Отець Андрій. Після нашої розмови на все життя запам’ятаю сказане ним: «Віра без добрих справ мертва».

Ще одна широко відома не тільки в Одесі, але й за її межами постать – астролог, астропсихолог, телеведучий Ян Данилович. Він присвятив себе вивченню трансцендентної складової життя, більше 30 років практикує ЛАЛ КІТАБ, знає відповіді на найскладніші запитання та розповість багато цікавого про події, що відбуваються.



Володимир Орел, людина, як уособлення духу українства. Хірург на фронті, лікує найтяжчі рани, яких зазнала нація, рятує дорогоцінні життя наших солдат. Проте переконання, якими цей герой живе в тилу вражають не менше військової звитяги: Коли мова йде про дружину, то це Берегиня родини, роду, яку кохають, якій з гордістю цілують натруджені руки за те, що вона цими самими руками годує, обіймає, підтримує та втішає всю велику та люблячу родину. Якщо раптом гість, то одразу накритий стіл, щира посмішка та душевна розмова і, нерідко, завітавши на годину, гість може затриматися на ніч, а то й на тиждень, точно знаючи, що гостинність господарів абсолютно щира. Якщо лікувати, то попередньо віддавши молитву Господу та святому Луці, ікони якого стоять як вдома, так і на роботі. Він знає набагато більше за багатьох. Він вже живе тим українством, тією Україною, які ми тільки почали усвідомлювати та відбудовувати.

Керівник релігійної громади Свято-Троїцької парафії української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси, керівник єпархіального відділу співпраці з козацькими організаціями, капелан, священик Василь Вірозуб. Запам’ятайте його слова «Ми приречені на перемогу. Приречені!» Впевнений що його енергійність та добрий гумор дають неабияку підтримку та наснагу українським бійцям на війни і слугують стовпом підтримки вірянам у мирній Одесі.



Він знає про Одесу більше за багатьох, із задоволенням ділиться своїми знаннями, закохуючи в рідне місто дедалі більше людей на екскурсіях, які організовує його туристична агенція. Історик, бізнесмен, мандрівник, журналіст, громадський діяч. Людина, яка має чотири вищих освіти, але яка перетворила своє хобі в основний вид діяльності. Справжній одесит, справжній українець – Олексанр Бабіч http://svobodaslova.in.ua/news/read/29191

Випадкова і дещо незвична тема інтерв’ю була піднята при зустрічі з очевидцем трагічних подій 2014-2015 років на окупованих територіях у місцях позбавлення волі. Про долі українських громадян, які стали заручниками російської збройної агресії на Сході України. Те, чого не прочитаєш у жодній газеті, тема, яку відмовляються підіймати усі інформаційні портали. Ексклюзивне інтерв’ю з очевидцем подій – «Макаром».

Нагорода «Кращий депутат одеської міськради» для Анни Позднякової, я вважаю, абсолютно заслужена. Це людина, яка не просто хоче змін, вона їх створює. Жінка, мати, політик… Проте, мабуть, найголовніше – УКРАЇНКА, яка, не шукаючи собі виправдань та не зважаючи на перепони, розбудовує ту країну, яку ціною власних життів захищають наші хлопці. http://ivasi.news/polites/anna-pozdnyakova-priznana-luchshim-deputatom-odesskogo-gorsoveta-andrey-kislovskiy-hudshim/

Керівник Одеського осередку Всеукраїнської організації «ДІЯ» Наталія Кручиніна. Вона з весни 2014 року займається волонтерською роботою та відстоювала офіційне визнання добровольчих батальйонів на місцевому рівні – http://dumskaya.net/news/v-odesse-dobrovoltcy-trebuyut-statusa-uchastnika-059519/. Допомагає солдатам на фронті, опікується пораненими, але як справжня жінка, мати, берегиня вона розуміє, що одним із найважливіших шляхів до створення бажаного майбутнього є правильне виховання дітей, адже вони і успадкують усі результати наших починань.

Руслан Форостяк. Висока посада ведучого консультанта начальника Головного управління Національної поліції у Одеській області, активна громадянська позиція, успішний бізнес… Але це не головне, що треба сказати про цю людину. А головне те, що багато років проживаючи в Одесі він не розучився любити Україну так, як завжди вміли це робити на Галичині. А Одеса за багато років нагородила його тим тонким, сповненим іронії почуттям гумору, притаманним тільки їй. http://slovo.odessa.ua/news/17216-ruslan-forostyak-zanyal-shtatnuyu-dolzhnost-v-nacpolicii.html

Гостею завершального випуску Одеського циклу проекту стала редактор видання «Ділова Одеса», журналіст, телеведуча Олена Жура. Проте, як справжня жінка, ця прекрасна пані уміє дивувати. Прийшовши гостею на зйомки програми, буквально за декілька хвилин вона стала її господинею, перетворивши на гостя мене. Подробиці дивіться у випуску.

Олег ВОЛОДАРСКИЙ: «Исповедь XII. Валентина Ходус, ученица Олега Мужчиля-Лесника»



Посвящение и мертвым, и живым…

По крутым, обрывистым склонам ты взбираешься на вершину горы под названием Украина.

Ты ничего и никому не сказал.

Ты взял и ушёл, возложив свою жизнь на алтарь будущего своей Нации.



Славный гражданин Украины Олег Мужчиль-Лесник, учитель Валентины Ходус

Твой путь был аскезой, твои мысли были символом для каждого из нас.

Ты жил под Небом, чтил законы Вселенной.

Ты мог, имел возможность уйти, исчезнуть, раствориться в вечернем тумане и не заметить горя, которое обрушилось на твою Родину.

Ты был в полушаге от Посвящённого.

Не смог. Вернулся обратно.

Твоя душа призвала тебя возвратиться.

Воин монах (кшатрии).

Так и сорвался ты с этой горы.

Но твоя во истину чистая душа стала белой птицей.

Сильной, рвущейся против ветра в самый центр раскалённого солнца.

И когда я поднимаю голову высоко к небу и вижу, как ты паришь над землёй, я улыбаюсь тебе! Ты мой брат! Ты отдал жизнь за меня и моих детей.

Я не знал тебя… тогда…

Зато я знаю тебя сегодня.

Я выучил тебя по меленьким знакам ежедневья.

Я обязан был это сделать!

Чтобы никто и никогда не смог рассказать твоей НАЦИИ неправдивую легенду о тебе.

И я точно так же, как и ты, дойдя по ступеням храма к вратам сущего, обязательно вернусь, чтобы протянуть руку тем, кому я обязан.

Ты знаешь – сущности тебя страшно боятся?!

Они украли твое тело, они максимально постарались вырвать твою судьбу и утопить ее в болоте лжи и бесчестия.

Но МЫ все знаем и осознаём – ты с нами!

Ты здесь!

И это не делает грустным сегодня, это вызывает детскую улыбку БУДУЩЕГО.

Мелкие и трусливые души торгуют твоим именем на паперти твоих смертельных врагов.

Нечестивые голодные духи, словно мухи тёплой осенью, пытаются повторить твой полет.

Ты постулат Нации, ты герой своей любимой и родной ЗЕМЛИ.

И об этом не надо кричать, на этом нельзя наживаться.

Этим необходимо Жить!

И только достойнейший повторит твой Путь.

Ты все видишь. Тебе все известно.

Наша мечта – попрощаться с тобой на днепровских холмах и отпустить твою душу высоко в небо.

И самым необыкновенным в твоём жизненном пути было то, что ты воспитал учеников в истинной любви к своей Родине.

Они так и продолжают твой Путь!

Для них самое Святое – помнить о том, что Украина – это их потрясающая и безумно любимая МАТЬ.

Слава тебе великий ВОИН! Навеки СЛАВА!

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь» гість програми Валентина Ходус «Рінчен мА» རྨ་རིན་ཆེན (волонтер, голова ГО «Східна Варта», учениця Мужчиля О.В. «Лісника»)

Відео: «Присвята… і мертвим, і живим»


Олег Володарський: «Сповідь XI. Христина Счасна. Ось на таких сильних жіночих плечах тримається вся Україна» – відео



Уважно подивись на ці красиві, ГЕНЕТИЧНО сильні обличчя, звернися до них, як до себе, відштовхни все зайве та непотрібне.

Природа подарувала нам найкрасивіших, найніжніших жінок на ЗЕМЛІ. Господь обдарував нас турботливими матерями, люблячими сестрами, відданими та вірними дружинами. Їх відданість вища за життя та смерть, адже провівши в останній путь своїх чоловіків, котрі загинули, захищаючи рідну землю, вони продовжують їх справу, несуть на собі їх Хрест. Хрест Воїна! Хрест України!


Це сім’я щасливих людей. Їм Господь дає щастя бути матерями та бабусями. Це сильний рід, котрий виховує нам майбутніх героїв і патріотів.

Пекло війни не змого випалити цей дух, який в цьому роді передається з молоком матері, а тільки ще більше його загартувало.

Ця генетика не втратила свій колір та аромат – аромат свіжоспеченого хліба і квітучих гірських трав.

Вони вільні. Вони кричать про любов до своєї землі. Вони посміхаються сонцю. І опускають очі в молитві перед іконами в істинно єдиній і святій Церкві їх рідної жовто-синьої нації.



Тільки такі сильні та добрі обличчя здатні пробудити всіх нас.

Я навіть більше тобі скажу, диванний патріоте, вони полізуть під танк, будуть подавати набої і віддадуть останній шматок УКРАЇНСЬКОГО хліба циганському малюку.

Для них всі діти – це лише діти, а їх ставлення до дорослих не залежить від національності, мови чи віросповідання, а виключно від того, чи любить та поважає людина їх рідну землю, їх Батьківщину, за яку їх Чоловіки воюють та віддають свої життя.

Вони не вміють інакше!



Це обличчя спадкоємиць і нащадків Анни Ярославівни. Це та генетика, яку так жорстоко, по-сатанинськи винищує кремлівський диявол. Це те, за що нас ненавидять «за порєбріком».

Нас вбивають, а ми любимо. Нас калічать, а ми посміхаємося. Нас ріжуть на шматки, відрубують руки, розпорюють животи, вбивають, зраджують, а ми все одно не розучилися любити.

Любити тихо. Безмежно. Ми любимо цю землю. Обожнюємо її. Плекаємо.

Пошепки… Молитвою…

І ми, нарешті прокинувшись, з гордо піднятою головою дивимося на ситі морди кремлівських холуїв та не розуміємо їх присутності на нашій Богом даній землі.

Не розуміємо, чому після стількох смертей вони говорять не нашою мовою з наших телеекранів, чому дивляться не наш футбол, живуть не нашими бідами.

В той час, як ми ховаємо найкращих дітей України. А вони, не соромлячись, примножують наш біль.

Тому сьогодні, коли нас знищують розгодовані до стану хряків кремлівські холуї, саме на таких тендітних, жіночних плечах і тримається Україна.

Вони по всій країні. Маленькі, швидкі, витончені і неймовірно душевно красиві, наче маленькі іконки.

Вони метушаться, рятують всіх нас, проте встигають поцілувати дитину на ніч та приготувати їй поїсти.

Лише диву даєшся – за рахунок чого беруться в них сили? Звідки?

Відповідь приходить із глибин історії моєї нації – інтелектуальна генетика. Рівень сприйняття і усвідомлення Бога. Внутрішній механізм країни, що воює впродовж всієї своєї історії.

Пам’ятайте – ми переможці! Ми виживаємо наперекір!

Інститут матері та материнства зобов’язаний був з’явитися у нас з перших днів незалежності. Інститут, котрий культивує і дбайливо відновлює генетичну пам’ять Нації.

Соціальна платформа, котра всіх нас об’єднує та приводить до розуміння егрегору Нації. Повага до предків і до євгеніки 700-річної пустелі, котру треба нарешті пройти.



Христина Счасна (Головачова).



Тетяна Счасна – мама Ані і Христини – після проведення дитячого свята «Українські вечорниці» стала жертвою репресій. Зараз працює в Італії. В монастирі. Поруч із Богом.

Щоб мати змогу молитися за своїх дітей та онуків. Шістьох онуків і двох дочок.

Ні еміграція, ні смерть чоловіка Ганни – Андрія Большакова (позивний «Сім’янин»), ні громадська робота на благо нашої з вами держави не тільки не завадили їм залишитися УКРАЇНКАМИ, а навпаки – ця родина стала міцнішою, відважнішою.

Христина – юрист. Це помітно одразу, неозброєним оком – загострене відчуття справедливості.

Дивлячись на неї починаєш пишатися українським етносом. Їй наболіло і недолугість законодавства і егоїзм соціальних служб.

Метал. Метал у голосі, який з’явився в результаті болю та страждань, що випали на долю цієї української сім’ї.

Знаєте, можна щось робити. Робити багато, завзято. Але я зрозумів інше – нам треба лише довірити. Довірити ось таким сильним, вірним і чесним Українкам будувати нашу державу.



Над ними не має влади червоний диявол – адже він приніс на їх Батьківщину війну, яка відібрала в них їх коханих чоловіків.

У них на руках український етнос. І вони його виростять – всім смертям на зло.

Це у них від Бога. Від української Церкви-матері. Від Пресвятої Діви Марії.

Борг перед нащадками. Обов’язок. Поцілунок Ісуса – бути матір’ю Нації.

І поки сини, чоловіки і діти воюють – віддайте їм у керування країну і ми почнемо розуміти, що таке етнічна, Богом дана Україна.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – Христина Головачова.

Олег Володарський: «Сповідь X. Отець Дмитро Поворотний вибрав найвідповідальніший шлях – бути разом зі своєю нацією на війні» – відео



Боже Великий! Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину-Україну, волю та щастя їй дай.

Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай.

Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.

З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди, як брати, славили Величне ім’я Твоє завжди – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.




Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – отець Дмитро Поворотний.

«Багато хто думає, що християнин – це людина, відірвана від реальності, яка «витає у хмарах». Навпаки, християнин схоплює, осягає реальність і глибше за інших розуміє та «проживає» її. Тим не менше, він читає і Євангеліє, і Отців, він «проживає» і це, занурюється в це і відчуває дуже тонко, робить це своїм життям. Він стає чуйним, чутливим приймачем божественних вказівок».

Порфирій Кавсокалівіт


Перед зйомками чергової програми я ретельно і уважно вивчаю людей, до яких іду за сповіддю. Священик, який своїми руками перевозив загиблих героїв з ТОГО боку обеззброїв мій розум. Неймовірно вражають мужність і сила духу цього духовного наставника українства, який присвятив своє життя найважчим і найнебезпечнішим випробуванням на шляху до Миру, якого ми всі так чекаємо.



Отець Дмитро про війну знає більше, ніж хто інший, він вибрав найскладніший і найвідповідальніший шлях – бути разом зі своєю нацією на війні. Підтримувати солдат, і проводжати в останню путь тих, кого Господь призвав до себе.

Війна скалічує не тільки тіло, але й душу. Підміна понять, цінностей, перекручування моралі. Коли один натиск на курок вирішує всі проблеми. Повернути з війни тіла наших воїнів та провести їх в останню путь – це надзвичайно мужній вчинок, проте не меншою звитягою є щоденна турбота про те, щоб Душі наших воїнів не були понівечені на полі бою, щоб в їх серцях залишалися людяність та любов.



Владико Христе Боже наш, що бідного визволяєш від насильника і рятуєш безпорадного, Сам, Милостивий, братів і сестер наших, що в Росії, у Криму і на Донбасі в біді, засланні, неволі та в оковах перебувають, – милостиво звільни, щирим серцем молимось Тобі: вислухай і помилуй.

Саме цим вразив мене найбільше отець Дмитро – він закликав розмовляти душами. Душами, які просять в Молитві до Господа про закінчення такої нечесної і несправедливої війни.

Це – стрижень. Генетично сильний і впевнений в собі українець. Він говорить не словами – переконаннями.

Він відчуває трепет, проте несе в собі іскру Божу, яка допомагає йому зробити надможливе, щоб полегшити біль, коли стикається з людською душею. Саме тому він ніколи не зможе стати байдужим до людей.



Він не відчуває ані втоми, ані задоволення від зробленого. Адже його справи – це сама суть цієї людини. Не вольове зусилля, не усвідомлення того, що так правильно, а абсолютно щире нерозуміння того, як можна жити інакше, коли твоя нація воює. Він боїться лише щось не побачити, чогось не почути, не зрозуміти шепоту пораненої душі.



У розмові відразу підставляє плече і каже ті слова, які роблять душу спокійною і світлою. Неймовірною силою і вірою володіє цей священик, надзвичайно правильні і потрібні слова він говорить – про війну, про смерть, про землю, про людей. Навіть прострелений Хрест він описав спокійно. Він не ділиться болем – він ділиться своєю силою, аби кожному з нас було легше пережити біль війни та втрат. Він не боїться смерті. Він боїться не виправдати довіри Господа нашого Ісуса Христа.



Прості життєві радощі: Родина, Друзі, Благодатний Вогонь. Просто – радуйтесь, а не «мудруйте»!

Ми говорили з ним, а в цей час десь поверталися лелеки. Вони кружляли над українським селом і згадували свої гнізда. Ми говорили з ним про все і, в першу чергу, про Бога, а десь, зовсім поруч, мені бачилося, як пара лелек ніжно спостерігає за своїми маленькими пташенятами в звитому на даху української хати гнізді.

Віяло життям. Майбутнім! Було боляче і страшно, а цей такий сильний і мужній український Священик закликав мене жити.



«...І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину»

(Василь Симоненко)

Моя проста Незалежність! Зі святом!


Він як в молитві говорив до цілої НАЦІЇ: «Будьте нарешті сильними! Станьте назавжди непереможними!». Від усього українського серця закликаючи любити даровану нам Господом землю, яку своєю кров’ю омивають герої Нації.

Біля храму пам’ятник загиблим воїнам. 32 людини із різних куточків України.

Схили голову Нація! Забудь про всі свої негаразди і радості, про сніданки і обіди, зарплати і відпустки.

Нас вбивають. Вбивають нещадно, по-варварськи. А такі як він, на передовій ховають своїми руками, а головне душами людей, які до нестями люблять свою країну. Мені складно встати на коліна на справжню Сповідь, але скажу одне: цьому священику я б сповідався, не замислюючись ні на мить.

Разрушители Киева в законе, или как строительная мафия имени Черновецкого, через коррупционные схемы, уничтожает историческую часть города



Противостояние киевлян незаконной стройке на Печерске по ул. Редутной, 32 вспыхнуло с новой силой

20 июня 2018 года Окружной административный суд Киева поспешно принял противоречивое решение относительно конфликтной стройки в Печерском районе столицы по ул. Редутной в буферной зоне Киево-Печерской Лавры по иску Татьяны Пономаренко, которая обжаловала предписания Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля г. Киева о нарушениях при строительстве дома и запрете строительных работ.

Это следует из вердикта, который в присутствии участников процесса, журналистов и общественных деятелей скороговоркой пробормотал председательствующий судья Виталий Катющенко.

И хотя, согласно объявлению служителя Фемиды, процессуально решение будет обжаловано в апелляционной инстанции, вердикт спровоцировал новый виток противостояния жителей Редутной и застройщиком, вызывая протесты общественности, возмущение и опасения жителей столицы, борющихся против незаконного строительства высотного жилого дома.

А теперь обо всем по порядку

Как известно исторический район вокруг Киево-Печерской лавры является «буферной» зоной памятника архитектуры, находящегося под защитой ЮНЕСКО. Согласно украинскому законодательству об охране культурного наследия, здесь запрещено высотное строительство и действуют существенные ограничения на застройку. К тому же, в 2015 году КГГА приняла мораторий на любое строительство на этой территории.

Несмотря на это, недобросовестные застройщики, в погоне за наживой, вступив в преступный сговор с чиновниками, сознательно продолжают нарушать строгие ограничения, не только умышленно разрушая исторический центр Киева, а и ставя под угрозу жизни людей.

Так, за короткое время новостройки появились по адресам: ул. Редутная, 8/16; Редутная, 20; Редутная, 22; Редутная, 32 (все объекты СМИ связывают с Ростиславом Грекулом) Редутная, 60 (находится в собственности бизнесмена Геннадия Балашова), переулок Редутный, 9.

На Редутной, 60 уже построен 6-этажный многоквартирный дом с возможностью достройки еще 6 этажей (!!!) с выходом на ул. Старонаводницкую. А на углу улиц Редутной и Лаврской (Редутная, 63), построен 10-этажный многоквартирный дом (хотя, согласно разрешительной документации, застройка возможна только под реконструкцию частного жилья).

Такая активность застройщиков спровоцировало возмущение жителей этой местности. Жильцы всех соседних частных домов неоднократно выступали против любых незаконных строительных работ, многократно обращались в правоохранительные и контролирующие органы, пикетировали здания и засыпали жалобами органы власти, однако по факту — незаконную деятельность застройщиков остановить не получается из-за явного преступного бездействия Департамента архитектурно строительного контроля КГГА и пассивных силовиков, жалуются представители общины.





А что же стоит за такой бездеятельностью, пассивностью и нежеланием правоохранителей? Сложности в проведении расследования и наведения порядка с незаконными стройками или банальная коррупция и преступный сговор с целью обогащения местных олигархов?

На эти вопросы в ближайшем будущем придется ответить новоиспеченным антикоррупционным органам НАБУ и САП, которые не могут не замечать волну негодования людей жителей Киева униженных надругательством над законом.

Уничтожение исторического центра Киева не прекращается, застройщики ведут себя нагло и бесцеремонно, а власть вместо того чтобы остановить их действия просто потакает беззаконию, сетуют граждане – обычные простые киевляне, уставшие от своеволия чиновников, строителей и жадных коммерсантов.







Буферная (охранная) зона объекта «Киев: Собор Святой Софии и прилегающие монастырские сооружения, Киево-Печерская Лавра (Украина)». Обозначено место строительства на Редутной, 32.

Как выяснили журналисты на месте конфликтной застройки, на данный момент вопреки запрету на строительство ремонтные работы на Редутной, 32 ведутся в тихом подпольном режиме, чтобы не привлекать внимание соседей и членов инициативной группы. А люди опасаются экологической катастрофы, так как оползень может произойти в любой момент, соседние жилые дома могут разрушиться и «съехать» в овраг.

Печерский райсуд встал на защиту общины

Незаконность выдачи разрешительной документации и опасность строительства на Редутной, 32 в конце прошлого года признал Печерский районный суд столицы, куда обратились местные жители, выступающие против строительства новой многоэтажки фактически у них на головах и требующие справедливости от Фемиды.

Так, судья Алеся Батрин удовлетворила иск представителей местной общины, запретив строительство на Редутной, 32, и арестовав земельный участок под новостроем и запретив любое стротельство. Но и это не остановило застройщика. Даже выезд следственной группы Печерской полиции и представителей ГО « СтопКорупция» не дало результатов. Только действия судебного исполнителя остановили строительство. Также ранее, в рамках уголовного производства, по решению суда была арестована строительная техника (которую прокуратура впоследствии почему-то вывела из-под ареста). Решение Печерского райсуда и ухвалу судьи Батрин впоследствии подтвердила апелляционная инстанция, которая признала правомерность и законность решения запретить стройку на Редутной.

Однако после этого проигравшая сторона решила подать другой иск в Окружной админсуд для анулирования Предписаний ДАБК об устранении нарушений и сносе незаконных строительных конструкций, для перевода конфликта в судебную тянучку и процессуальные дебри, чтобы попытаться оттянуть время и хоть как-то узаконить скандальную стройплощадку в исторической местности Киева, ломая об колено жизни людей соседних домов, у которых разрушается жилье.

Одновременно после объективного и справедливого решения судьи Батрин, которая одна из немногих стала на сторону людей, а не олигархов, против нее «ополчились» ряд желтых СМИ, начался толлинг и обливание грязью в лучших традициях «джинсы» и информационных вбросов современной гибридной войны.

Опять возникает вопрос — чьи преступные интересы нарушила судья Батрин, своим справедливым решением?

И ответ становиться очевидным — в эту чернушную «грызню» ввязался телеканал «Интер», который связывают с олигархом времен Януковича Фирташем, а также другими не менее одиозными представителями преступной власти. Канал недавно показал несбалансированный сюжет о Редутной, который в Институте массовой информации называют не чем иным, как «заказухой», поскольку защищает почему-то только застройщика и игнорирует позицию сотен жильцов, протестующих против незаконного возведения «высотки».

Фейковое правосудие в Окружном админсуде

Итак, возвращаясь к последним событиям в Окружном административном суде города Киева, хочется в противовес судье Батрин ярко проиллюстрировать совершенно иную картину.

Отметим, заседание суда было назначено 20.06.2018 на 15:00. В 15:10 судья поспешно на удивление для участников процесса уже удалился в Совещательную комнату, а в 15:15 вернулся в зал заседаний, чтобы, похоже, огласить уже написанное заранее решение, фактически разрешающее продолжение скандальной стройки в историческом центре столицы на Печерске вблизи территории Лавры.

После заседания присутствующих удивила позиция чиновницы из Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля г. Киева, которая отказывалась давать комментарии журналистам, хотя журналисты и общественность поддерживало позицию Департамента, она убегала от них, почему-то называлась «Моделью», пряталась от объективов фото- и видеокамер и даже угрожала медийщикам разбить их технику.

Такое поведение еще раз доказывает, что в нашумевшем строительстве на Редутной коррупционные факторы, похоже, начали влиять на судебные органы, ДАСК и мэрию, которые, несмотря на протесты местной общины, требующей запрета строительства в исторической местности, подыгрывают застройщику, стремящегося любой ценой и незаконно по тихой воде возвести очередную «свечку» в запрещенной зоне Печерска.

Адвокат, представляющий интересы местных жителей-противников строительства Леонид Сиваков, после окончания заседания признал странной позицию чиновницы из Департамента архстройконтроля КГГА и пожаловался на очевидный судебный произвол.

«С учетом того, что строительство ведется вблизи Лавры и эта местность является заповедником – это охранная зона и любое высотное строительство здесь является незаконным. Департамент архстройконтроля КГГА делал предписания о незаконности строительства одного из объектов, которые возводит Пономаренко… но сегодня за 5 минут все было решено. Считаю, что так быстро невозможно принять объективное решение по любому судебному делу… Сегодняшнее решение будем обжаловать в апелляционном порядке, поскольку отменены все предписания, запрещающие строительство в охранной зоне Лавры», — сказал он.

Страсти вокруг Редутной, 32 или как «слепые» чиновники и полиция помогают застройщикам уничтожать Киев

По информации Коммунального предприятия «СУППР», проблемный земельный участок на Редутной, 32 расположен в оползнеопасной местности, является сложным в инженерно-геологическом отношении и требует выполнения специальных работ противооползневой защиты.

Как рассказали местные жители, строительство высотного объекта осуществляется на месте незаконно снесенного жилого дома. Мы выяснили, что в Реестре прав на недвижимое имущество по данному адресу до сих пор числится объект недвижимости — жилой дом, который находился до недавнего времени в ипотечном залоге в «Укрсоцбанке» (бывший «Альфа-банк»). В нарушение градостроительного законодательства, этот дом был снесен без всякого разрешительного документа из КГГА и Печерской РГА. Прежний дом застройщик не вывел из реестра недвижимости, и таким образом уничтожил предмет залога «Укрсоцбанку». Но это предмет еще одного расследования. По данному факту открыто уголовное производство, которое как и иные не расследуется.

Вопреки этому, как следует из документов, находящихся в публичном доступе, Департамент градостроительства и архитектуры КГГА 03.03.2014 года выдал заказчику градостроительные условия и ограничения (ГУО) застройки не на реконструкцию одноквартирного жилого дома, а на новое строительство. В том же документе жестко указано право использования земельного участка по ул. Редутная 32., а именно «Обслуживание жилого дома площадью 170 кв. м.», а не нового строительства. Это, грубо противоречит требованиям действующего законодательства и прямо свидетельствует о служебном подлоге чиновников в интересах застройщика.

В частности, нарушает п.3.4. Порядка выдачи ГУО (Приказ Минрегионстроя №109 от 07.07.2011 г. в разделе «общие сведения» не содержат технико-экономических показателей объекта строительства: показатели высоты, процент застройки земельного участка, по расстояниям до красных линий и соседних сооружений и прочее. Это нарушение сделано умышленно для того, чтобы застройщик мог строить здание любой высотности и площади застройки.

Тем не менее из материалов судебного дела следует, что по заявлению Т. Пономаренко в ГАСК все-таки была зарегистрирована декларация о начале строительных работ №КО 083140830188 от 24.04.2014 г.

И, судя по документу, в нем содержатся явные ложные сведения и несоответствия параметрам, определенным в градостроительных условиях и ограничениях, незаконно была завышена этажность новостроя. По факту вместо 4-х этажей на объекте хотят возвести 6-этажное строение. Вызывает сомнение и несоответствие общей указанной площади — 1889,0 кв. м., к жилой площади — 524,5 кв. м. То есть вместо жилого дома здесь появиться офисное здание или какой-нибудь другой объект коммерческой недвижимости.

Не лишним вновь будет напомнить, что строительство осуществляется в буферной зоне Киево-Печерской лавры (памятник ЮНЕСКО), в центральном историческом ареале Киева и в зоне охраняемого ландшафта (распоряжение КГГА от 17.05.2002 года №979), что обусловливает необходимость получения всех разрешительно-согласовательных документов, в частности историко-градостроительного обоснования, разрешения и согласования Министерства культуры. Отметим, данные разрешения и согласования были получены только в 2017 г., а потому ГУО и Декларация в 2014 г. были выданы с вопиющими нарушениями и являются незаконными.

Данный объект также попадает под действие Временного моратория на новое строительство в буферной зоне Киево-Печерской Лавры, согласно решению КГГА № 24/889 от 22.01.2015 года. Поэтому любое новое строительство в вышеуказанной зоне вообще запрещено.

По сообщениям горожан, из-за строительных работ в соседних домах уже появляются трещины, и застройщик не дает никаких подтверждений, что строительные работы безопасны и не несут никаких угроз.

Жители частного сектора также возмущаются, что ранее, грубо нарушая закон, застройщики снесли неподалеку от Редутной 4 га леса, расположенного в пределах охранной зоны Зверинецкого кладбища. Там, как известно, изначально планировалось строительство целого Дворца правосудия — 14-этажного комплекса стоимостью 4 миллиарда бюджетных средств. Но затем на месте скандальной вырубки, буквально на костях, началось сооружение многоэтажного жилкомплекса – такое себе жилье на старом кладбище. Из-за того, что новое строительство ведется вплотную к территории Зверинецкого кладбища, спровоцировало бунт представителей местной общины, поскольку строительные нормы предусматривают отступление не менее 200 метров.

В свою очередь в прокуратуре Печерского района нам признались, что по ул. Редутной, 32 были зафиксированы также нарушения противопожарных и санитарных норм, государственных строительных норм ГСН 360-92 и положений Земельного кодекса. В части, ст.78 (права владельцев смежных участков), ст.91 (обязанности собственника земельного участка), ст.103 (добрососедство, с нанесением малейших неудобств (затенение, задымление, неприятные запахи, шумовое загрязнение и т.д.), ст. 104 (предупреждения вредного влияния на соседний участок). И после расследования прокуратура приостановила действие декларации о начале строительных работ.

Однако Департамент архитектурно-строительного контроля в г. Киеве почему-то никаких активных действий по приведению выданных документов нормам не осуществлял. Выяснилось, что предписание об устранении нарушений и отмену декларации о начале строительных работ были изданы уже после того, как застройщик возвел многоэтажную «коробку» с цокольным этажом (!!!).

Что это, если не явный факт преступной халатности, бездействие, не реагирование на совершение преступлений и коррупция?!

Кроме того, выявлены множество фактов, когда инспекторы Департамента по новой схеме подыгрывают застройщикам Киева: после выезда на какой-то проблемный объект выписываются предписания об устранении нарушений, но делается это с допущением процессуальных требований. Впоследствии застройщики подают иски в суды с требованием отмены незаконно составленных предписаний. Суды отменяют предписания по формальным признакам, а саму стройку не запрещают. Таким образом фактически при содействии ГАСКа происходит легализация незаконных стройплощадок.

Таким образом, абсолютно четко и явно прослеживаются коррупционные действия должностных лиц Департамента градостроительства КГГА и инспекции ДАСК в Киеве. Вероятно, именно поэтому чиновники ДАСКа игнорируют журналистов и не отвечают на неудобные вопросы и прячутся от антикоррупционных разоблачений.

Также выяснилось, что по странному стечению обстоятельств (???) материалы расследования по Редутной, 32 с подачи первого заместителя прокурора Киева Павла Кононенко были переданы из Печерского района в соседний – Подольский.

Формальная причина – якобы Печерская полиция «плохо расследовали дело». Хотя по фактам, Печерская прокуратура фактически заблокировала расследование.

Однако жильцы с Редутной удивляются такой позиции и отмечают, что Полиции Печерского района «просто не дали нормально провести расследование».

Жители частного сектора также жалуются, что Подольская прокуратура затормозила следственное производство, а полиция все заявления проигнорировала и не зашевелилась до сегодняшнего дня.

В целом же, на сегодня правоохранители открыли три уголовных производства (!!!), но результатов расследования до сих пор нет, следственные действия не проводятся, свидетелей и подозреваемых не вызывают для дачи показаний.

На наши запросы в Печерскую и Подольскую прокуратуры представители ведомства пообещали разобраться и дать впоследствии исчерпывающие ответы, хотя это они обещали жителям ул. Редутной сделать еще полгода назад.

В полиции Киева со своей стороны нас проинформировали, что открытые уголовные дела по конфликту на Редутной не закрывались, расследования по ним якобы продолжаются и «будут приняты соответствующие процессуальные решения и действия». Но возникает вполне логичный вопрос, почему это делается так долго, ведь фактов очевидных преступлений и нарушений – более чем предостаточно.

Такая пассивность чиновников ДАСК и правоохранителей может свидетельствовать лишь об одном – строительная мафия времен Черновецкого прочно укоренилась во властных кабинетах, а интересы общины продаются на право и налево.

Пономаренко и Грекул для комментариев журналистам продолжают оставаться недоступными – их телефоны не отвечают, а местонахождение неизвестно.

Хотя не есть секретом, что Пономаренко проживает в Швейцарии, а Грекул является ее мужем.

В то же время скандал на Редутной дошел до высших властных кабинетов, в результате чего премьер-министр Украины Владимир Гройсман дал поручение провести проверку законности строительства высоки в запрещенном месте. На сегодня результатов этой проверки еще нет.

Майдан в центре столицы

В заключение добавим, что возмущение жильцов Редутной достигло своего апогея, и люди сейчас готовы выходить на новые протесты с требованием остановить скандальную стройку, привлечь к ответственности нарушителей закона и уничтожителей Киева.

Назревает буквально очередной майдан в центре столицы для защиты людей от преступлений застройщиков.

Очевидно, что проблема незаконных строек – это не только беда жителей с ул. Редутной – это глобальная проблема города Киева, которая затрагивает семьи тысяч киевлян. Киевляне не раз доказывали, что готовы всегда бороться за свои права и если необходимо свергать власть, не способную защитить от бандитов и грабителей, которыми сейчас выступают черные застройщики. Множественные обращения к меру Киева Виталию Кличко остались неуслышанными. Строительная мафия имени Черновецкого пока правит бал, жажда наживы ослепляет.

Однако такой произвол и бездействие властей объединяет и укрепляет людей, общественность, независимых журналистов и антикоррупционеров. Сейчас общественники готовят обращения в НАБУ, САП и другие контролирующие организации с требованиями немедленно вмешаться в эту конфликтную ситуацию и защитить граждан, а также исторический центр от посягательств черных застройщиков и продажных чиновников.

Источник:

Олег Володарський: «Сповідь IX. Публіцист Ігор Суховий розуміє як треба розвиватися, щоб врятуватися від кармічних помилок минулого» – відео



Євгеніка (від грец. Εὐγενής – «хорошого роду, благородний») – вчення про селекцію стосовно людини, а також про шляхи поліпшення його спадкових властивостей.

157 років тому, 22 травня 1861 року, Кобзаря перепоховали в Каневі на Чернечій горі.

Коли через 78 років після смерті Тараса Шевченка розрили його могилу і відкрили труну… поет лежав як живий.

Настоятель Канівського Успенського собору, який вимовив промову над труною поета, був відсторонений від посади.

Між іншим, Шевченка ховали як неодруженого парубка: перед труною йшли молоді дівчата в національних костюмах, голосно оплакуючи Тараса. Протягом двох днів тіло поета було виставлено в Успенському соборі Канева, побудованому ще у 1144 році. Під час церемонії відспівування настоятель Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив слова, що стали пророчими: «Благоговій, Малоросіє, до граду нашого: у нас поховано Тараса Шевченка. Дивись, Малоросія, на його могилу, дивися і молися!». Незабаром після цього священика відсторонили від посади. Його подальша доля невідома. Чернечу гору, що стала останнім притулком Кобзаря, в народі дуже скоро стали називати Тарасовою.

Пантелеймон Куліш за козацькою традицією накрив труну червоною китайкою і сказав: «Нехай наш батько з’явиться на Вкраїнi лицарем щирим, що жив i вмер, побиваючись про добро, про честь i волю нашу… З’явись, батьку, серед рiдного краю пiд своєю червоною китайкою, заслугою козацькою; згромадь навкруг себе слiпих, глухих та без’язиких, нехай побачать, як далеко вони од правди постали, нехай почують iз мертвих уст твоїх твоє слово безсмертне… Наш єси, поете, а ми народ твiй i духом твоїм дихатимемо у вiки й вiки...»

Після революції і громадянської війни, в 1923 році, більшовики осквернили місце поховання Тараса Григоровича, скинувши величезний пам’ятник-хрест, встановлений у 1884 році на народні гроші. Однак через 16 років в Каневі відкрили музей Тараса Шевченка, а на могилі встановили пам’ятник. З цією подією пов’язана одна загадкова історія. Для того щоб гранітний постамент з бронзовим монументом Кобзаря не розчавила труну, необхідно було точно розрахувати місце його розміщення. Справа в тому, що згідно з козацьким звичаєм могилу обклали камінням і надали їй форму кола. За багато десятиліть він деформувався від дощів.

Тому була створена комісія із співробітників НКВС і представників місцевої влади, під наглядом якої бурили землю, щоб знайти склеп. Розкривши поховання поета і відкривши кришку труни, члени комісії побачили металевий ящик, в якому виявили ще одну труну, з віконцем. Поруч лежав засохлий вінок. Пізніше одна з жінок, яка була присутня при розтині могили, згадувала, що «Шевченко лежав як живий». Але як тільки на обличчя поета потрапило повітря, воно моментально стало просідати… У тому ж 1939 році вхід до склепу замурували залізобетонною плитою.



Публіцист Ігор Суховий зауважив одну дуже важливу деталь в нашій розмові: 22 травня 1861 відбулося перепоховання Т.Г.Шевченка, але ніхто не звернув увагу на той факт, що в цей день відзначали свято Миколи Чудотворця.

День Миколи Літнього є одним з найбільш шанованих християнською церквою свят. Торжество приурочено до дня перенесення мощей святого Угодника Миколи в місто Барі, що знаходиться в Італії. У православ’ї Микола Чудотворець вважається покровителем дітей, закоханих пар, солдатів.

Крім того, Святитель є і захисником людей, які незаслужено були покарані.

Слова «євгеніка» радянська наука і культура боялися як вогню. Священного вогню. Благодатного.

Вони не хотіли визнавати наслідків своїх сатанинських вчинків.

Як для мене це ні що інше – КАРМА. Тільки в нашому випадку стосовно НАЦІЇ.

Та Ігор і народився в один день з Великим Тарасом – 9 березня.

Таких людей як Ігор треба не тільки чути і слухати, їх треба записувати і розуміти.

Їм боляче. Їх НЕ розуміють. Вони не можуть прокричати крізь покоління низькосортних «шарікових» до генетики Української Нації, яка ще залишилася живою.

Їм дуже незатишно з владою. З продажною журналістикою-повією.

Але у таких людей на підсвідомості дух бунтарства. Шевченківський дух! Український!

Їх не лякає масовість дурості і соціальної короткозорості.

Їм тісно. Вони задихаються від неусвідомленості нашого буття. Їм ця свідомість чужа.

Ігор бачить, куди ми йдемо, на жаль, не усвідомлюючи своєї історії й культури.

Він дуже глибоко пережив епоху нашого народу і розуміє гостро й інтуїтивно як треба розвиватися, щоб врятуватися від кармічних помилок минулого.

Він реабілітує ціле покоління.

Він його чує.

Ми живемо в абсолютно різних світах.

Одні чують і співпереживають тому, що відбувається, інші плескаються, метушаться, біжать і, голосно плямкаючи на похоронах і весіллях, журяться про дні, що залишилися в далекому вчорашньому.

Життя одне. Матеріальне і духовне. Але які ж різні до невпізнання відчуття!

– Кажіть правду!

– Какаяразніцаодіннарод!, – заволають ті, що плямкають та метушаться.

Будьте низькопробною єхидиною з переламаною НАЦІОНАЛЬНОЮ хребтиною, то навіть рідкісна жеківська сволота протягне вам свою спітнілу і продажну руку.

І таким як він це болить. Коли в черговий творчий сутінковий вечір він читає ПРОРОКА НАЦІЇ і порівнює з нескінченним хаосом сьогодення.

Спадковість Нації в її культурі розуміння.

Євгеніка. Спадщина. Сповідь.

На тисячолітті епох. На могилах предків.

На маленьких українських церквах.

Але таких сильних і мужніх.

Патріотичний інтелект. Інтелектуальний патріотизм.

Як хочеться злій кремлівській сутності розділити це і зіштовхнути один проти одного.

Сутність накопичувала ці навички 750 років.

Цей злий еґреґор (бо для українців не є «духом-охоронцем») як чорна пляма і досі висить хмарою між нами і сонечком.

Ось тому такі мудрі пілігрими, як Ігор Суховий, є серед нас.

Вони хворіють і застуджуються нашої євгенікою.

Вони дбають і переймаються нашою Спадщиниою.

Вони, не замовкаючи, сповідуються.

Не поспішай, жовто-синій, сядь і вислухай кобзаря своєї історичної євгеніки, може бути, і ти в руслі величезної річки УКРАЇНА кармічно усвідомиш, як жили твої предки і чому ти тут.

Просто не поспішай. Присядь і задумайся.

Тільки дуже обережно: щоб Монастир, в який ти потрапиш, не опинився притулком кремлівського диявола.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – Ігор Суховий

Фермерство має право на збройний захист від рейдерів – автор антирейдерського законопроекту Мартиновець



В столиці України фермер з Херсонщини Микола Мартиновець представив революційний антирейдерський законопроект та закликав Порошенка, Луценка і Князєва захистити його від бандитів.

Див. відео: https://www.unian.ua/multimedia/video/press/10031930-prezentaciya-fermerskogo-antireyderskogo-zakonoproekta.html

В Інформаційній агенції «УНІАН» відбулась прес-конференція за участю фермерів, юристів, громадських діячів, під час якої обговорювались найболючіші питання захисту фермерства від рейдерської навали.

Під час прес-конференції ініціатор створення антирейдерського законопроекту Микола Мартиновець розповів жахливі факти погроз та нападів, які були скоєні на нього та членів його родини. Кульмінацією стало кидання бойової гранати в його будинок минулого року — і лише диво врятувало фермеру життя.

Докладніше про замах: http://n-v.com.ua/u-budinok-fermera-martinovcya-z-xersonshhini-kinuli-granatu-video/

«Сотні звернень, десяток відкритих кримінальних справ, але нічого не змінюється — рейдери зі своїми тітушками продовжують тероризувати мене та мою родину, знищувати посіви, псувати техніку і майно.

Коли я питаю слідчого Сопочева Валентина – ось вже відомо, встановлено хто знищив отрутохімікатами мої посіви, чия то була вказівка, чому не передаєш справу в суд. Він відповідає – мій процесуальний керівник з прокуратури В`ячеслав Слідзюк цього не дозволяє. – Про що можна казати в цій ситуації, до кого ще звертатись?» – говорить М. Мартиновець.



Фермер розповів, що коли один з рейдерів і керівників ТОВ «УкрагросолідІнтернешнл» Валентин Сидоренко протаранив машину його сина на полі, наступні слова рейдера були такими: «Ми тільки гроші втрачаємо, а на нас заробляють поліція і прокуратура».

«Прямо зараз, коли ми даємо прес-конференцію, рейдери псують поля, що ми засіяли та намагаються незаконно зібрати врожай. Тому ми з колегами, активістами, юристами, вирішили розробити новий Фермерський антирейдерський законопроект, який би унеможливив прояви рейдерства та захистив би мале та середнє фермерство від знищення», — зазначив фермер.

Зброю селянам, рейдерам і тітушкам – тюрму!



Адвокат Наталья Сидоренко розповіла в чому полягає особливість фермерського анитрейдерського законопроекту. Зокрема, він передбачає наступні революційні положення, яких немає в існуючому законопроекті:

— Автоматичну кримінальну відповідальність нотаріусів та держреєстраторів, якщо вони не попередили власника прав/землі/майна про намір вчинити реєстраційні дії та не надали йому повний пакет документів під підпис, на підставі яких планувалось внесення змін.

— Право власника або того, кому належить право користування землею (орендар), застосовувати зброю при спробі незаконного проникнення на землю – це відлякне тітушок і рейдерів, які будуть знати, що можуть отримати жорстку відсіч.

— Відповідальність правоохоронних органів за бездіяльність. Такого не повинно бути, коли фермер викликає поліцію, бо рейдери і тітушки псують посіви, нищать майно, а поліція нічого не робить. Це нівелює всі закони і сенс законодавства. Варто створити спеціальні антирейдерські загони, які не будуть пов’язані з місцевою владою. Бо інакше буде кровопролиття. При бажанні, голова обласної поліції та обласний прокурор можуть легко унеможливити силові напади. Але вони вперто цього не роблять. Треба одразу звільняти їх за бездіяльність!

— Кримінальна відповідальність для учасників рейдерського захоплення – для комбайнерів рейдерів, для тітушок.

Головне!

Новий справжній хазяїн, який отримав право на землю/майно в законний спосіб, ніколи не буде заходити на землю у силовий спосіб. Так чинять лише рейдери, які діють незаконно. Законний хазяїн буде заходити відкрито, цивілізовано, в супроводі державного виконавця, юриста Все має відбуватись спокійно, фіксуватись на відео, мають бути всі належні документи та неоскаржені судові рішення.

Рейдери маскуються під фермерів і ошукують пайщиків

Взагалі, говорячи про саму проблему земельного рейдества як такого, варто зазначити, що розквіт рейдерства в Україні був би неможливим, якщо б прості селяни були б більш далекоглядними та не приставали на пропозиції рейдерів, які маскуються саме під фермерів. Так, за словами адвоката Натальї Сидоренко, в селі Преображенка, Чаплинського району певна група селян безвідповідально «клюнула» на пропозицію рейдерів перейти до них за більшу орендну плату. Проте в законний спосіб це зробити неможливо, бо у пайщиків і фермера Мартиновця є діючі договори оренди до 2021 і 2023 років. Тож, рейдери взялися за підробку документів і підкуп держреєстраторів і суддів.

За даними «УкрпресІнфо», кількість селян-пайщиків, які постраждали від власної жадібності і нерозбірливості, приставши на більш вигідні на словах пропозиції рейдерів, вже сягає понад 50 тисяч! Багато з них через куплені рейдерами суди розривають діючи договори, а потім підписують кабальні договори оренди на 50 років, забираючи будь-яку перспективу у власних дітей. Але обіцяних грошей такі пайщики ніколи не отримують – лише авансом на першому етапі, доки не підпишуть документи. А потім, в більшості випадків, рейдери починають платити значно менше, ніж платив попередній орендар, бо великі суми були лише на словах. Невдоволених залякують, погрожують вбивством. Саме так трапилось із групою пайщиків сусіднього із Преображенкою, села Іванівка, де ті ж самі рейдери (Валентин Сидоренко) наобіцяли селянам платити великі гроші, але й не думали виконувати свої обіцянки. А потім шантажем, погрозами і підкупом намагалися заставити продовжити договори оренди. Зараз така ж ситуація з пайщиками в селі Преображенка, землю яких багато років обробляло підприємство Миколи Мартиновця, СПрАТ «Водолій». Більшість пайщиків не вірить рейдерам, і повністю довіряє М. Мартиновцю, який працює з ними майже 30 років. Проте незначну частину селян вдалося підманути, і вони продовжують вірити, що зухвалі шахраї, які вже ошукали сотні людей, у відносинах з ними проявлять щедрість та чесність… Бог їм суддя. Наразі, суди підтверджують право СПрАТ «Водолій» обробляти спірні ділянки, і показують всю недолугість рейдерських спроб.

Віталій Булюк – головний рейдер Херсонщини?

За свідченням фермера Мартиновця, потерпівши невдачу в державних інстанціях, рейдери перейшли до примітивного силового тиску і відвертого розбою – користуючись абсолютною бездіяльністю поліції і прокуратури.

Докладніше про рейдерів та бездіяльність правоохоронців: https://antikor.com.ua/articles/226342-hersonsjka_zemeljna_mafija_gotuje_novij_zamah_na_hittja_fermera_mikoli_martinovtsja


За цією бездіяльністю органів і зухвалістю бандитів, впевнений Мартиновець, стоїть особисто Віталій Булюк, заступник голови Херсонської облради, бувший комуніст, який контролює торгівлю з Кримом та стоїть за багатьма рейдерськими захопленнями на Херсонщині. Зв'язок простий — син Віталія Булюка, Володимир Булюк є співзасновником агрофірми ТОВ «Агрофірма Преображення» разом з рейдерами В. Сидоренком та С. Назарчуком. Саме Булюк заборонив прокуратурі накладати арешт на техніку рейдерів, яка псувала посіви СПрАТ «Водолій».

Також в бесіді з журналістами фермер Мартиновець та його адвокат Наталья Сидоренко розповіли, як рейдери погрожували їм розправою. «Коли сюди прийде Росія, ми вас вб`ємо першими». Такі погрози — це вже компетенція СБУ, бо наявність в безпосередній близькості до Криму зухвалих проросійських угруповань, які тільки й чекають приходу Росії – це вже пряма загроза національній безпеці України.

Присутній на прес-конференції генеральний директор Асоціації фермерів та приватних землевласників України Юрій Апальков підтвердив, що проблема рейдерства в Україні дійсно найболючіша, і потребує комплексного, системного підходу.



«Хочу відзначити позитивні кроки на шляху боротьби з рейдерством. Це, перш за все, створення антирейдерських штабів. Ми були ініціаторами їх створення. Проте їм не вистачає повноважень і реальних механізмів протидії рейдерам. В 2014-2017 роках 9 фермерів вбили за землю. Зараз рейдерство продовжується — це звичайний бандитизм.

Наша асоціація приймала безпосередню участь в підготовці антирейдерського Законопроекту №6049-д, який був прийнятий в травні у першому читанні. Він містить ряд дуже потрібних норм і положень. Вважаю, що Фермерський законопроект може розглядатися як доповнення до вже поданого законопроекту, щоб не зупиняти процес законотворення.

Також зазначу, що в Україні є фермерські загони самооборони, вони мають юридичне обґрунтування. Їхня присутність заважає рейдерам безкарно творити бєспрєдєл. В будь-якому разі, треба піднімати цю проблему на найвищому рівні», — наголосив гендиректор АФПЗУ.

Микола Якубенко, фермер, голова Асоціації аграріїв Подільського району, Одеської області розповів, як земельне рейдерство поглинуло Одещину.



«Буквально вчора ФГ «Радуга», с. Станіславка – техніка рейдерів зайшла на рапсове поле, збираючи чужий врожай. Фермери кинулися захищати поле — їх жорстоко побили тітушки.

Зброя – це добре, фермерство повинно мати можливість себе захищати! Але поки не буде політичної волі центральної влади, поки гарант Конституції не захоче покласти цьому край – все буде продовжуватись. В нашому випадку за рейдерами стоїть Сергій Паращенко, депутат облради – це він кришує всі захоплення, і він же стоїть за нападом на поля ФГ «Радуга». А все це неподобство кришує з Києва народний депутат Гончаренко. Це корупційна вертикаль.

Вчора у Білянському районі спалили пшеничне поле. По всій Одещині рейдерські захоплення. Арцизький район – фермерам отруїли посіви, знову за вказівкою Паращенка. Це свавілля треба зупиняти, а нам всім необхідно об’єднуватись, і брати в руки зброю. Треба щоб самозахист був законний, бо наш голова поліції пан Піщанський каже – тільки застосуєте зброю, ми вас закриємо. То ж, ми чекаємо, що наші пропозиції будуть почуті депутатами, і фермерство отримає право на самозахист від бандитів», — розповів фермер з Одещини.

Підсумовуючи сказане на прес-конференції, можна зробити висновок, що терпіння у вітчизняних фермерів вже на нульовій позначці. І якщо президент, прем`єр-міністр, керівники правоохоронних органів негайно на розпочнуть рішучі дії по припиненню відвертого бандитизму проти фермерів – країну поглине кривавий хаос, а до влади прийдуть безвідповідальні популісти. А розпочати зміни треба із застосування норм Фермерського законопроекту на практиці, що стане першим кроком, який унеможливить рейдерське свавілля.

За матеріалами прес-конференції УНІАН.

Повний текст законопроекту:








Олег Володарський: «Сповідь VIII. Ігуменя Наталя присвятила себе служінню Богу, Нації, Землі, на якій живе» – відео



«Два шляхи ведуть нас до Бога: шлях суворий і виснажливий, з жорстокими боями проти зла, і легкий шлях за допомогою любові. Багато людей обрали суворий шлях і «пролили кров, щоб прийняти Дух», аж поки не досягли великої чесноти. Я знаходжу, що найкоротший і вірний шлях – це шлях любові. Його дотримуйтеся і ви. Тобто ви можете робити інші зусилля: навчатись і молитись з метою досягти успіху в любові Бога і Церкви. Не боріться за те, щоб вигнати темряву з кліті своєї душі. Відкрийте маленький отвір, щоб проникло світло, і пітьма зникне».

Порфирій Кавсокалівіт

Ми довго шукали цей Монастир. Маленький, недобудований.

Перший жіночий монастир рідної Української Церкви на Сході нашої країни.

Хочу наголосити раз і назавжди – при всій моїй величезній повазі до всіх релігій і конфесій, моя рідна Українська ПРАВОСЛАВНА Церква тільки КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ. «Сповідь» ще й про це.

Чужої «церкви» тут не повинно бути.

Як би вона не тиснула величезними куполами, якими б хрестами не вінчали її кгбешні гундяї, скільки б нерадивих ватників в неї не заповзало на пузі, які б лексуси, бехи не з’їжджались до її кремлівсько-сатанинських врат, якими б дячками з картинками не ходили один за одним продажні п-резиденти моєї занадто довірливою Нації.

Моя життєва позиція консервативна і незмінна до останнього подиху – мій Бог, моя віра, мої ікони і любов до Всевишнього – українська. Чиста, світла, скромна і богобоязлива.

Дві тендітні жінки відкрили нам Храм. Хвилювалися, дбайливо спостерігали, щоб нам було затишно.



Монахині.

Один і гостей «сповіді» на моє запитання про українських монахів мені відповів:

– Зрозумій! Людина присвячує себе служінню Богу. Це, в тому числі, і служіння Нації, землі, на якій він живе. Людям, які працюють і живуть на славу Господа. У нас ще не особливо розвинене монашество в ім’я Христа Спасителя. Ми тільки починаємо!

Якого рівня культури та інтелекту повинна досягти Нація, щоб людина відкинула мирське життя і пізнавала вічну і святу Духовність?

Яка кількість монахів та монахинь має бути в нашій країні, щоб відмолити все, що ми робимо неправильного щомиті?

Яким поглядом, яким душевним теплом потрібно обдаровувати людину, яка з ранку до вечора молиться Господу за кожного із нас!!!

Скажи мені, жовто-синій, ти згоден з моєю архаїчною думкою, чи у тебе інші ідоли? Інші переконання? Інша думка з цього приводу?

Я ставлюся до монахів і монахинь з бережливим благоговінням.

Для мене це вчинок. Стигмата (як болюча кровоточива рана).

Ігуменя Наталія, як і більшість священнослужителів, з якими звела мене «Сповідь», почала чути Господа з самого дитинства.

Маленька дівчинка, яка тижнями чекала, поки відкриється храм в її рідному селі на Тернопільщині, яка дуже любила Різдвяні свята, прибирала і мила в церкві, щоб відчувати ту благодать, яка сходить в Храмі Божому. Храмі, який згодом став їй домом.

Є такі хвилини, жовто-синій, і такі миті, які неможливо описати словами…

Коли хочеться речитативом прочитати Молитву або заспівати псалом, наскільки неймовірно і непередбачено в наше життя приходить Господь.

Дві тендітні УКРАЇНСЬКІ монахині, які удвох відбиваються від п’яниць, наркоманів і дебоширів. Від сепарні, яка так і не пробачила нам нашої НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

І знаєш, рідний мій Українець, не побачив інфантильності або флегми…

Жива, свіжа, думаюча, швидка. Здобувши мудрість, даровану служінням Господу, вона не втратила щирих, трохи навіть дитячих, цікавості та відкритості.

Вона настільки щиро і вірно служить тому, чого ми навіть не бачимо, що самий невіруючий почне замислюватися про гріховність буття…

Під час програми відчув аромат троянд.

Справжня, проста і скромна.

Але скільки ж відданості нашій рідній нації, рідній землі в цій людині! Як же болить їй ця війна!



Наша кровна і рідна обитель Київського патріархату ревно і дуже вірно нагадує нам про повагу до своєї землі.

Як важливо, щоб в житті кожного з нас духовні наставники допомагали нам бачити найважливіше і любити важливі для нас Святині, які допомагають нашим дітям.

Це – довіра Нації, в якій є повага до духовних наставників.

Це неймовірна відповідальність. І нації, і Церкви!

Варто нам об’єднатися і взятися за руки, запалити свічки під Іконами, як ми абсолютно по-іншому почнемо бачити і чути Заповіді і, нарешті, зможемо відчути себе однією великою родиною, усвідомити, що всі ми діти Господні.

Вона присвятила своє життя служінню Господу!

Мені вистачає вихованості і поваги визнати те, що вона присвятила себе служінню моїй країні, моїм дітям, і Молитві, яка рятує наших хлопців там – в окопах, на передовій, на краю життя і смерті…

Вчу себе любити таких Ангелів сьогодні і зараз, бо саме вони своєю Вірою охороняють наше життя і майбутнє наших дітей.

Низький уклін тобі, Матінка Наталія.

Бережи тебе, Господи!

І бережи тебе, Почаївська Божа Матір, тропар якої читаю по твоїй милості.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ», гість програми – ігуменя Наталя

В селе Роксоланы на Одесчине выводят из севооборота особо ценные земли



Проект строительства ветровой электростанции в селе Роксоланы Овидиопольского района Одесской области с самого начала ведется варварскими методами. Это как-то не по-хозяйственному получается и уж точно противозаконно — строить ВЭС на землях, которые в результате исследования почвы отнесены к разряду особо ценных земель. К тому же, вопреки нормам законодательства Украины и международным стандартам девелопмента, организаторы не выслушали мнение общественности при разработке строительной документации. Также не была соблюдена процедура оценки воздействия на окружающую среду (ОВД), которая требуется для таких значимых проектов как ветровая электростанция. Также не были проведены общественные слушания ни по утверждению детального плана территории, ни по ОВД.



Что же пошло не так в Роксоланах? Девелоперы ООО «Овид Винд II» решили, что при помощи админресурса Овидиопольского района все необходимые по закону процедуры они пройдут так сказать «галопом по европам». Но они неожиданно столкнулись с принципиально и законопослушно настроенными людьми в этом селе Одесчины. Тут и возник конфликт интересов. Организаторы работ от ООО «Овид Винд II» начали откровенные рейдерские атаки против «непокорных» людей.

Кстати, для справки: девелопер — разрабатывает проекты строительства, львиная доля его работы — получение разрешений.

Одним из непосредственных участников конфликта стал местный фермер Пискунов Александр Валентинович, который является директором сельскохозяйственного ООО «Никоний-агро». Он посмел не согласиться с расстановкой ветряных турбин, которая не учитывает рациональный маршрут тракторов. Несмотря на то, что на его земли зарегистрировано право аренды, власти района поделили сельскохозяйственные участки незаконно. Чтобы обойти несговорчивого, создали новые участки, на которые у него нет права аренды.


Девелопер Алексей Фелив

Когда фермер не дал проводить бурильные работы, девелопер Алексей Фелив начал его пугать. Вызывали полицию, угрожали судом.

Сам же фермер не понимает, как вообще возможен проект ВЭС на землях, которые в результате исследования почвы отнесены к разряду особо ценных земель, защищенных конституцией Украины.

Часто при реализации такого рода проектов инвестор сталкивается с отсутствием у людей какой-либо информации о ветровых электростанциях в целом. Поэтому с каждым собственником и арендатором инвестору или девелоперу приходится договариваться и приводить массу доводов, чтобы склонить его к сотрудничеству и взаимодействию. Это довольно трудоемкий процесс.

В ситуации с ООО «Овид Винд II» девелопер не утруждал себя анализом и разработкой стратегии, а решил пойти другим, более простым путем. Переговоры с собственниками затянулись существенно, и когда уже все было завершено, оказалось, что один из фермеров-арендаторов возражает против установки турбины на участках, которые он арендует. Основные возражения базировались на том, что предложенная расстановка турбины, фактически делала невозможным использование большей части земельного участка. Для того, чтобы не идти вразрез с мнением общественности, арендатор предложил использовать другие участки, находящиеся у него в аренде, однако девелопер не захотел этого делать. Казалось бы, конфликт сошел на нет, и каково же было удивление арендатора, когда спустя пару месяце тишины, на его участки приехали представители девелопера для проведения бурения. На протесты арендатора о том, что он не давал согласия на размещение турбин, он с удивлением для себя услышал, что данные земельные участки более не находятся у него в его пользовании, и что они были поделены и переданы в коммунальную собственность, а поскольку никакие новые договора аренды не были заключены, то его прав на данные земельные участки больше нет(!!!).

Стоит отметить, что все земельные участки арендуются фермером на основании договоров аренды, которые прошли Госрегистрацию и данные, о которых внесены в Госреестр имущественных прав на недвижимое имущество и в Госгеокадастр.

Дальше больше, от первой попытки незаконного бурения арендатор отбился, однако этим не закончилось. На встрече в РДА ему объяснил, что произошло автоматическое прекращение его договоров аренды из-за выкупа для общественных нужд.

Следующими гостями фермера была полиция, которая, основываясь на жалобах девелопера, решила прекратить «незаконные» действия арендатора и обязать его пустить специалистов на арендованные земельные участки.

Действия девелопера были незаконными, но это почему-то не заинтересовало прокуратуру. Например, поинтересоваться, а не было ли допущено нарушений в процессе оформления раздела участков и последующей их передачи в государственную собственность? Ведь так того и гляди прокуратура из-за своего бездействия может стать соучастником рейдерства.

Мы провели журналистское расследование и получили информацию о том, что при отсутствии нотариального согласия арендатора, которое требуется по закону, земельные участки, арендуемые фермером, действительно были разделены и эти действия были проведены в земельном кадастре и реестре имущественных прав. При этом в Госгеокадастре параллельно продолжают числиться зарегистрированные договора аренды, ведь их никто не расторгал — ни собственник, ни арендатор. И правоотношения аренды сами по себе также не прекращены. Они и не могут быть прекращены, пока не будет доброй воли сторон договора на это. Как же были разделены участки при отсутствии согласия арендатора?

Есть предположение: преследуя главную для себя цель — во что бы то ни стало получить необходимые земельные участки, — девелопер решил пуститься во все тяжкие. Например, использовать самый банальный способ — подделку документов.

Ведь если стоит подпись арендатора на документах о согласии на раздел земельных участков, но он утверждает, что ничего не подписывал, то вывод может быть один — совершилось уголовное преступление — подделка подписи фермера. А Госрегистратор ничтоже сумящеся принял подделанные документы.

Мы далеки от мысли, что девелоперы не знают об уголовной ответственности за подделку документов. А вот пойти по принципу — не хочешь давать добровольное согласие, значит, сделаем все без твоего участия — девелоперы могли только при соучастии местных властей.

В этом и заключается главный бич украинской действительности — что коррупция соответствующих чиновников убирает все барьеры законодательства для аферистов. Теперь им, заключив сделку с подобными «слугами народа», уже не нужно договариваться с собственниками земли или арендаторами.

Невольно напрашивается вопрос, а может случившееся в этом районе с данным арендатором не исключение и еще не один предприниматель обратится со своими претензиями к местной власти? Возможно остальные собственники и арендаторы-землепользователи тоже не в курсе, что их земля уже не принадлежит им?

Стас ЧЕРКАС

Источник: http://n-v.com.ua/v-ovydyopolskom-rajone-vyvodyat-yz-sevooborota-osobo-tsennye-zemly/

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь VII. Ганна Счасна – Матір, Жінка, Патріот»



Не хочу болю. Категорично його заперечую.

Так вийшло. Все життя дуже боляче.

Живу без шкіри. І будь-який біль сприймаю як свій.

Вкрай важливо зуміти побачити, зрозуміти і розділити чужий біль.

Біль ВІЙНИ – він не може бути чужим. Смерть і поранення наших з Вами захисників – це спільний біль Нації. Біль люблячих і співчуваючих сердець.

Пам’ятаю похмурий день (3 місяці тому), коли вперше подзвонив Ганні. Сильно нервував, не знав з чого почати. Не розумів, як говорити. Як говорити про біль, про втрату рідної людини – чоловіка, батька п’ятьох дітей.

Непокірний і сильний ДУК ПС.

«ВОВКИ», позивний «Сім’янин».

Андрій Широков.



Поставив під сумнів слово «непримиримий», згадавши задоволену і солодкувату пику колишнього «рукаміводітеля», котрий сьогодні зайняв крісло в ВР. У мене інший ДУК. У мене в серці й розумінні зовсім інший «ПРАВИЙ СЕКТОР». Той, що починався з Лісниками. Смерть Олега – не випадковість.

Коли «вони» зрозуміли, що основна частина здорового організму цієї організації обурилася, зірвалася і була готова воювати з внутрішнім і зовнішнім ворогом під керівництвом Мужчиля Олега Володимировича (Лісника), йому був підписаний смертний вирок.

– Аня, ДУК – це СІМ’Я?

– Так! Вони досі люблять і пам’ятають Андрія.

Багато добровольчих підрозділів воюють за Україну.

Так склалося життя, ДУК – це СІМ’Я.

Мукачево. Черкасси. Дніпро.

Тюрми, кримінальні справи.

Червоні від сліз очі дружин і матерів.

Сказати, що я переживав перед програмою з Ганною Счасною, значить нічого не сказати.

Я боявся. Саме боявся. Доторкнутися до болю, до серця, що кровоточить.

Але я впорався. Мені вдалося теплими долоньками узяти цей біль в руки і притулити до свого серця.

Це справді допомагає. Коли тисячі очей моїх співвітчизників дивляться з любов’ю і розумінням на наш загальний біль, розуміючи, що діти, котрі залишилися без батька – це діти НАЦІЇ. Діти Героя! Діти УКРАЇНЦЯ!

Наче дитина, сіла на диван і, поклавши маленькі руки на коліна, почала говорити про Україну. Коли Ганна сказала про зобов’язання кожного з нас в першу чергу любити свою Україну, моя картина світу, яка заповнена барвами бурхливого життя столиці з його нічними вогнями розважальних центрів, переповнених кафе та ресторанів, була розбита вщент.



У неї є тільки Україна. І діти …п’ятеро. Діти, які ще до кінця не усвідомлюють, але вже добре знають, що таке війна.

Сильна людина Ганна Счасна. Вона цими маленькими ручками вхопилася за свою улюблену країну і не віддасть її нікому. Вона кожним днем свого життя доводить, що її чоловік жив і помер не даремно, будуючи ту Україну, про яку мріяв її Андрій. В особі цієї Матері, Жінки і Патріота ми знайшли Сім’ї людей, для яких УКРАЇНА – це не територіальна адміністрація, а Святиня, заради якої варто жити і вмирати, тільки з посмішкою любові і гордості, а не продажними і рабськими вяканьямі «адіннарод» «дєдиваєвалі».

Біля воріт її приватного будинку висів червоно-чорний стяг. Я подивився на нього, усміхнувся і зрозумів – в Дніпрі є БАНДЕРІВЦІ, для яких золотими літерами в душі вибито монограмою – ВОЛЯ або СМЕРТЬ.

Вищий господарський суд підтвердив право власності на базу «Козинка» за товариством мисливців і рибалок (УТМР)



Тим самим колегія суддів ВГСУ підтвердила рішення Апеляційного господарського суду м. Києва на користь УТМР. Тепер силові структури і виконавча служба мусять не зганьбитися та реалізувати право мисливсько-рибальської громади розпоряджатися власним майном.

Деталі цього рішення розкрило видання «Нова Влада»: http://novavlada.info/gosudarstvo/v-kieve-obshchestvo-rybolovov-i-ohotnikov-okonchatelno-otvoevalo-imushchestvo-u

На жаль, у справах боротьби проти рейдерів позитивні рішення на користь законних власників трапляються не досить часто. Отже, можна щиро порадіти за колектив мисливців та рибалок, зокрема Київського відділення УТМР на чолі з В. Ласкаржевським, які завдяки наполегливості, злагодженості та вірі у власні сили змогли відстояти базу «Козинка» в боротьбі із значно впливовішими і заможнішими рейдерами.



Також варто відзначити блискучу роботу молодого, але вже досвідченого та загартованого у судових баталіях адвоката Дмитра Власенка, який поступово стає справжнім лихом для рейдерів та шахраїв.

Телеканал козацький підготував власний відео сюжет із залу суду та кулуарів:



А попереду ще кілька справ – зокрема буде продовжуватись кримінальне розслідування щодо діяльності рейдерів та незаконних дій Козинської селищної ради, яка переоформила на себе та розпродала землю під базою «Козинка», що належала Києву. Також продовжується боротьба по базі «Ізумрудна», що на Оболоні — 19 червня Апеляційний господарський суд м. Києва буде розглядати судову справу щодо повернення контролю УТМР над цією популярною базою відпочинку.

Подробиці про рішення Апеляційного господарського суду на користь УТМР по базі «Козинка»: http://novavlada.info/gosudarstvo/v-kieve-obshchestvo-rybolovov-i-ohotnikov-otvoevalo-zemlyu-i-imushchestvo-u-zahvatchikov

Загальну хронологію цієї справи та деталі боротьби колективу УТМР проти рейдерів можна прочитати за посиланням: http://www.ukrpress.info/2017/12/15/sud-po-delu-o-skandalnom-zahvate-bazyi-kozinka-reshal-tri-chasa-na-kakuyu-datu-perenesti-zasedanie/

На престижному будівельному форумі обговорять проблеми інженерів-консультантів в Україні

В Інформагентстві «УНІАН» відбулася прес-конференція, на якій громадськості розповіли про подробиці організації та програми масштабного будівельного форуму «Бізнес-дні FIDIC в Україні».



Відео з прес-конференції: https://www.unian.net/multimedia/video/press/10027925-dni-fidic-v-ukraine.html

«Це вже другий за рахунком найбільший Форум Бізнес-дні FIDIC в Україні. Цього разу він присвячений темі інфраструктурного будівництва, і відбудеться 14-15 червня на території київського готелю Ramada Encore (Столичне шосе, 103)», — повідомила президент Асоціації інженерів-консультантів України (АІКУ), уповноважений представник FIDIC в Україні Яна Щигурова.

«Даний захід знаменний тим, що збігається з ювілеєм нашої асоціації, яка є членом FIDIC вже 10 років, а з 2016 року ми є офіційними представниками FIDIC в Україні. На ньому будуть присутні керуючий директор FIDIC Енріко Вінк, представники дирекції FIDIC по кураторству країн Східної Європи, приїде також акредитований тренер FIDIC Адріана Спассова. На заході фахівцями FIDIC будуть проведені тренінги, в тому числі, пройде професійний семінар, де наші інженери-консультанти, які бажають працювати за європейськими стандартами, зможуть отримати сертифікати FIDIC», — розповіла організатор конференції.

Яна Щигурова нагадала, що в 2017 році FIDIC оновив свої проформи, за якими ведеться будівництво в розвинених країнах і за якими працюють всі провідні компанії.

«Запрошені фахівці розкажуть, які саме були зроблені зміни. В першу чергу, вони стосуються функції незалежного інженера-консультанта, який є ключовою фігурою в сучасному будівельному бізнесі. Ще 100 років тому FIDIC ввела це поняття і з тих пір жодне серйозне будівництво не обходиться без їх безпосередньої участі. Про функції та обов'язки інженерів-консультантів як раз будуть говорити на форумі», — повідомила президент АІКУ.

За її словами, сьогодні на державному рівні робляться певні кроки, щоб привести українську будівельну галузь до європейських стандартів. Але для повноцінної реформи не вистачає багатьох чинників. Зокрема, в комісіях, які займаються імплементацією та адаптацією нормативів для українського ринку, не вистачає компетентних фахівців — профільних юристів і представників будівельного бізнесу. Також часто, зміни стосуються лише зовнішніх параметрів, змін в термінології, тоді як в роботі, як і раніше використовують застарілі нормативи з минулого століття.

«Мета уніфікованих правил FIDIC — досягти прозорої, злагодженої, синхронної роботи всіх учасників будівельного ринку з високим рівнем відповідальності і взаємодії, дотриманням стандартів. Проблема на цьому шляху — дати необхідні навички і чіткі інструменти для впровадження і використання стандартів FIDIC на практиці. В першу чергу — регламентувати і забезпечити умови для діяльності незалежних інженерів-консультантів. Вони повинні не залежати від замовника і мати додаткові стимули у своїй роботі. Наприклад, на Заході, якщо інженер-консультант, вивчивши об'єкт, вніс раціональні пропозиції, які дозволили значно здешевити будівництво — він отримує за це відчутний бонус. Щоб щось подібне було у нас, необхідно адаптувати українське законодавство до європейських норм, а не навпаки, як часто це відбувається. А також приймати всі нововведення і зміни загалом, пакетом, обов'язковим для виконання всіма учасниками ринку. Тоді у нас будуть хороші шанси на позитивні зрушення в будівельній галузі і до нас будуть заходити великі міжнародні інвестори», — поділилася своїм баченням Яна Щигурова.

Виняткову важливість інституту незалежних інженерів-консультантів для розвитку національної інфраструктури підкреслив і присутній на прес-конференції Володимир Яремко, старший юрист компанії «Саєнко Харенко».

Він зазначив, що в сучасному світі фактор конкурентоспроможності інфраструктури дуже важливий.

«Україна за цим показником в світових рейтингах займає дуже низькі місця. Це пригнічує, але, з іншого боку, це означає, що у нас є велика потреба в нових інфраструктурних проектах, велика інвестиційна перспектива, а значить, і хороші можливості для залучення інвестицій. Але можливість залучати інвестиції та вигідні кредити з'явиться лише в тому випадку, якщо в Україні укладання контрактів буде відбуватися за стандартами FIDIC. В Україні є нове тендерне законодавство, є Prozorro. Але коли ми говоримо про великі об'єкти інфраструктури, виникає питання: що після Prozorro? За якими контрактами їх будувати? Зрозуміло, що міжнародні кредитори і інвестори не дадуть грошей, якщо контракти будуть затверджуватися по невідомим стандартам, а не з всесвітньої практики. Навіщо придумувати велосипед, якщо є всесвітня практика і стандарти FIDIC. Є вже складені типові контракти, які грамотно розподіляють ризики між учасниками, і дозволять після тендерів якісно проводити менеджмент і контроль якості. Контракти FIDIC передбачають всі ці процедури, а родзинкою їх є те, що вони передбачають наявність незалежного інженера-консультанта зі своєю командою, який забезпечує якість побудованої дороги або моста, і відповідає за це своїми грошима і діловою репутацією», — розповів юрист.

Проблему забезпечення належних умов для роботи незалежних інженерів-консультантів в Україні продовжив і виконавчий директор ГО «Українське співтовариство будівельного права» Артем Кисельов.

«Ми як раз займаємося тим, що намагаємось об'єднати досвід ЄС і української академічної школи, щоб створити базу для гармонізації будівельного законодавства відповідно до стандартів FIDIC. Для цього ми тісно працюємо з державними структурами, і наша мета — прискорити появу інституту незалежних інженерів-консультантів, як базової основи для будівництва.

Експерт повідомив, що існує тиск на інженерів-консультантів у зв'язку з недоліками нашого законодавства.

«Ті інженери, які працюють зараз, не можуть бути незалежними і, в першу чергу, від замовника, який оплачує їх послуги. Завдання інженера-консультанта виявити і усунути недоліки в роботі, які допускає підрядник. Але на практиці коли інженер вказує на недоліки в роботі або матеріалах, той найчастіше каже: підписуй, а ми потім виправимо. Якщо фахівець відмовиться підписувати без усунення недоліків, замовник загрожує не заплатити йому гонорар. Всі ці моменти вимагають законодавчого регулювання. Треба щоб всі розуміли — заощадивши копійки, ми потім втрачаємо мільйони, а чітке дотримання нормативів FIDIC допоможе уникнути непотрібних втрат, додаткових витрат і забезпечить довгострокову якість побудованих об'єктів», -розповів експерт.

За словами організаторів, форум Бізнес-дні FIDIC буде проводитися під патронатом Комітету Верховної Ради з питань транспорту. Серед гостей очікується керівництво Рахункової палати, представники Міністерства фінансів, Служби автомобільних доріг, Адміністрації морських портів України (АМПУ), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), представники комітету Євросоюзу щодо інфраструктурних проектів. Також, приїдуть колеги з Грузії, Китаю, Франції, Румунії. Партнерами заходу є: компанія Су-Япі, яка входить в список 150 кращих інжинірингових компаній світу, а також член АІКУ компанія «Автомагістраль-Південь». Свою участь підтвердила мерія Львова і представники Київської обласної державної адміністрації та багато інших.

Міжнародна федерація інженерів-консультантів (FIDIC) заснована в 1913 році, є однією з найстаріших міжнародних асоціацій у сфері інвестиційно-будівельної діяльності, яка займається розробкою типових умов контрактів для регулювання відносин учасників міжнародного будівельного ринку.