Последние блоги


Іван Мазепа: національний герой чи зрадник?

В останні роки це питання постає дуже гостро. Більша кількість українців вважає Івана Мазепу героєм України, а хтось і досі вважає його підлим зрадником. Тож я хочу розібратись хто був Мазепа на справді?
Короткий історичний опис подій.
Народився Мазепа 1639 р. у знатній українській родині, що користувалася великою повагою у Війську Запорозькому. Він дістав досить високу освіту. Провчившись у Київській колегії, Мазепа перейшов до колегії єзуїтів у Варшаві й згодом вступив на службу до польського короля. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами Західної Європи, а також виконувати обов’язки королівського посланця в Козацькій Україні. У 1669 р., повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу до гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Виконуючи свою першу дипломатичну місію, він потрапляє в полон до запорожців, які видають його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик, Мазепа намагається перетворити потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф. Своєю досвідченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконує Самойловича зробити його довіреною особою. Ці ж риси допомагають Мазепі встановити контакти з високопоставленими царськими урядовцями. У 1687 р., коли змістили Самойловича, його наступником було обрано не кого іншого, як Мазепу, підтриманого російськими вельможами.
1689 року коли на трон зійшов молодий і енергійний Петро І, гетьман І.Мазепа уже вкотре застосував свій дар чарувати можновладців. Він надавав царю активну допомогу в грандіозних походах на турків і татар, кульмінацією яких стало здобуття 1696 року Азова — ключової турецької фортеці на Азовському морі. Старіючий гетьман також постійно давав молодому монархові поради у польських справах: згодом між ними виникла тісна особиста дружба. Козацькі полковники із сарказмом зауважували, що «цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі», а російські урядники заявляли, що «ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа». Від Петра I Мазепа отримав чимало нагород, серед іншого, він став другим кавалером ордену Св. Андрія Первозванного, за клопотанням Петра, отримав титул князя Священної Римської Імперії.
Та згодом ця дружня ідилія почала давати тріщини. Петро І став активно обмежувати права українців. Він видавав накази згідно яких козаки повинні були їхати на будівництво Петербурга. Багато козаків там і полягли. Також були заборонені торгівельні шляхи через Архангельськ.
Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра І. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв’язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов’язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві.7 листопада(28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.
Петро І дізнався про «вчинок нового Іуди Мазепи з великим здивуванням». Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708— 1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Тепер остаточне поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській Імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.
Після прочитання короткого історичного опису подій постає питання, а кого ж зрадив Мазепа?
Мазепа зрадив Петра І але задля кращого життя українського народу.Зрештою, п’яний Петро бив його по щоках, як безчесну блудницю, тільки тому, що гетьман відмовлявся перетворити українські полки в драгунські. Петро І постійно використовував українську збройну силу для розширення територій Російської імперії, завойовуючи чужі народи. Під час будівництва Петербурга щороку Україна втрачала величезну кількість українців.
Мазепа сподівався, що після переходуна бік Карла ХІІ Україна буде матимогутнього протектора, який візьме Україну під своб опіку.
Іван Мазепа був невдоволений. Але це невдоволення закінчувалися тим, що цар все більше і більше урізував права України.
Мазепа сподівався, що відданою службою у царя він зможе добитися прав для України. Лише після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності він вирішив перейти на бік Карла ХІІ.
Але за те, що Мазепа хотів щоб Україна процвітала на нього наклали анафему! Навіть Меншиков, найбільший ворог Мазепи, писав у листі до Петра І, що Іван Мазепа перейшов до шведського короля заради України.
Мазепа – був великим сином України. Він проявив себе як патріот України, як український державник. Постать І.Мазепи відіграла велику роль як в українській так і в світовій історії.

Іван Мазепа: жива легенда

Однією з найвизначніших постатей української історії, безсумнівно, можна вважати видатного гетьмана і культурного діяча Івана Мазепу. Його вклад в історію нашої держави настільки значний і великий, що потрібен цілий том, щоб детально описати всі його подвиги і справи. Проте, не маючи такої можливості, я намагатимусь коротко розказати про це у своїй статті.

Іван Мазепа народився 1639 року в селі Мазепинці неподалік Білої Церкви у сім'ї українського шляхтича. Майбутній гетьман був одним з найрозвиненіших правителів тогочасної доби: навчався в Київському колегіумі, єзуїтській колегії у Варшаві. За допомогою коштів польського короля Яна Казимира опановував військову справу У Італії, Німеччині, Франції, Голандії.

Іван Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими, а договірні статті між гетьманом і московським урядом — «Коломацькі статті» 1687 року ще більше обмежили автономні права України. Великі сподівання гетьман покладав на молодого московського царя Петра I. Проте через численні утиски Росії і проведення жорсткої централізованої політики Іван Мазепа зрадив московського царя і перейшов на сторону Швеції. Деякі історики вважають його зрадником, але слід враховувати той факт, що Іван Мазепа зрадив не Україну, а Росію заради здійснення своєї мрії – створення незалежної держави.

У 1700 році розпочалася Північна війна між Швецією і Росією, остання ж хотіла отримати вихід до Балтійського моря. У цій війні Україна надавала активну допомогу Росії, але вже у 1708 році Іван Мазепа уклав таємний союз із шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра I. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви. За цей вчинок українського гетьмана і стали називати «зрадником», а слово «мазепинець» надовго закарбувалося в історії і стало синонімом слова «сепаратист».

В подарунок нащадкам, крім свого героїзму, Іван Мазепа передав також неоцінимий скарб культурних та архітектурних пам'яток козацької доби. Гетьман займався меценатством. Ось далеко неповний перелік відбудованих ним шедеврів архітектури:
  • Троїцька Надбрамна церква (відновлена коштом Мазепи);
  • Успенський собор (відновлений коштом Мазепи у 1960 році);
  • Трапезна Покрови Богородиці (кінець 1690-их, але, н жаль, знищена більшовиками у 1960-их);
  • Богоявленський собор (1693);
  • Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695);
  • Церква Різдва Богородиці (1696);
  • Софіївський собор у Києві (1697–1700);
  • Михайлівський Золотоверхий монастир в Києві • Корпус Києво-Могилянської академії (1703);
  • Чернігівський колегіум (1701–1702);
  • Вознесенська церква (1701–1705)

Іван Мазепа приділяв велику увагу і книгодрукуванню. Завдяки цим найкращим на українських землях виданням гетьман підняв освіту на якісно новий рівень. За його часів створювалися численні школи і колегіуми.

Іван Степанович Мазепа – постань неоднозначна, про яку ходять багато суперечок і в наш час. Але одне можна сказати точно: це найвідоміший в усьому світі гетьман, завдяки якому слава про нашу державу розійшлася легендами по всій земній кулі.

Використана література: В. В. Світлична Історія України