Последние блоги


Гоп — «Стоп коррупции» ломится в ВР. Богдан Хмельницкий — впереди на «краденном» коне

Предел, казалось бы, есть всему. Но способностям и возможностям махровых украинских коррупционеров предела нет. Ради достижения своих целей они применяют виртуозные теневые комбинации, щедро развешивая на уши украинцев лапшу о не существующих ратных подвигах в борьбе с коррупцией.



Если до определенного времени последним бастионом, хоть как-то сдерживающим меркантильные аппетиты чинуш, политиков, силовиков и правоохранителей, были общественные организации и отдельные журналисты, то на данный момент можно констатировать – последний бастион практически пал. Добровольно или вынужденно спевшись с рассадниками коррупции (в том числе, благодаря участию в общественных советах при различных структурах и ведомствах), многие из, так называемых, активистов и медийщиков сотрудничают с кураторами мафиозных тем, и тайно или явно состоят у них на службе.

Чтобы попасть в зону особой милости, то есть, втереться в доверие к решалам серьезного уровня, нужно обладать определенными качествами. И, по всей видимости, это не только «красивые глазки».

В последнее время обращает на себя внимание общественная организация «Стоп коррупции». Потому что ее присутствия слишком много в разных районах, регионах и направлениях. Поневоле возникает вопрос – откуда у членов неприбыльной общественной организации столько свободного времени, чтобы таскаться по акциям в разных областях Украины? Видать, они не работают и не имеют семей. А если «стопкоррупционеры» все же работают и учатся, то каким образом им удается так часто организовывать заказные мероприятия? Но, возможно, спецакции, потасовки, зарисовки, вмешательство в разборки юридических и физических лиц и есть основное место работы этих товарищей?

Подобные вопросы побуждают выяснить на что же живут и за какие средства устраивают протесты активисты, и платят ли они налоги?

Полученной из разных источников информации оказалось достаточно, чтобы остался только один вопрос – возможно ли прекратить деятельность этой ушлой якобы неприбыльной, зловредной, антиобщественной конторы в максимально короткий срок?

Как гражданин Украины, журналист и правозащитник, давно занимающийся вопросами борьбы с коррупцией, утверждаю, что деятельность упомянутых и им подобных гиперактивных многопрофильных «гусей и аленей» в погоне за нелегальными доходами крайне негативно влияет на поголовье и мышление лохов, биомассы и офисного планктона в нашей стране. Особенно с учетом того, что горе-борцы самым наглым образом пытаются завладеть наиболее прибыльными нишами на рынке предоставления общественных услуг и производства джинсы при отжиме и переделе бизнесов, вступив в неприлично близкие, на мой взгляд, откровенно коррупционные отношения с прокуратурой Киевской области.

Иначе невозможно объяснить, за какие исключительные заслуги члены «Стоп коррупции» публично объявлены прокуроратурой Киевской области чуть ли не ротой особого назначения при надзорной инстанции области и наделены особыми полномочиями, без чего разгулявшийся на Киевщине беспредел (в частности, при намыве песка) прокуроры самостоятельно победить, якобы, не способны.

Но, не взирая на официальное слияние усилий прокуроров и избранных активистов, нация навряд ли спасена и может спать спокойно, ибо коррупция оказалась в еще более ненадежных и далеко не бескомпромиссных и не беспристрастных руках. К сожалению, это не сон и не комедия, а объективная реальность, больше похожая на криминал.

Итак, «избранные» общественники были определены и названы прокуратурой Киевской области 11 августа 2017 года в ходе совместной пресс – конференции. Среди особо приглянувшихся прокурорским оказался журналист и глава ОО «Стоп коррупции» Роман Бочкала, соратником которого является Богдан Хмельницкий (Майданюк). На личностях этих персонажей — спасителей Украины от первопричины всех бед, как на ярких примерах, следует остановиться поподробнее, ведь народ имеет право знать своих героев.



Невозможно не заметить, что члены «Стоп коррупции» заметно активизировались в преддверии выборов в Верховную Раду.

Не высокопоставленные ли дядьки намереваются сделать из них карманных нардепов, проведя через партийные списки, что случалось в истории украинского парламентаризма уже не раз? Будущих избранников, как обычно, вначале внедряют и используют в нужных массовках, теневых и грантовых схемах, прилично оплачивая их труды и попутно раскручивая в медиа.

Нонсенс, но именно ради таких «героев» зарубежные «сочувствующие» из ЕС и США требуют от Украины не подвергать декларированию доходы общественников — борцов с коррупцией. Поэтому, пользуясь отсутствием контроля доходов от непыльной деятельности, «надежды нации», набивая карманы на обкатанных годами теневых схемах разграбления страны, окончательно погубили саму идею подлинных общественных правозащитных движений, превратив ее в доходный бизнес.

Многие из «антикоррупционеров» живут, как минимум, не хуже известных «решал». При этом наносимый псевдоборьбой ущерб национальным интересам Украины в виде полного разочарования нации в эффективности общественных движений ничуть не меньший, чем ущерб от преступных действий и бездеятельности давно ссучившихся, до мозга кости коррумпированных силовиков, правоохранителей и чиновников различных ведомств, задействованных в прибыльных темах.

Коммерческие тайны активистов – бессребреников

Обычно члены «Стоп коррупции» промышляют участием в громких коммерческих скандалах на одной из платежеспособных сторон конфликта в таких направлениях, как транспорт, скандалы по новостройкам, торговля общенациональными недрами, лесом, «урегулирование» депутатских и прочих серьезных разборок. О чем, кстати, написано множество статей, но ни на одну из которых прокуратура не отреагировала.

По факту, работенка названных героев сводится к пособничеству в рейдерстве или переделе сфер влияния. Ярчайшим примером «борьбы» на данный момент может служить роль прокурорских активистов в разгорающемся между фирмами конфликте из-за намыва песка в Киевской области. Вернее, из-за желания заинтересованных лиц, на стороне которых, судя по всему, «играют» наши герои, монополизировать этот бизнес.

В названном регионе более 40 злачных спорных песчаных клондайков. Из-за дележа прибылей от которых беспрерывные терки на разных уровнях становятся более жесткими при смене «смотрящих» из разных структур. Как известно, песок является основным сырьем для каждого производства стройматериалов, для каждого строительного бизнеса. Поэтому, прибыль разработчиков каждого карьера напрямую зависит от связей с потенциальными потребителями песка. В итоге за намыв песка воюют несколько бизнес-групп. Каждая из которых обвиняет оппонентов в нелегальном намыве, привлекает активистов для массовки и журналистов для придания конфликта огласке. В результате выигрывают, как правило, не те, кто работает законно, а сторона, у которой круче крыша. При этом случай, когда прокуратура официально назначила себе помощников из числа активистов и журналистов для, очевидно, разборок с неугодными, еще не было.

Таким образом, есть основания полагать, что 11.08.2017 года прокуратура Киевской области публично отдала предпочтение одним активистам и журналистам перед другими, ибо в Киевской области зарегистрировано несколько десятков действующих антикоррупционных ОО и не меньшее количество СМИ. Какой-либо общедоступной информации о проведении конкурса и отборе наиболее профессиональных в этой сфере представителей общественности и масс медиа для помощи прокуратуре никто не объявлял.

stopcor.org/u—prokuraturi—kiyivshhini—prezentuvali—kontseptsiyu—spivpratsi—z—gromadskimi—organizatsiyami—zhurnalistami—organami—vladi—u—sferi—borotbi—z—koruptsiyeyu/

К тому же, если бы конкурс был проведен, то названные любимчики его бы однозначно не выиграли. Но прозрачный кастинг прокурорам, понятно, не был нужен, поэтому есть основания полагать, что надзорное ведомство Киевской области в данном случае дало «добро» на прикрытие и защиту интересов определенных лиц, возможно, нарушающих закон при намыве. Тем более, что из анализа общедоступной информации видно, что «подзащитные» «Стоп коррупции», будь-то добытчики песка, руды, янтаря или представители иного прибыльного бизнеса, на потерпевших, требующих восстановления справедливости, совершенно не похожи, а, скорее наоборот, являются нарушителями закона, но, вероятно, находятся под крышей прокуратуры и прикрытием массовки от «Стоп коррупции».

Впрочем, журналист Роман Бочкала в своем интервью «Телекритике» в ответ на вопрос: «Удается ли вам быть беспристрастным»? ответил: «Не удается. Я вообще считаю, что на 100% объективных сюжетов не существует, потому что сюжеты делают люди. Человеческий фактор исключить невозможно»… «Я, как журналист, превращаюсь в адвоката обиженной стороны, хотя нет решения суда, которое об этом свидетельствовало бы». На вопрос «Телекритики» «Допускаете ли вы собственные суждения в сюжетах?» Бочкала ответил: «С оценочными суждениями нужно быть осторожным»… «… для меня это та грань, через которую нельзя переступать…», «…говорить, что вот это правильно, а это нет – такого я стараюсь не делать. Мне кажется, что тогда это площадная и низкопробная журналистика».


На деле же в сюжетах «Стоп коррупции», которыми сопровождаются защищаемые этой организацией бизнес-конфликты, «виновные» зачастую определяются без решений судов в русле как раз той «площадной низкопробной журналистики», которую не приемлет и осуждает лидер объединения с его же слов. Такие расхождения слов и действий, несомненно, являются не только показателем «высокого профессионализма» исполнителей данного проекта, но и подтверждают, что при исполнении заказов на отжим чьего-либо бизнеса, нанятые общественники осознают – их действия, мягко говоря, не вписываются ни в рамки действующего законодательства, ни в принципы журналистской и активистской этики. И, вероятно, только теплые отношения с прокурорами позволяют комедиантам цинично нарушать нормы закона под видом защиты никем не попранных прав их не пострадавших «подзащитных».

Что касается следующего, не менее одиозного гоп – стоп – коррупционера, Боди Хмельницкого. Интересно, как минимум, узнать для начала, откуда у нашего героя такие крутые авто, насколько прозрачна и законна его история с получением статуса адвоката, и насколько его деятельность соответствует правилам адвокатской этики.

Кстати, этот персонаж начинал свой путь с медиазащиты, организованной мною в 2009 году в авторской программе «Коррупция по-украински». На тот момент Хмельницкому удалось создать себе образ потерпевшего от милицейско- прокурорского беспредела безневинного агнца. Образ казался настолько правдоподобным и положительным, что полосная статья о Боде (супер – герое – великомученике) и его ОО «Свобода» в популярных тогда «Вечерних Вестях» была опубликована бесплатно, как бедному активисту, не имеющему средств к существованию, хотя руководитель издания запрещал публикацию и был уверен, что истинные цели тогдашней «Свободы» и ее руководителя далеки от озвученных. В чем оказался прав, как показало время. Позже, когда довелось выезжать в Умань (место промыслов Богдана) в рамках расследования убийства милицией небезызвестного ему «Танцора», журналисты узнали о деятельности «невиновного» Хмельницкого («Цымы» в уголовном миру) много интересного из уст работников милиции, прокуратуры и уманчан. Оказалось, что исполнял наш герой с «товарищами» по полной. В частности, автоугоны с последующей разборкой машин на запчасти были поставлены на поток. На данный момент есть основания полагать, что избежать наказания Майданюку удалось благодаря исключительно воздействию на суд таких же «активистов» из его «Свободы» и журналистов. Так не пора ли повернуть процесс вспять? Кстати, информация о том, что Цыма был чуть ли не правой рукой «Киселя» и «Прыща» явно преувеличена. Как бы ни было, но лицо с таким прошлым не может и не должно ассоциироваться с народным героем, да еще борцом с коррупцией. В частности, в НАБУ это сразу поняли.

strana.ua/articles/analysis/73899-nadzirateli-za-nabu-ranee-sudimye-grantoedy-i-obshestvenniki-klony.html

А вот прокурорам Киевской области, видать, комфортно рядом с Цымой.

После анализа так называемой общественной деятельности и образа жизни «великомученика» Хмельницкого возникло много вопросов, на которые ему, несомненно, придется ответить в ближайшее время. В частности, о том, какую реальную цель преследуют адвокат Хмельницкий и сотоварищи, вмешиваясь в жизнедеятельность местного муниципалитета и общины г. Глухова Сумской области.

Местные говорят, что присутствие столичных активистов в Глухове, якобы находится под патронатом самого господина Деркача, одиозного политика, заинтересованного в электорате этого населенного пункта и состоящего в тесных отношениях с генеральным прокурором Украины.

В частности, названный политик присутствовал в числе избранных приглашенных высших лиц государства (включая президента Украины, министра МВД и секретаря СНБО) на свадьбе у старшего сына Юрия Луценка в Конче-Заспе в начале сентября 2017 года, что было зафиксировано журналистами программы «Схемы».

Вопрос: возможно ли в нашей стране при подобных раскладах объективное расследование и наказание в отношении лиц, празднующих за одним столом с перечисленными особами? Возможно ли прекращение неправомерных схем, наездов, отжимов и прочего беспредела, если это прямо или косвенно работает на благосостояние участников высочайшего застолья и (или) их ближайшего окружения?

Исходя из реалий, ответ прогнозируем заранее. Но, не взирая на отсутствие доверия к системе, будем надеяться, что Генеральная прокуратура должным образом отреагирует на требования проверить правомерность действий учредителей и координаторов ОО «Стоп коррупции» и найдет основания запретить деятельность этой организации, как противоречащую Закону Украины «Об объединениях граждан» и наносящую непоправимый ущерб демократии и безопасности государства.

Наталья Сидорова, специально для Нашей версии

Стоп Бочкала. Стоп Хмельницький. Стоп здирництво (ВІДЕО)

Кризові явища в економіці торкнулись і ринку видобування піску. Великі підприємства почали нести збитки через нелегальних старателів. Природно, що у Києві та Київській області бізнесмени вирішили прибрати з ринку тих, хто працював незаконно. Підприємцям допомагали члени ГО “Стоп корупції”, які згодом почали вимагати гроші з легальних видобувачів піску за невтручання у підприємницьку діяльність.



Першу скрипку у боротьбі з нелегалами потаємно грав “Київській річний порт”. Безпосередньо фінансував цю роботу Юрій Бродський, син відомого співвласника порту — Михайла Бродського.

Навесні минулого року до “роботи” приєдналась організація “Стоп корупції” на чолі з координаторами Романом Бочкалой та Богданом Хмельницьким.

Бочкала і Хмельницький завзято взялись за справу. Проте “браконьєрів ” на ринку на той час майже не залишилось. Тоді “Стоп корупції” стала блокувати інші фірми, які працювали цілком законно.

Достеменно невідомо, чи координували “громадські активісти” свої дії з Бродським. Але “Київській річній порт” в альянсі зі “Стоп корупцією” суттєво збільшив свої прибутки.

Аби показати свою “роботу” спонсорам, “Стоп корупції” проводила галасливі піар-акції. Наприклад, знесла ворота у Ходосіївці. Там колись була точка з видобутку піску, але на той час вона майже рік не працювала.

На озері Тягле стопкоровці за допомогою бульдозеру розрівняли піщану суміш. Збитки підприємців склали суму від 500 тисяч до мільйона гривень.

“Під шумок” будівництва спортивного майданчика на озері Тягле молодики зі “Стоп корупції” вивезли 10 вантажівок піщаної суміші. Тобто, просто вкрали! Цей факт зафіксований органами Поліції, проте підозри нікому не оголошено.

У журналістів опинились скрін-шоти листування одного з пісочних активістів зі своїми спонсорами. Можливо, повідомлення належать саме Бочкалі або Хмельницькому?



За деякими свідченнями, рядові “антикорупціонери” отримували від 100 до 200 гривень за “наїзд”. При цьому керівники “Стоп корупції” від різних фірм отримували суми з трьома нулями. У доларах.


Тим часом, антикорупційний проект набирав обертів. Роман Бочкала став частим гостем на ефірах. Навіть на “президентському” 5 каналі з’явилась програма “Стоп корупції”. Це дозволило псевдоактивістам наблизитись до верхівки силового блоку.



Цілком вірогідно, що Бочкала і Хмельницький спіймали зіркову хворобу і втратили почуття небезпеки. Одного дня вони припустились фатальної помилки, а саме: почали шантажувати великий пісочний бізнес. Жертвою комбінаторів тепер міг стати “Київській річний порт” і навіть сам Юрій Бродський. Є епізод, коли за невтручання у роботу підприємства Бочкала і Хмельницький через посередників ніби вимагали від бізнесмена 15 тисяч доларів. Данина мала надходити щомісяця. Це важко спростувати, адже погрози зловмисників синхронно підкріплювались вилученням техніки. Слідчі Водної поліції працювали без вихідних, і в день, і вночі. При цьому поліцейські не надавали підприємцям жодних документів.

Вилучення техніки відбувалось незважаючи на те, що суди регулярно відмовляли в арешті майна. Проте Водна поліція за заявами молодиків відкривала нові і нові провадження. А “Стоп корупції” чинила на на суддів неабиякий публічний тиск.

У вересні цього року керманичі “Стоп корупції” стали фігурантами кількох кримінальних проваджень. Зараз СБУ і Генпрокуратура виконують необхідні слідчі дії. Громадська афера імені Бочкали і Хмельницького наближається до логічного кінця.

Наша версія

Як протидіяти поліцейському і “громадському” тероризму на ринку видобування піску (ВІДЕО)

До Вашої уваги — фрагмент інтерв’ю з Віталієм Коломійцем, адвокатом АО «Ореховський та Коломієць», яке він дав в рамках розслідування “Пісочна війна”. Нагадаємо, що розслідування здійснюється партнером “Нашої версії” — Інформаційним бюро Security UA.


Журналист: Пане Віталію, скажіть, що зараз, за Вашими спостереженнями, відбувається на рику видобування піску?

Віталій Коломієць: Іде звичайна антимонопольна, антиконкурентна, точніше, монопольна антиконкурентна діяльність, з використанням усіх можливих методів. Сильніші вибивають слабших. Богато претензий до дії конкурентів, які заявляються через так звані громадських активістів або псевдожурналістів. Ці дії зводяться до блокування нібито незаконної діяльності.

І тут постає дуже цікаве питання. Що саме є в Україні незаконною діяльністю? Відносно такого виду діяльності, як чистка русел і інвестиційних договорів, які укладають підприємства з Держводагентством на виконання проектних робіт з розчищення русел, і в якості плати беруть собі частину того природного ресурсу, який вони піднімають разом зі сміттям і потім, після певної обробки, реалізують його, — то такий вид діяльності абсолютно законний.

Те, з чим на практиці стикнулись наші адвокати, я називаю “міліцейським тероризом”. Коли в таких підприємців вилучалась техніка, яка коштує сотні тисяч доларів, коли блокувалася їхня діяльність, пізніше заарештовувалась їхня техніка…. Посилаючись на таку правову позицію, що ця діяльність не є якійсь незаконною, це не є злочином, відтак і обґрунтованість такої підозри як достатнім заходом для арешту техніки… Нам вдалося у десятках випадків скасовувати арешти по таких справах, повернути техніку підприємцям.

Скажу більше: прокуратура і слідчі, які інколи прикриваючись так званими “активістами”, дуже жалюгідно себе показують на суді. Коли їх запитують — чим це заборонено? — вони навіть назвати не можуть.

В підсумку у нас немає жодного залишеного під арештом технічного засобу. Підозри в цих злочинах — вони не можуть бути апріорі обґрунтовані. Ось у чому суть. Тому люди не повинні боятися себе захищати.

У нас були випадки, коли техніку пошкодили під час транспортування, зламали механізми запалювання… Що тут важливо в таких випадках: коли вилучають техніку, у протоколі обшуку треба детально описувати: у справному стані, без видимих пошкоджень, заводиться, іде, показники спідометра… Якщо цього не зробити, звичайно, можуть зловживати: міняти якісь агрегати, вузли, деталі…

Судді за останніх 3-4 роки просто втомились безпідставно виносити ці рішення. Коли він (слідчий — Ред.) один раз прийшов нат е саме місце, отримав ухвалу про обшук, слідчій рік не вчиняє ніяких дій, рік не повідомляється про підозру, рік просто техніка у когось заблокована, поки людина не звертається до адвокатів, і вони не скасовують цей арешт. Слідчі дії не проводяться. Задача — вилучити і заблокувати бізнес!



Більш того, інколи вони так роблять, коли вже є рішення суду про скасування арешту і повернення техніки, вони це рішення не виконують. Ховаються, на лікарняний, ще якісь видумки, слідчі з прокурорами видумають. Тут теж не треба боятись, треба ініціювати кримінальне провадження за умисне невиконання судового рішення. І тоді все вийде “веселіше”, і слідчий розуміє, що це не якесь начальство їх попросило помогти якомусь доброму підприємцю, а це їхня конкретна відповідальність, яка скажеться на їхній кар’єрі.

Зі своєї сторони ми протидіяли тим, що порушували кримінальні справи проти слідчих, і це дуже ефективний механізм захисту.

Я вам скажу, ми більш активно допомагали підприємцям в протидії поліцейському тероризму в минулому році, то всім так званим активістам я відкрито заявляв, що зміст всієї цієї активності зводиться до того, щоб монополісту підняти ціну на тону піску. Коли вона тоді 40 гривень тонна коштувала, зараз вона за 100 гривень, може вже і 140 вже коштує.

Коли одни, прикриваючись лозунгами екології, розказують, що діяльність одних, та сама технологічно тими самими засобами, тими самими процесами є екологічною, а діяльність точно таких самих, просто у одних документи дозвільні від держави червоного кольору, в інших — жовтого. Ти, у яких жовтого — вони вже злочинці, бо роблять щось неекологічно. Це, звичайно, проблема. За контролем за тими, хто має документи, так і за тими, хто їх не має. Але екології це ніяк не допомагає.

Доводилось стикатися зі “Стоп корупції”, і настільки смішно, що в деяких справах ми приїжджали — нас запрошували на слідчі дії, — і, наприклад, в клієнта вилучали техніку, так всю слідчу дію і всім процесом слідчої дії — вилучення, підготовки протоколів, — командували так звані “активісти”. Слідча ти слідчий закривався у машині, а ті усім командували — нанимали дорогущих взломщиків, дорогущі трали, зламували техніку, вантажили її, вивозили, платили за зберігання, — слідча просто виконувала роль “весільного генерала”, підписуючи протокол.

Ж.: і як це відбивається для держави?

В.К.: Звичайно, це для держави — величезний мінус. Основним замовником і споживачем цієї сировини є сам український народ і українська держава з усієї її економікою. Тобто, основна претензія до тих, хто видобуває сировину на підставі інвестиційних угод з Держводагентством, у тому, що вони не платять рентні платежі. Але ті рентні платежі настільки мізерні, умовно кажучи, це 5 %,. Тобто, якщо б був конкурентний ринок, де ціна буда встановлена на рівні 40-50 грн. за тону, держава з цього отримувала 2 грн, так? 2,5 гривні за тону. То зараз, коли ринок монополізується, ціна стає 100-150 грн за тону. Держава отримує 10 грн. рентного платежу, але ціну для економіки і інфляції збільшує у 2 рази. Це дороги, це будинки, це усі будівельні матеріали.

Ж.: За Вашими спостереженнями, які прізвища, народних депутатів, мабуть, людей з інших гілок влади стоять за цим бізнесом?

Я вам скажу так, що на жаль, Україна, як держава, дуже на прикру жаль багата сировиною. І усю цю сировину розподіляє влада. І у зв’язку з цим всі ці люди, які йдуть до влади, вони йдуть щоб мати можливість бути причетними до розподілу цієї речовини. А враховуючи нашу службу геології та надр, яка не забезпечує функціювання прозорого ринку, особливо в минулі роки… якщо ти не маєшь владних покровителів, то ти нічого не отримаєш. Або отримуєш за дуже великі гроші, але все одне це керівництво поділиться з владою, щоб мати протекцію…

Тому неважливо, які прізвища… З десяти — п’ять прізвищ народних депутатів будуть пов’язані з сировиною, надрами і піском — тому що він видимій, його об’єми величезні, потреба в ньому — величезна. Ціна зараз, ви бачите, як піднімається….

Ця війна закінчиться або перемогою монополістів, або якісь середнячки і дрібні підприємства устоять і створять якусь асоціацію між собою і установлять рівні, чесні правила. І будуть розуміти, що дотримання цих правил — це є їхня цінність, це є їхня гарантія захисту їхнього ж бізнесу. Я дуже розраховую на те, що ринок не буде монополізований, я за те, щоб кожний в Україні мав можливість створити і продати, а не знаєте, як активісти, бігають: “отнять і поделить”.

Суто ідейно я хочу сказати, що ми все одно переможемо, Україна здобуде реальне верховенство права. Підростає молоде покоління, яке вже не живе в режимі дозвільних процедур, насаджених радянським союзом.

Наша версія