Последние блоги


Морські походи Запорожців

Найраніший за датою морський похід запорожців датований в літописах 1492 роком. Далі, протягом 15-16-их століть історичні документи фіксують щонайменше 25 морських запорізьких походів.
Початком переможних походів вважається похід у травні 1602 в гирлі Дніпра, коли запорожці захопили у турків кілька галер, на яких з ескортом у 30 «чайок» вийшли в море. 1606 року запорожці, під керівництвом гетьмана Війська Запорозького Григорія Ізаповича, штурмували фортеці Кілію та Білгород, захопили в морі 10 турецьких галер. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни — неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни 1606 року завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю. Наступного 1607 року Петро Сагайдачний здобув блискучу перемогу над турецьким флотом біля Очакова, а в 1609 році 16 козацьких чайок навели жах на Ізмаїл, Кілію, Білгород. До 1613 запорожці розорили практично все південне узбережжя Криму, тому їх діяльність перекинулася в Малу Азію. Якщо раніше вони здійснювали лише короткочасні набіги на турецьку територію, то 1614 можна вважати початком широкого вторгнення до Туреччини з моря. У 1614-1615 рр. запорожці зуміли розграбувати три найбільших турецьких порти: околиці Стамбула, Синоп і Трапезунд, а в 1616 році спалили Кафу.

Того ж року гетьман Сагайдачний з двома тисячами козаків здобув блискучу морську перемогу у Дніпровському лимані, розгромивши чотирнадцятитисячні турецьку армію на 116 судах, яка була у складі ескадри Алі-паші. У 1617 році козаки гетьмана Дмитра Барабаша підійшли до Стамбулу, і їх вітрила були видні з вікон палацу турецького султана. Проте вже в 1620 році в морський похід вийшли понад 300 чайок з екіпажем в 15 тисяч чоловік.
Взимку 1623-24 рр. на Січі знову готувалися до походу. У червні 1624 під стінами Стамбула знову показалася флотилія з 102 чайок. Влітку 1625 року козацька флотилія досягла колосальних розмірів — 350 чайок. Отже, за 10 років (з 1614 по 1624) ескадра запорізьких козаків мінімум 5 разів громила турецький флот в морських боях, двічі вбивала турецьких адміралів, тричі нападала на столицю Туреччини. У 1649 році був підписаний договір між Запоріжжям і Туреччиною і козакам був відкритий доступ в усі порти Чорного моря для торгівлі, а заодно на них була покладена відповідальність за спокій на торговельних шляхах. Як свідчить хроніка, після 1650 року активність запорожців на морі різко пішла на спад, тому що торгувати їм було менш клопітно, ніж воювати. До того ж, у цей час почалася визвольна війна проти поляків (1648-1654) під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, чиїм союзником виступав васал турецького султана, кримський хан. У 1680 році турецький султан вирішив урезонити запорожців, надіславши їм лист з вимогою про припинення неподобства на морі. У 90-х роках XVII століття походи запорожців майже припинилися. Правда, в 1690 році козакам вдалося захопили казну кримського хана, і потопити два турецьких судна, але вже ніхто з них не думав іти на Стамбул.
Незважаючи на нове століття і нове тисячоліття, образ запорізьких козаків продовжують подавати по-старому, як кочівників-скотарів, як зборище якихось збіглих кріпосних селян з Русі, що є не зовсім правильним. У 1940 і 1951 роках археологи знаходили залишки кузень і плавильних майстерень, де виготовлялося спорядження для кораблів: якоря, скоби, кріплення для судів, але не було знайдено ні підков, ні стремен, ні прикрас для збруї. Це означає, що запорожці були в першу чергу моряками, які розробили особливий тип судобудування, придатного як для прибережного плавання, так і у відкритому морі. Також вони придумали особливу тактику ведення морського бою — «осиний рій» — коли дрібні суда оточують і нападають на великі, придушуючи опір їх екіпажу безперервним рушничним вогнем з ближньої дистанції, з подальшим захопленням в абордажному бою.

Використана література:
Субтельный О. «История Украины», Киев 1994.
Шумов С., Андреев А. «История Запорожской Сечи». Киев-Москва,2003.
Яворницкий Д. І. «История запорожских казаков». Т.1-3, Киев, 1990-1993.

Козацька символіка

Для повного розуміння теми пропоную розібрати конкретно по поняттям.
Хто такі козаки? Козак – вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля». Термін «козак» вперше згаданий у «Таємній історії монголів» 1240р. і означав людину самотню, не пов'язану з домом і сім'єю. Основним заняттям козаків була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
Що таке символіка? Символ (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. В українських творах наявні традиційні уснопоетичні народні символи: сонце, місяць, зіроньки, човен, терен, верба, весна та ін.
Основними символами козацтва були булава, печатки війська, бунчук, корогва.
Тепер же, хочу зупинитися окремо на кожному з них.
Булава — холодна зброя ударно-роздроблювальної дії, символ влади гетьмана.
Гетьманська булава мала ручку з горіхового або іншого твердого дерева на яку була посаджена голова в вигляді кулі, овалу або шестопера, вона була позолочена і оздоблена коштовним камінням, буквами та гербами. Часто на них був напис кому належала та ким дарована або цитати з Біблії.
Булаву гетьман носив в руці. Полковники мали свою булаву пірнач, відрізнялися вони від гетьманських меншими розмірами і шестиграною формою. Кожний полковник зобов'язаний був завжди мати з собою шестопер і носили вони його завжди за поясом.
Печатка війська
Печатки знаходилася при гетьманах та отаманах.
Печатка мала малюнок: лицар в шапці набакир, з мушкетом на плечі, з шаблею та козацьким рогом. Печатка запорожців відрізнялася тим, що біля козака була ще зображена могила (курган) зі списом на ній, що означало прикордонну службу запорожців. кожний полк на Запоріжжі мав свою печатку.
Бунчук — відзнака гетьмана і кошового, зберігалася у бунчужного.
Бунчук мав такий вигляд — кінський хвіст, закріплений на циліндровому, підлогою усередині і тому дуже легкому держаку з м'якого дерева. На верхньому кінці древка найчастіше містився металева куля, іноді — півмісяць. Нижче кріпився простий або заплетений в коси кінський хвіст, який забарвлювався в синій, червоний і чорний кольори. На місці кріплення хвоста древко обтягували тканиною з кінського і верблюжого волосу. Волос забарвлювався в різні кольори і іноді становив дуже гарний візерунок, а саме древко прикрашалося східними орнаментами.
Корогва — військова відзнака, зберігалася у хорунжого.
Корогви мали трикутну форму з назвою сотні. Кожному новому гетьманові польські королі, починаючи від Баторія посилали в дарунок нову корогву, останню отримав Богдан Хмельницький.
Також відомі такі козацькі символи:
• каламар – символ влади писаря;
• литаври – військові клейноди, що знаходилися у довбиша (військовий службовець, що відав військовими литаврами, за допомогою яких скликав запорожців на загальні козацькі ради );
• гармати – загальновійськові символи, що були у пушкаря (військова службова особа, яка відала всією артилерією та артилерійськими боєприпасами);
• сурми – військовий, полковий та січовий символ під відданням сурмача;
• тростина – первісна відзнака козацьких гетьманів, січових гетьманів.
Тепер ми знаємо, що кожна держава, група, об’єднання має свої символи за якими їх можна відрізнити від інших.

Святу клейноду козацькому роду: від корогви до каламару…

Чи не найголовнішим періодом української історії є утвердження та розвиток нашого доблесного козацтва. Про козаків до сьогодні розповідають легенди через їх невимовну вдачу та нестримний характер, їх патріотизм та незламну жагу до волі. Вони змогли показати всю душу українського народу та цим викликали до себе повагу з боку минулих ворогів та союзників. Але для того, щоб стати по справжньому сильною військовою структурою, вони створили власні атрибути влади, " клейноди" козацтва. Створення власної символіки відіграло важливу роль у ствердженні розвитку молодої Української держави, воно безпосередньо було ознакою власного самоствердження. Ці предмети — символи, які в часи козацтва називалися «клейнодами», уособлювали повагу, мужність та відвагу, які мали суттєве значення для козаків…
Загальновідомими клейнодами козаків були корогва, бунчук, булава та печатка з гербом. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври, значки, палиці, тощо. Вони використовувалися під час скликання великих рад та були своєрідними атрибутами влади для старшин, відповідно до посад кожного з них.
Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва- стяг, який вважався одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорізького. Його шили із найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням. На ньому, найчастіше золотом, вишивався образ Покрови Пресвятої Богородиці Діви Марії — заступниці козацтва та Запорізької Січі. Трапляються на бойових козацьких прапорах образи інших святих, найчастіше архістратига Михаїла, а також хрести, сонце, місяць. Козацькі прапори були здебільшого блакитного, жовтого, жовто-блакитного, білого, малинового, червоного й чорного кольорів. Після перемог козаки залишали окремі прапори на полі бою, а у разі смерті загортали особливо почесних лідерів у прапор і так хоронили.
Кошовий отаман мав свою ознаку влади, а саме булаву — палицю з горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Булава була оздоблена здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди була на видному місці; під час переговорів вона знаходилася у руках гетьмана, а під час виборів- на столі. Полковнича булава замість кулі мала кілька металевих пластин — «пер», тому й називалася ще «перначем».
Важливим атрибутом влади був бунчук- древко завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашали кулька-маковиця, від якої донизу звисали пасматкінського волосся й червоні мотузки. Бунчук козакам вперше офіційно надав польський король Стефан Баторіє у 1578 році як знак звитяги.Зазвичай бунчуки несли перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом.
Символом влади судді була військова печатка. Нею утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, маніфести, привілеї, дипломатичне листування. Символом влади військового писаря був срібний каламар, відзнакою довбуша- литаври. Існувало правило, що без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорізького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, а також міські герби. Усі козацькі клейноди зберігались в січовій Покровській церкві, й носилися тільки за наказом кошового отамана.
Саме клейноди, пройняті духом козацької влади, слугують символами відваги та сили, вони є неупередженим доказом існування своєрідної української державності. Клейноди стали сторінками книги, яка описує історію українського народу…