Последние блоги


Козацька символіка як самобутнє виявлення козацької держави

Cимволіка є важливим складником будь-якої ідеології, вона є свідченням боротьби за самовизначення. Як верства, що орієнтувалася на здобуття певного статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави. Герби й родоводи, клейноди, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа — це усе, з чим пов’язувалося життя козаків і що вирізняло їх з-поміж загалу.
Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви, литаври, значки, бубни, тростинки й труби.
Вони зберігалися з великою шанобою. Військові клейноди належали усьому війську і вручалися обраній на відповідну військову посаду старшині. Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

Герб Війська Запорізького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею — виник приблизно в другій половині XVI ст.

Узаконив його Стефан Баторій у 1578 р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорозького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж існування козацтва цей символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах, друкованих виданнях.

Корогва – прапор Війська Запорозького, найбільша святиня козацтва. військова відзнака влади гетьмана України, кошового отамана Запорозької Січі, полковника, сотника; зберігалася у хорунжого.
Корогва з гербом Мазепи, взята 1706 під Несвіжем в Михайла Микошинського
Найчастіше золотом вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці козацтва, або козака з шаблею та мушкетом, траплялися також образи святих. Історичний герб корогви — маливове тло з білим хрестом.( Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги). В нижній частині герба шляхетські роди зображували свої ініціали (у Вишневецьких це були зірка і півмісяць). Після загибелі легендарного Байди козаки продовжували використовувати його прапор. З часом зірка і півмісяць відпали, лишився білий хрест на малиновому тлі. Козацькі прапори були також блакитного, жовтого, жовто – блакитного, малинового, червоного й чорного кольорів, на яких відбивались родові знаки тих гетьманів, які були при владі.Значок, менший прапор, заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня.

Булава – символ гетьманської влади або кошового отамана на Запорізькій Січі. Це була палиця з горіхового дерева довжиною 50 – 70 см. зі срібною чи визолоченою кулею на кінці.
Вона завжди розкішно оздоблювалась коштовним камінням. (Іноді з символ гетьманської влади також слугувала комишина – палиця з очерету.)Курінні ж отамани носили жезли-пірначі (шестопери) — різновид булави, металева головка з гострими виступами, насадженими на держало.


Бунчук – відзнака гетьмана і кошового під час військових походів – це древко завдовжки 2 – 2,5 метри із золотою кулею, на якій було підвішено кінське волосся й червоні мотузки як символ гетьманської влади.

Звичай ношення бунчука спочатку був у турків, потім цю традицію перейняли поляки, а тоді вже й українські гетьмани. Бунчуки несли перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставили перед гетьманським наметом; зберігалася у бунчужного.

Печатка — символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, привілеї, дипломатичне листування.

На печатці зображений герб — постать козака, озброєного мушкетом і шаблею.

Каламар – символом влади військового писаря.

У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.

Литаври – відзнака довбиша. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати січову раду.

Ключове місце у козацькому житті посідала зброя, з якою козак не розставався навіть поза межами поля бою. Тому не дивно, що зброя козаків вважалася повноправним клейнодом і вшановувалась українським лицарством.
Українське козацтво збагатило вітчизну та світову військову практику самобутнім, унікальним озброєнням. Як і для усіх армій тогочасного світу, передове місце посідала холодна зброя, застосування якої передовсім було зумовлено недосконалістю вогнепальної зброї. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали. На початкових етапах визвольної війни шабля, що була символом волі та бойового побратимства і разом з тим, найефективнішою на той час зброєю була основним типом озброєння козаків.
Не менш важливу роль в озброєнні козаків відігравав спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, можливість вражати ворога на відстані робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Козаки використовували спис і в індивідуальних зіткненнях, але найчастіше – під час атаки у зімкнутому кінному строю.

Чекан – ударна зброя у вигляді гострокінцевого молотка на короткому ратищі застосовувався для пробивання панцира. Володіння ним вимагало неабиякої вправності та швидкості рухів, тому він зустрічається рідко і вийшов з ужитку в другій половині XVII ст. Також на озброєнні окремих козаків були турецькі ятагани та керначі – ударна зброя на короткому ратищі з голівкою, що складалася з 6-7 загострених пластин – кер.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись вогнепальна зброя. Широко застосовувались самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці. Як і холодна зброя, вогнепальна зброя у козаків також була в основному трофейною. Використовувалися важкі турецькі рушниці з масивними нарізними стволами і кремінно-ударними замками іспанського типу, а поряд із ними – стройові армійські рушниці різних країн з кремінно-ударними замками французького батарейного типу і навіть легкі мисливські.

Слід згадати про ще один вид озброєння козаків – лук, який мало чим поступався в ефективності вогнепальній зброї, вигідно відрізняючись від неї скорострільністю і надійністю. Добрий лук в ті часи майже не поступався в далекобійності рушницям, не кажучи про влучність.
Бойовому мистецтву козаків міг позаздрити будь-хто. Відомо, що козацькі «Чайки» і «Дуби» декілька сторіч наводили страх на флот Османа Туреччини. Французький інженер Ґійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і займався будівництвом фортець в Україні писав: Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери… Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни…Використовувати досвід козаків намагалася і імперська Росія.
Ще один цікавий факт: попри розповсюджену сьогодні думку, що «Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», насправді люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки «познайомилися» з нею під час походів Чорним морем до берегів Туреччини, до Стамбула. Це підтверджує етимологія, адже тютюн, люлька — слова тюркського походження. Нині чи не в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з тих давніх часів, знайдені археологами. Тут варто згадати гетьмана Сагайдачного, що «проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний».

Ми, українці, пройняті духом козацтва. Українська символіка є відображенням української національної ідеї, в ній залишили слід незабутні сторінки нашої історії, нашої культури. Велика частина предковічної нації українського народу збережена на козацьких гербах і прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни. Навіть сучасна субкультура багато в чому несе в собі прояви козацької епохи: це молоді юнаки зі схожими «оселедцями», які колись носили козаки, дівчата та хлопці у вишиванках, виконаних як у класичних кольорах, так і в модернізованих, наслідуючи своїх пращурів, навіть татуювання, тематичні малюнки на одязі і предметах. Варто бодай згадати про Бойовий гопак — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата. Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Бойовий Гопак — це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує Українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання. Не слід забувати й масові вшанування пам’яті козаків(«Козацькі забави, де відбуваються змагання юних козачат)», відтворення відомих їх боїв(козацький табір «Берестечко-2013», присвячений битві під Берестечком 1651 року), щорічні святкування Дня Українського козацтва(14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці).

Святу клейноду козацькому роду: від корогви до каламару…

Чи не найголовнішим періодом української історії є утвердження та розвиток нашого доблесного козацтва. Про козаків до сьогодні розповідають легенди через їх невимовну вдачу та нестримний характер, їх патріотизм та незламну жагу до волі. Вони змогли показати всю душу українського народу та цим викликали до себе повагу з боку минулих ворогів та союзників. Але для того, щоб стати по справжньому сильною військовою структурою, вони створили власні атрибути влади, " клейноди" козацтва. Створення власної символіки відіграло важливу роль у ствердженні розвитку молодої Української держави, воно безпосередньо було ознакою власного самоствердження. Ці предмети — символи, які в часи козацтва називалися «клейнодами», уособлювали повагу, мужність та відвагу, які мали суттєве значення для козаків…
Загальновідомими клейнодами козаків були корогва, бунчук, булава та печатка з гербом. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври, значки, палиці, тощо. Вони використовувалися під час скликання великих рад та були своєрідними атрибутами влади для старшин, відповідно до посад кожного з них.
Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва- стяг, який вважався одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорізького. Його шили із найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням. На ньому, найчастіше золотом, вишивався образ Покрови Пресвятої Богородиці Діви Марії — заступниці козацтва та Запорізької Січі. Трапляються на бойових козацьких прапорах образи інших святих, найчастіше архістратига Михаїла, а також хрести, сонце, місяць. Козацькі прапори були здебільшого блакитного, жовтого, жовто-блакитного, білого, малинового, червоного й чорного кольорів. Після перемог козаки залишали окремі прапори на полі бою, а у разі смерті загортали особливо почесних лідерів у прапор і так хоронили.
Кошовий отаман мав свою ознаку влади, а саме булаву — палицю з горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Булава була оздоблена здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди була на видному місці; під час переговорів вона знаходилася у руках гетьмана, а під час виборів- на столі. Полковнича булава замість кулі мала кілька металевих пластин — «пер», тому й називалася ще «перначем».
Важливим атрибутом влади був бунчук- древко завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашали кулька-маковиця, від якої донизу звисали пасматкінського волосся й червоні мотузки. Бунчук козакам вперше офіційно надав польський король Стефан Баторіє у 1578 році як знак звитяги.Зазвичай бунчуки несли перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом.
Символом влади судді була військова печатка. Нею утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, маніфести, привілеї, дипломатичне листування. Символом влади військового писаря був срібний каламар, відзнакою довбуша- литаври. Існувало правило, що без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорізького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, а також міські герби. Усі козацькі клейноди зберігались в січовій Покровській церкві, й носилися тільки за наказом кошового отамана.
Саме клейноди, пройняті духом козацької влади, слугують символами відваги та сили, вони є неупередженим доказом існування своєрідної української державності. Клейноди стали сторінками книги, яка описує історію українського народу…