Последние блоги


В Киевской области разместят 250 сирийских беженцев



В Городе Яготин, Киевской области, решили разместить 250 беженцев из Сирии. Жители города недовольны, ведь в городке живёт всего 18 тыс. населения. Они вышли на протестный митинг.
Совершенно очевидно, что для такого небольшого городка это весьма ощутимое количество. На каждые 72 жителя будет приходиться один сириец. Люди боятся, что с приездом мигрантов может ухудшиться криминогенная обстановка.
Переселенцев собираются поселить в здании, которое сейчас ускоренными темпами достраивается. Интересно, что ранее оно предназначалось для чернобыльцев.
В мэрии Яготина чиновники также не хотят появления очага напряжённости в центре города, но миграционная служба и не думала спрашивать их мнения – они просто заявляют, что это решение Евросоюза, на которое они повлиять никак не могут.
Общественные слушания собираются провести 11 марта, но, похоже, что это лишь формальность. Проект же финансируется не только из ЕС, но также из госбюджета Украины – то есть из денег налогоплательщиков Украины.
Страшно подумать, чем это всё может закончиться, ведь сейчас в Украине очень сильны радикальные патриотические настроения, и переселенцев могут просто не потерпеть общественные организации, а также добровольческие батальоны.
Например, в Правом Секторе уже высказались негативно о переселении мигрантов в Киевскую область. К тому же, наше население прекрасно осведомлено о «подвигах» так называемых «беженцев» в европейских городах.

ВИДЕО

Женщина в норковой шубке в этом видеоролике говорит о том, что жителям города следовало бы подумать о плюсах данного мероприятия. Наверное, она уже успела позаботиться об этих «плюсах». Такие люди устраиваются в жизни при любой власти.

Автор Александр Шевченко

Нардеп из БПП обвинил Саакашвили в коррупционной сделке

ВИДЕО

Народный депутат от фракции Блока Петра Порошенко, Дмитрий Голубов, опять уличил Михеила Саакашвили в грязных делах. На этот раз речь идёт о сделке с крупным бизнесменом Одессы, Аднаном Киваном.

Ссылаясь на грузинских хакеров сайта «Хинкали», Дмитрий заявил, что советник одесского губернатора в переписке с застройщиками, обещал им от имени Саакашвили 75 соток территории Французского Бульвара.



На сайте «Хинкали» опубликована информация, из которой следует, что по просьбе адвоката Кивана, Жанна Мандриченко (адвокат бизнесмена), писала Резнику, чтобы губернатор обратил внимание на просьбу Минобороны, о выделении им земельного участка на Французском бульваре.

За такую услугу, Резник попросил три квартиры. Одну трёхкомнатную и две двухкомнатных – для Жмака (зам губернатора), Сакварелидзе (зам генпрокурора) и самого Саакашвили. Жильё расположено в жилом элитном комплексе «Королевские Сады».

Также в переписке обсуждаются детали ремонта жилья.
О связях Кивана с Минобороны и мотивах бизнесмена – не сообщается.

Нампоминаем, что ранее Дмитрий Голубов заявлял о расхищении и нецелевом использовании Михеилом Саакашвили средств, предназначенных на АТО.

С перепиской можно ознакомиться здесь.

Автор: Александр Шевченко

Премьер Голландии успокаивает своих граждан – «членства Украины в ЕС не будет!»



Торговая часть ассоциации Украины с ЕС вступила в силу. Зона свободной торговли с Евросоюзом действует с 1 января 2016 года. Нам обещают: удешевление товаров из за конкуренции с европейскими аналогами продукции, улучшение качества наших продуктов за счёт жёстких стандартов, улучшение защиты прав потребителя, улучшение условий труда, удобство работы и учёбы за границей и даже улучшение качества перевозок.

Нам даже обещают улучшение условий кредитования для бизнеса за счёт того, что мы пустим на Украину европейские банки. Выгодное кредитование нам тоже обещают. Не сразу, конечно, а потом – в будущем. Но как наш производитель будет конкурировать с производителями из ЕС без нормальных кредитов уже сегодня – большая загадка. Как наш, умирающий аграрный сектор, будет конкурировать с европейским, работающим на хороших дотациях? Естественно никак не будет.

Упрощение визового режима тоже не улучшит условий для бизнеса – и так будет почти во всех сферах. Конечно же выиграет на этом только Европа за счёт расширения рынков сбыта. Но даже на таких условиях жестокой эксплуатации Украины странами Евросоюза, народы Европы почти совсем не проявляют к простым украинцам дружелюбия.

В Нидерландах, например, решили провести референдум в апреле этого года, на котором голландцы выскажутся за либо против ассоциации Нидерландов, как члена ЕС с Украиной.
И интересно, что 53% опрошенных не поддерживают ассоциацию ЕС с Украиной. Таковы данные проведённого на днях социологического исследования. Но премьер-министр Нидерландов, Марк Рютте, не устаёт успокаивать своих граждан, убеждая их в том, что Украину в ЕС никогда не примут. Зато на нашей Украине они могут славно заработать, попутно уничтожая нашу промышленность и сельское хозяйство. Естественно эти идеи он озвучивает европейцам в красивом и цивилизованном виде.
Хотя в любом случае этот референдум ни на что не повлияет, так как имеет только консультативный характер. Так что даже если голландцы скажут «нет», всё уже и так решено заранее. Деньги ведь не пахнут.

Александр Шевченко

Георгий Тука раскрыл подробности расстрела волонтёров в Луганской Области



Глава военно-гражданской администрации Луганской Области Георгий Тука, в своём интервью изданию «Апостроф», раскрыл некоторые подробности расстрела волонтёров, в начале осени. Мобильная группа волонтёров, борющихся с контрабандой на Луганщине, в которой был и Андрей Галущенко – друг Туки, известный как «Эндрю» погибла при странных обстоятельствах. Выехали они в тот день не на бронированном авто, а на обычной Mitsubishi.

Было тому две причины. Их другая машина – Maverick, была отправлена на экспертизу из за предыдущего покушения, а Hummer, который так же состоял в их автопарке, по словам самого Георгия Туки, совершенно не годится для подобной работы из за шумной работы мотора. Также он потребляет огромное количество топлива, из за чего, собственно, модель и была снята с производства.
Галущенко тогда серьёзно отнёсся к покушению и пришёл к выводу, что смерти они избежали из за неудачного положения снайпера – волонтёров спасли деревья и кусты, мешавшие обзору. А вот Тука решил, что ребят просто хотели припугнуть и даже уговорилл ещё остаться поработать своего товарища, хотя Андрея должны были уже перевести на другой участок.

У себя на фейсбуке, губернатор тогда писал:

«Расстреляна сводная мобильная группа. Погибли двое ребят и четверо раненых. Один из погибших — мой друг! Мой личный друг! Честнейший парень, патриот и настоящий Герой! Воин и волонтер. Андрея просили перейти в другой сектор, а я упросил его еще поработать в районе Счастья. Этот разговор был вчера. А сегодня утром Андрюху убили… Я догадываюсь, чьих рук это дело. Я знаю — ты, мразь, читаешь меня и следишь за моей деятельностью. Знай, отныне ты не просто барыга. Ты — мой личный враг!»
Георгий считает во всём виновными бойцов 92-й бригады. Он обвиняет именно их в «крышевании» контрабанды. Известно, что многие бойцы оттуда, а также их комбриг Виктор Николюк, были уже проверены на детекторе лжи. Вцелом Тука доволен ходом расследования, хотя прошло уже более 4-ёх месяцев.

Вобщем-то требуется не больше недели, чтобы установить из какого оружия стреляли в обоих случаях, и проверить состоит ли оно на вооружении в 92-й бригаде. К тому же, не мешало бы по свежим следам проверить все телефонные звонки волонтёров. Известно, что время их выезда было необычным – 7 утра. Видимо кто-то их выманил в тот день раньше обычного. Возможно, звонили по телефону. А вот применение детектора лжи при расследовании подобных преступлений, вряд ли можно считать серьёзным методом.

Саакашвили против Яценюка – кому это нужно?



Преодолевая многочисленные внутриполитические трудности и экономические проблемы, Украина постепенно выходит из затянувшегося кризиса, твердо вставая на рельсы европейского пути развития. Отрадно, что руководство страны не стесняется применять инновационные методы управления в столь нелегкий момент времени, примером чему служит привлечение иностранных специалистов к работе на различных руководящих постах.
Между тем в последнее время нам настойчиво рассказывают, что назначение «варягов» без пристального всестороннего изучения личностных характеристик и биографии может привести к непоправимым и чрезвычайно вредным для страны последствиям. Речь, в частности, идет о Михаиле Саакашвили.
В последнее время глава Одесской области не стесняется критиковать действия правительства Украины, несколько раз смело высказав гневные тирады в адрес премьер-министра Арсения Яценюка. А в начале ноября он даже обвинил премьера в создании «теневого кабмина», который представляет чьи-то корпоративные интересы, открыто заявив о желании принять личное участие в реформах, что было истолковано обозревателями как стремление Миши занять кресло главы правительства.
Если у Порошенко действительно есть план подобной кадровой пертурбации (а просто так критика в адрес кабмина одновременно с домыслами о кандидатуре Саакашвили на пост премьера в информационном пространстве вряд ли бы появились), то это, по мнению диванных экспертов, вызывает крайнюю озабоченность. Дело даже не в личностных особенностях характера грузинского реформатора, а в тех сомнительных связях и делах, в которых его подозревают.
Интернет пестрит различным компроматом на Саакашвили. Причем не столько довольно пикантными подробностями его личной жизни (связанными, в том числе, с назначением женщин на высокие должности как в Грузии, так и в Одессе). Достаточно сказать, что в Грузии Саакашвили обвиняется в превышении служебных полномочий, растрате государственных средств и организации избиения бизнесмена Гелашвили. На него заведено четыре уголовных дела. Начинаешь невольно задумываться, возможно, что эти обвинения являются политическими, но что если нет?
Достаточно ввести в любом поисковике в сети Интернет два слова – «Саакашвили» и «наркотики» – сразу появляются многочисленные ссылки на статьи и видеоролики, утверждающие, что нынешний глава Одесской области не только сам склонен к употреблению веществ, возбуждающих сознание, но и причастен к организации наркотрафика криминальными структурами из Афганистана в Европу.
Причем наркотический шлейф тянется за Саакашвили еще со времени его руководства Грузией. Экс-госминистр Грузии по урегулированию конфликтов Георгий Хаиндрава еще в 2009 году рассказывал об этом в интервью СМИ.
www.news.bakililar.az/news_eksqosministr_gruzii_saa_28700.html
И наиболее занятным в этом интервью выглядит упоминание о контроле за наркопотоками на Кавказе со стороны подчинявшегося непосредственно Саакашвили министра МВД Грузии Вано Мерабишвили.
Переехав в Украину, получив новое гражданство и высокую должность, Саакашвили, судя по слухам, продолжает поддерживать старые связи.
Сложно оценивать конспирологические взгляды некоторых авторов, увязывающих американских чиновников различного уровня, встречавшихся в последнее время с главой Одесской области, с организацией при посредничестве Саакашвили канала переправки кокаина, опиума и синтетических наркотиков в Европу, но, опять-таки, обыватель скажет – дыма без огня не бывает. Особенно учитывая назначение на ключевые посты, в том числе в местное МВД, соратников Миши (например, Лордкипанидзе), а также реформирование Одесской таможни, начатое Марушевской, не имеющей хотя бы профильного образования, не говоря уже об опыте работы в этой сфере.
На этом фоне возникает вопрос – кто стоит за навязчивой антирекламой Саакашвили? Кто продвигает тему «Кролик-коррупционер» против «Мишы-наркобарона»? Кто так жаждет получить пост премьер-министра, что не жалеет ни своих, ни приглашенных и не считается ни с какими репутационными потерями Украины? Декабрь обещает быть жарким…
P.S.
">

Есть две интересные новости, которые наталкивают на определенные размышления.

Во-первых, стало известно, что радикалов «Правого сектора» собираются направить в Сирию для помощи так называемой «умеренной оппозиции» (на то есть особое секретное решение СНБО), а точнее — для предоставления военной помощи ИГИЛу. И так же есть информация, что исламисты были замечены в Одессе и Мариуполе, в местах дислокации правосековских батальонов — «Днепр — 1», «Донбасс», «Айдар». Которые, кстати, официально считаются расформированными. Но от очевидцев поступает информация, что они до сих пор имеют в оснащении даже танки Т-84У.
Не думаю, что для кого-то до сих пор в диковинку утверждение, что «Правый сектор» и ИГИЛ — одного поля ягоды, а точнее одного хозяина шавки. Поэтому обмен опытом войны с Россией в этом смысле является вполне закономерным. Не радует то, что шаткое так называемое перемирие на Донбассе может трансформироваться в новый этап этого ужасного кровопролития в виде мощного наступления путем создания военной группировки из радикалов «Правого сектора» и ИГИЛа. Именно тогда, когда жизнь в республиках стала налаживаться, люди с надеждой на долгожданный мир возвращаются в свои дома, а те, кто все время жил под пулями, вздохнули с облегчением и стали восстанавливать разрушенное.
Руками наших с вами сограждан, которые стали предателями и продались заокеанским манипуляторам, США ведут войну против России, из-за чего гибнут наши с вами невинные люди. Почему они предатели, могут спросить некоторые? Потому что мы все одно целое — братские народы, которые ушли из одной колыбели, которые веками жили вместе на нашей земле, обрабатывали её, имеют общую культуру, ценности, историю, бок о бок шли долгие годы и строили свое благополучие. Чего это вдруг США с другого конца света и исламисты ИГИЛа стали нам роднее?

Купуйте українське. Підтримаємо Україну.

Всі ми хочемо жити краще. Нам потрібні зарплати, пенсії, якісна охорона здоров'я і освіта.
Звідки брати гроші?
Аналізуючи поточний стан економіки найбільш негативними чинниками є зростаюче негативне зовнішньоекономічне сальдо країни, державний борг, падіння виробництва і скорочення робочих місць унаслідок неконкурентоспроможності вітчизняних виробників.

Чому зростає борг? Ми імпортуємо більше, ніж експортуємо і стаємо все біднішими і біднішими. Нашим виробництвам не вистачає підтримки і інвестицій, а західні інвестори прагнуть вкласти гроші в економіку з меншою кількістю ризику і більшою прибутковістю.
Який вихід?

Одна з функцій держави — це соціальна відповідальність перед ії громадянами.

Пропоную ініціювати наступні законопроекти:

1. Ініціювати і підтримати законопроект, згідно з яким держава зобов'язує купувати всі державні органи ЛИШЕ продукцію українського виробництва, за винятком випадків, коли дана продукція не виробляється в Україні. (Українські автомобілі, українські канцтовари, українські вертольоти і так далі). Не завжди престижно, але патріотичний і корисно для іміджу держави.

2. Обмежити перевірки українських виробників і розглянути можливість надання ним додаткових пільг – вони наша стратегічна перспектива.

3. Ініціювати соціальні акції і підтримку громадськості в покупці товарів українського виробництва.

Це все? – Ні. Ми можемо допомогти самі. Купуючи українське, ми перераховуємо до бюджету не лише ПДВ, податок на прибуток, ЄСВ, але і збагачуємо власних громадян тому, що допомагаємо їм отримувати зарплату і стимулювати економіку. З кожного українського товару економіка, наш бюджет, ми самі отримуємо в рази більше, ми допомагаємо собі, нашим друзям, сусідам, просто своїй країні.

Які додаткові вигоди можуть бути, окрім скорочення негативного сальдо бюджету, зростання ВВП і зростання кількості робочих місць в Україні?

Збільшення кількості інвестицій в країну західних компаній, оскільки розміщення виробництва буде привабливішим, що дозволить прискорити процес одужання економіки і зменшити розмір боргу країни.

Бути партиотами своєї країни вигідно!

В Музеї плакату України відкрили виставку «Плакати Майдану»

Київ. 18 березня. Виставка «Плакати Майдану» відкрита для відвідувачів з 28 лютого цього року. Експозиція розташовується в унікальному Музеї плакату Національного музею народної архітектури та побуту України поблизу селища Пирогів. Про це на прес-конференції для студентів-першокурсників Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка повідомив директор Музею плакату та редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб.
Виставка є зібранням не тільки плакатів та графічних робіт, а й унікальних речей, які використовувались майданівцями та Героями Небесної сотні: щити, протигази, пробиті кулями каски.
«Ті події, які відбувались в Києві взимку, засвідчують, що так немає бути. Україна повсякчас була мирною країною з чудовим народом, який завжди цінував свободу та життя інших людей. Сподіваюсь, що все це припиниться і Музей плакату все ж колись перейде на більш мирні графічні прояви. Але пам'ять про ті події без сумніву залишиться назавжди. Наш музей надаватиме відвідувачам можливість побачити і відчути історію та дух Майдану», — стверджує генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба.

У своїй промові Віктор Тригуб стверджує, що з початком протестів на Майдані музей опинився у центрі ідеологічної боротьби. Усі сайти, які координували його роботу, були знищені хакерами. Зараз Музей плакату України має свою сторінку у мережі Фейсбук, яку щодня відвідує від 50 до 200 тисяч чоловік.
«Зараз наша сторінка у Фейсбуці є потужним ЗМІ, яким користується величезна аудиторія більш ніж 80 країн світу. Ми навіть з «Українською правдою» конкуруємо», — зазначає Тригуб.
Нагадаємо, що масові протести людей проти рішення уряду про призупинення процесу підготовки підписання Угоди асоціації України з ЄС розпочалися 21 листопада 2013 року. Найдраматичніші події в історії Євромайдану розгорталися 30 листопада 2013 та 20 лютого 2014 року. За даними МОЗ в результаті сутичок з правоохоронними органами та «Беркутом» загинуло 102 людини.
22:18 17.03.2014

Російські ЗМІ підсипають масла у вогонь

Український телеканал «новини 24» висвітлив сюжети російських телеканалів у яких журналісти нахабно брешуть своїм співвітчизникам про ситуацію в Україні. Вони розповіли, що беркутівці були змушені захищатися від агресивно налаштованих мітингувальників. Також вони взяли сюжет телеканалу «Новини 24», у якому йшлася відверта розмова із одним учасником Антиєвропейського майдану. Він розповів, що там зібрали їх штучно та обіцяли заплатити, але не виконали обіцянки. У відповідь на це російські ЗМІвзявши це сюжет за основу показали, що люди вийшли на Майдан через те що їм заплатила Європа.
Російські журналісти цілий місяць перед самітом у Вільнюсі вербували своїх громадян інформацією, як буде погано Україні в ЄС, що це загрожує крахом економіки і тому подібне. І запевняли всіх, як буде добре нам українцям у Митному Союзі із Росією.
Всі матеріали настільки правдоподібні, що здається, якщоб я не знала правди, я повірила б у те що вони там розповідають.

Найдавніші поселення первісної людини на території України


Ми завжди цікавилися нашою історією.Я думаю кожній людині буде цікаво дізнатися подробиці заснування перших поселень.Важливо знати від яких племен, народів ми сформувалися.Історія України починається з селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Саме там виявлено найдавніший комплекс знахідок доби палеоліту. Сліди діяльності пітекантропів виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука- Врублівецька на Дністрі та Амвросіїіка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо.Звісно, що розтлумачити та зрозуміти всі пам'ятки часто спроможні тільки вчені.Перші люди на теренах нашої держави – пітекантропи, об’єм мозку яких сягав лише 800-1300 см кубічних ( цікаво, що об’єм мозку сучасної людини 1400-2000 см кубічних), а зріст 160-170 сантиметрівЇх основні заняття відповідали формі привласнювального господарства: збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом – на мамонтів, зубрів, північних оленів.Первісні люди жили за дуже суворих умов. При надзвичайно низькому рівні розвитку продуктивних сил кожна окрема людина не могла одна протистояти стихійним силам природи і здобувати собі засоби до існування. Через це люди діяли групами, колективно.
У первісному суспільстві не було приватної власності на засоби виробництва, експлуатації людини людиною, класів і держави, а спільний зв'язок, саме суспільство, дисципліна, розпорядок праці трималися за звичаями, традиціями.
Про життя первісних людей ми дізнаємося головним чином з археологічних розкопок.Формування української нації – процес цікавий, неоднозначний, та й, мабуть, не до кінця вивчений і по наші дні. Найдавніші поселення на території нашої країни – одні з найдавніших у Європі і, безперечно, роль саме українських пралюдей у формуванні історії не лише України, а й усієї Європи надзвичайно велика.Україна здавна формувалась як землеробський регіон. На її теренах в І середині VI — V тис. до н.е. зародилася буго-дністровська археологічна культура, яку можна вважати найдавнішою землеробською культурою басейнів Південного Бугу і Середнього Дністра. Ця культура стала одним з компонентів формування трипільської культури.

Морські походи Запорожців

Найраніший за датою морський похід запорожців датований в літописах 1492 роком. Далі, протягом 15-16-их століть історичні документи фіксують щонайменше 25 морських запорізьких походів.
Початком переможних походів вважається похід у травні 1602 в гирлі Дніпра, коли запорожці захопили у турків кілька галер, на яких з ескортом у 30 «чайок» вийшли в море. 1606 року запорожці, під керівництвом гетьмана Війська Запорозького Григорія Ізаповича, штурмували фортеці Кілію та Білгород, захопили в морі 10 турецьких галер. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни — неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни 1606 року завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю. Наступного 1607 року Петро Сагайдачний здобув блискучу перемогу над турецьким флотом біля Очакова, а в 1609 році 16 козацьких чайок навели жах на Ізмаїл, Кілію, Білгород. До 1613 запорожці розорили практично все південне узбережжя Криму, тому їх діяльність перекинулася в Малу Азію. Якщо раніше вони здійснювали лише короткочасні набіги на турецьку територію, то 1614 можна вважати початком широкого вторгнення до Туреччини з моря. У 1614-1615 рр. запорожці зуміли розграбувати три найбільших турецьких порти: околиці Стамбула, Синоп і Трапезунд, а в 1616 році спалили Кафу.

Того ж року гетьман Сагайдачний з двома тисячами козаків здобув блискучу морську перемогу у Дніпровському лимані, розгромивши чотирнадцятитисячні турецьку армію на 116 судах, яка була у складі ескадри Алі-паші. У 1617 році козаки гетьмана Дмитра Барабаша підійшли до Стамбулу, і їх вітрила були видні з вікон палацу турецького султана. Проте вже в 1620 році в морський похід вийшли понад 300 чайок з екіпажем в 15 тисяч чоловік.
Взимку 1623-24 рр. на Січі знову готувалися до походу. У червні 1624 під стінами Стамбула знову показалася флотилія з 102 чайок. Влітку 1625 року козацька флотилія досягла колосальних розмірів — 350 чайок. Отже, за 10 років (з 1614 по 1624) ескадра запорізьких козаків мінімум 5 разів громила турецький флот в морських боях, двічі вбивала турецьких адміралів, тричі нападала на столицю Туреччини. У 1649 році був підписаний договір між Запоріжжям і Туреччиною і козакам був відкритий доступ в усі порти Чорного моря для торгівлі, а заодно на них була покладена відповідальність за спокій на торговельних шляхах. Як свідчить хроніка, після 1650 року активність запорожців на морі різко пішла на спад, тому що торгувати їм було менш клопітно, ніж воювати. До того ж, у цей час почалася визвольна війна проти поляків (1648-1654) під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, чиїм союзником виступав васал турецького султана, кримський хан. У 1680 році турецький султан вирішив урезонити запорожців, надіславши їм лист з вимогою про припинення неподобства на морі. У 90-х роках XVII століття походи запорожців майже припинилися. Правда, в 1690 році козакам вдалося захопили казну кримського хана, і потопити два турецьких судна, але вже ніхто з них не думав іти на Стамбул.
Незважаючи на нове століття і нове тисячоліття, образ запорізьких козаків продовжують подавати по-старому, як кочівників-скотарів, як зборище якихось збіглих кріпосних селян з Русі, що є не зовсім правильним. У 1940 і 1951 роках археологи знаходили залишки кузень і плавильних майстерень, де виготовлялося спорядження для кораблів: якоря, скоби, кріплення для судів, але не було знайдено ні підков, ні стремен, ні прикрас для збруї. Це означає, що запорожці були в першу чергу моряками, які розробили особливий тип судобудування, придатного як для прибережного плавання, так і у відкритому морі. Також вони придумали особливу тактику ведення морського бою — «осиний рій» — коли дрібні суда оточують і нападають на великі, придушуючи опір їх екіпажу безперервним рушничним вогнем з ближньої дистанції, з подальшим захопленням в абордажному бою.

Використана література:
Субтельный О. «История Украины», Киев 1994.
Шумов С., Андреев А. «История Запорожской Сечи». Киев-Москва,2003.
Яворницкий Д. І. «История запорожских казаков». Т.1-3, Киев, 1990-1993.

Князь Костянтин Острозький як оборонець українського православ’я

Костянтин Іванович Острозький – один із найбагатших і найвпливовіших політичних діячів свого часу, один із небагатьох, хто, не зважаючи на всі намагання католиків нав'язати свою віру, залишився православним. За свідченням сучасників-іновірців, він був «настільки набожним у своїй грецькій вірі, що русини вважали його святим». Його постать є віконопомною в історії українського народу.Поринаючи думками крізь багатовіковий простір, плеяди часу й сторінки життя — осмислюєш плоди гідних справ князя, зроблених на благо своєму народу й релігії.
Говорячи про оборону православ`я, Острозький спродовжував справу діда, великого князя Федора Острозького, розпочату ще у ХV ст. Князь наполегливо потребував урівняння прав католицьких й прославних віруваннь, а й сам він, через пожиттєві досягнення був названий святим.Батько ж великого князя — Костянтин Іванович Острозький був відомий не лише як людина скромна і побожна, а й як блискучий полководець.Цікавий той факт, що з 63 битв він зазнав поразки лише у двох.З таким же завзяттям боронив він й рідну віру: жертвував гроші та майно на зведення церков та монастирів, захищав рідні землі від напастей.Але найбільшу історичну шану серед своїх родичів всеж отримав саме Костянтин Острозький.
Як відомо, він був великим шунувальником православья і ніхто не міг змінити його думки. З джерела модна побачити його відданість релігії: «В перший день великого посту замикався в Дубенському монастирі, знімав панські шати, переодягався в скромний одяг, постив та молився не один день та ніч.»
Велике значення мала закладена князем Острозька друкарня, яка стала першою друкарнею на українських землях, діяльність якої мала постійний і систематичний характер. Поряд із Острозькою Біблією, у ній побачили світ чимало різних видань – підручників, богослужбових книг, богословських і полемічних творів.
Також відомо, що на власний кошт князя було побудовано 20 монастирів й 600 церков, зведено школи і колегіуми, відкрито перші духовні школи для отримання належної освіти духовенства.
М.Грушевський та І.Франко доводять власну прихильність до князя у своїх літературних творах.Проте ставлення до себе князь Костянтин-Василь Острозький заслужив досить різнобоке.Перші, його соратники, наділяють його героїчними заслугами перед українським народом.
Відомий своєю аполітичністю й прихильністю до освіти й культури, Острозький був «некоронованим королем України», адже 1572 року він був основним претендентом на трон Речі Посполитої, на заваді стала саме православна віра, або, як казали «схезматика».Вже 1598 року був претендентом на московський престол, бо вважався родичем Рюріковичей.Князь широко підтримував розвиток українського народу, проводив політику освічення.Заснував школу у Острозі, що була визнана академією через високий рівень викладання й друкарню при ній.Випускниками школи були широко відомі історичні постатті, зокрема М.Смотрицький й П.Сагайдачний.
Василь-Костянтин Острозький чимало уваги звертав на розбудову церковних структур. Він був фундаментатором численних церков і саме завдяки його діяльності вдалося зберегти православ'я в Україні. Сумним жартом долі є й життя єдиного сина князя, що залишився при православній вірі — Олександра.Похований у православній церкві,1636…