Последние блоги


Внесок українських культурних діячів у розвиток освіти слов’янських народів

Кожна країна, кожна нація виконує свою місію у всесвітній історії, творячи спільну духовну і матеріальну спадщину. Призначення України і українців зокрема – творити Добро, утверджувати Істину, захищати Красу і, звісно ж, бути джерелом духовної наснаги людства. У цьому її велич і національна ідея.

Розвиток української культури проходив в складних суперечливих умовах, коли Україна знаходилась під владою іноземних держав і до середини XVII ст. не мала власної державності. Незважаючи на те, що Україна в ті часи мала тісний зв’язок з культурою Росії, Польщі, Чехії та зазнала впливу європейської культури, вона не втратила свою природню чарівність та самобутність. Процес самовизначення українського народу (XIV – XVI ст.) характерний тим, що він не збігався з будівництвом державності (як у Росії), а розвивався як духовно-культурний рух, спрямований на усвідомлення власної національної самобутності. Він вилився у широку гуманістичну і реформаційну течію, що збагатила європейську культуру доби Реформації. Через Україну та Білорусь до Росії надходили друковані видання грецьких, римських і західноєвропейських авторів. Наприклад, 1477 p. київські купці завезли до Новгорода з західноруських земель трактати «Шестокрил» та «Космографія», що давали різноманітні знання з астрономії.

В 1546 р у м. Львові виникає перша приватна школа, а в 1578 р. в м. Острог була заснована перша вища школа, відома під назвою Острозька академія (греко-слов'янська школа). Ця школа існувала на кошт князя Констянтина Острозького. Першим ректором цієї школи став учений і просвітитель Герасим Смотрицький. Вона стала духовним центром не лише для росіян, українців та білорусів. Тут навчалися також вихідці з Польщі, Сербії, Болгарії, Греції та ін.

У 1654 p. відбулося приєднання Лівобережжя України до Росії. Рівень освіти в Україні на той період був значно вищий, ніж у Росії. Україна відіграла важливу роль у розвитку освіти, науки, мистецтва в Росії. Вплив української культури на московську відзначав Іван Огієнко та інші українські вчені.

Києво-Могилянській колегія

У Києво-Могилянській колегії була створена перша праця з руської історії «Синопсис» (1674). До появи праць Ломоносова і Карамзіна з давньоруської історії «Синопсис» залишався найпопулярнішим серед українців і росіян твором про власну історію. В Україні у XVI – XVII ст. поширюються релігійно-філософські ідеї гуманістичного спрямування, що лягли в основу суспільно-філософського руху Просвітництва.
На утвердження гуманістичних ідеалів в культурі України, Росії, Білорусі та інших слов’янських країн мала вплив філософія Сковороди. Його етичне вчення близьке світобаченню українського просвітника С. Гамалії та ідеям демократичної інтелігенції Росії, зокрема, В. Золотницького, О. Радіщева, М. Новікова.

Г.С.Сковорода

Вплив українського стилю відчувається навіть на російську архітектуру, наприклад, у храмах сіл Троїцько-Ликове та Філях під Москвою. Вчені України, науковці Києво-Могилянської академії, започаткували слов'яно-греко-латинську академію в Москві. Ініціатором її створення (1687) став С. Полоцький. Тривалий час її протектором був С. Яворський, якого в 1700 p. відкликали із Київської академії і за царським наказом висвятили на митрополита Рязанського та Муромського. С. Яворський для зміцнення слов'яно-греко-латинської академії запросив з Києва не лише викладачів, а й студентів.
У другій половині XVIII ст., коли Україна входила до складу Росії, Польщі, Австрії, політика яких була спрямована на позбавлення її незалежності, власної культури, мови стався відтік представників української еліти в основному до Росії. Хоча процеси русифікації продовжувалися через негативне ставлення російського царату до української культури це, як не дивно, призвело до зростання значення освіти та науки на Україні. На Лівобережній та Слобідській Україні майже кожне село мало школу, існували церковні, полкові та гарнізонні школи. І вже в 1774 р. австрійський уряд запровадив обов’язкову початкову освіту на західноукраїнських землях.

Ви помічали, як швидко збігає час? Так непомітно ми осягнули цілих чотири сторіччя української культури. Велич якої неможливо оцінити так швидко, оскільки незбагненними зусиллями українських культурних діячів було створено безліч досягнень в освіті та культурі не тільки України, а й інших слов’янських народів.