Последние блоги


Морські походи Запорожців

Найраніший за датою морський похід запорожців датований в літописах 1492 роком. Далі, протягом 15-16-их століть історичні документи фіксують щонайменше 25 морських запорізьких походів.
Початком переможних походів вважається похід у травні 1602 в гирлі Дніпра, коли запорожці захопили у турків кілька галер, на яких з ескортом у 30 «чайок» вийшли в море. 1606 року запорожці, під керівництвом гетьмана Війська Запорозького Григорія Ізаповича, штурмували фортеці Кілію та Білгород, захопили в морі 10 турецьких галер. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни — неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни 1606 року завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю. Наступного 1607 року Петро Сагайдачний здобув блискучу перемогу над турецьким флотом біля Очакова, а в 1609 році 16 козацьких чайок навели жах на Ізмаїл, Кілію, Білгород. До 1613 запорожці розорили практично все південне узбережжя Криму, тому їх діяльність перекинулася в Малу Азію. Якщо раніше вони здійснювали лише короткочасні набіги на турецьку територію, то 1614 можна вважати початком широкого вторгнення до Туреччини з моря. У 1614-1615 рр. запорожці зуміли розграбувати три найбільших турецьких порти: околиці Стамбула, Синоп і Трапезунд, а в 1616 році спалили Кафу.

Того ж року гетьман Сагайдачний з двома тисячами козаків здобув блискучу морську перемогу у Дніпровському лимані, розгромивши чотирнадцятитисячні турецьку армію на 116 судах, яка була у складі ескадри Алі-паші. У 1617 році козаки гетьмана Дмитра Барабаша підійшли до Стамбулу, і їх вітрила були видні з вікон палацу турецького султана. Проте вже в 1620 році в морський похід вийшли понад 300 чайок з екіпажем в 15 тисяч чоловік.
Взимку 1623-24 рр. на Січі знову готувалися до походу. У червні 1624 під стінами Стамбула знову показалася флотилія з 102 чайок. Влітку 1625 року козацька флотилія досягла колосальних розмірів — 350 чайок. Отже, за 10 років (з 1614 по 1624) ескадра запорізьких козаків мінімум 5 разів громила турецький флот в морських боях, двічі вбивала турецьких адміралів, тричі нападала на столицю Туреччини. У 1649 році був підписаний договір між Запоріжжям і Туреччиною і козакам був відкритий доступ в усі порти Чорного моря для торгівлі, а заодно на них була покладена відповідальність за спокій на торговельних шляхах. Як свідчить хроніка, після 1650 року активність запорожців на морі різко пішла на спад, тому що торгувати їм було менш клопітно, ніж воювати. До того ж, у цей час почалася визвольна війна проти поляків (1648-1654) під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, чиїм союзником виступав васал турецького султана, кримський хан. У 1680 році турецький султан вирішив урезонити запорожців, надіславши їм лист з вимогою про припинення неподобства на морі. У 90-х роках XVII століття походи запорожців майже припинилися. Правда, в 1690 році козакам вдалося захопили казну кримського хана, і потопити два турецьких судна, але вже ніхто з них не думав іти на Стамбул.
Незважаючи на нове століття і нове тисячоліття, образ запорізьких козаків продовжують подавати по-старому, як кочівників-скотарів, як зборище якихось збіглих кріпосних селян з Русі, що є не зовсім правильним. У 1940 і 1951 роках археологи знаходили залишки кузень і плавильних майстерень, де виготовлялося спорядження для кораблів: якоря, скоби, кріплення для судів, але не було знайдено ні підков, ні стремен, ні прикрас для збруї. Це означає, що запорожці були в першу чергу моряками, які розробили особливий тип судобудування, придатного як для прибережного плавання, так і у відкритому морі. Також вони придумали особливу тактику ведення морського бою — «осиний рій» — коли дрібні суда оточують і нападають на великі, придушуючи опір їх екіпажу безперервним рушничним вогнем з ближньої дистанції, з подальшим захопленням в абордажному бою.

Використана література:
Субтельный О. «История Украины», Киев 1994.
Шумов С., Андреев А. «История Запорожской Сечи». Киев-Москва,2003.
Яворницкий Д. І. «История запорожских казаков». Т.1-3, Киев, 1990-1993.