Последние блоги

Славетні лицарі на морі

Не вернеться воля, не вернуться запорожці…
Т.Г. Шевченко

Протягом перших двох десятиліть XVII століття відбулася низка вдалих морських походів козаків на володіння султанської Туреччини та її васала – Кримського ханства. Цей період в історії прийнято називати добою героїчних походів.

З маніфесту митрополита Йова Борецького (1620 р.): «Козаки до того ж мають на меті невільників визволяти… І воістину християнству поневоленому на всьому світі ніхто після Бога добродійства такого великого не виказує, як… військо Запорозьке своєю мужністю і своїми перемогами. Що інші народи словом і бесідами виборюють, те козаки ділом своїм доводять».

«Татарські війська, – за свідченням сучасників, – умивались по лікоть у нашій крові й спустошували все огнем і мечем». А сміливцями, які вирішили припинити знущання, справді були козаки. Мужні українські лицарі наважились здійснити далекі сухопутні та морські походи проти ворога. Як наслідок, Турецька імперія значно ослабла, загарбницькі плани турків були підірвані, а національно-визвольний рух підкорених народів активізувався.

Початком перемог став успішний морський похід запорожців навесні 1602 року. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот. Не можна не згадати видатну постать очільника походів – найславетнішого гетьмана Війська Запорізького до часів Богдана Хмельницького – Петра Сагайдачного.

Гетьманство відважного полководця було нетривалим. Проте за 6 років свого владарювання він здійснив одну з основних реформ війська і перетворив його з партизанських загонів на регулярну армію. Також Сагайдачний здійснював успішну дипломатичну діяльність, брав участь у тогочасній європейській політиці, підтримував православну церкву та приділяв увагу освітнім справам.
Я. Собеський зазначав про гетьмана: «Був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив… на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий».

Отож, дізнавшись уже кілька основних фактів з біографії неперевершеного тактика та генія військової думки, Сагайдачного, повернімося до походів.

1606 року запорожці штурмували фортеці Кілію та Білгород, захопили в морі 10 турецьких галер. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни, неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді.

Восени 1608 р. козаки здобули Перекоп, а невдовзі – Ізмаїл, Кілію та Акерман.
Надзвичайно сміливими були дії запорожців у серпні 1614 року. На сорока чайках вони подалися до берегів Туреччини. Козаки захопили Трапезунд, узяли в облогу Синоп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галіонів, які стояли на рейді.

1615 року запорожці на вісімдесятьох чайках вирушила на турецьку столицю, де, крім флоту, стояла султанська гвардія із 30 тисяч вояків. Козаки спалили портові споруди і повернулись назад. За наказом султана навздогін козакам вирушила турецька ескадра. Біля гирла Дунаю відбувся бій, у якому козаки здобули перемогу. Поранений турецький адмірал потрапив у полон до запорожців.

Один із найбільш вдалих походів під керівництвом Сагайдачного на Кафу (тепер місто Феодосія) відбувся у 1616 р. Там був тоді найбільший ринок рабів-невільників, яких звозили з усіх країв на продаж. Козаки на чолі з Сагайдачним спалили в гавані турецькі кораблі, знищили 14 тисяч турецьких вояків й визволили кільканадцять тисяч невільників. Кафу, ринок рабів – «упир, що п’є руську кров» — було зруйновано.

Відтак козаки взяли штурмом Синоп і Трапезунд, де спалили 25 турецьких суден. У морській битві було розгромлено ескадру адмірала флоту Ціколі-паші, потоплено три галери, забрано здобич в Ібрагіма-паші, який повертався з походу на Січ.

Звістка про зруйнування турецьких фортець Кафи, Синопа й Трапезмунда поширилася далеко за межі Османської імперії. Переможні походи козаків викликали захоплення й подив у Європі, адже тогочасна турецька військова міць вважалася нездоланною.

Зрозуміло, що такий успіх українських лицарів не випадковий. Стратегія і тактика в морській справі була на вищому рівні. До кожного походу козаки ретельно готувалися. Вони прагли воювати з ворогом на його території, атакували кілька фортець одночасно та захоплювали ворога зненацька. Таким чином і досягалися всі славнозвісні перемоги.

Отже, незаперечним фактом залишається те, що козаки були неперевершеними майстрами військової справи, а також щирими й відданими патріотами своєї Батьківщини, які відіграли виняткову роль у захисті українців. А завдяки морським походам, що були зразком військового мистецтва, визволили велику кількість бранців із турецько-татарської неволі та піднесли авторитет Війська Запорізького на міжнародній арені.

Постають світлим відгуком минулого та сповнюють серця гордістю за своїх предків слова персидського шаха: «Ви не знаєте, що це за народ, ви не знаєте, які хоробрі ці люди і як добре треба з ними обходитися. Вони – ті, що домінують на Чорному морі».
comments powered by Disqus