Лучшее

Вот такие ублюдки за рулем. Сбил собаку на пешеходном переходе и поехал дальше

Доброго дня. Проїжджаючи по вашому гарному місту змушені були спостерігати неприємну ситуацію. Коли собака переходить дорогу по правилах у встановленому місці, а водій з номером ВХ8680ЕІ не скидаючи швидкості збиває його, при тому що пса пропускали. Це могла бути людина. Зробіть його популярним, так як ми не місцеві, то можливо хтось впізнає «героя» Ссылка на материал. Осторожно видео не приятное...

Последние блоги

Вот такие ублюдки за рулем. Сбил собаку на пешеходном переходе и поехал дальше

Доброго дня. Проїжджаючи по вашому гарному місту змушені були спостерігати неприємну ситуацію. Коли собака переходить дорогу по правилах у встановленому місці, а водій з номером ВХ8680ЕІ не скидаючи швидкості збиває його, при тому що пса пропускали.
Це могла бути людина.
Зробіть його популярним, так як ми не місцеві, то можливо хтось впізнає «героя»

Ссылка на материал. Осторожно видео не приятное
https://www.facebook.com/groups/122167057795656/permalink/4613809431964707

Навіщо головний український геолог Роман Опімах руйнує надрову інфраструктуру Держави?

Державна служба геології та надр України протягом останніх років була найскандальнішою установою.

Пояснення цьому на поверхні. За цю установу систематично борються представники різних кланів, а отримавши цей куш як винагороду займаються особисто питаннями власного збагачення та набуття впливовості.

Для того, щоб усунути правлячу гвардію конкуренти зливають в ЗМІ тони компромату, не завжди достовірного, та відкривають один на одного карні справи, не завжди обґрунтовані, але на війні засобів не обирають.

Отримавши омріяний трофей, ситуація повторюється з точністю до навпаки, оскільки ті, хто пішов, мріють повернутися, а ті, хто прийшов – всидіти.

Поле для такої діяльності є досить сприятливим, оскільки насправді державницьку позицію займали там лічені особи, й ті вже звільнені зі шлейфом замовного негативу.

Головна мета Держгеонадр – геологічна розвідка, тобто дослідження надр України для забезпечення потреб економіки та розвитку мінерально-сировинної бази країни помножена на нуль. Служба вже давно цю функцію не виконує, хоча гроші з бюджету отримувала регулярно.

Служба давно не орган державної влади, а такий собі «ларьок» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Питання законності там вже нікого не цікавить. Для цього протягом останніх трьох років там вщент розвалювалась юридична служба.

До цього процесу підключаються нечисті на руку лобісти та зацікавлені особи, які маніпулюючи законодавством та суспільною думкою, вижили з цією служби залишок державницької позиції та здорового глузду.

Керівниками служби протягом останніх 4 років були явні лобісти або морально слабкі персонажі, які не мали жодного впливу та не були здатні відстояти власну позицію. Нездатність керівника протистояти будь-якому щонайменшому зовнішньому впливу мала наслідком бардак та моральну деформацію в колективі, оскільки будь-яка негативна ситуація зливалась на підлеглих (зазвичай «жертву» обирали не об’єктивно, а за ознакою, чи заважає комусь, чи ні), а ті в свою чергу – один на одного. Виграв завжди «свій».

Акцент з прийняття рішень державою перемістився в русло бандитського «рєшалова» та тіньового впливу.

Рішення приймались далеко за межами служби, а кадрова ситуація була доведена до абсурду.

Насправді установа є однією з найважливіших та ключових для забезпечення потреб економіки та енергетичної безпеки країни. Проте про державницьку позицію та державний підхід в ній вже забули давно. Для того, аби розвалити цей ласий шматок, звідти було вижито залишки здорового глузду.

Служба пронизана наскрізь кримінальними провадженнями та корупцією.

25.09.2019 Уряд оголосив конкурс на посаду Голови Державної служби геології та надр України. Проте насправді оголошений конкурс був фіктивним, оскільки його переможець був відомий завчасно.

Фейсбучний друг Олексія Гончарука Роман Опімах, обраний переможцем конкурсного відбору на посаду Голови Держгеонадр, є людиною та представником олігархату. До складу Асоціації газовидобувних компаній, де він обіймав посаду виконавчого директора, якщо уважно дослідити сайт цієї компанії, входять ряд нафтогазовидобувних компаній, які належать Віктору Пінчуку, Миколі Злочевському, Павлу Фуксу, Вадиму Новинському та іншим.

Лобіювання інтересів цих компаній було пріоритетом його діяльності, оскільки за рахунок саме їхніх відрахувань він отримував заробітну плату.

Іще до оголошення конкурсу в Держгеонадрах вже між олігархами були розподілені посади та сфери впливу, а сам конкурсний відбір з кулуарними домовленостями більше нагадував гру «наперстки» з базару Троєщина.

Однією з «команд», яка зайшла разом з Романом Опімахом і які впевнено медійно лобіювали його інтереси перед конкурсним відбором, є команда екс-голови Держгеонадр Олега Кирилюка.

У 2017 році на місце Голови відомства розглядалось дві кандидатури – креатура Володимира Гройсмана Олег Кирилюк та керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська, до якої більше схилялась Банкова і яка мала більші професійні шанси пройти конкурсний відбір.

Але конкурс не відбувся, а на Олега Кирилюка було покладено виконання обов’язків голови відомства.

Його захід на посаду супроводжував гучний скандал. Двері в Держгеонадра блокувала «громадськість», тому заходити в приміщення з розпорядженням Уряду про призначення йому довелось через чорний хід. Далі «громадськість» відірвала лиштву з дверей в приймальню і намагалась звинуватити його в «зломі приміщення». Ставало дедалі зрозумілим, що легкої роботи не буде і в тих стінах «диявол оселився». Увесь цей час він знаходився в кабінеті юриста Крістіни Браіловської, який «громадськість» періодично намагалась зламати, і якби не ця обставина він завершив би свою кар’єру, скоріш за все, в той самий день в люстраційному «сміттєвому баку».

Як повідомляє джерело, керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська зупиняла на своєму рівні безліч абсурдних ідей та багато дурниць, по суті відбиваючи Олега Кирилюка від підписання незаконних документів, та активно просувала реформаторські ідеї та проекти, проте зі своїм системним поглядом та завжди обґрунтованою юридичною думкою в загальну картину посіяного бардаку не дуже вписувалась.

Тому після того, як вона пройшла Олегу Кирилюку випробувальний термін і розробила проект постанови по електронним торгам було прийнято рішення її усунути.

Насправді це було початком кінця команди Кирилюка, оскільки впоратись без Браіловської із валом юридичного та медійного негативу він не міг.

До речі, Браіловську називали одним із основних конкурентів Романа Опімаха на конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр. За наявною інформацією, вона мала набагато більше шансів, ніж Роман Опімах, очолити служби. Для того, аби забезпечити Роману Опімаху «перемогу», довелось зупинити проведення конкурсу на два тижні, вчинити на чиновницю медійну атаку недостовірного змісту про нібито програш нею судових справ, що виявилось фейком, і навіть вночі напередодні останнього етапу конкурсного відбору змінити склад конкурсної комісії. Білет, який власноручно витягнув переможець конкурсу, якимось дивним чином, повністю дублював його ж презентацію, розміщену на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

Також замовні проплачені ЗМІ називали чиновницю «людиною олігархату». Хоча врешті-решт «людиною олігархату» був сам Роман Опімах.

Як повідомляє джерело, медійна атака була організована Романом Опімахом за допомогою групи Олега Кирилюка. Ця група впливу отримала в Держгеонадрах кадрову квоту в обмін на підтримку Романа Опімаха на конкурсному відборі та штучну дискредитацію конкурентів – заступник директора Юридичного департаменту Наталія Сігарьова, керівник кадрової служби Ніна Цимбал, керівник фінансового департаменту Ірина Мельниченко, головний спеціаліст по боротьбі з корупцією Геннадій Дегтярьов, керівник канцелярії Лариса Куликівська.

До речі, директор Юридичного департаменту Сергій Губа був призначений на посаду за тією ж домовленістю Романа Опімаха та «смотрящого» Олега Кирилюка Олега Попова, оскільки ця кадрова квота належала саме йому і на неї планувалось призначити його людину Наталію Сігарьову. Протекцію перед Олегом Поповим йому склав його колишній керівник – екс-директор Юридичного департаменту Мінприроди, а нині – державний секретар Міністерства інфраструктури Володимир Бучко.

Сергій Губа (чиновник середньої ланки), який півроку очолює юридичну службу Держгеонадр, за цей час встиг практично добудувати маєток у Нових Петрівцях.

Кар’єрне зростання Сергія Губи пов’язане з командою Едурада Ставицького, оскільки саме за часів його керівництва його справи пішли в гору. В той же час саме із ним пов’язують одну з найбільших юридичних помилок, через яку Едуард Ставицький перебуває під тривалим кримінальним провадженням. Зокрема, в постанові 615, яка регламентує порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами, Сергій Губа, будучи автором змін до неї, плутаючи юридичну термінологію, зазначив НАК «Надра України» (суб’єкт господарювання, де 100 відсотків корисних копалин належить Державі) є державним підприємством. Ця норма стосувалась права компанії та її афілійованих осіб отримувати спеціальні дозволи на користування надрами у позаконкурсному порядку. В результаті велика кількість спеціальних дозволи на користування надрами, виданих НАК «Надра України» та її афілійованим компаніям, опинилась під судовими тяжбами, а Держава втратила над ними контроль.

Не дуже заздрісна доля також спіткала надрокористувачів, які отримували спеціальних дозволи на користування надрами в результаті проведеної апробації запасів корисних копалин.

Сергій Губа не зміг пояснити в судах суть процесу, внаслідок чого утворив негативну судову практику в цьому напрямку та справжній юридичний колапс шляхом винесення ряду рішень судів з протилежним змістом.

Процедура сама по собі була сумнівною, через що виключена з постанови, проте безграмотна претензійно-позовна робота служби не сприяє залученню інвестицій.

Друга група впливу – безпосередньо команда Романа Опімаха. В галузі команда отримала назву «команда-кладовище».

Роман Опімах не має жодного системного бачення, яким чином вивести галузь з прірви та свою діяльність спрямував виключно на безсистемний хаотичний продаж державного майна без врахування потреб галузі та банкрутство усіх підвідомчих державних інституцій.

Він оголосив масштабну приватизацію та на черговому аферизмі намагається вибити собі індульгенцію порулити Держгеонадрами ще пару місяців.

«Ми зі служби утворимо сервіс». Звучить начебто нічого. Що ж криється за цим насправді?

Роман Опімах, знищуючи на швидкості 1000 км/год економіку України, скрізь прикривається європейським досвідом та європейським законодавством.

Смію завірити, що команда експертів європейського спрямування, спостерігаючи за кожним його неадекватним кроком, з впевненістю заявляє про те, що в Європі немає ані такої практики, ані такого законодавства.

Так, до проекту електронних торгів Романом Опімахом було включено безпрецеденту норму, відповідно до якої право користування надрами може бути «проданим з дисконтом 50 відсотків» вартість спеціального дозволу на користування надрами, або ціна такого користування може бути знижена за системою «голландських торгів» на (увага!) 90 відсотків.

Під час адаптації законодавства України до законодавства ЄС складається довідка, за якою можна чітко простежити, яким чином позиція прописана в директиві/регламенті ЄС, та яким чином положення пропонується запровадити в нашому українському законодавстві. Не дивина, що на сайті Держгеонадр такі документи відсутні. Цей дисконт очевидно є неможливим, оскільки вартість користування надрами обраховується за відповідною методикою, а самі надра належать Українському народу і надаються виключно у користування.

Цікаво запитати в Романа Опімаха, в якій країні світу дії такий схематоз, якщо його елементарно можна провернути, поставивши захмарну ціну та зірвавши торги.

Результат ми всі бачимо. Наприклад, як стало відомо з джерел ЗМІ (https://www.unian.net/economics/energetics/glava-gosgeonedr-opimah-prodal-strategicheskoe-mestorozhdenie-gaza-po-cene-poderzhannogo-avto-smi-novosti-segodnya-11166479.html), нещодавно з безпрецедентною знижкою в 90 відсотків від початкової вартості за 630 тис. грн., компанії «КЗР Петролеум» було продано спеціальний дозвіл на розробку Приазовського газового родовища в Запорізькій області з розвіданими запасами газу в об’ємі вище 2,2 млрд. кубометрів. Договір купівлі-продажу цього спеціального дозволу зі строком дії 20 років Роман Опімах власноручно підписав 7 вересня.

Аналогічним чином 05.03.2021 було продано на торгах право користування родовищем лабрадориту «Сліпчицьке-1» ТОВ «Лімітед Груп» (за 1238600,13 грн. замість 4,7 млн. грн., як того вимагала Методика), право користування родовищем каоліну лужного на ділянці «Орепівська» ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» (за 1160782 грн. замість 3316520 грн.). Право користування Західною частиною ділянки № 2 Сторожинецького-2 родовища було продано ТОВ «Ука Глобал» за 478077,60 грн., тобто за вартість, яка всього на крок відрізняється від мінімально можливої ціни.

Галасливі лозунги про «патріотичну боротьбу Романа з корупцією» раніше тримались на медіа, проплаченому олігархами. За кількістю фото Роми Опімаха, які в день розміщуються на сайті Держгеонадр, сторінках фейсбук та медіа Асоціація газовидобувних підприємств в галузі вже отримала прізвище «продюсерський центр». Всі інші від того, що відбувається, просто в шоці.

Геологічна розвідка в Україні раніше фінансувалась за кошти державного бюджету. Останнім часом щорічно виділялось до 100 млн. грн. Сума була катастрофічно малою. Останній рік Роман Опімах відмовився і від цієї мізерної суми та добровільно віддав 60 млн. з розвитку мінерально-сировинної бази на інші напрямки. Наслідок – навмисне нарощування боргів по заробітній платі. Одна з найрозвиненіших галузей економіки, яка повинна забезпечувати енергонезалежність, обороноздатність країни, та приносини в бюджет щорічно мільярди гривень, раптово опинилась на краю безодні.

Пам’ятаєте дев’яності? Навмисне банкрутство державних підприємств з метою розпродажу за безцінь? Заводи цілими металевими пластами вивозились на барахолку, а сотні тисяч сімей були залишені без роботи. Саме це Роман Опімах зараз виробляє з геологією. Розпочав цей процес попередній Голова Олег Кирилюк. Дві діючі геологорозвідувальні бази були без жодного списання та оформлення вивезені на метал. Роман Опімах успішно продовжує розпочату вакханалію.

І питання тут навіть не в державних підприємствах, а в тому, ХТО буде цю геологічну розвідку виконувати. Приватні інвестиції – нереально. Нормативна база Романа Опімаха не містить жодних переваг для інвесторів, які вкладатимуть в геологічну розвідку на умовах ризику без жодних гарантій. Хіба що якась іноземна корпорація відхопить величезний шмат на 50 років на не дуже вигідних для Держави умовах. Анонсований проект Кодексу про надра – абсолютно неефективний та розмитий – з такими посадовцями така Держава як Україна просто перестане існувати на карті. Детальніше про це розповімо.

Замовники приватизації геологічних підприємств жодного відношення до геології не мають та геологічною розвідкою займатись не планують. Їх цікавить земля та будівлі, які знаходяться в центрі міст та знаходяться на балансі цих підприємств. Після приватизації вони будуть знесені, а на їх місті будуть проводитись звичайні будівельні роботи житлових масивів.

Український державний геологорозвідувальний інститут – установа, яка виконувала роль центру геологорозвідувальних робіт, акумулювала стратегічну для Держави інформацію знаходиться в процесі ліквідації. Це наукова установа, яка має на своєму балансі архіви, фонди геологічних звітів за останні 70 років (прохання до Романа Опімаха не здавати їх за гроші на макулатуру), музей вивезений з окупованого Криму, літотеку тощо. Вже не кажучи про лабораторну базу, яку закінчують під шумок грабувати. Можливо, скоро побачимо це майно на клейонці на Троєщинському базарі.

Командою вже встигнуто знищити підприємство «Геолекспертиза», навіть функції експертизи геологорозвідувальних робіт нікому не передано, хоча в Європі є такі установи і вони розвиваються.

Опімах не провів інвентаризацію майна галузі, не визначив, що необхідно залишити для її потреб. Для тих, хто не зрозумів, що таке «служба – сервіс» у виконанні Романа Опімаха: пустити з аукціонного дешевого молотка «за борги» все, що погано лежить – надра, майно тощо, знищити геологічну розвідку в Україні. А далі – за гроші «сервісно» з елементами найкращого обслуговування забирати діляночки у одних і «сервісно» за хабарі видавати їх іншим. І так по колу. Так що готуйте кишені, панове інвестори. Новий Кодекс про надра на Вас чекає.

Єдине, що встиг зробити Роман Опімах – утворити групу «радників» в Держгеонадрах зі складу діючих представників компаній, які входять до складу Асоціації газовидобувних підприємств, належних українському олігархату, де він працював раніше, що в умовах державної служби з точки зору антикорупційного законодавства є неприпустимим.

На думку працівників галузі, Роман Опімах безсистемно емоційно махає шашкою та вчиняє хаотичні дії, вважаючи, що олігархи за його спиною повинні за нього заступатись, та йому все зійде з рук. Як повідомляє джерело, він абсолютно не розуміється у державній службі, та навіть власної декларації вчасно не змін подати, у зв’язку з чим щодо нього був складений адміністративний протокол.

З усього, що викладено, висновок один. Геологічна служба потребує повного та системного перезавантаження, в тому числі кадрового, з чітким та зрозумілим планом дій розвитку та виведенню галузі економіки з кризового стану.

Редакція медійного проекту “Наша версія” продовжує уважно слідкувати за подальшим обігом подій. Подробиці цих, без перебільшення буремних подій, наші читачи зможуть дізнатися з наступних публікацій.

Володимира Зеленського закликали покласти край картельній змові НАДУ і АМКУ з УКРАВТОДОРом, - ЗМІ

Біля УКРАВТОДОРу відбувся антикорупційний мітинг, під час якого активісти оприлюднили факти картельної змови в дорожній сфері та закликали голову Укравтодора Кубракова пройти тест на детекторі брехні, – передає Україна кримінальна.



Як зазначають в прес-релізі організаторами акції виступили кілька громадських організацій: ГО «Держава майбутнього», ГО «Антирейдерський комітет», ГО «Вільні люди» та інші.

«Не встигли заарештувати попереднього керівника УКРАВТОДОРу, як у корупційний скандал вляпався новий очільник Державного агентства автомобільних доріг України Олександр Кубраков», — зазначають активісти.

Як повідомили журналістам під час мітингу, 80% ринку дорожніх робіт незаконно захопили лише 5 корпорацій, учасників Національної асоціації дорожників України. І саме ці компанії, за мовчазного кришування АМКУ, за максимальними розцінками дерибанять між собою бюджетні кошти, нехтуючи тендерними процедурами PROZORRO. Тоді як десятки підприємств малого та середнього бізнесу, що здатні будувати якісні дороги, занепадають і банкрутують.

Див. відео:


Вперше в історії України та світу під стінами державної установи встановили пересувний модуль з Детектором брехні в середині, обладнаний за всіма правилами Міжнародної асоціації поліграфологів. Організатори акції запросили пана Кубракова вийти до мітингуючих та прямо на місці пройти детектор брехні за участю ліцензованого поліграфолога.

Зокрема активісти планували задати всього три питання: 1. Чи отримує керівник УКРАВТОДОРу особисті дивіденди від того, що більшість державних замовлень спрямовується лише на 6 компаній? 2. Чи отримує пан Кубраков незаконні вказівки, як діяти, від когось із керівництва Держави? 3. Чи отримує пан Кубраков від учасників картелю НАДУ вказівки щодо недопуску інших учасників дорожнього ринку до тендерів?

Але голова УКРАВТОДОРу проходити поліграф відмовився.



Ініціатор створення мобільного кабінету детектору брехні громадський діяч Яків Осташ зазначив що: «Наша мета — привернути увагу Президента України та інших органів до питання монополізації ринку дорожніх робіт та спільно розробити алгоритм боротьби з картельною змовою, яка є раковою пухлиною економіки України». За його словами, задля унеможливлення корупційних дій з боку ТОП-чиновників, було створено мобільний пересувний детектор брехні, який планується застосовувати у найбільш критичних ситуаціях. «Він створений за всіма правилами асоціації поліграфологів та може бути застосований будь-де. Такого кабінету немає більше ніде в світі, і ми пишаємось, що Україна дає приклад для усього світу. Але треба, щоб чиновники розуміли, що якщо вони відмовляються від детектора, то це буде означати, що вони тісно пов’язані з корупцією. Наприклад, за нашими даними до О. Кубракова приставлено радника з картелю……, який диктує йому, що і як треба робити. Впевнений, що Президент Зеленський цього не знає. Ми хотіли поставити ці питання Кубракову на детекторі брехні, але він не висловив зацікавленості. Треба прийняти відповідний закон, який зобов’яже керівників держпідприємств і ТОП-чиновників проходити перевірку на поліграфі за вимогою громадськості, під наглядом ЗМІ. Тоді розпочнеться справжнє очищення влади», — вважає активіст.

Див. репортаж з акції:


В цей же день, після акції біля УКРАВТОДОРу, учасники мітингу провели акцію на Банковій біля Офісу Президента України, куди активісти передали документи з доказами корупції та закликали Володимира Зеленського відреагувати і не допустити розкрадання бюджетних коштів учасниками картелю.

Зокрема у прес-релізі детально описується схема корупційної змови, яку викрили активісти та експерти ринку.



«У 2020 році у дорожній сфері створилась корупційна схема, пов’язана із закупівлями. Основними учасниками цієї схеми є Національна асоціація дорожників України (НАДУ), Укравтодор та топ-5 підрядних компаній, які є членами НАДУ. Ще на початку року Укравтодор анонсував затвердження єдиних «Методичних рекомендацій для підготовки типової тендерної документації для закупівлі робіт з будівництва та ремонту доріг» (далі — Методологія), однак бізнес дуже гостро розкритикував цю Методологію, бо помітив в них багато дискримінаційних норм, як приклад: наявність у претендента досвіду аналогічних робіт у розмірі не меншому ніж 100% від об’єму закупівлі, при цьому аналогічним вважається лише досвід робіт на дорогах державного значення (досвід на місцевих дорогах не приймається). Крім того, претендент повинен надати позитивний відгук від замовника робіт, що дозволяє регіональним службам Укравтодору маніпулювати такими відгуками у разі неприязні до конкретного підрядника. До сьогоднішнього дня зазначена Методологія не затверджена на державному рівні і не погоджена з Антимонопольним комітетом та Мінекономіки. Проте Укравтодор у 2020 році розпочав нав‘язувати своїм регіональним службам зазначені дискримінаційні норми Методології та заручився підтримкою НАДУ, яка розпочала активно захищати Методологію в засобах масової інформації. Справа в тому, що під зазначені дискримінаційні вимоги в основному підпадали лише топ-5 компаній (Автомагістраль-Південь, Автострада, Онур, Ростдорстрой та Техно-Буд-Центр), які є членами НАДУ. Більше того, власники перших двох компаній Бойко О.Л. та Шкіль М.В. є офіційними віце-президентами НАДУ. Тобто, перебуваючи у явному конфлікті інтересів, дорожні компанії — члени НАДУ, активно проштовхують через Укравтодор використання замовниками (регіональними службами Укравтодору) дискримінаційних норм в дорожніх аукціонах. Це породило збільшення кількості скарг до Антимонопольного комітету на такі дії регіональних служб Укравтодору. Ця практика дискримінації призвела до того, що згідно з даними порталу «Прозора інфраструктура», сьогодні на топ-5 згаданих компаній припадає 80% укладених договорів по дорогах державного значення (понад 24 млрд. грн.), решта 20% ( близько 6 млрд. грн.) припадає на інші компанії по всій країні. Для порівняння — у 2019 році така частка була 43% на 57%, тобто ринок був поділений практично пополам між топ-5 та іншими компаніями. Такі цифри свідчать про повну монополізацію у 2020 році дорожньої галузі компаніями із орбіти НАДУ. Це породило формування так званого дорожнього картелю зі всіма витікаючими наслідками його існування – це відсутність реальної конкуренції, підвищення ціни на дорожні роботи, закриття великої кількості малих дорожніх компаній, які не допускаються до аукціонів. Здавалося, у такій ситуації Антимонопольний комітет мав би сказати своє рішуче слово у питанні викриття картельної змови компаній під дахом НАДУ, однак Комітет у 2020 році не те що не займався питанням картельної змови на дорожньому ринку, а, навпаки, кардинально змінив практику розгляду скарг на дискримінаційні вимоги Укравтодору. Тобто у 2020 році АМКУ почав відмовляти скаржникам у задоволенні їх скарг на дискримінаційні вимоги регіональних служб Укравтодору при проведенні закупівель, хоча у 2019 році скарги на аналогічні дискримінаційні вимоги були задоволені і Комітет зобов‘язував замовника виключати такі вимоги до тендерів. Враховуючи наведене, громадськість сьогодні цікавить питання, чому такі кричущі факти корупції в дорожніх закупівлях досі мають місце, і де оцінка відповідних органів таким діям. Крім того, в мережі Інтернет наводиться чимало фактів імітації конкуренції та змови між топ-5 дорожніми компаніями — членами НАДУ, які призводять до відсутності економії в дорожніх закупівлях (зниження ціни в основному 1-3%), однак немає жодної інформації про покарання чи спростування таких фактів АМКУ чи Укравтодором.»

Борис Желік та інші українські судді вчиняють заколот проти е-декларування (ВІДЕО)


При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України


«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше – абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».


Разом з тим, за повідомленням у новинах одного з телеканалів Чернівців, у місті затримали на хабарі помічника судді Господарського суду Чернівецької області. Той вимагав у одного з місцевих жителів 1200 доларів США.

Хто ж він – Желік Борис Євграфович? У 1984-1986 роках – арбітр, а у 1986-1991 рр. – головний арбітр Держарбітражу Чернівецького обласного виконавчого комітету, згодом уже в Незалежній Україні стає головою арбітражного суду Чернівецької області (1992-2001р.), а після чергової реорганізації у 2001 році обирається головою Господарського суду Чернівецької області. Посаду з дещо оновленою назвою пан Желік обіймає і по даний час.

Саме те, що в цьому суді пан Желік головує з 1992 року, і є кричущим порушенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Розділ II «Судоустрій». Глава 1. Організаційні основи судоустрою. Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад. Частина 9. Суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом). Тобто замість двох термінів по 3 роки (всього 6 років) Борис Желік очолює Господарський суд Чернівецької області вже 28 років (!?), що більше ніж у четверо перевищує законні строки!

Агов, шановні панове люстратори, чому цей «динозавр» арбітражно-господарського судочинства пройшов повз вашу увагу?! Адже підприємницький люд Буковини потерпає від цього монстра уже 33 роки – 5 років за радянських часів плюс 28 – у Незалежній Україні. Останні два десятиліття «папаша» Желік допомагає рейдерам грабувати порядних підприємців і незаконно присвоювати пройдисвітам майно громад.

У відео «Бразильські пожежники і папаша Желік» з 4-х частин, підготовлене спецкорами Бюро журналістських розслідувань Інтернет-ресурсу газети «Наша версія», достатньо ґрунтовно досліджена діяльність голови Господарського суду Чернівецької області Бориса Желіка.

Перш за все, звертаємо увагу на те, що пан Желік організував кримінальну подію заради інформаційного приводу з метою маніпулювання свідомістю з подальшим прийняттям по них вигідних для суддів законотворчих рішень.

Яких рішень? Судді в Україні давно вже не приховують своєї мети – припинити вимагати у них подання декларацій про статки. У відеосюжетах ми розповіли, як для досягнення цієї мети пан Желік замовив місцевій поліції й прокурорським обрати жертв їхнього ієзуїтського плану, які, мовляв, вивчивши декларацію голови Господарського суду Чернівецької області, вирішили його «пограбувати». Але до виконання фальсифікації цього «пограбунку» поліцейські так недбало поставились, що будь міністр Аваков таким принциповим, яким хоче уже 6 років видаватися українському суспільству, то не лише якийсь відділок, а вся поліція Чернівецької області мала б бути звільнена, а дехто з поліцейських сів би на лаву підсудних.

Що цікаво, за рік до «пограбування» Бориса Желіка, у 2016 році за аналогічним сценарієм був організований «пограбунок» судді Мальвіни Данілової.


І, це ж треба так(!),– саме через е-декларацію. Як розповів юридичний портал «Протокол» з посиланням на strana.ua, у публікації «Дерзкое ограбление: у судьи Высшего хозсуда Даниловой после заполнения Е-декларации украли полмиллиона», «після обнародування електронних декларацій по країні прокотилась хвиля нападів на суддів. І вже відомі як мінімум три випадки таких злочинів, причому, один з останніх – коли група невідомих осіб увірвалась до будинку судді Вищого госпсуду Мальвіни Данілової й пограбувала жінку».

«Керівники судових органів самоврядування, – пише далі «Протокол», – вже заявляють, що інформацію про готівкові грошові активи слід було б прикрити. Раніше повідомлялось, що львівський суддя прокляв систему е-декларацій и поклявся не судити чиновників за їх несвоєчасну здачу».

Як бачимо судді, яких свідомо недореформував Порошенко, розпочали своєрідний заколот, який за поданням 55 нардепів (переважно з ОПЗЖ) вилився на днях у рішення Конституційного суду про скасування кримінальної відповідальністі суддів за завідомо неправосудні вироки.

Нас зацікавила особистість «потерпілого» Желіка, який за допомогою керованого ним суду збанкрутував промислові і сільські господарства краю. Він також керує слідством, прокуратурою і суддями в процесі, в якому виступає в якості потерпілого. Епізоди допиту «потерпілого» адвокатами звинувачуваних наводять на висновки про фабрикацію справи.

Чернівчани поділилися з журналістами вражаючою інформацією про пана Желіка, яка потребує додаткової перевірки відповідними органами. На відео є виступи добровольців з поясненнями, і убивчі зауваження адвоката Олександра Ноцького щодо звинувачення.

А колега голови Господарського суду Чернівецької області остаточно переконав нас, що авантюра з імітації пограбування цілком в дусі цінностей «папаші» Желіка. Розповідають про хабарі Желіку, про те, як скидалися в Хотинському районі на «дорогуще ружжо у презент», обережно натякали на незаконні рубки лісу, про рішення щодо лісових угідь.

Дослідивши особистість «папаші» Желіка на предмет, чи міг би він піти на імітацію пограбування, журналісти Нашої версії схиляються до думки – міг. У цьому переконують і останні слова хлопців перед винесенням вироку, і безглузда істерична атака Новоселицького суду на адвоката Олександра Ноцького у вигляді ухвали про начебто наявність в його діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката. Відповідь пана Ноцького гідна оприлюднення без купюр, оскільки висвітлює не лише «процесуальний цинізм» чернівецьких носіїв мантій, а й показує їх загальний розумово-освітній рівень.

Отже, до вашої уваги:

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Чернівецької області адвоката Ноцького Олександра Вікторовича

60000, Чернівецька обл., м. Хотин, пров. Шевченка, 7

на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року у справі 720/49/19

ПОЯСНЕННЯ

Прошу прийняти моє пояснення на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року, яка перебуває на розгляді в КДКА Чернівецької області.

21.02.2020 року Новоселицьким районним судом було постановлено вирок, яким моїх підзахисних Якушика О.В. та Каленюка М.В., а також двох інших обвинувачених було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а Каленюка М.В. також за ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 11 років.

Цього ж дня без проголошення в судовому засіданні колегія суддів, яка постановила вирок відносно моїх підзахисних, виходячи з зали судових засідань Новоселицького районного суду, на ходу повідомила присутніх в залі осіб, що нею також постановлена ухвала про притягнення захисника Ноцького О.В. до дисциплінарної відповідальності.

24.02.2020 року в приміщенні Новоселицького районного суду я отримав примірники даних вироку та ухвали.

Як вбачається із змісту останньої, колегія суддів прийшла до висновку про наявність в моїх діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката, які отримали свій вираз у змісті мого виступу в судових дебатах 19.02.2020 року, а саме в образливих порівняннях («бразильські пожежники» та «безмандатна колегія дорадників») та неприкритому сарказмі («процесуальний єралаш», «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм»), які, на думку колегії, свідчать про неповагу з мого боку не тільки до даної колегії суддів, але й до всієї судової гілки влади взагалі, що є не гідним звання адвоката.

Вважаю, що така оцінка колегією суддів Новоселицького районного суду використаних мною в дебатах лінгвістичних інструментів, на жаль, говорить лише про наявність істотних прогалин у літературній і мовній освіті її членів. На підтвердження того, що у вказаних висловленнях немає абсолютно ніякого образливого, а відповідно, і неетичного підтексту прошу ДП звернути увагу на нижче наведене.

Як вбачається із тексту моєї промови у судових дебатах, яка була надана в повному обсязі суду, а також додається до даного пояснення, порівняння дій судової колегії із діями бразильських пожежників було викликано тим фактом, що в порушення положень п. 2.14 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах…», затвердженої наказом ДСА № 173 від 17.12.2013 року, працівниками даного суду за абсолютної бездіяльності голови суду, який є членом колегії, що постановила ухвалу відносно нібито неетичної поведінки з мого боку, було змінено єдиний унікальний номер кримінальної справи № 725/517/18, який у лютому 2018 року був наданий їй при її первинному надходженні до суду першої інстанції у Першотравневому районному суді м. Чернівці й не підлягав зміні ні в якому разі, та присвоєний новий номер № 720/49/19.

Сама по собі алюзія, яка спала мені на думку при оцінці таких очевидно незаконних дій працівників даного суду та бездіяльності колегії, яка розглядала дане кримінальне провадження, відноситься до досить відомого твору класика американської літератури Грегорі Макдональда «Карнавал Флетча». Її зміст можна розшифрувати таким чином, що неправильно закривати очі на існуючу проблему, як то роблять бразильські пожежники, яких викликають рятувати потерпілих від авіакатастрофи бразильської авіакомпанії, і які в першу чергу замальовують назву бразильської авіакомпанії.

Враховуючи, що дана алегорія була використана мною саме в тій частині дебатної промови, яка стосувалася незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, та відсутності належної реакції колегії суддів на таке порушення нормативно-правового акту, який регулює дане питання, пов’язувати її з якимось іншим моментом у справі не можна в принципі, а це, у свою чергу, однозначно говорить про відсутність в її змісті будь-яких образливих конотацій.

Висловлення «безмандатна колегія дорадників» стосувалося цієї ж частини моєї промови, проте конкретно відносилося до того факту, що Чернівецький апеляційний суд не доручав Новоселицькому районному суду розгляд справи № 720/49/19, що, враховуючи відсутність територіальної чи адміністративної прив’язки події злочину до територіальної юрисдикції Новоселицького районного суду, робило, на мою думку, розгляд цим судом першої інстанції даного кримінального провадження безглуздим, так як, якщо висловлюватися мовою професійних юристів, яка, зрештою, повинна бути зрозумілою для членів колегії суддів, які підписали ухвалу від 21.02.2020 року, відповідного мандату на такий розгляд саме Новоселицьким районним судом компетентним органом видано не було.

Сам по собі термін «мандат» визначається як документ, що стверджує повноваження певної особи на здійснення певних дій. Саме таким мандатом для вказаного аспекту розгляду даної кримінальної справи була ухвала Чернівецького апеляційного суду про передачу справи № 725/517/18, а не справи № 720/49/19 для розгляду по першій інстанції Новоселицькому районному суду. Що ж стосується терміну «дорадник», то його зміст можна визначити як «той, хто дає поради», що, знову ж таки, враховуючи зазначений вище зміст цієї частини моєї дебатної промови, був, на мою думку, абсолютно точним визначенням статусу суду, який не мав повноважень для розгляду справи № 720/49/19.

Можливо, колегія суддів на момент видання ухвали від 21.02.2020 року не в повній мірі уявляла собі семантичні особливості лексем «мандат» та «дорадник», але навряд чи такий епістемологічний недолік багажу знань можна кваліфікувати як прояв неетичної поведінки саме захисника, який був впевнений в тому, що такі звичайні для освіченого юриста лексеми безумовно відомі суддям, що відправляють судочинство в будь-якому кримінальному процесі.

В цьому ж контексті у моїй промові було озвучено порівняння дій суду із «процесуальним єралашем». Для точного розуміння цієї метафори я процитую відповідний уривок тексту: «У зв’язку із тим, що зміна єдиного унікального номеру справи призвела до унеможливлення прийняття належним апеляційним судом скарг захисту на рішення суду першої інстанції, що, відповідно, призвело до порушення права на захист моїх підзахисних, я попросив надати мені інформацію про причини зміни єдиного унікального номера даної справи при надходженні її до Новоселицького районного суду. Відповідь голови суду була майже ідеальною за своєю інформативною насиченістю, а її суть склало те, що винуватцем такого процесуального єралашу був призначений працівник канцелярії суду».

Сам по собі термін «єралаш» не несе в собі нічого образливого, так як лише надає певної, не завжди негативної, ознаки відповідному об’єкту. Як зазначається у Словнику української мови в 11 томах, що був виданий Інститутом мовознавства АН УРСР під редакцією І.К. Білодіда (Київ, «Наукова думка», 1970-1980, том 2, стор. 498), «єралаш» означає, зокрема, плутанину. Навряд чи якимось іншим терміном можна було б точніше визначити те, що відбувалося із судовою нумерацією даної кримінальної справи після того, як вона потрапила до Новоселицького районного суду. І голові останнього, напевно, в першу чергу необхідно було вирішувати проблему незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, а не намагатися розширити семантичні горизонти для незнайомої лексеми. Зрештою, навіть потерпілий в даній справі, який є професійним суддею протягом багатьох років, погодився із захистом в даному аспекті, так як він прекрасно розумів, до чого може призвести розгляд справи із порушенням встановлених правил територіальної підсудності.

Лексичні конструкції «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм» також були використані мною не для прояву неповаги до цього суду конкретно, чи, тим більше, судової системи взагалі. Для правильної оцінки релевантності застосування даних висловів у тому випадку, якщо їх зміст та відносність не були зрозумілі членам колегії з першого разу, необхідно просто прочитати текст промови вдруге.

Я дозволю собі процитувати вказаний блок дебатного наративу, який виглядає наступним чином: «По-друге, я вимушений звернути увагу суду на порушенням ним же порядку представлення доказів, який встановлений чинним КПК України, і не передбачає самостійного надання судом доказів самому ж собі. Мова йде про той процесуальний кошмар, що відбувався під час судового засідання 11 квітня 2019 року, коли суд всупереч порядку, встановленому чинним кримінальним процесуальним законодавством України, не отримував докази від сторони обвинувачення, а надавав їх собі сам».

Як бачимо, для застосування вислову «процесуальний кошмар» у мене були всі підстави, так як мені реально було соромно за те, що відбувалося під час вказаного судового засідання, коли суд в порушення приписів КПК самостійно надавав собі докази, звільнивши від цього обов’язку сторону обвинувачення. І мені ще соромніше від того, що суд не спромігся визнати свою конклюдентну помилку і не звернув увагу на порушення кримінального процесу з свого боку, а лише, надавши собі якоїсь абсолютно незрозумілої адміністративної чи системної ваги, припустив, що я таким висловом проявив неповагу до судової системи загалом.

Вислів «процесуальний цинізм» був застосований мною як резюмуюча думка для оцінки попередньо зазначених дій суду, яка в повному вигляді була сформульована наступним чином: «В той же час суд із впертістю відмовляв захисту в дослідженні доказів обвинувачення, з якими захист був ознайомлений під час виконання вимог ст. 290 КПК Україні, і які на думку захисту свідчили про невинуватість наших підзахисних або про недоведеність їх вини, але не були представлені прокурором в якості доказів саме з причин, що вказані останніми. Суд при вирішенні цих питань посилався на те, що захист під час підготовчого засідання не заявляв клопотання про виклик свідків і дослідження додаткових доказів. Що тут можна сказати? Процесуальний цинізм – не більше. І ось чому.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до положень статті 347 КПК судовий розгляд справи по суті починається після підготовчого провадження, метою якого є згідно ст. 315 КПК є, між іншим, розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту. В той же час, однією із процедурних колізій чинного КПК є те, що визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, передбачено лише на стадії судового розгляду, а саме ст. 349 КПК.

Така колізія виникла, зокрема, тому, що ст. 290-291 КПК передбачено лише відкриття матеріалів іншій стороні без визначення, що саме із цих матеріалів стане доказом під час судового розгляду.

Таким чином, стороні захисту лише після надання прокурором доказів сторони обвинувачення стало відомо, що особи, які були допитані або приймали участь у справі в іншому процесуальному статусі, обвинуваченням не подаються суду в якості доказів. Відповідно, захист не мав можливості висловити свою думку щодо необхідності їх виклику до суду на більш ранній стадії судового процесу саме через те, що обвинувачення надало суду не лише ту частину відкритих стороні захисту матеріалів кримінального провадження, яку вважало доказами, а весь спектр зібраних документів та речей.

Вважаю, що за таких обставин захист не тільки не втратив право на надання суду доказів, які доводять невинність наших підзахисних, але й сам суд зобов‘язаний вчинити всі можливі дії для дослідження доказів, які знаходяться в наданих йому матеріалах кримінального провадження, якщо на цьому наполягає будь-яка сторона процесу».

Таким чином, у мене як захисника були всі підстави вважати описану процесуальну поведінку суду такою, що має ознаки цинізму. Але, як мені здається, в даному випадку суд, знову ж таки, вирішив, що я неетично себе повів, намагаючись в їх особі образити всю судову систему, лише тому, що члени колегії, напевно через велике професіональне навантаження, не мали сил, щоб зазирнути у словник іншомовних слів, щоб з’ясувати для себе, а що саме означає термін «цинізм».

Як визначається дана лексема у Вікіпедії (я беру для прикладу дане джерело, так як воно, на превеликий мій жаль, стало чи не єдиним, на яке посилаються майже всі), цинізм можна визначити як нігілістичне ставлення до людської культури та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу. Тобто, враховуючи зневажливе ставлення даної колегії суду до вимог КПК в аспекті подання суду та отримання останнім доказів, я саме з цієї, загальновідомої точки зору на значення даного терміну, порівняв таке відношення із цинічним. Враховуючи, що вказані мною у дебатній промові процесуальні помилки суду останнім виправлені не були, я можу лише констатувати той факт, що суд просто не завдавав собі клопоту із належною оцінкою своїх дій в даному кримінальному процесі, що робить мою оцінку такою, що максимально наближена до істини, а ухвалу суду в цій частині перетворює на суб’єктивну оціночну думку, що базується, на жаль, на низькому рівні наукового та літературного кругозору.

Таким чином, я в жодному з описаних в ухвалі Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року випадків не вів мову про неповагу до колегії суддів зокрема чи системи судочинства в цілому. Якщо у моєму виступі присутня критика дій суду в даному кримінальному провадженні, то вона мала абсолютно чіткі підстави, як фактологічні, так і правові. Будь-який адвокат, здійснюючи свою діяльність, зобов’язаний у відповідності до вимог ст. 8 Правил адвокатської етики (надалі ПАЕ) в межах дотримання принципу законності дотримуватися принципу пріоритету інтересів клієнта, який передбачає необхідність надання переваги інтересам клієнта перед власними.

Сам принцип законності, який визначений в ст. 7 ПАЕ, передбачає обов’язок адвоката використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, а також неможливість для адвоката застосування засобів та методів, які суперечать чинному законодавству та ПАЕ.

В той же час, ст. 44 ПАЕ передбачено, що дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатись своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків із суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката – не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватись принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані із відносинами адвоката з судом. Також адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому, і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених законодавством та актами НААУ.

До речі, про ці ж принципи йдеться і у ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А ст. 21 цього ж закону зобов’язує адвоката під час здійснення ним адвокатської діяльності дотримуватися ПАЕ, та забороняє йому займати у справі позицію всупереч волі клієнта.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо обвинуваченим. Згідно ст. 42 КПК України зовнішніми документарними процесуальними формами реалізації прав обвинуваченого є заяви, клопотання, заперечення, скарги, виступи в судових дебатах. Таким чином, захисник під час здійснення захисту в кримінальному провадженні має можливість використовувати саме зазначені процесуальні інструменти для того, щоб довести до суду свою думку щодо предмету та процедури судового розгляду. І саме ці інструменти використовувалися мною в даному процесі для захисту своїх клієнтів.

У своїй же дебатній промові я підкреслював, що, не дивлячись на помилки, які, на мою думку, допустив суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, я маю не надію на справедливість вироку для обвинувачених, а віру в неї. Мені щиро жаль, що колегія суддів не відрізняє семантичну суть лексем «надія» і «віра», та я впевнений, що саме відсутність цих знань стала тією точкою роси, яка перетворила нерозуміння в образу, що вилилась в постановлення ухвали суду про неетичну поведінку і неповагу до суду. Неповагу, якої не було, проте, яка неодмінно може з’явитися внаслідок видання таких ухвал.

Зрештою, п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена заборона втручання у правову позицію адвоката. Більша частина інформаційного пласту, який зазначений в ухвалі колегії суддів Новоселицького районного суду, стосується саме правової позиції захисника по справі, а також дозволених чинним кримінально-процесуальним законом способів та методів ведення захисту обвинувачених, які абсолютно не завдавали шкоди правосуддю, і не мали на меті позапроцесуальну комунікацію із судом, що розглядав дане кримінальне провадження. Право на незгоду – це найвища форма прояву демократичного суспільства. Десь саме про це і йдеться в рішенні від 16.04.2018 року ЄСПЛ у справі ČEFERIN v. SLOVENIA, no. 40975/08.

І кому, як не суду, про це пам’ятати.

З повагою, адвокат О.В.Ноцький


Від редакції НВ: На наше переконання, компетентним органам вже давно слід зайнятися розслідуванням діяльності вічного голови Чернівецького обласного господарського суду та деяких його колег. А пояснення адвоката О.Ноцького – це фактично вирок черновецьким служителям Феміди.





Щоденні наради з лікарями та ретельна обробка салонів: перевізники Києво-Святошинського району до коронавірусу готові!

Незважаючи на те, що в Україні вже є перші жертви коронавірусу, життя в державі завмерти не може. Це в повній мірі стосується і столичного регіону, де завжди існував напружений пасажирський рух, особливо на приміських маршрутах.



Відео:


Щоденно маршрутними автобусами в приміській зоні столиці користуються сотні тисяч людей. Обмежити ці перевезення у зв’язку із загрозою коронавірусу неможливо, бо це може привести до соціального колапсу. Разом з тим, запровадження безпекових заходів життєво необхідно, і має бути пріоритетом для всіх. Розуміючи, що салон під час руху є місцем підвищеного ризику для учасників руху – як пасажирів, так і водіїв, потрібен спеціальний план заходів, щоб максимально унеможливити розповсюдження інфекції.

Напередодні, згідно з введенням в дію плану протиепідемічних заходів, Управлінням інфраструктури Київської обласної державної адміністрації за підписом в.о. керівника управління Сергія Рибченка на адресу перевізників Київської області, було надіслано лист-припис з вимогою посилити заходи безпеки в зв’язку з поширенням вірусу 2019 n-COV. Зокрема, була озвучена вимога посилити заходи дезінфекції салонів приміських автотранспортних пасажирських засобів (автобусів, маршрутних таксі).

Одним з перших автопідприємств Київщини, що відреагували на ситуацію, було ПП Інвалідів «Надія-2000», яке успішно працює на ринку перевезень з 1999 року, і наразі обслуговує маршрути Києво-Святошинського району. А саме, №№ 368, 369, 796, 805, 820 та інші.

Фейсбук-сторінка ПП: www.facebook.com/nadiya2000/

Як розповіла кореспонденту «Укрпрес-інфо» директор ПП Інвалідів «Надія-2000» Олена Ругаль, як тільки надійшов припис від ОДА, на підприємстві одразу зібрали оперативну нараду, під час якої окреслили план дій та розподілили обов’язки і відповідальність кожного працівника.

«Ми чітко усвідомили, що треба запровадити реальні кроки задля безпеки пасажирів, бо ми перевозимо багато людей, і маємо подбати про їхній захист», — повідомила керівник.

Нагадаємо, що 11 березня, в інтерв’ю порталу «Киев-Власть», новий очільник Київської обласної державної адміністрації Василь Володін зокрема підкреслив, що обласна влада активно готується до протидії коронавірусу: kievvlast.com.ua/text/vasil-volodin-oblast-aktivno-gotuetsya-do-mozhlivogo-spalahu-koronavirusu

«Це дуже добре, коли обласне керівництво не боїться відповідальності та бере на себе функції кризового менеджера і координатора безпекових заходів.

Ми завжди були законослухняним та сумлінним підприємством, що дотримується усіх вимог та законів. Тому одразу відреагували на виклик часу і вжили необхідних заходів.

Неможливо, скажімо, зупинити маршрутне сполучення між Києвом та містечками навколо нього, як авіасполучення або навіть залізничний рух. Це б зупинило життя в столиці. Щоденно наші рейси доставляють у Київ тисячі робітників найбільш важливих та необхідних професій, від яких залежить життєдіяльність мегаполісу – це і працівники торгівлі, ремонтних, аварійних служб, харчових та енергетичних підприємств, установ охорони здоров’я, комунального сервісу, що забезпечують функціонування усіх служб великого міста.

Отже, питання обмеження рейсів не могло розглядатись в принципі. Але, зважаючи на ризик поширення епідемії коронавірусу через великий людський потік, треба було зробити все залежне від нас, щоб унеможливити та ускладнити ймовірне розповсюдження будь-якої вірусної інфекції.

Щоб бути обізнаними і готовими до несподіванок, ми приймаємо участь у регулярних нарадах з головним санітарним лікарем Києво-Святошинського району Ковнацьким Євгеном Миколайовичем. Під час цих нарад наші працівники отримують фахову інформацію та поради, як саме діяти у типових ситуаціях та якими засобами користуватись для ефективної протидії інфекції.



Тому ми закупили достатню кількість потрібних реагентів, таких як Дезамін та ін., і щоденно, в повній мірі обробляємо автобуси всіх наших маршрутів. Миються поручні, обеззаражуються місця для сидіння та інші поверхні.





Зауважу, що роботи з обробки рухомого складу проводять кваліфіковані фахівці санітарно-епідеміологічної служби Києво-Святошинського району. (на фото)



Більше фото заходів безпеки: www.facebook.com/nadiya2000/posts/639159983593640

Також ми регулярно слідкуємо за станом здоров’я наших співробітників, водіїв та їх близьких, а це більше 120 осіб (!), слідкуємо за їх самопочуттям. Також ведемо роз’яснювальну роботу серед пасажирів, і намагаємося оперативно вирішувати усі складні питання, що постають у цей непростий час»
, — прокоментувала ситуацію директор ППІ «Надія-2000».

Тож є впевненість, що підступний коронавірус отримає на Київщині гідну відсіч, а пасажирські перевезення на маршрутах Києво-Святошинського району будуть організовані із дотриманням усіх можливих заходів безпеки!

Довідка

Приватне Підприємство Інвалідів «Надія-2000» близько 20 років займається перевезеннями на лініях між столицею та населеними пунктами Києво-Святошинсього району — Боярка, Вишневе, Білгородка та ін. Має штат офіційно працевлаштованих співробітників — більше 120 осіб. За ці роки ПП було неодноразово відзначено державними грамотами і подяками від різноманітних організацій. Регулярно приймає участь в благодійних акціях, допомагає інвалідам та членам їх родин.

Пидорасы с OLX

Размещаешь объявление якобы бесплатное, а нет Объявление не соответствует Правилам OLX
Но блять за деньги оно уже соответствует требованиям. Пидорасы OLX

Не можна приймати такі диктаторські закони, бо це знищить демократію та остаточно відштовхне від нас Європу, - адвокати про скандальні законопроекти



В ІА «Українські новини» відбувся круглий стіл, на якому адвокати і правозахисники обговорили скандальні законопроекти, що наразі розглядає Верховна Рада. Учасники заходу закликали Президента Зеленського і Верховну Раду не приймати диктаторські закони, які знищують принципи демократії, свободи слова та верховенства права.

Див. відео:


Як зазначила одна із організаторів заходу, голова Комітету захисту прав людини НААУ Ганна Колесник, спочатку планувалося провести цей круглий стіл в «Укрінформ», але, після дзвінка зверху, у такому праві було відмовлено в останній момент — що вже є явним порушенням свободи слова.



«Таке відбулося вперше за всю історію незалежної України, ніколи не було такої реакції влади на наші заходи», — зауважила Ганна Колесник. На її погляд, така реакція – ніщо інше, як наступ влади на свободу слова і демократію як таку.

«Щодо законопроекту про журналістську діяльність. Як можна вимірювати професійність чи непрофесійність журналістів, коли це буде залежати від контролюючих державних органів!? Професійність журналіста може визначати лише один орган – це український народ, який споживає, чи не споживає інформаційні послуги.

Більше того, в новому законопроекті зникає норма про безперешкодне відвідування журналістом будь-яких державних установ в рамках власної роботи.

Взагалі тут безліч абсурдних та недопустимих положень, що знищують свободу слова, і які вже вщент розкритикували багато експертів, відомих журналістів та громадських діячів. Виявляється, тепер будь-яка людина, яка має популярний акаунт в соцмережах, несе потенційну загрозу суспільству і державі, і має підпадати під контроль державних органів. Це абсурд! Навпаки, тепер блогери, журналісти, будуть змушені весь час виправдовуватись та доводити свою невинність, якщо комусь не сподобається те, що вони написали. Це унеможливить боротьбу із корупцією як такою, бо викривальні журналістські розслідування — зараз чи не єдине, що ще якось стримує безконтрольність влади та свавілля корумпованих силовиків, — впевнена голова комітету НААУ».

Далі адвокат звернула увагу на ще один диктаторський Закон 2513, про «ворів у законі», який хочуть проштовхнути у ВР. На її думку, — «він спрямований проти кожного громадянина, бо несе в собі невизначені норми, які влада зможе трактувати як захоче. За цим законом, «злодієм у законі» можна буде оголосити будь-кого, хто користується якимось авторитетом серед інших громадян. Цей закон дасть можливість посадити кожного, хто буде незручним для влади чи недобросовісних конкурентів, і розв’яже руки рейдерським захопленням майна, як це було в Росії».

Довідка експертів стосовно законопроекту №2513

Основоположним у законопроекті №2513 є визначення: «Злодієм у законі» визнається особа, яка дотримується притаманних злочинному середовищу традицій і правил поведінки, користується авторитетом серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення, керує, координує та/або організовує діяльність злочинної спільноти чи її частини або є учасником такої спільноти». Дане визначення є вкрай розмитим, доказ такого статусу можливий, керуючись чутками або, в найкращому випадку, показами свідків, що суттєво спрощує можливість кримінального переслідування осіб, які взагалі не мають до даного статусу бодай якогось відношення. Більшість експертів впевнені, що законопроект про «злодіїв у законі» є додатковим силовим інструментом для тиску на бізнес, волонтерів та активістів.

Що стосується «Закону про розвідку», то на думку Ганни Колесник, невідомо навіщо цей закон взагалі, бо в українському законодавстві вистачає грамотних законів, які регламентують цю сферу і забезпечують діяльність розвідників.

«Навпаки, цей закон позбавляє тих осіб, які ведуть розвідувальну діяльність, будь-якого контролю і будь-якої відповідальності за свої дії! Він надає «розвідникам» виключні права та необмежений доступ до усіх даних та будь-якої особистої і конфіденційної інформації. Це спроба запровадити тотальний диктаторський контроль, який становить загрозу всім – від депутата до підприємця, від адвоката до журналіста чи блогера. З іншої сторони, у громадян прибирається можливість для захисту своїх прав».

Ганна Колесник піддала сумніву необхідність його прийняття, адже в КПК досить чітко прописаний порядок негласних слідчих дій, оперативно-розшукової діяльності. За їх проведенням існує належний судовий контроль. Але новий Закон такого контролю вже не передбачатиме. Прокурор, який здійснюватиме нагляд у справі, не матиме права знати ні хто проводить оперативну діяльність, ні щодо яких осіб, ні якими методами.

«Не існує сумніву, — підкреслила Тетяна Колісник, що такі заходи будуть спрямовані в першу чергу проти правозахисників, адвокатів, журналістів. І це в той момент, коли в державі проводяться масштабні реформи, як то — пенсійна, земельна, трудова, а права людей щодня опиняються під загрозою.
Ми звертаємось до громадськості, до колег, журналістів, звертаємось до влади, до президента, народних депутатів – ми хочемо, щоб нас почули і не допустили прийняття тих законів, які несуть пряму загрозу правам кожної людини, за якими кожного можна буде безконтрольно переслідувати. Ці диктаторські закони – це рух від Європи, від демократії. Позбавлення українців свободи слова і можливості захищати свої права – це найгірше, що може придумати влада. Не можна цього допустити!», — підсумувала модератор круглого столу.



Інший учасник круглого столу,член НААУ, адвокат Роман Гайдай зауважив, що відтоді, як суттєво підвищили судовий збір, у більшості українців, по суті, забрали можливість захищати свої права в суді, бо такі дії стали не по кишені. З іншої сторони, адвокат зауважив, що немає правових підстав, щоб приймати такі закони, бо вони не вирішують якісь причини, якісь вагомі негаразди, які неможливо подолати за допомогою існуючих законів.



Відомий правозахисник, голова «Міжнародної ліги захисту прав громадян України» Едуард Багіров у своєму виступі зробив акцент на те, що приймаючи ці абсурдні закони проти адвокатів, журналістів, проти прав людей, депутати Верховної Ради підставляють самі себе.

«Рано чи пізно, у теперішніх депутатів, які приймають ці протиправні закони, обов’язково з’являться проблеми із законом! Когось з них безпідставно звинуватять у корупції, дезінформації, у дружбі зі «злодіями у законі» — їм знадобляться адвокати, правозахисники, знадобляться журналісти, щоб їх захистити, але ми вже не зможемо їм допомогти. Тобто влада зараз підставляє себе під удар, який відбудеться трохи згодом. Я завжди кажу – ви не будете вічним міністром, вічним депутатом, не зможете користуватись пожиттєво «кришею». Згадайте досвід Юлії Тимошенко, Юрія Луценка — вони були на найвищих посадах, але, коли змінилася влада, потрапили за грати! Те ж саме чекає і на вас, але тепер запроторити кожного за грати, завдяки новим законам, стане набагато легше. То ж, поки ще не пізно, подумайте над тим, що ви робите!» — застерігає Едуард Багіров недосвідчених та безвідповідальних парламентарів.

Він назвав депутатів більшості – помічниками Путіна, які допомагають підкорити громадянське суспільство.

На його думку, законом про медіа і дезінформацію, влада свідомо намагається розділити журналістське суспільство на угодних, хто буде обслуговувати інтереси влади під повним контролем, та інших, хто попаде у категорію непрофесійних журналістів, які будуть позбавлені основних прав, натомість ризикуватимуть підпасти під кримінальну відповідальність за свою роботу та переконання.

Правозахисник також підняв болюче питання, що зараз все частіше державні, правоохоронні органи, взагалі, дозволяють собі не відповідати на адвокатські, журналістські запити — що є грубим порушенням законодавства, і породжує абсолютну безкарність та безвідповідальність влади.

Стосовно законопроекту 2513 про «злодіїв у законі», Едуард Багіров впевнений, що цей закон приймається виключно для того, щоб розправлятися із неугодними людьми. Тисячі адвокатів, правозахисників, журналістів, які за родом своєї діяльності, можуть спілкуватись із так званими «авторитетами» та засудженими різних категорій, підпадають під загрозу стати «друзями», «співучасниками», та автоматично наражаються на кримінальне переслідування, якщо тільки цього захоче влада. Цей закон, начебто для боротьби із кримінальними авторитетами, лобіює МВС і особисто міністр МВС Арсен Аваков із своїм помічником А. Геращенком. Але цей закон був відкинутий владою Порошенка і минулим парламентом, як небезпечний і безпідставний. А зараз його дістали знову!

Ми маємо обговорювати такі питання у публічному просторі, а стосовно цих законів – будемо письмово звертатися до голів фракцій, до кожного депутата, щоб не допустити знищення правових інституцій в державі», — зауважив правозахисник.



Адвокат Юрій Бойченко розпочав свій виступ з того, що охарактеризував запропоновані закони, як неприпустимі в правовій Європейській Державі.

«Якщо казати про законопроект 2513 — як взагалі можна вживати у законодавчому полі сленгове поняття «злодій у законі», ми що, на зоні, та живемо по бандитським поняттям?

Стосовно законів про медіа, про дезінформацію – я хочу звернутися до відомих журналістів Мустафи Найєма, Сергія Лещенка, які зараз у владі. В свій час ви робили гучні антикорупційні викриття, але за новими законами мали б вже сидіти. Чого ви мовчите? За новим законом журналіст мусить розкрити джерело власної інформації, але таке неприпустимо, такого немає в жодній цивілізованій країні. В нас може повністю зникнути свобода слова, що є головною ознакою правової держави! Сподіваюсь, що нас підтримає журналістська спільнота, і, зокрема, Спілка журналістів», — висловив надію адвокат.



В свою чергу, відомий адвокат Віктор Колбанцев побачив у обговорюваних законопроектах спробу знищити демократію в Україні як таку.

«Ці закони не мають відношення до юридичної площини, це – виключно політична воля! Мені дуже боляче, що їх намагаються прийняти «слуги народу», бо я особисто голосував за Володимира Зеленського, думаючи, що він принесе в Україну реформи та позитивні зміни. Але, як виявилося, я дуже помилявся. Закон про «злодіїв у законі» 2513 – це закон Авакова, калька з російського закону, для підкріплення його повноважень. У нас в Україні взагалі практично немає такої категорії, як «злодій у законі», і цей закон загрожує кожному громадянину. Також бачимо величезний тиск на журналістів, намагання взяти ЗМІ під повний контроль. Але ж не можна розкривати джерело інформації, як вимагають нові правила. Це знищить свободу слова. Ми підготуємо звернення до президента і вищих посадовців, з надією, що вони схаменуться і не перейдуть межу, за якою – безправність людей, диктатура і повна узурпація влади, як це відбувається в Росії. Треба нам усім об`єднатися та йти єдиним фронтом, щоб не допустити такого, бо з нас знову намагаються зробити безправних рабів!» — емоційно вважає адвокат.



Адвокат, член НААУ Оксана Сєрокурова звернула увагу на те, що прийняттям законопроекту 2513 – в Україні лише популяризується поняття «злодій у законі». На її думку, цей закон приймається лише для пригнічення прав людей. — «Це дозволить легко віджимати бізнес, запроторити за грати будь-кого, хто заважатиме владі».



Правозахисник, ГО «Альянс української єдності» Ганна Скрипка звернула увагу присутніх на те, що за родом діяльності і за специфікою роботи, вона та багато колег, часто відвідують СІЗО та виправні колонії, спілкуються з ув’язненими, надають засудженим правову допомогу.

«За новим законом 2513 це дає пряму підставу вважати усіх нас – адвокатів, правозахисників посібниками, співучасниками, друзями авторитетів, а відтак кожного з нас можна заарештувати за сфабрикованою підозрою. Це неприпустимо, ми закликаємо депутатів відмовитись від прийняття цих законів!»



Адвокат, член НААУ Тетяна Гнатюк відзначила невтішну ситуацію із захистом прав людей в Україні: «Людям обмежили доступ до суду, вони не можуть захистити свої права. З іншої сторони поліція дуже часто не бажає відкривати справи, вносити їх в єдиний реєстр, якщо там не має особистої зацікавленості для органів, або які не викликали суспільного резонансу. В людей немає віри до правоохоронних органів та судів. І все лише погіршується».

Підсумовуючи виступи учасників круглого столу, можна відмітити наступні тези:

— Вперше в Україні влада заборонила проведення публічного заходу – круглого столу щодо проектів законів, які розглядаються Верховною Радою.

— Законопроекти про медіа, дезінформацію, «злодіїв у законі», розвідку – це результат політичної волі для збільшення повноважень та узурпації влади.

— Згадані законопроекти, по суті, знищують свободу слова, знищують демократію та позбавляють людей права на захист.

— Ці закони дозволяють легко, швидко і безкарно заарештувати і посадити за грати будь-яку людину.

— Немає юридичних підстав для прийняття цих законів, бо існуюче законодавство цілком задовольняє всі означені потреби.

— Ці закони віддаляють Україну від Європи, цивілізованого світу та створюють диктатуру.

— Немає сумніву, що ці закони неодмінно, через кілька років, або швидше, використає наступна влада для зведення рахунків з «попередниками».

Правозахисники закликають Володимира Зеленського негайно втрутитись у ситуацію з катуванням ув’язнених.

Громадськість вимагає зупинити беззаконня та катування засуджених в українських колоніях, через що відбулися нещодавні «бунти».



У п’ятницю, 17 січня 2020 р. в агенції «Укрінформ» відбулася резонансна прес-конференція, яка викрила проблему масового катування засуджених в українських СІЗО і колоніях.
Метою прес-конференції було привернення уваги ЗМІ та вищого керівництва Держави до проблем пенітенціарної системи, особливо — щодо жорстоких порушень прав людини в місцях позбавлення волі.
Журналістам повідомили настільки кричущі й ганебні факти, оприлюднення яких на міжнародному рівні може поставити Україну у дуже незручне становище…

Див. відео з прес-конференції:


Зокрема головну увагу було присвячено подіям в Олексіївській виправній колонії №25, Кропивницькому СІЗО та Бердянській виправній колонії №77. Під час прес-конференції колишні засуджені, в’язні розповіли про катування, які вони пережили — їх били по різним частинам тіла, прив’язували скотчем до ліжка, душили за допомогою пакета на голові, робили «розтяжку», катували електричним струмом, гвалтували тощо.

Учасниками прес-конференції були: Олег Цвілий – Голова громадської організації «Альянс Української Єдності», Віктор Колбанцев–адвокат, Сергій Ларін– колишній засуджений Олексіївської виправної колонії №25, Антон Соломко– колишній засуджений Бердянської виправної колонії №77, Ярослав Бублик (заочно) – колишній ув’язнений Кропивницького СІЗО, Артем Панін – колишній в’язень, брат воїна АТО, якого зґвалтували в Бердянській виправній колонії.

Змінюються керівники тюремного відомства, при цьому не змінюється парадигма ставлення до в’язнів. Досі пенітенціарна система діє з використанням радянських каральних методів. З радянських часів працюють династії тюремників на керівних посадах, які блокують реформування системи хоча б відповідно до мінімальних міжнародних стандартів.

Учасники прес-конференції розповіли:

Голова Громадської організації «Альянс Української Єдності» Олег Цвілий повідомив, що на адресу громадської організації «Альянс Української Єдності» останнім часом почастішали звернення про катування, масове побиття, приниження честі і гідності в’язнів, вимагання неправомірної вигоди від родичів, переведення засуджених в інші колонії, застосування бійців спецпідрозділів груп швидкого реагування (ГШР) для залякування, приниження і масового побиття в’язнів.



« Саме таку практику системного побиття, залякування через бійців ГШР запроваджують на територію всієї України, розказав правозахисник.

У нас зародилася така тенденція, що майже постійно, після того, як будь-які правозахисники заявляють, що бійці ГШР або адміністрація колонії перевищують повноваження та порушують права людини, зі сторони Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби ідуть звинувачення в бік правозахисників, що краще б Ви займалися дитячими будинками або будинками для людей похилого віку, а тут в тюрмі сидять злочинці і немає чого сюди лізти. Мабуть адміністрація колонії забула, що далеко не всі там злочинці, багато сидить, взагалі, без доказаної провини і не всі в тюрмі кримінальники та покидьки», — впевнений О. Цвілий.

Нещодавно, 18-22 грудня в Кропивницьке СІЗО ввели бійців ГШР, які масово побили всіх в’язнів. На мою думку, ситуація яка трапилась в СІЗО навмисно спровокована і готувалась заздалегідь. В ході обстеження підтвердилися факти, що при проведенні заходів щодо стабілізації ситуації перевищувались повноваження з боку працівників груп швидкого реагування, зокрема застосовувався скотч для фіксації ув’язнених, заходи фізичного впливу щодо людей з інвалідністю та неповнолітніх. У 82-х ув’язнених зафіксовані тілесні ушкодження. Наразі ведеться слідство.
Наприклад, Ярослав Бублик, депутат міської ради від партії БПП, який опинився в СІЗО, і є вже колишнім ув’язнений, який звільнився після подій, розповів:

«В камери закидали шумові гранати, заливали камеру чимось схожим на газ, деякі люди стояли на «продолі» (коридор) по ним почали стріляти з помпових рушниць і просто забивати. Коли забивали людей, решта бійців починали стукати кийками по щитках, щоб нікому не було чутно. 07.01.2020, на Різдво заходить людина в масці і каже мені «повернись», потім питає «чого ти не побритий?», я йому пояснив, що брився вчора, але у мене дуже швидко відростає щетина, і так як я віруюча людина, а сьогодні Різдво, тому я не побритий. Але тебе ніхто не слухає, заламується рука і починають бити. Перші дні медиків до нас не допускали взагалі. Там повністю стабільна ситуація, який надзвичайний стан? Я думаю, що до цього готувались.»

«Там їх просто забили, там нікого «образно» живих звісно не залишилось, їх побили так, що вони не могли прийти в себе. Були такі камери, які були всі в крові і сечі, вони там не могли спати або вставати, там просто забивали людей так, що організм не витримував».

Після подій в Кропивницькому СІЗО вже на початку року другого і третього січня адвокати ХПГ зафіксували в Олексіївській колонії №25 чимало свідчень про тортури і нелюдське поводження, зокрема і у Сергія Ларіна: зґвалтування, побиття, понаднормову і безоплатну працю. Крім того, люди скаржилися, що адміністрація закладу через добровільних помічників постійно вимагає у засуджених гроші.

Вночі 8 січня до колонії ввели групу швидкого реагування та територіальне воєнізоване формування для начебто «попередження бунту». В результаті бійці побили всіх, хто скаржився.

11 січня представник Офісу Омбудсмана заявив про те, що зафіксував 22 засуджених з тілесними ушкодженнями, на одному з них, через катування якого і стався конфлікт, були завдані опіки в області сідниць та анального отвору.

Як зазначив Сергій Ларін, який звільнився з Олексіївської виправної колонії №25 9 січня 2019 року: «о 3-й годині ночі 8 січня бійці ГШР в масках в повному бойовому спорядженні витягли мене та інших засуджених в одних трусах — одягтися не дали. Нас поклали обличчям в підлогу, завели руки за спину та наділи кайданки або зв’язали, і потягли до штабу. Частина засуджених пробула на вулиці більше години (температура повітря мінус 3 по Цельсію). В штабі мене та інших засуджених примусили повзти на животі по сходах на вищі поверхи – другий, третій і четвертий, деяких при цьому жорстоко били. Як у мене, так і інших засуджених сильно обідрані лікті, коліна та живіт. В такому стані засуджених протримали з 3 години ночі до обіду. Били в першу чергу тих, хто скаржився працівникам ХПГ 3 січня. 22 засуджених, до яких застосовували спецзасоби, примусили написати пояснювальні записки, що вони чинили опір та перешкоджали обшуку, і тому проти них була застосована фізична сила і спецзасоби, і що вони не мають претензій. Після цього засуджених, яких примусили писати пояснення, перевели до інших харківських колоній, а мене звільнили. Проте в медичній частині колонії залишилося багато побитих».

«Окремо хочу сказати про Бердянську виправну колонію (БВК-77), зауважив Одег Цвілий. — Цією колонією ми займаємося ще з початку 2019 року, після того, як до нас звернулися родичі засуджених та розповіли про знущання над їхніми рідними. Представники громадськості, разом із журналістами, відвідали Бердянську колонію та зустрілись із засудженими. Деяких вдалось знайти в СІЗО інших міст. З пояснень родичів та в’язнів вдалось з’ясувати, що в колонії систематично катують новоприбулих засуджених. Прямо в карантині їх можуть зв’язувати на кілька днів, бити по кілька разів на день, змушувати голими на морозі виконувати фізичні вправи. За «безпечне» перебування в колонії з родичів засуджених вимагають чималі гроші.
Як розповів Артем Панін – колишній в’язень, брат воїна АТО Олесандра, якого зґвалтували в Бердянській виправній колонії:
«Ми з братом служили в зоні ООС, ще під час служби Сашко та я разом з іншими військовослужбовцями отримали наказ командира, за яким ми затримати сепаратиста та передали його представникам контррозвідки. Далі сумлінно відслуживши отримали Орден «За мужність». Але, як виявилося, по нас велося слідство за незаконне позбавлення волі. Олександра та мене засудили до трьох років ув’язнення. Мого брата відправили відбувати покарання у Бердянську виправну колонію №77, звідки він повернувся психічно хворою людиною. Він, як і багато інших ув’язнених, пройшов процедуру “переходу в касту опущених”. Його зґвалтували, а потім відправили до Вільнянської психіатричної лікарні №20, де його закололи психотропними препаратами. Звільнившись звідти, на даний час він продовжує знаходитись в дуже важкому психологічному стані.»

Нещодавно відбулася прем’єра документального фільму Влада Сидоренка та Сергія Дідковського – «Зона-77». В цій стрічці більш детально розповідається про Бердянську виправну колонію і про всі жахіття, які в ній відбуваються. Бердянська виправна колонія №77 одна з найстрашніших, найжорстокіших, найкривавіших колоній України. Одна з найкорумпованіших систем України, яка десятиліттями не змінювалася, де створене та продовжує існувати рабство, насильство над людьми, приниження честі, гідності і дискримінація в системному вимірі.

Як повідомили Антон Соломко та Едуард Іванов (останній звільнився 11 січня 2020 року), які є колишніми засудженими Бердянської виправної колонії №77. Вони навіть під загрозою свого життя, не побоялися сказати все на камеру:

«Нас прив’язували на ніч, і ми мочилися під себе, тому що не могли потрапити в туалет. Нам заганяли голки в руки і штурляли голки в пісок, щоб було зараження. З нас та наших родичів вимагали гроші. І це фактично працює як конвеєр».

На часі після виходу стрічки Антону Соломці продовжують погрожувати. По фактам виявлених злочинів в Бердянський ВК №77 ДБР м. Мелітополя було порушено низку кримінальних проваджень, які були об’єднані в одне кримінальне провадження № 42019081120000015 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України. Натомість, слідчий Мелітопольського ДБР нещодавно закрив кримінальне провадження в частині 2 ст. 364 КК України, вказавши на те, що не побачив складу злочину в діях працівників Бердянської виправної колонії.

За останні півроку працівники ДУ «Бердянська виправна колонія №77», продовжуючи приховувати свої злочинні дії на території установи, повторно, а саме 7 разів, не допустили до установи помічника народного депутата України, члена громадської ради при Міністерстві юстиції України, разом з журналістами та лікарем. Свої дії, а саме не допуск до установи, адміністрація колонії, разом з керівником установи Чукіним М., пояснюють тим, що у моніторингової групи не вистачає документів. На питання помічника народного депутата до адміністрації колонії, яких саме не вистачає документів, працівники колонії не можуть відповісти.

Правозахисники та колишні засуджені закликають вище керівництво Держави, та особисто президента Володимира Зеленського, звернути увагу на тотальне порушення прав людини в місцях позбавлення волі, та зробити все можливе, щоб припинити тортури над в’язнями. Така ситуація не може продовжуватись, бо ризикує перерости у всеукраїнське повстання в’язнів за свої права.

Адвокат Вадим Чунжин: «В Києві переплата за сезон опалення з одного будинку подекуди досягає 1 500 000 гривень!»

Останні кілька років мешканці столиці були шоковані стрімким зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги. Найбільше зросли тарифи на опалення.




Якщо в питаннях вивозу сміття, електроенергії, споживання гарячої\холодної води, попри намагання відповідних служб і компаній здерти з мешканців якомога більше, все ж можна побачити більш-менш зрозумілі єдині норми розрахунку сум. То у питаннях опалення житлових/нежитлових приміщень, що становлять левову частку витрат будинків і ОСББ в холодний період, єдина схема, єдині справедливі параметри для нарахування наразі фактично відсутні або не застосовуються. Це дозволяє енергетичним компаніям нараховувати грабіжницькі суми та наживатися на тому, що люди, здебільшого, не можуть проконтролювати, спростувати, розібратися в нюансах і аргументовано представити іншу сторону.

Взагалі, у цій сфері мешканці будинків майже повністю беззахисні і залежать від «випадкових факторів», вправності і юридичної обізнаності голів ОСББ, а також доброчесності і професіоналізму керівництва обслуговуючих фірм. Хаос і непорозуміння створюють також відсутність єдиних трактувань лічильних приладів, принципів їх встановлення, взяття на облік, тощо. Якби там не було, попри те, що хтось готовий оплачувати будь-які суми, що приходять у квитанціях, все більше людей розуміють, що диявольські суми за опалення можна і треба оскаржувати в судовому порядку. Як це зробили мешканці будинку по вул. Героїв Сталінграда, 16-д.
Інформаційна агенція «Укрпрес-Інфо» проводить власне розслідування по цій темі. Ми направили ряд запитів у профільні організації, Київраду, з метою отримати офіційні роз’яснення по низці спірних та незрозумілих питань. Це допоможе зрозуміти де, як і в чому криється «диявол обкрадання», і як можна його підкорити і домогтися справедливих, обґрунтованих тарифів на опалення та інші комунальні послуги.

Адвокат Вадим Чунжин, який зараз веде цю справу з мешканцями будинку на Героїв Сталінграду, 16-д розказав, які основні проблеми виникають на шляху відновлення справедливості.


Адвокат Вадим Чунжин

— Дуже непросто вести справу, коли в мешканців будинків немає спільної позиції, навіть в окремій ініціативній групі. Але намагаємося все ж таки знаходити компроміси заради спільного блага. Також відчуваю серйозну протидію зі сторони певних зацікавлених сторін, — розповів адвокат.

Правник також відмітив, що дуже важко впливати на загальнодержавну тарифну політику і судитися з державними монополістами. Але, на його переконання, можна успішно протистояти грабуванню на території одного, або низки будинків/ОСББ, які знаходяться в одному місці і можуть виступати єдиним фронтом. Головне — об’єднуватись і діяти рішуче.

«Зараз монополісти разом із поплічниками користуються тим, що люди не можуть самостійно зрозуміти, чи законно їм виставляють такі величезні рахунки. Навіть у масштабах одного будинку – це величезні суми, що вже казати, про весь Київ! Та якщо ми доведемо, що більшість сум в цих будинках нараховані незаконно, хтось втратить дуже великий доход. Звичайно, це багатьом може не подобатись. Ці сили можуть наймати впливові юридичні фірми, які будуть всіляко заплутувати мешканців, вносити розлад у їх лави. Але я впевнений, що ми неодмінно доведемо правоту мешканців юридично, і доб’ємось встановлення нових, справедливих тарифів. Тим більше, люди втомились від тарифного свавілля, і готові об’єднуватись і боротись за свої права», — вважає адвокат.

Він зазначив, що наразі дуже непросто отримувати легітимні документи і експертні висновки, на підставі яких суд потім може виносити справедливе рішення, бо дуже часто їх видають ті ж самі структури, які стоять за підняттям тарифів і пограбуванням людей.

«Але, дякуючи співпраці з журналістами, які зі своєї сторони розслідують ці питання, ми можемо отримувати неспростовні докази, і готувати до суду міцну платформу, яка має стати базою для досягнення справедливості, встановлення обґрунтованої платні за опалення.

Наприклад, ми підрахували, що мешканці будинку 16-д по вулиці Героїв Сталінграда, лише за один опалювальний сезон переплачують близько півтора мільйони гривень! Ці гроші можна було б спрямувати на утеплення, ремонт, озеленення, та хоч розігрувати у щорічну лотерею для членів ОСББ)) — на користь усім мешканцям!», — говорить юрист.

Вадим Чунжин також розповів, що справа з будинком на Оболоні — це лише початок великого процесу, який може потягнути на своєрідну «тарифну революцію». Він сподівається, що нова влада, яка декларує відкритість та чесніть, не буде чинити опір у намаганні людей добитися справедливості, а, навпаки, підтримає цю ініціативу!

«Звичайно, маємо надію, що нова Верховна Рада, а потім і Київрада, будуть зовсім по-іншому дивитись на ці питання. Зі своєї сторони, ми вже робимо все можливе, щоб всі зміни відбувались у правовому полі. Ми почали велику справу і відкриті для співпраці з іншими будинками! Чим більше будинків підтримають наші позови, тим легше буде досягти мети, тим сильніше буде наша спільна позиція», — підсумував адвокат.

Редакція «Укрпрес-Інфо» продовжує власне розслідування і буде слідкувати за розвитком ситуації та інформувати читачів про хід справи.

Расхитительница электроэнергии Светлана Кузьминская не является в уголовный суд, надеясь пройти в Раду (ВИДЕО)

Напомним, что некоторое время назад, редакции стало известно, что в черкасском регионе развивается драматическая сага с элементами фарса. Малоизвестная жительница Луганской области, волею судьбы, вдруг стала зажиточной бизнес-вумен, разделив постель и не только с известным аферистом Дмитрием Крючковым. Эта незаурядная парочка, во времена Порошенко прославилась самым наглым и беспринципным разворовыванием денег энергосистем Украины, чудом оставшихся в собственности государства.
С учетом покровителей этой схемы, в лице прошлого Гаранта сотоварищи, больше двух миллиардов гривен исчезли с расчётных счетов многих Облэнего страны. А это наши с вами деньги «за свет», которые мы бережно перечисляем каждый месяц. Понятно, что НАБУ и САП, созданные и коррумпированные самыми высокими портретами страны, оказались бессильными вернуть деньги и наказать виновных. Однако, к чести орлов Авакова, несколько ломтей пирога таки застряли в горле расхитителей. В частности, в Приднепровском районном суде города Черкассы оказалось уголовное дело против Светланы Кузьминской, в котором ее обвиняют в продаже за бесценок двух гидроэлектростанций, принадлежавших Черкассыоблэнерго.
Дело было назначено к слушанию в прошлую пятницу и обещало быть первым серьезным ударом по репутации кандидата в народные депутаты Светланы Кузьминской. Однако слушания не состоялось, так как Кузьминская оказалась «очень больной» и передала в суд больничный лист, из которого стало понятным, что она получила травму и никак не может принять участие в заседании. Не стоит и говорить, что больничный был крайне неряшливо скопирован и вызывал еще больше вопросов, чем было до заседания. Однако задать их было некому, так как суд отказался что либо выяснять, ограничившись формальной отпиской в адрес больницы. Как проходило заседание можно посмотреть здесь.

Your text to link...
Обратите внимание какими возгласами провожали судей, собравшиеся на суд работники Облэнерго, больше всего людей задевала откровенная беспомощность и безынициативность судей. И это после того, как рабочие пережили год без зарплат и выстояли в борьбе за право трудиться и получать заслуженное.
Мы же естественно не удовлетворились отписками известной в узких кругах аферистки Кузи и провели собственное расследование. Как оказалось, больничный был выдан таким себе врачом-практикантом Рустамом Башировым 1991 года рождения. Он конечно же не вспомнил нашу Кузю, однако в журнале нашел соответствующую запись о выдаче ей больничного.

Странная конечно у Рустама память, наверное Светлана Кузьминская выглядела настолько блекло и безвкусно, что Баширов постарался ее как можно быстрее забыть, чтобы спать спокойно. Хотя есть и более правдоподобная версия: размер благодарности врачу, отмазавшего ее от суда, был настолько велик, что работающий на износ Баширов поклялся отдать жизнь за своего благодетеля и тем более молчать о ее состоянии и могла ли она быть на суде. Уж очень подозрительное лицо у нашего молодого врача, случайно оказавшегося в центре большого скандала. Не смотря на заверения врача, расследование пока не законченно.
Сага про грабителей Черкасского облэнерго продолжается, и как положено для такого жанра, главные герои преодолевают трудный тернистый путь, взлеты и падения, слезы радости и неимоверную боль отчаяния. Так вот, сегодняшняя серия была про аферистку Кузю, которая изворачиваясь от правосудия, надеется попасть в Верховную раду как депутат по 194 одномандатному округу. Мы же уверенны, что назначенный аккурат на 22 июля суд, сразу после дня выборов, приведет Светлану Кузьминскую на скамью подсудимых без надежды получить отсрочку на пять лет в стенах многострадальной от аферистов Верховной рады.
Наша версія продолжает следить за развитием событий в 194 избирательном округе. О других деталях этого уголовно-политического скандала мы расскажем в наших следующих публикациях.
Статьи по теме:
ОЧЕРЕДНОЙ “СВИНАРЧУК” ПОРОШЕНКО ДМИТРИЙ КРЮЧКОВ ПРОРЫВАЕТСЯ В РАДУ ПО СПИСКАМ ТИМОШЕНКО?
СЛАБКІ НА … ЛЕДІ Ю, АБО ЯК ТИМОШЕНКО ПРОДАЄ «БАТЬКІВЩИНУ»

ИНФОРМАЦИОННАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ УКРАИНЫ ПОД УГРОЗОЙ – «ЧЕРКАССЫОБЛЭНЕРГО» АТАКУЮТ РЕЙДЕРЫ С РОССИЙСКИМИ КОРНЯМИ: РЕЗОНАНС (ВИДЕО)
РОЗКРАДАЧКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ СВІТЛАНА КУЗМІНСЬКА ПРЕДСТАНЕ ПЕРЕД СУДОМ І НЕ ПОТРАПИТЬ У ВЕРХОВНУ РАДУ

Розкрадачка електроенергії Світлана Кузмінська предстане перед судом і не потрапить у Верховну Раду

Чудова новина для Черкащан! Світлана Кузмінська має намір потрапити до Верховної ради України і радісно, із задоволенням, розповідати поліції і прокуратурі, що всі їх кримінальні звинувачення — маячня, а збитки державних підприємств, прокриє її тяжка праця на законодавчому полі.

Плацдармом, для захоплення Кузею (саме так її ласкаво називають містяни – енергетики) ВР стане 194 виборчий округ, а це майже половина міста Черкаси. Саме тут живуть трударі і службовці, славетних у минулому потужних підприємств Черкасиобленерго і Азот, які дуже добре знають Кузю і кожного дня її по всякому шельмують. Бо за часів її правління в обленерго, заробітна плата стала не досяжною мрією кожного працівника. Звісно, викликає подів, як Кузя наважилася знову з’явитися перед людьми і просити їх обрати її до Ради, але нахабство не має меж, тим більше, що люди в нас добрі і образ не пам’ятають.

Якщо серйозно. Черкаській регіон завжди був вотчиною Батьківщини. Люди відчували себе обділеними, вимагали від влади змін, підтримували опозицію. Тож «Батьківщина» і її лідерка, вічна борчиня за все хороше і проти зубожіння Юля Тимошенко збирала багатий врожай підтримки. Напевно саме цим і спокусилася розкрадачка електричної енергії Світлана Кузмінська. Напевно Кузя вирішила, що саме цей район підтримає БЮТ знову, а тому варіант проходу до ВР надто ймовірний, тож грошей не пожаліла і мабуть все сплатила по повному. Що з цього вийде побачимо. Сподіваємося, народ вже розібрався хто і чого вартий, тож кнопкодавів і «біженців» поменшає у наступному складі.

А поки йде передвиборча гонитва, є реальний шанс передати щирий привіт і особисто потримати Кузю за руку і не тільки, в Придніпровському райсуді міста Черкаси.

Місто зустрічі таке:

Придніпровський районний суд м. Черкаси

Єдиний унікальний номер справи 711/4752/19 на кримінальне провадження

Номер провадження 1-кп/711/318/19

Склад суду: головуючий суддя: Михальченко Юлія Володимирівна; суддя-доповідач: Михальченко Юлія Володимирівна, суддя-учасник колегії: Скляренко Валентина Миколаївна, суддя-учасник колегії: Демчик Роман Васильович

Сторони у справі: обвинувачена: Кузмінська Світлана Олександрівна, Прокурор: Прокуратура Черкаської області, Захисник: Санніков Сергій Григорович, Представник потерпілого: Юхно Михайло Степанович, потерпілий: ПАТ “Черкасиобленерго”

Стадія розгляду призначена на 05.07.2019 12:30

Отже наразі готуємось до великих потрясінь, які повинні торкнутися не тільки електорату славнозвісного 194 виборчого округу. Якщо суд дійсно візьме до уваги всі докази вини тієї самої Кузі, яка у гонитві за грошовими купюрами разом з совістю втратила навіть інстинкт самозбереження, не спасе її навіть «криша» у вигляді статусу народного депутата. Життя воно таке. Ніколи не знаєш, де знайдеш і де загубиш. І саме цей суд над Світланою Кузмінською стане черговим яскравим підтвердженням народної мудрості. Сподіваємся, що дуже скоро Кузя опиниться на нарах. Бо розкрадачам електроенергії дійсно не місце у Верховній раді.

Наша версія продовжує слідкувати за обігом подій в 194 виборчому окрузі. Про інші деталі цього кримінально-політичного скандалу ми розповімо у наших наступних публікаціях.
Джерело

Совет ПЕЗДОТы европы проголосовал за вовращение преступников

Дешевые продажные бляди. Хотя 60 млн. евро. Ценности европейские говорите ну ну