Морські походи запорожців
- написал: tetianarykychyna
- 5297
- 0
Наприкінці XVI – на початку XVII століття українські землі постійно зазнавали грабіжницьких набігів із півдня. Річ Посполита не могла захистити своїх південних кордонів, позаяк вела безупинні війни з Волощиною, Московією, Швецією. Тому український народ і, зокрема, козацтво мусили захищатися самі.
Здійснивши низку морських походів проти турків і татар, козаки здобули добру славу далеко за межами України. Їх запрошували на військову службу правителі Австрії, Англії, Франції.
Козаки дуже ретельно готувалися до морських походів: крім запасів зброї та військових припасів, запорожці запасалися одягом і харчами, сухарями копченим м’ясом, крупами. Категорично заборонялося брати спиртні напої, а за порушення цього закону винний карався на смерть — п’яницю викидали за борт.
Для морських походів козаки вибирали осінній час, коли хмарні дні й темні ночі допомагали їм зненацька нападати на ворога. До речі, робили вони це за допомогою бойових парусно-гребних суден – чайок. Довжина чайки зазвичай становила 18—20 м, ширина — 3- 3,5м, висота — 3,5-4м. Кожну чайку будувало не менше 60 чоловік протягом 15 днів. Корпус човна робили з липи або верби, обшивали з обох боків дошками і обсмолювали. Для додаткового захисту від пострілів противника та пом'якшення удару під час абордажу ворожого судна зовнішній бік чайки могли укріплювати снопами очерету. Судно мало два керма — на носі та на кормі, що забезпечувало його швидкість і маневреність у разі повороту. Екіпаж човна складався з 40 — 70 чоловік. Із січової гавані виходило іноді понад 300 чайок, екіпаж яких нараховував більше 20 тис. козаків. Озброєння чайки складали 4 — 6 гармат, переважно фальконети.
Щоб запобігти морським походам, турецький султан посилав проти козацьких чайок великий галерний флот. Однак запорожці не боялися галер, невелика чайка ховалася за морським хвилями й тривалий час була не помітною для ворогів. Дочекавшись ночі, козаки несподівано нападали на ворожі кораблі. Поки одна половина відважних січовиків веслувала, друга добре озброєна, кидалася на абордаж галери і захоплювала її.
В історії залишилися походи козаків на Тавань в 1502 і 1504 роках, а потім на Білгород-Дністровський в 1516 і в 1574 рр… На Очаків в 1523, 1527, 1528, 1538, 1541, 1545, 1547, 1548, 1551, 1556 роках. У 1560 році запорожці спалили Кафу, а в 1575 зуміли розграбувати три найбільших турецьких порту: околиці Стамбула, Синоп і Трабзон. На наступний рік були розорені Кілія, Варна і Силістрія. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю в 1586, 1590, 1593, 1595 і 1599 роках. Виходить, що за історичними документами запорожці здійснили мінімум 25 великих морських рейдів, в кожному з яких брало участь в середньому близько тисячі козаків.
Початком визначних перемог став успішний морський похід запорожців навесні 1602 року. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот. А вже 1606 року штурмували фортецю Кілію та Білгород, захопивши в морі 10 турецьких галер. Завдяки своїй кмітливості та винахідливості козаки зуміли штурмувати Варну, знищивши при цьому усі турецькі кораблі, які в цей час стояли на рейді. Протягом наступних трьох років на чолі з Петром Сагайдачним козаки уславилися взяттям Очакова, Перекопа та Ізмаїла. 1613 року запорожці здійснили два походи на турецьке узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. Надзвичайно сміливими були дії козаків у серпні 1614 року. На сорока чайках вони подалися до берегів Туреччини. Козаки захопили Трапезунд, узяли в облогу Синоп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галіонів, які стояли на рейді. 1615 року запорожці на вісімдесятьох чайках пішли на Стамбул. Вони зійшли на берег між двома столичними портами, спалили й спустошили все довкола. За наказом султана навздогін козакам вирушила турецька ескадра. Біля гирла Дунаю відбувся бій, у якому козаки здобули перемогу. Наступного року під проводом Петра Сагайдачного козаки ущент розгромили турецький флот й зруйнували Кафу – ринок рабів, « упира, що п'є руську кров». 1617 року козаки знову дісталися до Стамбула й «замигали своїми похідними вогнями біля вікна самого сералю», розгромили турецьку ескадру на підступах до гавані, убили в бою турецького адмірала.
Звичайно, усі походи козаків на татар відбувалися під керівництвом безстрашних гетьманів. У народній пам’яті назавжди залишаться героїчні постаті захисників рідної землі, мудрих і хоробрих гетьманів Самійла Кішки, та Петра Сагайдачного – ватажків, яких дуже поважали козаки.
Саме під проводом П. Сагайдачного Запорізьке військо вступило в новий період свого розвитку. Гетьман здійснив військову реформу, запровадив сувору дисципліну, розробив і вдосконалив тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського військового мистецтва. Він першим створив із запорожців дисципліноване, найхоробріше військо в Європі. І це суттєво вплинуло на його авторитет.
Завдяки українським козакам на чолі з гетьманом Сагайдачним Польща й Україна врятувалися в 1621 р. від турецького поневолення і втрати своєї незалежності, коли їхня доля вирішувалася під Хотином. Тому невипадково багато хто з тогочасних політичних лідерів бачив у П. Сагайдачному головнокомандувача збройних сил Європи для відсічі очікуваної турецької навали.
Визначний козацький полководець перебував на найбільш гарячих ділянках битви й показував зразки особистої відваги й героїзму. На знак особливих бойових заслуг польський король подарував йому позолочену колісницю та інкрустований золотом і діамантами меч. Всього гетьман провів 60 боїв на суші та морі й жодного не програв.
Ставши свідомим захисником свого народу, запорозьке козацтво постійно боролося за його волю та незалежність. Завдавши під час морських походів превентивних ударів супротивникові, воно значною мірою послабило агресивні дії Османської імперії не тільки проти України, а й інших європейських країн, чим викликало захоплення в країнах Середземномор'я, на Балканах, в Італії, бо вони теж вели запеклу боротьбу проти османського поневолення. Наслідком морських походів козацтва було визволення великої кількості невільників із турецько-татарської неволі, збереження етнічної території українського народу, продовження і розвиток вітчизняного мореплавання, пристосування його до конкретних умов свого часу. Тож пам'ятаймо героїчність та відважність запорозьких козаків, які ціною свого життя воювали за волю нашого стражденного народу!
Здійснивши низку морських походів проти турків і татар, козаки здобули добру славу далеко за межами України. Їх запрошували на військову службу правителі Австрії, Англії, Франції.
Козаки дуже ретельно готувалися до морських походів: крім запасів зброї та військових припасів, запорожці запасалися одягом і харчами, сухарями копченим м’ясом, крупами. Категорично заборонялося брати спиртні напої, а за порушення цього закону винний карався на смерть — п’яницю викидали за борт.
Для морських походів козаки вибирали осінній час, коли хмарні дні й темні ночі допомагали їм зненацька нападати на ворога. До речі, робили вони це за допомогою бойових парусно-гребних суден – чайок. Довжина чайки зазвичай становила 18—20 м, ширина — 3- 3,5м, висота — 3,5-4м. Кожну чайку будувало не менше 60 чоловік протягом 15 днів. Корпус човна робили з липи або верби, обшивали з обох боків дошками і обсмолювали. Для додаткового захисту від пострілів противника та пом'якшення удару під час абордажу ворожого судна зовнішній бік чайки могли укріплювати снопами очерету. Судно мало два керма — на носі та на кормі, що забезпечувало його швидкість і маневреність у разі повороту. Екіпаж човна складався з 40 — 70 чоловік. Із січової гавані виходило іноді понад 300 чайок, екіпаж яких нараховував більше 20 тис. козаків. Озброєння чайки складали 4 — 6 гармат, переважно фальконети.
Щоб запобігти морським походам, турецький султан посилав проти козацьких чайок великий галерний флот. Однак запорожці не боялися галер, невелика чайка ховалася за морським хвилями й тривалий час була не помітною для ворогів. Дочекавшись ночі, козаки несподівано нападали на ворожі кораблі. Поки одна половина відважних січовиків веслувала, друга добре озброєна, кидалася на абордаж галери і захоплювала її.
В історії залишилися походи козаків на Тавань в 1502 і 1504 роках, а потім на Білгород-Дністровський в 1516 і в 1574 рр… На Очаків в 1523, 1527, 1528, 1538, 1541, 1545, 1547, 1548, 1551, 1556 роках. У 1560 році запорожці спалили Кафу, а в 1575 зуміли розграбувати три найбільших турецьких порту: околиці Стамбула, Синоп і Трабзон. На наступний рік були розорені Кілія, Варна і Силістрія. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю в 1586, 1590, 1593, 1595 і 1599 роках. Виходить, що за історичними документами запорожці здійснили мінімум 25 великих морських рейдів, в кожному з яких брало участь в середньому близько тисячі козаків.
Початком визначних перемог став успішний морський похід запорожців навесні 1602 року. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот. А вже 1606 року штурмували фортецю Кілію та Білгород, захопивши в морі 10 турецьких галер. Завдяки своїй кмітливості та винахідливості козаки зуміли штурмувати Варну, знищивши при цьому усі турецькі кораблі, які в цей час стояли на рейді. Протягом наступних трьох років на чолі з Петром Сагайдачним козаки уславилися взяттям Очакова, Перекопа та Ізмаїла. 1613 року запорожці здійснили два походи на турецьке узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. Надзвичайно сміливими були дії козаків у серпні 1614 року. На сорока чайках вони подалися до берегів Туреччини. Козаки захопили Трапезунд, узяли в облогу Синоп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галіонів, які стояли на рейді. 1615 року запорожці на вісімдесятьох чайках пішли на Стамбул. Вони зійшли на берег між двома столичними портами, спалили й спустошили все довкола. За наказом султана навздогін козакам вирушила турецька ескадра. Біля гирла Дунаю відбувся бій, у якому козаки здобули перемогу. Наступного року під проводом Петра Сагайдачного козаки ущент розгромили турецький флот й зруйнували Кафу – ринок рабів, « упира, що п'є руську кров». 1617 року козаки знову дісталися до Стамбула й «замигали своїми похідними вогнями біля вікна самого сералю», розгромили турецьку ескадру на підступах до гавані, убили в бою турецького адмірала.
Звичайно, усі походи козаків на татар відбувалися під керівництвом безстрашних гетьманів. У народній пам’яті назавжди залишаться героїчні постаті захисників рідної землі, мудрих і хоробрих гетьманів Самійла Кішки, та Петра Сагайдачного – ватажків, яких дуже поважали козаки.
Саме під проводом П. Сагайдачного Запорізьке військо вступило в новий період свого розвитку. Гетьман здійснив військову реформу, запровадив сувору дисципліну, розробив і вдосконалив тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського військового мистецтва. Він першим створив із запорожців дисципліноване, найхоробріше військо в Європі. І це суттєво вплинуло на його авторитет.
Завдяки українським козакам на чолі з гетьманом Сагайдачним Польща й Україна врятувалися в 1621 р. від турецького поневолення і втрати своєї незалежності, коли їхня доля вирішувалася під Хотином. Тому невипадково багато хто з тогочасних політичних лідерів бачив у П. Сагайдачному головнокомандувача збройних сил Європи для відсічі очікуваної турецької навали.
Визначний козацький полководець перебував на найбільш гарячих ділянках битви й показував зразки особистої відваги й героїзму. На знак особливих бойових заслуг польський король подарував йому позолочену колісницю та інкрустований золотом і діамантами меч. Всього гетьман провів 60 боїв на суші та морі й жодного не програв.
Ставши свідомим захисником свого народу, запорозьке козацтво постійно боролося за його волю та незалежність. Завдавши під час морських походів превентивних ударів супротивникові, воно значною мірою послабило агресивні дії Османської імперії не тільки проти України, а й інших європейських країн, чим викликало захоплення в країнах Середземномор'я, на Балканах, в Італії, бо вони теж вели запеклу боротьбу проти османського поневолення. Наслідком морських походів козацтва було визволення великої кількості невільників із турецько-татарської неволі, збереження етнічної території українського народу, продовження і розвиток вітчизняного мореплавання, пристосування його до конкретних умов свого часу. Тож пам'ятаймо героїчність та відважність запорозьких козаків, які ціною свого життя воювали за волю нашого стражденного народу!
