Последние блоги


Матеріальна та духовна культура трипільської цивілізації

Трипільці були найбільш відомі ранні землеробські осілі племена на території сучасної України. Вважається, що вона утворилася на базі автохтонних культур епохи неоліту. Поселення цих стародавніх жителів знайшов у 1893р. В.Хвойка біля с.Трипілля на Київщині(що породило назву культури). В нашій літературі дані про трипільську культуру дуже обмежені, але все ж таки існує певна інформація про життя та релігію.
Трипільська культура- одна з основних культур мідного віку. Вона розвивалася впродовж IV -II тисячоліть до н.е. і була поширена від південно-східного Прикарпаття до Дніпра.
Проживали трипільці в селищах, які були поселеннями матріархальних родових общин та розміщувалися на берегових схилах річок. В основному ці помешкання розташовувалися у місцях з м’яким Ґрунтом, що давало можливість займатися землеробством. Житла будувалися з глини, підлога також була глиняною. Зустрічається два типи: землянки глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських ям та наземні глинобитні житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч.
Стосовно трипільської культури ми можемо сказати, що головним заняттям трипільців було землеробство. Відбувався перехід від мотичного до орного землеробства. Сіяли ячмень, пшеницю, просо. Важливу роль відігравало також скотарство і риболовство. Займалися прядінням, виліплюванням глиняного посуду. Трипільці також полювали в основному на благородного оленя, косулю, зайця, бобра. Займалися рибальством, прядінням, ткацтвом. Дуже славилася трипольска кераміка, адже вона була однією з найкращих у світі. Існував розписний та нерозписний посуд. В розписній кераміці виділяються посудини з розписом в одну, дві або три фарби. Нерозписний посуд використовувався для приготування їжі. Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент.
Від трипільців до нас дійшло багато скульптурних виробів, зображаючих людину або тварину. Значення цих фігурок пов’язують з магією. Виділяють дві їх категорії — фігурки стоячі та сидячі.Чоловічі фігурки зустрічались не так часто як жіночі. Роль жінки була дуже значною, адже, мабуть, вона займається землеробством, веде домашнє господарство, гончарське виробництво, в той час як чоловік-скотар та мисливець. Образи, мабуть, зв'язані з магічними діями, які спрямовані на досягнення успішних результатів у землеробстві, скотарстві, на досягнення загального добробуту і загальної плодючості.
Крім фігурок, були також знайдені речі, які говорять про зв'язок житла в процесі його будування з різними обрядами. В одному з жител, під фундаментом будинку був знайдений великий горщик, наповнений кістками жертовних тварин — вівці, свині.
У трипільців також існував обряд поховання. Так, в розкопах трипільських площадок у Верем'ї, кол. Київської губернії, в Крутобородинцях, кол. Подільської губернії, В. В. Хвойка знаходив окремо поховані кістяки, які лежали звичайно під шаром глиняної обмазки на долівці площадки або в спеціальній ямі під долівкою на правому боці в скорченому положенні. Всі кістки, як зазначає Хвойка, були злегка обпалені. В інших випадках він знаходив окремі людські черепи і їх частини серед глиняної обмазки, а також перепалені кістки на дні посудин.
Краще уявлення стосовно обряду поховання епохи пізнього трипілля дають кургани. Кургани дуже яскраво малюють нам картину патріархально-родинних відносин. В центрі, під курганним насипом ховали голову патріархальної родини, а по боках — підлеглих йому членів роду, жінок (можливо, дружин); відомі також парні поховання (чоловіки і жінки) і поховання дітей. В цілому курган був місцем поховання членів єдиної родової організації. Покійників клали в скорченому положенні. Робили також ями, які призначалися для інших членів родової організації, вмерлих на стороні. Під насипом знаходили ями з похованням в яких містилися предмети культу.
Існувала різниця в обряді поховання між центральними могилами і рядовими могилами, яка обумовлювала зростаючу нерівність і розшарування в суспільстві, що намічались в епоху патріархально-родового ладу.
Відомий також той факт, що країна трипільців отримала назву Українська Аратта. Автором концепції «Українською Аратти» є Ю. О. Шилов, який у 1990-их роках висловив ідею про нібито найдавнішу державу світу — «праслов'янську Аратту». Локалізація згаданої у месопотамських письмових джерелах легендарної Аратти в Україні була презентована спочатку у доповідях, а згодом і у більших за обсягом працях. Остання з них, видана 2003 року може вважатися найповнішим зводом поглядів автора з цього питання.

Трипілля: дискусійні питання

1
Історична довідка

Коли їдеш автобусом трасою Київ-Канів, по дорозі минаєш невелике українське місто Трипілля, що розкинулось на мальовничих горах понад Дніпром-Славутою. Тут понад 100 років тому, восени 1897-го, скромний чоловік, чех за національністю і садіник за професією, Вікентій Хвойка зробив відкриття, яке стало епохальним для українського народу. Того року було відкрито знамениту трипільську цивілізацію.
Порівнявши свої попередні знахідки з Кирилівських висот у Києві та здобутки своїх попередників, Вікентій Хвойка дійшов до висновку, що відкрито нову, яскраву археологічну культуру. Вчений ні на хвилину не сумнівався, що поля та городи сучасних українців ховають у собі матеріальну спадщину їхніх далеких предків. Трипільська колекція В. Хвойки з Середньої Наддніпрянщини досі є однією з найбільших в Україні, попри всі втрати під час Другої Світової війни. Вона нараховує понад 2 тис. експонатів: це 300 цілих розмальованих трипільських ваз, 1500 уламків мальованого посуду, 170 глиняних статуеток людей і тварин, знаряддя праці з міді, каменю, кістки.
Володимир Черняк, народний депутат України, доктор, професор, заступник голови благодійного фонду «Трипілля», наголосив: «Трипільска культура — унікальне явище в історії людства. Вона відіграла важливу роль у становленні цивілізації на планеті Земля. Невдячне людство поки що як слід не оцінило цивілізаційної ролі трипільської культури, яка була локомотивом історії протягом 2,7 тисячоліть, починаючи приблизно з 5500 року до н.е. Саме в Трипіллі відбулась повна і остаточна перемога відтворювальної економіки, що було проявом тріумфу неолітичної революції. Впровадження землеробства у всій Трипільській культурі стало фундаментом цивілізації.

Трипільці подолали споконвічний страх перед голодом — і це було їхнім найвидатнішим досягненням.
У них з'явилось дозвілля для будівництва осілих поселень, виготовлення посуду, занять мистецтв. Це передусім міста, монументальна архітектура, система укріплень навколо міста, суспільний поділ праці, суспільна диференціація(жерці, воїни, ремісники, селяни, пастухи, слуги). Однією з головних ознак цивилізації є писемність. З'являється потреба вести облік, записувати обсяг урожаю, кількість слуг чи рабів, кількість слуг чи рабів, кількість витканої тканини. Отже, виникає писемність, що обслуговує потреби управлінського апарату, з зачатками математики.

Трипільські протоміста — гіганти

Справді, як тепер відомо, площа трипільського міста-гіганта становить 270 га, біля с. Талянки 450 га, біля с.Небелівка — 300 га. Всього відомо близько сотні подібних поселень. Відкриття такого розмаху стало можливим завдяки застосуванню археологами методів аерофотозйомки та геомагнітного картографування. Військовий топограф К. Шишкін, вивчаючи аерофотознімки місцевості поміж Бугом і Дніпром, звернув увагу на дивні прямокутники. Це були рештки стародавніх будинків, якірозташовувалися концентричними колами. Їх було сотні й навіть тисячі. Нині з'ясовано що будинки трипільців, до того ж, були двоповерховими.

Таким чином, за останні тридцять років радикально змінились та розширились наші уявлення про трипільську цивілізацію. Подібних маст-гігантів не знав жоден інший народ світу.
Ще з кінця XIX ст. вирують пристрасті меж істориками-»автохтоністами" та істориками«міграціоністами». Перші наполягають на органічному, спадкоємного зв'язку певного народу з найдавнішими мешканцями тієї землі, де він споконвіку живе, тобто вважають автохтоном. Другі пояснюють складний процес формування етносів (племен та народів) простим географічним пересуванням.
Звідки трипільці прийшли і куди поділись? Академік М. І. Вавилов визначив на Землі п'ять осередкі розташування даної культури, в їх числі й Малу Азію. Україну сере дних не назвав. Багато археологів вважаюсть, що трипільська культура з'явилася в Україні вже в готовому вігляді, тобто була принесена сюди через Молдову та Румунію, в межиріччя Дністра та буга з Малої Азії.
Її поступальні сліди фіксуються значною кількістю поселень. Трипільська культура в Молдові та Румунії побутує під назвою «Кукутені». Міграціоністи не вважають трипільців предками українців, мотивуючи це, крім уже наведених аргументів, ще й великим хронологічним розривом між добою Трипілля та нашим часом.
Вони стверджують, що традиції трипільців обірвались і ЖОДНИМ чином не відбились у наступних культурах на теренах України.