Последние блоги


Переплетіння епох або Древня Керкінітида

1
Не всі кримські містечка стають нецікавими для відпочинку після завершення курортного сезону. Окрім теплих берегів, український Південь має чим пишатися: багатою історичною та культурною спадщиною, дивовижною в будь-яку пору року природою та гостинністю аборигенів. Особливе місце в намисті узбережжя Чорного моря посіла Євпаторія – перлина Західного Криму.
…У монотонну мелодію сплесків свинцевого, неспокійного моря вплітається акомпанемент піднятого вітром з сонної землі листя. Сумно похитують голими вітками дерева, ліхтарі горять через один; на євпаторійській набережній – жодної людини аж до самого повороту. Про нещодавнє, ледь відчутне ще літо нагадують тільки збляклі афіші на стінах опустілих ресторанів: «…ліп Кіркоров 19.07», «26.08 GUF на Malibu», «Тільки 02.08 — Діана Арб…». Скінчилася пора гастролей зірок, відпусток і тепла. Кінотеатр «Отдых» під відкритим небом заливають дощі, а під час прогулянки від нього до самої Дувановської, «парадної» вулиці міста, можна зустріти лише кількох божевільних, що попри штормове попередження вирішили пройтися набережною. Деяка жвавість спостерігається тільки біля точок із гарячим кофе та хот-догами.
Але Євпаторія славиться не лише своїми золотавими пляжами, цілющим озером Мойнаки та найбільшою кількістю сонячних днів у Криму – на жаль, і вона є обмеженою. В останні роки місцева влада працює над зростанням туристичного авторитету міста. Ось уже прокладений екскурсійний маршрут «Новий Єрусалим», який охоплює найвизначніші історичні місця: Свято-Миколаївський собор (визнаний найбільшим і найкрасивішим у Криму!), мечеть Джума-Джамі, Текіє дервішей (мусульманський монастир), Вірменський православний храм, Одун-базар (пам’ятка 10 століття, єдині вцілілі ворота середньовічної фортеці Гезлев) та унікальний храм – Караїмська кенаса. Окрім цього, в Євпаторії діють греко-католицька церква Святого пророка Іллі та синагога. Загалом – сім діючих конфесій!

Така інтернаціональність додає місту непередбачуваності й особливого колориту. Здається, навіть повітря пропиталося ним: лунає набережною голос мулли, що сповіщає про вечірній намаз, над вологою землею подекуди в’ється ароматний дим вірменських шашличних, а біля кафе у Кенасі – зовсім фантастичні запахи.
У темряві осіннього вечора яскраво виділяється скляна піраміда, підсвічена зсередини м’якими лампами. Якщо заглянути в неї, можна побачити звичайнісіньку яму… Звичайнісіньку? Та це ж археологічні розкопки Керкінітиди, першого на цьому благодатному місці поселення! Око туриста – або місцевого жителя, хоча більшість із них вже не раз бачила цю картину, – вихоплює стародавні амфори, залишки іншого посуду та навіть статуй.

Євпаторійці насправді пишаються тим, що їхнє місто має більш ніж 2500-річну історію. «Керкінітида-Гезлев-Євпаторія» — такі написи можна побачити по всьому місту. А що вони означають, знає кожен школяр. У освітніх заходах часто проводяться творчі конкурси, що виховують у дітях бажання дізнатися більше про минуле своєї малої Батьківщини.

Земля вже охолола, вона тепер узагалі швидко втрачає накоплене за день тепло. А от море ще зберігає останні дари сонця, і бриз миттєво змінює напрям. Віє чимось специфічним – не треба дивуватися, це сірководневі випаровування з озера Мойнаки. Окрім цілющих грязей і рапи, воно дає сіль. До речі, сіль ця вважається однією з найбільш якісних у світі: вона неймовірно біла та дуже корисна. Саме відкриття корисних для здоров’я властивостей Мойнак сприяло розвитку Євпаторії як курорту в середині ХІХ століття.
Непомітно коротенька Дуванівська перетікає в головну площу міста – Театральну. Тут красуються кілька будівель, зведених ще за царя Миколи ІІ: маленька й акуратна, ніби лялькова мерія, кругла з колонами на широкому фасаді бібліотека ім. Пушкіна, театр, у якому співав ще Шаляпін… Взагалі, багато всесвітньо відомих людей залишили свої імена в євпаторійському літописі. Тут якийсь час жили Анна Ахматова й Ілля Сельвінський, лікувалися Леся Українка, Володимир Маяковський та Адам Міцкевич… А приїзд царської родини за кілька місяців до сумнозвісної революції став узагалі неймовірною для провінційного містечка подією: велася навіть відеозйомка, уривок із якої зберігся й досі.
Євпаторія все пам’ятає. Меморіальні таблички, встановлені на будинках і санаторських корпусах, нагадують про міцний зв'язок епох, який тут відчувається особливо гостро. І навіть якщо ненажерне море назавжди позбавить Євпаторію основної гордості, тобто пляжів, вона виживе, бо місто, що пережило набіги скіфів, гунів, турок, козаків, «білих», «червоних», німців; місто з 2500-річним досвідом існування в огні нескінченних війн та революцій просто не може не існувати.