Последние блоги


Навіщо головний український геолог Роман Опімах руйнує надрову інфраструктуру Держави?

Державна служба геології та надр України протягом останніх років була найскандальнішою установою.

Пояснення цьому на поверхні. За цю установу систематично борються представники різних кланів, а отримавши цей куш як винагороду займаються особисто питаннями власного збагачення та набуття впливовості.

Для того, щоб усунути правлячу гвардію конкуренти зливають в ЗМІ тони компромату, не завжди достовірного, та відкривають один на одного карні справи, не завжди обґрунтовані, але на війні засобів не обирають.

Отримавши омріяний трофей, ситуація повторюється з точністю до навпаки, оскільки ті, хто пішов, мріють повернутися, а ті, хто прийшов – всидіти.

Поле для такої діяльності є досить сприятливим, оскільки насправді державницьку позицію займали там лічені особи, й ті вже звільнені зі шлейфом замовного негативу.

Головна мета Держгеонадр – геологічна розвідка, тобто дослідження надр України для забезпечення потреб економіки та розвитку мінерально-сировинної бази країни помножена на нуль. Служба вже давно цю функцію не виконує, хоча гроші з бюджету отримувала регулярно.

Служба давно не орган державної влади, а такий собі «ларьок» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Питання законності там вже нікого не цікавить. Для цього протягом останніх трьох років там вщент розвалювалась юридична служба.

До цього процесу підключаються нечисті на руку лобісти та зацікавлені особи, які маніпулюючи законодавством та суспільною думкою, вижили з цією служби залишок державницької позиції та здорового глузду.

Керівниками служби протягом останніх 4 років були явні лобісти або морально слабкі персонажі, які не мали жодного впливу та не були здатні відстояти власну позицію. Нездатність керівника протистояти будь-якому щонайменшому зовнішньому впливу мала наслідком бардак та моральну деформацію в колективі, оскільки будь-яка негативна ситуація зливалась на підлеглих (зазвичай «жертву» обирали не об’єктивно, а за ознакою, чи заважає комусь, чи ні), а ті в свою чергу – один на одного. Виграв завжди «свій».

Акцент з прийняття рішень державою перемістився в русло бандитського «рєшалова» та тіньового впливу.

Рішення приймались далеко за межами служби, а кадрова ситуація була доведена до абсурду.

Насправді установа є однією з найважливіших та ключових для забезпечення потреб економіки та енергетичної безпеки країни. Проте про державницьку позицію та державний підхід в ній вже забули давно. Для того, аби розвалити цей ласий шматок, звідти було вижито залишки здорового глузду.

Служба пронизана наскрізь кримінальними провадженнями та корупцією.

25.09.2019 Уряд оголосив конкурс на посаду Голови Державної служби геології та надр України. Проте насправді оголошений конкурс був фіктивним, оскільки його переможець був відомий завчасно.

Фейсбучний друг Олексія Гончарука Роман Опімах, обраний переможцем конкурсного відбору на посаду Голови Держгеонадр, є людиною та представником олігархату. До складу Асоціації газовидобувних компаній, де він обіймав посаду виконавчого директора, якщо уважно дослідити сайт цієї компанії, входять ряд нафтогазовидобувних компаній, які належать Віктору Пінчуку, Миколі Злочевському, Павлу Фуксу, Вадиму Новинському та іншим.

Лобіювання інтересів цих компаній було пріоритетом його діяльності, оскільки за рахунок саме їхніх відрахувань він отримував заробітну плату.

Іще до оголошення конкурсу в Держгеонадрах вже між олігархами були розподілені посади та сфери впливу, а сам конкурсний відбір з кулуарними домовленостями більше нагадував гру «наперстки» з базару Троєщина.

Однією з «команд», яка зайшла разом з Романом Опімахом і які впевнено медійно лобіювали його інтереси перед конкурсним відбором, є команда екс-голови Держгеонадр Олега Кирилюка.

У 2017 році на місце Голови відомства розглядалось дві кандидатури – креатура Володимира Гройсмана Олег Кирилюк та керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська, до якої більше схилялась Банкова і яка мала більші професійні шанси пройти конкурсний відбір.

Але конкурс не відбувся, а на Олега Кирилюка було покладено виконання обов’язків голови відомства.

Його захід на посаду супроводжував гучний скандал. Двері в Держгеонадра блокувала «громадськість», тому заходити в приміщення з розпорядженням Уряду про призначення йому довелось через чорний хід. Далі «громадськість» відірвала лиштву з дверей в приймальню і намагалась звинуватити його в «зломі приміщення». Ставало дедалі зрозумілим, що легкої роботи не буде і в тих стінах «диявол оселився». Увесь цей час він знаходився в кабінеті юриста Крістіни Браіловської, який «громадськість» періодично намагалась зламати, і якби не ця обставина він завершив би свою кар’єру, скоріш за все, в той самий день в люстраційному «сміттєвому баку».

Як повідомляє джерело, керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська зупиняла на своєму рівні безліч абсурдних ідей та багато дурниць, по суті відбиваючи Олега Кирилюка від підписання незаконних документів, та активно просувала реформаторські ідеї та проекти, проте зі своїм системним поглядом та завжди обґрунтованою юридичною думкою в загальну картину посіяного бардаку не дуже вписувалась.

Тому після того, як вона пройшла Олегу Кирилюку випробувальний термін і розробила проект постанови по електронним торгам було прийнято рішення її усунути.

Насправді це було початком кінця команди Кирилюка, оскільки впоратись без Браіловської із валом юридичного та медійного негативу він не міг.

До речі, Браіловську називали одним із основних конкурентів Романа Опімаха на конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр. За наявною інформацією, вона мала набагато більше шансів, ніж Роман Опімах, очолити служби. Для того, аби забезпечити Роману Опімаху «перемогу», довелось зупинити проведення конкурсу на два тижні, вчинити на чиновницю медійну атаку недостовірного змісту про нібито програш нею судових справ, що виявилось фейком, і навіть вночі напередодні останнього етапу конкурсного відбору змінити склад конкурсної комісії. Білет, який власноручно витягнув переможець конкурсу, якимось дивним чином, повністю дублював його ж презентацію, розміщену на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

Також замовні проплачені ЗМІ називали чиновницю «людиною олігархату». Хоча врешті-решт «людиною олігархату» був сам Роман Опімах.

Як повідомляє джерело, медійна атака була організована Романом Опімахом за допомогою групи Олега Кирилюка. Ця група впливу отримала в Держгеонадрах кадрову квоту в обмін на підтримку Романа Опімаха на конкурсному відборі та штучну дискредитацію конкурентів – заступник директора Юридичного департаменту Наталія Сігарьова, керівник кадрової служби Ніна Цимбал, керівник фінансового департаменту Ірина Мельниченко, головний спеціаліст по боротьбі з корупцією Геннадій Дегтярьов, керівник канцелярії Лариса Куликівська.

До речі, директор Юридичного департаменту Сергій Губа був призначений на посаду за тією ж домовленістю Романа Опімаха та «смотрящого» Олега Кирилюка Олега Попова, оскільки ця кадрова квота належала саме йому і на неї планувалось призначити його людину Наталію Сігарьову. Протекцію перед Олегом Поповим йому склав його колишній керівник – екс-директор Юридичного департаменту Мінприроди, а нині – державний секретар Міністерства інфраструктури Володимир Бучко.

Сергій Губа (чиновник середньої ланки), який півроку очолює юридичну службу Держгеонадр, за цей час встиг практично добудувати маєток у Нових Петрівцях.

Кар’єрне зростання Сергія Губи пов’язане з командою Едурада Ставицького, оскільки саме за часів його керівництва його справи пішли в гору. В той же час саме із ним пов’язують одну з найбільших юридичних помилок, через яку Едуард Ставицький перебуває під тривалим кримінальним провадженням. Зокрема, в постанові 615, яка регламентує порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами, Сергій Губа, будучи автором змін до неї, плутаючи юридичну термінологію, зазначив НАК «Надра України» (суб’єкт господарювання, де 100 відсотків корисних копалин належить Державі) є державним підприємством. Ця норма стосувалась права компанії та її афілійованих осіб отримувати спеціальні дозволи на користування надрами у позаконкурсному порядку. В результаті велика кількість спеціальних дозволи на користування надрами, виданих НАК «Надра України» та її афілійованим компаніям, опинилась під судовими тяжбами, а Держава втратила над ними контроль.

Не дуже заздрісна доля також спіткала надрокористувачів, які отримували спеціальних дозволи на користування надрами в результаті проведеної апробації запасів корисних копалин.

Сергій Губа не зміг пояснити в судах суть процесу, внаслідок чого утворив негативну судову практику в цьому напрямку та справжній юридичний колапс шляхом винесення ряду рішень судів з протилежним змістом.

Процедура сама по собі була сумнівною, через що виключена з постанови, проте безграмотна претензійно-позовна робота служби не сприяє залученню інвестицій.

Друга група впливу – безпосередньо команда Романа Опімаха. В галузі команда отримала назву «команда-кладовище».

Роман Опімах не має жодного системного бачення, яким чином вивести галузь з прірви та свою діяльність спрямував виключно на безсистемний хаотичний продаж державного майна без врахування потреб галузі та банкрутство усіх підвідомчих державних інституцій.

Він оголосив масштабну приватизацію та на черговому аферизмі намагається вибити собі індульгенцію порулити Держгеонадрами ще пару місяців.

«Ми зі служби утворимо сервіс». Звучить начебто нічого. Що ж криється за цим насправді?

Роман Опімах, знищуючи на швидкості 1000 км/год економіку України, скрізь прикривається європейським досвідом та європейським законодавством.

Смію завірити, що команда експертів європейського спрямування, спостерігаючи за кожним його неадекватним кроком, з впевненістю заявляє про те, що в Європі немає ані такої практики, ані такого законодавства.

Так, до проекту електронних торгів Романом Опімахом було включено безпрецеденту норму, відповідно до якої право користування надрами може бути «проданим з дисконтом 50 відсотків» вартість спеціального дозволу на користування надрами, або ціна такого користування може бути знижена за системою «голландських торгів» на (увага!) 90 відсотків.

Під час адаптації законодавства України до законодавства ЄС складається довідка, за якою можна чітко простежити, яким чином позиція прописана в директиві/регламенті ЄС, та яким чином положення пропонується запровадити в нашому українському законодавстві. Не дивина, що на сайті Держгеонадр такі документи відсутні. Цей дисконт очевидно є неможливим, оскільки вартість користування надрами обраховується за відповідною методикою, а самі надра належать Українському народу і надаються виключно у користування.

Цікаво запитати в Романа Опімаха, в якій країні світу дії такий схематоз, якщо його елементарно можна провернути, поставивши захмарну ціну та зірвавши торги.

Результат ми всі бачимо. Наприклад, як стало відомо з джерел ЗМІ (https://www.unian.net/economics/energetics/glava-gosgeonedr-opimah-prodal-strategicheskoe-mestorozhdenie-gaza-po-cene-poderzhannogo-avto-smi-novosti-segodnya-11166479.html), нещодавно з безпрецедентною знижкою в 90 відсотків від початкової вартості за 630 тис. грн., компанії «КЗР Петролеум» було продано спеціальний дозвіл на розробку Приазовського газового родовища в Запорізькій області з розвіданими запасами газу в об’ємі вище 2,2 млрд. кубометрів. Договір купівлі-продажу цього спеціального дозволу зі строком дії 20 років Роман Опімах власноручно підписав 7 вересня.

Аналогічним чином 05.03.2021 було продано на торгах право користування родовищем лабрадориту «Сліпчицьке-1» ТОВ «Лімітед Груп» (за 1238600,13 грн. замість 4,7 млн. грн., як того вимагала Методика), право користування родовищем каоліну лужного на ділянці «Орепівська» ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» (за 1160782 грн. замість 3316520 грн.). Право користування Західною частиною ділянки № 2 Сторожинецького-2 родовища було продано ТОВ «Ука Глобал» за 478077,60 грн., тобто за вартість, яка всього на крок відрізняється від мінімально можливої ціни.

Галасливі лозунги про «патріотичну боротьбу Романа з корупцією» раніше тримались на медіа, проплаченому олігархами. За кількістю фото Роми Опімаха, які в день розміщуються на сайті Держгеонадр, сторінках фейсбук та медіа Асоціація газовидобувних підприємств в галузі вже отримала прізвище «продюсерський центр». Всі інші від того, що відбувається, просто в шоці.

Геологічна розвідка в Україні раніше фінансувалась за кошти державного бюджету. Останнім часом щорічно виділялось до 100 млн. грн. Сума була катастрофічно малою. Останній рік Роман Опімах відмовився і від цієї мізерної суми та добровільно віддав 60 млн. з розвитку мінерально-сировинної бази на інші напрямки. Наслідок – навмисне нарощування боргів по заробітній платі. Одна з найрозвиненіших галузей економіки, яка повинна забезпечувати енергонезалежність, обороноздатність країни, та приносини в бюджет щорічно мільярди гривень, раптово опинилась на краю безодні.

Пам’ятаєте дев’яності? Навмисне банкрутство державних підприємств з метою розпродажу за безцінь? Заводи цілими металевими пластами вивозились на барахолку, а сотні тисяч сімей були залишені без роботи. Саме це Роман Опімах зараз виробляє з геологією. Розпочав цей процес попередній Голова Олег Кирилюк. Дві діючі геологорозвідувальні бази були без жодного списання та оформлення вивезені на метал. Роман Опімах успішно продовжує розпочату вакханалію.

І питання тут навіть не в державних підприємствах, а в тому, ХТО буде цю геологічну розвідку виконувати. Приватні інвестиції – нереально. Нормативна база Романа Опімаха не містить жодних переваг для інвесторів, які вкладатимуть в геологічну розвідку на умовах ризику без жодних гарантій. Хіба що якась іноземна корпорація відхопить величезний шмат на 50 років на не дуже вигідних для Держави умовах. Анонсований проект Кодексу про надра – абсолютно неефективний та розмитий – з такими посадовцями така Держава як Україна просто перестане існувати на карті. Детальніше про це розповімо.

Замовники приватизації геологічних підприємств жодного відношення до геології не мають та геологічною розвідкою займатись не планують. Їх цікавить земля та будівлі, які знаходяться в центрі міст та знаходяться на балансі цих підприємств. Після приватизації вони будуть знесені, а на їх місті будуть проводитись звичайні будівельні роботи житлових масивів.

Український державний геологорозвідувальний інститут – установа, яка виконувала роль центру геологорозвідувальних робіт, акумулювала стратегічну для Держави інформацію знаходиться в процесі ліквідації. Це наукова установа, яка має на своєму балансі архіви, фонди геологічних звітів за останні 70 років (прохання до Романа Опімаха не здавати їх за гроші на макулатуру), музей вивезений з окупованого Криму, літотеку тощо. Вже не кажучи про лабораторну базу, яку закінчують під шумок грабувати. Можливо, скоро побачимо це майно на клейонці на Троєщинському базарі.

Командою вже встигнуто знищити підприємство «Геолекспертиза», навіть функції експертизи геологорозвідувальних робіт нікому не передано, хоча в Європі є такі установи і вони розвиваються.

Опімах не провів інвентаризацію майна галузі, не визначив, що необхідно залишити для її потреб. Для тих, хто не зрозумів, що таке «служба – сервіс» у виконанні Романа Опімаха: пустити з аукціонного дешевого молотка «за борги» все, що погано лежить – надра, майно тощо, знищити геологічну розвідку в Україні. А далі – за гроші «сервісно» з елементами найкращого обслуговування забирати діляночки у одних і «сервісно» за хабарі видавати їх іншим. І так по колу. Так що готуйте кишені, панове інвестори. Новий Кодекс про надра на Вас чекає.

Єдине, що встиг зробити Роман Опімах – утворити групу «радників» в Держгеонадрах зі складу діючих представників компаній, які входять до складу Асоціації газовидобувних підприємств, належних українському олігархату, де він працював раніше, що в умовах державної служби з точки зору антикорупційного законодавства є неприпустимим.

На думку працівників галузі, Роман Опімах безсистемно емоційно махає шашкою та вчиняє хаотичні дії, вважаючи, що олігархи за його спиною повинні за нього заступатись, та йому все зійде з рук. Як повідомляє джерело, він абсолютно не розуміється у державній службі, та навіть власної декларації вчасно не змін подати, у зв’язку з чим щодо нього був складений адміністративний протокол.

З усього, що викладено, висновок один. Геологічна служба потребує повного та системного перезавантаження, в тому числі кадрового, з чітким та зрозумілим планом дій розвитку та виведенню галузі економіки з кризового стану.

Редакція медійного проекту “Наша версія” продовжує уважно слідкувати за подальшим обігом подій. Подробиці цих, без перебільшення буремних подій, наші читачи зможуть дізнатися з наступних публікацій.

Борис Желік та інші українські судді вчиняють заколот проти е-декларування (ВІДЕО)


При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України


«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше – абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».


Разом з тим, за повідомленням у новинах одного з телеканалів Чернівців, у місті затримали на хабарі помічника судді Господарського суду Чернівецької області. Той вимагав у одного з місцевих жителів 1200 доларів США.

Хто ж він – Желік Борис Євграфович? У 1984-1986 роках – арбітр, а у 1986-1991 рр. – головний арбітр Держарбітражу Чернівецького обласного виконавчого комітету, згодом уже в Незалежній Україні стає головою арбітражного суду Чернівецької області (1992-2001р.), а після чергової реорганізації у 2001 році обирається головою Господарського суду Чернівецької області. Посаду з дещо оновленою назвою пан Желік обіймає і по даний час.

Саме те, що в цьому суді пан Желік головує з 1992 року, і є кричущим порушенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Розділ II «Судоустрій». Глава 1. Організаційні основи судоустрою. Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад. Частина 9. Суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом). Тобто замість двох термінів по 3 роки (всього 6 років) Борис Желік очолює Господарський суд Чернівецької області вже 28 років (!?), що більше ніж у четверо перевищує законні строки!

Агов, шановні панове люстратори, чому цей «динозавр» арбітражно-господарського судочинства пройшов повз вашу увагу?! Адже підприємницький люд Буковини потерпає від цього монстра уже 33 роки – 5 років за радянських часів плюс 28 – у Незалежній Україні. Останні два десятиліття «папаша» Желік допомагає рейдерам грабувати порядних підприємців і незаконно присвоювати пройдисвітам майно громад.

У відео «Бразильські пожежники і папаша Желік» з 4-х частин, підготовлене спецкорами Бюро журналістських розслідувань Інтернет-ресурсу газети «Наша версія», достатньо ґрунтовно досліджена діяльність голови Господарського суду Чернівецької області Бориса Желіка.

Перш за все, звертаємо увагу на те, що пан Желік організував кримінальну подію заради інформаційного приводу з метою маніпулювання свідомістю з подальшим прийняттям по них вигідних для суддів законотворчих рішень.

Яких рішень? Судді в Україні давно вже не приховують своєї мети – припинити вимагати у них подання декларацій про статки. У відеосюжетах ми розповіли, як для досягнення цієї мети пан Желік замовив місцевій поліції й прокурорським обрати жертв їхнього ієзуїтського плану, які, мовляв, вивчивши декларацію голови Господарського суду Чернівецької області, вирішили його «пограбувати». Але до виконання фальсифікації цього «пограбунку» поліцейські так недбало поставились, що будь міністр Аваков таким принциповим, яким хоче уже 6 років видаватися українському суспільству, то не лише якийсь відділок, а вся поліція Чернівецької області мала б бути звільнена, а дехто з поліцейських сів би на лаву підсудних.

Що цікаво, за рік до «пограбування» Бориса Желіка, у 2016 році за аналогічним сценарієм був організований «пограбунок» судді Мальвіни Данілової.


І, це ж треба так(!),– саме через е-декларацію. Як розповів юридичний портал «Протокол» з посиланням на strana.ua, у публікації «Дерзкое ограбление: у судьи Высшего хозсуда Даниловой после заполнения Е-декларации украли полмиллиона», «після обнародування електронних декларацій по країні прокотилась хвиля нападів на суддів. І вже відомі як мінімум три випадки таких злочинів, причому, один з останніх – коли група невідомих осіб увірвалась до будинку судді Вищого госпсуду Мальвіни Данілової й пограбувала жінку».

«Керівники судових органів самоврядування, – пише далі «Протокол», – вже заявляють, що інформацію про готівкові грошові активи слід було б прикрити. Раніше повідомлялось, що львівський суддя прокляв систему е-декларацій и поклявся не судити чиновників за їх несвоєчасну здачу».

Як бачимо судді, яких свідомо недореформував Порошенко, розпочали своєрідний заколот, який за поданням 55 нардепів (переважно з ОПЗЖ) вилився на днях у рішення Конституційного суду про скасування кримінальної відповідальністі суддів за завідомо неправосудні вироки.

Нас зацікавила особистість «потерпілого» Желіка, який за допомогою керованого ним суду збанкрутував промислові і сільські господарства краю. Він також керує слідством, прокуратурою і суддями в процесі, в якому виступає в якості потерпілого. Епізоди допиту «потерпілого» адвокатами звинувачуваних наводять на висновки про фабрикацію справи.

Чернівчани поділилися з журналістами вражаючою інформацією про пана Желіка, яка потребує додаткової перевірки відповідними органами. На відео є виступи добровольців з поясненнями, і убивчі зауваження адвоката Олександра Ноцького щодо звинувачення.

А колега голови Господарського суду Чернівецької області остаточно переконав нас, що авантюра з імітації пограбування цілком в дусі цінностей «папаші» Желіка. Розповідають про хабарі Желіку, про те, як скидалися в Хотинському районі на «дорогуще ружжо у презент», обережно натякали на незаконні рубки лісу, про рішення щодо лісових угідь.

Дослідивши особистість «папаші» Желіка на предмет, чи міг би він піти на імітацію пограбування, журналісти Нашої версії схиляються до думки – міг. У цьому переконують і останні слова хлопців перед винесенням вироку, і безглузда істерична атака Новоселицького суду на адвоката Олександра Ноцького у вигляді ухвали про начебто наявність в його діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката. Відповідь пана Ноцького гідна оприлюднення без купюр, оскільки висвітлює не лише «процесуальний цинізм» чернівецьких носіїв мантій, а й показує їх загальний розумово-освітній рівень.

Отже, до вашої уваги:

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Чернівецької області адвоката Ноцького Олександра Вікторовича

60000, Чернівецька обл., м. Хотин, пров. Шевченка, 7

на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року у справі 720/49/19

ПОЯСНЕННЯ

Прошу прийняти моє пояснення на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року, яка перебуває на розгляді в КДКА Чернівецької області.

21.02.2020 року Новоселицьким районним судом було постановлено вирок, яким моїх підзахисних Якушика О.В. та Каленюка М.В., а також двох інших обвинувачених було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а Каленюка М.В. також за ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 11 років.

Цього ж дня без проголошення в судовому засіданні колегія суддів, яка постановила вирок відносно моїх підзахисних, виходячи з зали судових засідань Новоселицького районного суду, на ходу повідомила присутніх в залі осіб, що нею також постановлена ухвала про притягнення захисника Ноцького О.В. до дисциплінарної відповідальності.

24.02.2020 року в приміщенні Новоселицького районного суду я отримав примірники даних вироку та ухвали.

Як вбачається із змісту останньої, колегія суддів прийшла до висновку про наявність в моїх діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката, які отримали свій вираз у змісті мого виступу в судових дебатах 19.02.2020 року, а саме в образливих порівняннях («бразильські пожежники» та «безмандатна колегія дорадників») та неприкритому сарказмі («процесуальний єралаш», «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм»), які, на думку колегії, свідчать про неповагу з мого боку не тільки до даної колегії суддів, але й до всієї судової гілки влади взагалі, що є не гідним звання адвоката.

Вважаю, що така оцінка колегією суддів Новоселицького районного суду використаних мною в дебатах лінгвістичних інструментів, на жаль, говорить лише про наявність істотних прогалин у літературній і мовній освіті її членів. На підтвердження того, що у вказаних висловленнях немає абсолютно ніякого образливого, а відповідно, і неетичного підтексту прошу ДП звернути увагу на нижче наведене.

Як вбачається із тексту моєї промови у судових дебатах, яка була надана в повному обсязі суду, а також додається до даного пояснення, порівняння дій судової колегії із діями бразильських пожежників було викликано тим фактом, що в порушення положень п. 2.14 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах…», затвердженої наказом ДСА № 173 від 17.12.2013 року, працівниками даного суду за абсолютної бездіяльності голови суду, який є членом колегії, що постановила ухвалу відносно нібито неетичної поведінки з мого боку, було змінено єдиний унікальний номер кримінальної справи № 725/517/18, який у лютому 2018 року був наданий їй при її первинному надходженні до суду першої інстанції у Першотравневому районному суді м. Чернівці й не підлягав зміні ні в якому разі, та присвоєний новий номер № 720/49/19.

Сама по собі алюзія, яка спала мені на думку при оцінці таких очевидно незаконних дій працівників даного суду та бездіяльності колегії, яка розглядала дане кримінальне провадження, відноситься до досить відомого твору класика американської літератури Грегорі Макдональда «Карнавал Флетча». Її зміст можна розшифрувати таким чином, що неправильно закривати очі на існуючу проблему, як то роблять бразильські пожежники, яких викликають рятувати потерпілих від авіакатастрофи бразильської авіакомпанії, і які в першу чергу замальовують назву бразильської авіакомпанії.

Враховуючи, що дана алегорія була використана мною саме в тій частині дебатної промови, яка стосувалася незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, та відсутності належної реакції колегії суддів на таке порушення нормативно-правового акту, який регулює дане питання, пов’язувати її з якимось іншим моментом у справі не можна в принципі, а це, у свою чергу, однозначно говорить про відсутність в її змісті будь-яких образливих конотацій.

Висловлення «безмандатна колегія дорадників» стосувалося цієї ж частини моєї промови, проте конкретно відносилося до того факту, що Чернівецький апеляційний суд не доручав Новоселицькому районному суду розгляд справи № 720/49/19, що, враховуючи відсутність територіальної чи адміністративної прив’язки події злочину до територіальної юрисдикції Новоселицького районного суду, робило, на мою думку, розгляд цим судом першої інстанції даного кримінального провадження безглуздим, так як, якщо висловлюватися мовою професійних юристів, яка, зрештою, повинна бути зрозумілою для членів колегії суддів, які підписали ухвалу від 21.02.2020 року, відповідного мандату на такий розгляд саме Новоселицьким районним судом компетентним органом видано не було.

Сам по собі термін «мандат» визначається як документ, що стверджує повноваження певної особи на здійснення певних дій. Саме таким мандатом для вказаного аспекту розгляду даної кримінальної справи була ухвала Чернівецького апеляційного суду про передачу справи № 725/517/18, а не справи № 720/49/19 для розгляду по першій інстанції Новоселицькому районному суду. Що ж стосується терміну «дорадник», то його зміст можна визначити як «той, хто дає поради», що, знову ж таки, враховуючи зазначений вище зміст цієї частини моєї дебатної промови, був, на мою думку, абсолютно точним визначенням статусу суду, який не мав повноважень для розгляду справи № 720/49/19.

Можливо, колегія суддів на момент видання ухвали від 21.02.2020 року не в повній мірі уявляла собі семантичні особливості лексем «мандат» та «дорадник», але навряд чи такий епістемологічний недолік багажу знань можна кваліфікувати як прояв неетичної поведінки саме захисника, який був впевнений в тому, що такі звичайні для освіченого юриста лексеми безумовно відомі суддям, що відправляють судочинство в будь-якому кримінальному процесі.

В цьому ж контексті у моїй промові було озвучено порівняння дій суду із «процесуальним єралашем». Для точного розуміння цієї метафори я процитую відповідний уривок тексту: «У зв’язку із тим, що зміна єдиного унікального номеру справи призвела до унеможливлення прийняття належним апеляційним судом скарг захисту на рішення суду першої інстанції, що, відповідно, призвело до порушення права на захист моїх підзахисних, я попросив надати мені інформацію про причини зміни єдиного унікального номера даної справи при надходженні її до Новоселицького районного суду. Відповідь голови суду була майже ідеальною за своєю інформативною насиченістю, а її суть склало те, що винуватцем такого процесуального єралашу був призначений працівник канцелярії суду».

Сам по собі термін «єралаш» не несе в собі нічого образливого, так як лише надає певної, не завжди негативної, ознаки відповідному об’єкту. Як зазначається у Словнику української мови в 11 томах, що був виданий Інститутом мовознавства АН УРСР під редакцією І.К. Білодіда (Київ, «Наукова думка», 1970-1980, том 2, стор. 498), «єралаш» означає, зокрема, плутанину. Навряд чи якимось іншим терміном можна було б точніше визначити те, що відбувалося із судовою нумерацією даної кримінальної справи після того, як вона потрапила до Новоселицького районного суду. І голові останнього, напевно, в першу чергу необхідно було вирішувати проблему незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, а не намагатися розширити семантичні горизонти для незнайомої лексеми. Зрештою, навіть потерпілий в даній справі, який є професійним суддею протягом багатьох років, погодився із захистом в даному аспекті, так як він прекрасно розумів, до чого може призвести розгляд справи із порушенням встановлених правил територіальної підсудності.

Лексичні конструкції «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм» також були використані мною не для прояву неповаги до цього суду конкретно, чи, тим більше, судової системи взагалі. Для правильної оцінки релевантності застосування даних висловів у тому випадку, якщо їх зміст та відносність не були зрозумілі членам колегії з першого разу, необхідно просто прочитати текст промови вдруге.

Я дозволю собі процитувати вказаний блок дебатного наративу, який виглядає наступним чином: «По-друге, я вимушений звернути увагу суду на порушенням ним же порядку представлення доказів, який встановлений чинним КПК України, і не передбачає самостійного надання судом доказів самому ж собі. Мова йде про той процесуальний кошмар, що відбувався під час судового засідання 11 квітня 2019 року, коли суд всупереч порядку, встановленому чинним кримінальним процесуальним законодавством України, не отримував докази від сторони обвинувачення, а надавав їх собі сам».

Як бачимо, для застосування вислову «процесуальний кошмар» у мене були всі підстави, так як мені реально було соромно за те, що відбувалося під час вказаного судового засідання, коли суд в порушення приписів КПК самостійно надавав собі докази, звільнивши від цього обов’язку сторону обвинувачення. І мені ще соромніше від того, що суд не спромігся визнати свою конклюдентну помилку і не звернув увагу на порушення кримінального процесу з свого боку, а лише, надавши собі якоїсь абсолютно незрозумілої адміністративної чи системної ваги, припустив, що я таким висловом проявив неповагу до судової системи загалом.

Вислів «процесуальний цинізм» був застосований мною як резюмуюча думка для оцінки попередньо зазначених дій суду, яка в повному вигляді була сформульована наступним чином: «В той же час суд із впертістю відмовляв захисту в дослідженні доказів обвинувачення, з якими захист був ознайомлений під час виконання вимог ст. 290 КПК Україні, і які на думку захисту свідчили про невинуватість наших підзахисних або про недоведеність їх вини, але не були представлені прокурором в якості доказів саме з причин, що вказані останніми. Суд при вирішенні цих питань посилався на те, що захист під час підготовчого засідання не заявляв клопотання про виклик свідків і дослідження додаткових доказів. Що тут можна сказати? Процесуальний цинізм – не більше. І ось чому.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до положень статті 347 КПК судовий розгляд справи по суті починається після підготовчого провадження, метою якого є згідно ст. 315 КПК є, між іншим, розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту. В той же час, однією із процедурних колізій чинного КПК є те, що визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, передбачено лише на стадії судового розгляду, а саме ст. 349 КПК.

Така колізія виникла, зокрема, тому, що ст. 290-291 КПК передбачено лише відкриття матеріалів іншій стороні без визначення, що саме із цих матеріалів стане доказом під час судового розгляду.

Таким чином, стороні захисту лише після надання прокурором доказів сторони обвинувачення стало відомо, що особи, які були допитані або приймали участь у справі в іншому процесуальному статусі, обвинуваченням не подаються суду в якості доказів. Відповідно, захист не мав можливості висловити свою думку щодо необхідності їх виклику до суду на більш ранній стадії судового процесу саме через те, що обвинувачення надало суду не лише ту частину відкритих стороні захисту матеріалів кримінального провадження, яку вважало доказами, а весь спектр зібраних документів та речей.

Вважаю, що за таких обставин захист не тільки не втратив право на надання суду доказів, які доводять невинність наших підзахисних, але й сам суд зобов‘язаний вчинити всі можливі дії для дослідження доказів, які знаходяться в наданих йому матеріалах кримінального провадження, якщо на цьому наполягає будь-яка сторона процесу».

Таким чином, у мене як захисника були всі підстави вважати описану процесуальну поведінку суду такою, що має ознаки цинізму. Але, як мені здається, в даному випадку суд, знову ж таки, вирішив, що я неетично себе повів, намагаючись в їх особі образити всю судову систему, лише тому, що члени колегії, напевно через велике професіональне навантаження, не мали сил, щоб зазирнути у словник іншомовних слів, щоб з’ясувати для себе, а що саме означає термін «цинізм».

Як визначається дана лексема у Вікіпедії (я беру для прикладу дане джерело, так як воно, на превеликий мій жаль, стало чи не єдиним, на яке посилаються майже всі), цинізм можна визначити як нігілістичне ставлення до людської культури та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу. Тобто, враховуючи зневажливе ставлення даної колегії суду до вимог КПК в аспекті подання суду та отримання останнім доказів, я саме з цієї, загальновідомої точки зору на значення даного терміну, порівняв таке відношення із цинічним. Враховуючи, що вказані мною у дебатній промові процесуальні помилки суду останнім виправлені не були, я можу лише констатувати той факт, що суд просто не завдавав собі клопоту із належною оцінкою своїх дій в даному кримінальному процесі, що робить мою оцінку такою, що максимально наближена до істини, а ухвалу суду в цій частині перетворює на суб’єктивну оціночну думку, що базується, на жаль, на низькому рівні наукового та літературного кругозору.

Таким чином, я в жодному з описаних в ухвалі Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року випадків не вів мову про неповагу до колегії суддів зокрема чи системи судочинства в цілому. Якщо у моєму виступі присутня критика дій суду в даному кримінальному провадженні, то вона мала абсолютно чіткі підстави, як фактологічні, так і правові. Будь-який адвокат, здійснюючи свою діяльність, зобов’язаний у відповідності до вимог ст. 8 Правил адвокатської етики (надалі ПАЕ) в межах дотримання принципу законності дотримуватися принципу пріоритету інтересів клієнта, який передбачає необхідність надання переваги інтересам клієнта перед власними.

Сам принцип законності, який визначений в ст. 7 ПАЕ, передбачає обов’язок адвоката використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, а також неможливість для адвоката застосування засобів та методів, які суперечать чинному законодавству та ПАЕ.

В той же час, ст. 44 ПАЕ передбачено, що дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатись своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків із суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката – не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватись принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані із відносинами адвоката з судом. Також адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому, і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених законодавством та актами НААУ.

До речі, про ці ж принципи йдеться і у ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А ст. 21 цього ж закону зобов’язує адвоката під час здійснення ним адвокатської діяльності дотримуватися ПАЕ, та забороняє йому займати у справі позицію всупереч волі клієнта.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо обвинуваченим. Згідно ст. 42 КПК України зовнішніми документарними процесуальними формами реалізації прав обвинуваченого є заяви, клопотання, заперечення, скарги, виступи в судових дебатах. Таким чином, захисник під час здійснення захисту в кримінальному провадженні має можливість використовувати саме зазначені процесуальні інструменти для того, щоб довести до суду свою думку щодо предмету та процедури судового розгляду. І саме ці інструменти використовувалися мною в даному процесі для захисту своїх клієнтів.

У своїй же дебатній промові я підкреслював, що, не дивлячись на помилки, які, на мою думку, допустив суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, я маю не надію на справедливість вироку для обвинувачених, а віру в неї. Мені щиро жаль, що колегія суддів не відрізняє семантичну суть лексем «надія» і «віра», та я впевнений, що саме відсутність цих знань стала тією точкою роси, яка перетворила нерозуміння в образу, що вилилась в постановлення ухвали суду про неетичну поведінку і неповагу до суду. Неповагу, якої не було, проте, яка неодмінно може з’явитися внаслідок видання таких ухвал.

Зрештою, п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена заборона втручання у правову позицію адвоката. Більша частина інформаційного пласту, який зазначений в ухвалі колегії суддів Новоселицького районного суду, стосується саме правової позиції захисника по справі, а також дозволених чинним кримінально-процесуальним законом способів та методів ведення захисту обвинувачених, які абсолютно не завдавали шкоди правосуддю, і не мали на меті позапроцесуальну комунікацію із судом, що розглядав дане кримінальне провадження. Право на незгоду – це найвища форма прояву демократичного суспільства. Десь саме про це і йдеться в рішенні від 16.04.2018 року ЄСПЛ у справі ČEFERIN v. SLOVENIA, no. 40975/08.

І кому, як не суду, про це пам’ятати.

З повагою, адвокат О.В.Ноцький


Від редакції НВ: На наше переконання, компетентним органам вже давно слід зайнятися розслідуванням діяльності вічного голови Чернівецького обласного господарського суду та деяких його колег. А пояснення адвоката О.Ноцького – це фактично вирок черновецьким служителям Феміди.





СИРИУС – охрана вне морали и закона (ВИДЕО)

В Украину завезено около двух миллионов автомобилей с иностранной регистрацией. Зачастую под видом «транзита» и «личного пользования» ввозятся откровенные развалюхи. Отношение людей к этому явлению двоякое. Одни ратуют за дешевизну авто, другие – за законность и безопасность. А государство все еще пытается посадить украинцев на «Богданы» и «Таврии»…

«Наша версия» не является приверженцем государственной политики в этом вопросе. Но, тем не менее, использование «литовцев» и «поляков» в частном охранном бизнесе ни в какие рамки не вписывается.



Речь идет об охранной компании «Сириус». Ранее эта структура уже попадала в поле зрения «Нашей версии». Тогда группы быстрого реагирования «Сириуса», получив сигнал тревоги, ехали на объект больше часа. При этом директор фирмы Игорь Николенко не принял приглашение «Нашей версии» произвести публичную проверку качества работы его охранников.

Одна из вероятных причин такого поведения Николенко – нежелание отвечать на вопросы журналистов по поводу коммерческого использования автомобилей с иностранной регистрацией. Ведь штраф за такое нарушение составляет 300% неуплаченной суммы таможенных платежей. Причем, такой же штраф (а это от 400 тыс. грн. до полумиллиона) выписывается и тем, кто пользуется автомобилем после уплаты первого взыскания.

По признаниям охранников «Сириуса», за использование европейских «тачанок» в группах реагирования Николенко доплачивает им 400 гривен в месяц. Естественно, что об оплате страховки, компенсации затрат на текущий ремонт или выплат в случае ДТП речь не идет. Охранник — раб, авто – его колесница для гладиаторских боев. При этом в бой «гладиаторы» «Сириуса» нередко отправляются (внимание!) без травматического оружия, газовых баллончиков, радиостанций, видеорегистраторов, резиновых дубинок, пластиковых наручников, электрошокеров, защитных касок и бронежилетов. Можете себе представить психологический портрет человека, который добровольно, за копейки, идет в «охранное рабство», рискуя погибнуть или стать инвалидом. И вдобавок получить миллионные штрафы. Кстати, выплату этих самых копеек охранникам еще и регулярно задерживают — это признания действующих охранников «Сириуса», которые есть в редакции. Но не исключаю, что у Николенко есть и «элитные» охранники для красивой рекламной картинки, которые не терпят тягот и лишений, как простые смертные.

Вернемся к «литовцам». Давайте разберемся, чем является использование иностранных авто в охранных целях — безобидным чудачеством или общественно опасным деянием?

Убыток государства понятен: недополученные таможенные платежи. Тут можно дискутировать, насколько оправданными являются государственные аппетиты при растаможке автомобилей. Но однозначно, что страдает клиент охранной компании, который надеется на получение качественной охранной услуги. Ведь тут возникает много «если»:

— если автомобиль заведется;

— если автомобиль физически доедет до охраняемого объекта;

— если экипаж не станет виновником ДТП;

— если «европейца» не остановит дорожная полиция.



Конечно, с легальным транспортом охранных компаний тоже могут происходить неприятные вещи. Но, согласитесь, «Опель», которому под два десятка лет и за которым не наблюдают штатные СТО, находится в зоне особого риска. Особенно, когда нужно максимально быстро прибыть к месту тревоги.

Законопослушные участники охранного рынка встревожены. По их мнению, «Сириус» компрометирует весь частный охранный рынок Украины! Действительно, что будет говорить о «частниках» клиент, когда к нему по тревоге прикандыбает «старая телега» с «голыми» и невооруженными бойцами?!!! Понеся материальные потери, такой клиент обязательно посмотрит в сторону полицейской охраны. А это неслабый удар по частному охранному бизнесу и «коньяк» на мельницу полицейского государства. Нам оно надо? Посмотрите на Беларусь – там охранного бизнеса нет!..



Я поинтересовался у своего коллеги-журналиста Александра Красноперова, чей видеожурнал неоднократно показывал правду о «Сириусе», — что он думает об этой охранной компании? Журналист ответил, что не считает «Сириус» намного лучше тех фирм, которых один из экспертов рынка безопасности в свое время назвал «откровенным мусором». Дескать, лично он «Сириус» бы и не заметил, если б фирма всюду не светила своим безобразным логотипом и не называла себя «лидером рынка охраны».

Журналисты – это хорошо. Но более беспристрастную оценку могут дать юристы. «Наша версия» обратилась с вопросами сразу к нескольким адвокатам. Их ответы были единодушны: если использование автомобилей с иностранной регистрацией в личных целях еще как-то можно оправдать, то причислять эти авто к транспорту реагирования охранной компании является прямым правонарушением.

Действительно, каждый директор охранной компании перед тем, как начать бизнес, должен прочитать Закон «Об охранной деятельности» и Лицензионные условия этого вида деятельности. Там написано, что «транспорт реагирования – это транспортное средство, находящееся в собственности субъекта охранной деятельности». В чей собственности находится временно ввезенный в Украину автомобиль с иностранной регистрацией? Вот именно…

Еще один вопрос. Разве государство не должно контролировать выполнение законов охранными фирмами? Должно. Тогда почему в своем профиле на Фейсбуке г-н Николенко с гордостью заявляет о блистательном прохождении лицензионной проверки в МВД Украины. Дескать, «Сириус» показал свою «шикарную материально-техническую базу».



По словам источников «Нашей версии», чиновники МВД по жалобам и обращениям клиентов «Сириуса» уже несколько раз проверяли эту компанию. Но «литовцев» и «поляков», на которых по Киеву и области гарцуют бедолажные охранники, они так и не заметили.

Не на камеру тот же Красноперов предположил, что «Сириус» имеет «крышу» в Управлении лицензирования МВД, и поэтому с легкостью проходит все проверки.

Анализ активности Николенка в социальных сетях наводит на мысль, что в МВД его крышевал недавно задержанный начальник Полиции охраны Сергей Будник. Всюду, где ФБ-сообщество клеймило недолюстрированного гаишника Януковича, господин Николенко вставал на защиту одиозного генерала. Как по команде. Если развить эту тему, то нельзя исключить, что директор «Сириуса» на полную использовал связи Будника в системе дорожной полиции для противозаконного использования автомобилей с иностранной регистрацией.

Потянет ли задержанный Будник за собой хваленый «Сириус»? Обратят ли внимание контроллеры с Богомольца на прямое нарушение Лицензионных условий «лидером» охранного рынка? Перестанет ли Николенко обчищать казну и подставлять молодых парней?

«Наша версия» продолжает следить за ситуацией вокруг охранной фирмы «Сириус».


Автор: Дмитрий Федоренко, шеф-редактор Интернет-сайта газеты «Наша версия»

Правозащитник Эдуард Багиров показал журналистам секретный «бункер» Минюста (ВИДЕО)

Государственная машина не работает так, как бы хотелось большинству украинских граждан. Ее тормозит несметное количество факторов. Как заставить работать чиновников исполнять закон – об этом рассуждает известный правозащитник, глава правления Международной общественной организации «Международная лига защиты прав граждан Украины» Эдуард Багиров.

– Система, которая называется «государством», еще не избавилась от советских замашек и не стала сервисной организацией для жителей страны. «Кто у власти – тот у сласти», — говорили в народе сначала при царе, а потом и при коммунистах. К сожалению, и сегодня власть для большинства государственных служащих является источником сказочного дохода.

Первые лица министерств и их заместители – это, преимущественно, ставленники мощных финансово-промышленных групп. Иногда в топы пробиваются питомцы политических партий, которых взрастили те же олигархические группы. Начальниками департаментов, управлений, отделов и служб становятся наиболее толковые служаки, которые не раздражают руководство своими идеями и принципами. Эти служаки вынуждены набирать себе в штаты тех, кого им «присоветуют» — жен, не жен, умненьких мальчиков, дальних родственников, кумовьев и прочих дарований. Иногда среднему начальству удается принять на работу знающих и работящих людей – собственно, тех, на которых держатся министерства и ведомства.

А теперь представьте объемы документооборота, проходящие через органы власти. Зачастую письма, заявления, жалобы, справки, ходатайства, иски, отчеты, протоколы, акты… – имеют пятизначные регистрационные номера. Заметьте, за каждой бумажкой стоят человеческие судьбы, если не жизни. И в каждой такой бумажке редкий чиновник не пытается найти свой корыстный интерес. При этом частенько к получению неправомерной выгоды его подталкивают сами просители и заявители, которым неймется откусить от чужого пирога. В итоге через год-два чиновник становится «божком», направляющим кипучие финансовые потоки в «правильные» русла.

Вы скажете, что на пути прохождения неправедных денежных средств появляется Закон. Да, но ведь можно договориться с «законоохранителями». И тогда получается, что полицейские не могут найти подозреваемого, который харчуется в одном ресторане с начальником полицейского управления; суд выносит наглые и беспринципные неправосудные решения; прокуроры богатеют на «отпускных»; а «белые воротнички» из Министерства юстиции покрывают будь-какие махинации в государственных реестрах.

Кого как, а лично меня это, извините, за-дол-ба-ло! Вспыхивают и «побеждают» революции, а человек как был, так остается бесправным «терпилой» для любого – без исключения! — государственного органа. Сколько можно получать формальные отписки и слушать многозначительное молчание нанятых нами чиновников?! Можно, конечно, принять их правила игры и стать частью Системы. Но в нашей правозащитной организации решили: мы не сдадимся! Если должностные лица отказываются служить людям, то их нужно не просить, а настойчиво заставлять работать!

Спросите – как? Международная лига защиты прав граждан создала мобильную группу, в которую входят заявители, адвокаты, общественники и журналисты. Если законные права заявителя нарушаются, то мы без приглашения идем «в гости» к провинившемуся чиновнику.

е могут остановить ни турникеты, ни беспардонные охранники, оберегающие святость народных слуг. Уют и покой чиновничьих кабинетов освещает фонарь видеокамеры. Хозяин кабинета вынужден объяснять свои поступки или бездействие по тому или иному вопросу. Удивительно, но после сеанса публичности большинство гонористых и ранее недоступных служащих превращаются в законопослушных исполнителей.



Характерный пример – противодействие рейдерскому захвату Международной академии экологии и медицины (МАЭМ). В начале этого года рейдеры отстранили от должности ректора академии Михаила Салюту, проведя незаконные регистрационные действия с Реестром юридических лиц. Помогла им Печерский государственный регистратор Александра Панкова. Через два с половиной месяца не без помощи Лиги в Минюсте разобрались, что к чему, и отменили регистрационное действие Панковой. Но, пока раскручивался юридический маховик, рейдеры провели в Реестре еще два незаконных действия. Им услужливо помогли регистратор Лариса Орел и частный нотариус Ирина Мамай. И, как ни старался Михаил Салюта и его адвокаты, – отменить беззаконие силами Минюста не удавалось. Заявления пострадавшего в положенный срок просто не рассматривались. Тем временем на фоне двоевластия в Академии разгорается нешуточный скандал, из-за которого Украина несет имиджевые потери на международной арене (см. фильм «Диагноз: рейдеры»).

После визита нашей мобильной группы в Департамент государственной регистрации и нотариата позиция чиновников коренным образом поменялась (см. ВИДЕО). Нам было обещано, что на следующий день будет представлена полная информации о ситуации с незаконными регистрационными действиями относительно МАЭМ.

Однако, сколько заявителей еще терпят унижения, ожидая ответов от государственных структур?! Повторюсь, что время просьб уже прошло. От чиновников, получающих зарплаты из бюджета, надо не просить, а требовать (!) оказание качественных услуг. Практика показала, что работа мобильной группы Международной лиги защиты прав граждан Украины – это эффективная акция принуждения чиновников выполнять нормы Конституции и Закона. Так почему бы эту практику не внедрить там, где это возможно? Глядишь, государственный механизм заработает на благо честный людей, а не в интересах преступников, аферистов и казнокрадов.

Визит мобильной группы Эдуарда Багирова в Департамент государственной регистрации и нотариата Министерства юстиции 31.05.2017 г.

Записал: Артем Медведев, специально для «Нашей версии»

P.S. Важно! В случае с рейдерским захватом МАЭМ сотрудники Минюста сдержали свое обещание. На следующий же день после визита мобильной группы они сообщили, что отменить регистрационные действия госрегистратора и нотариуса они не могут, поскольку в Окружном административном суде г. Киева на июль и на август с.г. назначены судебные разбирательства о законности действий Л. Орел и И. Мамай (дело 826/5624/17 — судья В.И. Келеберда и дело № 826/5625/17 – судья А.Б. Федорчук). Угадайте, кто подал на них в суд? Оказывается, в суд подали те самые рейдеры, которые «уговорили» несчастных внести незаконные изменения в Реестр!

По сути, Минюст расписался в неспособности государственной машины вместе с органами полиции и прокуратуры противостоять открытому грабежу имущества граждан. Ведь любое решение, принятое судом, теперь пойдет на пользу рейдеров! Как минимум, произойдет оттяжка по времени.

Тут у нас есть вопросы к работе следователя Дарницкого управления полиции А. Танасийчуку, который ведет производство. Почему он не прислушался к нашему совету и вовремя не ознакомил псевдо-ректора И. Дорошенко с Приказом Минюста № 1312/5 об отмене регистрационных действий, согласно которым госпожа Дорошенко и села в кресло ректора?! В гости к Танасийчку наша мобильная группа, кстати, уже съездила.

А вообще, все это очень печально. Рейдеры сделали шах и мат всему Министерству юстиции, плюнув в лицо министру П. Петренко и его заместителю П. Морозу. Хотя мы уверены, что в случае с МАЭМ справедливость восторжествует и рейдеры понесут наказание.

В деле возлюбленной легендарного голкипера Александра Шовковского Верховный суд поставил точку (ВИДЕО)



Возлюбленная легендарного вратаря Шовковского Марина Кутепова выиграла Верховный суд и пытается разыскать малолетних детей, которых выкрал российский олигарх Сергей Евланчик.

Видео смотрите по ссылкам:

Your text to link...
Your text to link...

Любимую женщину легендарного голкипера Александра Шовковского узнала вся страна. Два года Марина Кутепова борется за право своих детей видеться с матерью. Бывший супруг — российский бизнесмен Сергей Евланчик — изолировал Никиту и Жасмин. Малыши стали орудием мужской мести. На дискредитацию Марины выделены олигархические бюджеты.

«Наша версия» обнаружила следы Евланчика в судебной и правоохранительной системе, в органах опеки и Государственной пограничной службе. На непокорную женщину сообща набросились бойкие «активисты» и «журналисты». В конфликте засветился Уполномоченный Президента Украины по правам ребенка.

Взрослые морочили детям голову, что мама заболела и не хочет их видеть. Упорно распускались слухи о желании детей жить с отцом. Дескать, это а результаты психологического исследования. При этом с малышами системно велась, так называемая, «коррекционная работа». В суде, однако, выяснилось, что дети оказались в руках специалиста по астрологии и спиритизму.

Сотрудницы Печерского органа опеки грудью встали за Евланчика. После общения с бизнесменом они наплевали на права ребенка, чем опрометчиво испортили трудовую биографию.

Из Администрации Президента слали отписку за отпиской. Хотя детский омбудсмен Николай Кулеба, по его словам, находится в равноудаленных человеческих отношениях с бывшими супругами.

Аудиозапись телефонного разговора журналиста «Нашей версии» с Уполномоченным Президента Украины по правам ребенка

Николаем Кулебой

Н. Кулеба: «Я встречался и с Мариной, и с Сергеем.

Когда они меня просили, когда у них начинался этот спор.

И вынужден был обоим объяснить, что этот спор

решается в судебном порядке».

Журналист: «Скажите, а обещание Марине Кутеповой

вы давали о том, что дети страдать не будут

из-за конфликта родителей?»

Н. Кулеба: «Я ей говорил о том, что я поговорю с Сергеем».

Но, что касается равноудаленных отношений, Кулеба кривит душой. Как выяснилось, именно с Евланчиком — а не с Мариной — обмудсмен играет в одной команде. Их страсть — пляжный волейбол. Уже не один год в закрытом клубе «Сенатор» волейболисты воюют с амазонками. Девицы называют себя не иначе, как «sexy girls». Очень может быть, что перед лицом такого противника Николая Николаевича охватило чувство мужской солидарности.

Так или иначе, но в январе шестнадцатого года суд первой инстанции отверг доводы и астролога, и чиновников. Решение однозначное: дети должны жить с матерью!

Впереди были апелляция и Верховный суд. Не имея юридических аргументов, Евланчик пошел нахрапом. Он инициировал против бывшей супруги ряд надуманных уголовных производств. Марину даже обвинили в краже утюга и постельных принадлежностей из квартиры, где она прописана.

Однажды затравленной женщине взялся помочь медийный персонаж Роман Бочкала. Тот самый, который в феврале четырнадцатого года подбадривал «Беркут». Сегодня Бочкала слепил себе имидж «героя АТО» и журналиста-расследователя. Он даже стал членом Совета общественного контроля Национального антикоррупционного бюро. Неудивительно, что Марина согласилась принять его помощь.

Однако, сам Бочкала помогать матери в борьбе с коррумпированной системой не собирался.

Фрагменты переписки Марины Кутеповой и Романа Бочкалы

Марина: Роман, здравствуйте. Спасибо, что отозвались

и предложили помощь… Думаю, чем больше людей будут знать

их имена и поступки, тем сложнее

им будет избежать наказания.

Роман: Марина, мать и дети – святое!

Чем сможем – поможем.

Марина: Тут судья чудит просто очень сильно.

Роман: Я думал, ты там уже все выиграла ))

Марина: Рома, у меня вопрос. Очень прошу ответить честно. Вы обещали поддержку, какую-то помощь, но, к сожалению…

Роман: На будущее исправим.

«Борец с коррупцией» оказался обычным прохиндеем. Он вышел на контакт с богатым киднеппером и, судя по всему, стал передавать Евланчику информацию о действиях Марины.

Тут появился бешеный тролль по фамилии Медяник. Этот, в кавычках, журналист абсолютно не стеснялся показывать свою безграмотность,

Косноязычие и хамство. А хозяином и близким приятелем Медяника оказался… Роман Бочкала. Вообще, «звезда телеэкрана» Бочкала неплохо поднялся на своих «медиа-титушках». Поговаривают, он пересел в новый джип и живет шикарной жизнью. А о своей мерзкой роли в ситуации с детьми Бочкала говорить не торопится.

Медяник, в свою очередь, получил задание выбить из-под Марины ее самую надежную опору – любимого мужчину. Против Александра Шовковского начался безумный троллинг. Аж до обвинения в колдовстве и умерщвлении малолетнего сына. Теперь Шовковский вынужден оправдываться, что у него не сын, а дочь.

Параллельно Евланчик (а кто, если не он?!) ангажировал Медяника для подрыва деловой репутации своих конкурентов. Ну, не вытерпело самолюбие у магната, когда его давний соперник занял первые строчки бизнес-рейтингов.

Тем временем в декабре шестнадцатого года Верховный суд выносит окончательный вердикт. А именно: решение суда первой инстанции оставить без изменений! Дети должны вернуться к матери!

Однако Никита оказался в Англии. Следователи изучают обстоятельства незаконного вывоза ребенка за границу. Есть основания полагать, что здесь не обошлось без «помощи» украинских пограничников.

Дочь Марины спрятана от внешнего мира в имении бизнесмена в Черниговской области. Сам Евланчик правдами и неправдами стал подданным Великой Британии. Комбинатор попал под защиту Соединённого Королевства.

Однако в бизнесе у Евланчика дела обстоят все хуже и хуже. В Украине его любимое «Кремлевское масло» уже не покупают. Сбыт можно наладить только на оккупированных территориях.

Кредиторы бьют тревогу. Европейский банк реконструкции и развития в две тысячи одиннадцатом году выдал структуре Евланчика кредит на 11 миллионов евро. Евланчик заявил, что обязательства по кредиту он выполнить не может. Европейские банкиры пошли на уступки, даже не подозревая, что их могут водить за нос. Ведь что бы они сказали, увидев примерно такую переписку?!

Фрагменты деловой переписки

Н. Narek: …Пока ждем от ЕБРР.

С.Е.: Ок, пусть перечисляет, будем считать деньгами БМ.

Только надо контракт придумать, а потом мочь объяснить ЕБРР

и ребятам, я же связанное с проектом лицо (смайлик)

В это трудно поверить. Похоже, именно деньги Европейского банка используются в Украине для подкупа чиновников и морального разложения активистов!

«Наша версия» только начинает цикл фильмов о жизни и похождениях гибридного киднеппера в Украине. Приготовьтесь узнать о коррупционных связях Евланчика в Москве и Киеве. А также о торговле с сепаратистами и манипуляциями с кредитами ЕБРР.

Будет показана и позиция Администрация Президента Украины. Теперь, когда Верховный Суд поставил точку, что скажет своему партнеру детский омбудсмен? Какие усилия приложит уважаемый господин Кулеба для защиты прав украинских детей, которых два года не подпускают к матери?

Следите за материалами «Нашей версии«!

P.S. Редакция газеты «Наша версия» обращает внимание сотрудников СБУ на возможную попытку нелегального вывоза за границу гражданки Украины Евланчик-Кутеповой Жасмин Сергеевны 2008 года рождения.

В настоящее время девочка находится в частном особняке в селе Крехаев Козелецкого района Черниговской области, принадлежащем временно проживающему в Украине гражданину России и подданному Великой Британии Сергею Евланчику. Согласно Постановлению Верховного Суда Украины от 14.12.2016 года, девочка должна проживать с матерью Кутеповой Мариной Владимировной.

Автор: бюро журналистских расследований газеты «Наша версия» совместно с видеожурналом Security UA

В Киеве британских чиновников призвали разобраться с незаконным вывозом ребенка Марины Кутеповой (ВИДЕО)

Бизнесмена Евланчика уличили в подделке документов при получении английского паспорта.

Your text to link...

Намедни в столице Украины, возле посольства Великобритании на Десятинной улице состоялся пикет активистов и общественных деятелей в поддержку матери двоих детей Марины Кутеповой, отец которых, бизнесмен Сергей Евланчик не дает им видеться, более того, незаконно вывез малолетнего сына за пределы страны без согласия матери.

Десятки неравнодушных людей – знакомых, соседей, простых киевлян, пришли к стенам посольства поддержать отчаявшуюся мать в ее борьбе за собственные права и права своих детей.


Журналисты поинтересовались у активистов, в чем суть этой акции, и почему пикет развернулся именно у стен посольства Великобритании.

Роман Дорийчук, правозащитник, общественный деятель: «Чому ми зібрались саме біля посольства Великобританії – тому, що ситуація, яка всіх нас тут об`єднала, порушує законодавство як України, так і Великобританії.



Справа в тому, що батько дітей Марини Кутєпової, відомий бізнесмен СергійЄвланчик, ще у 2013 році незаконно отримав паспорт громадянина Великобританії. А півроку тому він незаконно, без дозволу матері, вивіз старшого сина на територію Великобританії. Але ж є рішення суду, де чітко сказано, що діти мають проживати в Києві, по вул. Шота Руставелі. То ж маємо факти грубого порушення законодавства не тільки України, але й Великобританії.

Тому у нас є кілька вимог до посольства. По-перше, перевірити законність надання англійського громадянства пану Євланчику.

За законами Великобританії для отримання громадянстватреба прожити 10 років в цій країні не виїжджаючи, але Євланчикбільшість часу провів в Україні зі своїми дітьми та дружиною. Він ніяк не міг виконати всі умови для отримання громадянства. Отже, надання йому громадянства Великобританіїіз юридичної точки зору є незаконним. В нас є підозра, що десь на рівні чиновників, там де оформлюють документи, була корупційна змова, був хабар, завдяки якому йому вдалося отримати британський паспорт.

Ми офіційно закликаємо шановного посла перевірити наведені факти цієї справи та провести розслідування.

Ми публічно вимагаємо скасування рішення та покарання винних, і в нас не має сумнівів, що ретельна і сумлінна перевірка виявить незаконність надання британського громадянства Евланчику.

В нас є заява, де викладені всі факти про Євланчика, в якого в Україні був бізнес і де він подовгу проживав зі своєю сім’єю.

По-друге, в нас є інша серйозна претензія.За українськими законами, малолітніх дітей можна вивозити за кордон лише за згодою матері. Марина Кутепова своєї ж згоди на вивіз сина не давала. Тобто, маємо ще одне грубе порушення норм права, а саме – незаконний вивіз дитини закордон без згоди матері.

Виникають питання до органів опіки, до прикордонних служб – як і чому вони допустили фактично викрадення малолітнього громадянина України. Можливо, це був хабар з боку батька, можливо, підробка документів, а можливо і те, і друге разом. Але в такому випадку, не менш гостре питання в нас і до британських служб. Як вони могли допустити незаконний ввіз дитини в країну без згоди матері, без належних документів? Це потребує негайної перевірки і відповідної реакції. Думаю, що міжнародний скандал нікому зараз не потрібний», — прокомментировал ситуацию правозащитник.

Во время акции перед митингующими сновал некий молодой человек с мегафоном, выкрикивавший абсурдные лозунги и пытавшийся сорвать пикет, заглушить голоса выступающих.Как удалось выяснить, это был человек Евланчика, который уже давно всюду преследует Марину Кутепову, срывает пресс-конференции, ведет себя неадекватно. Так, на последней пресс-конференции матерей, пострадавших от действий бывших мужей в УНИАН он пытался с помощью креста «изгонять из участников злых духов», пока его не забрала милиция.

«Этот молодой человек, который пытается сорвать наш пикет – Сергей Медяник, нанятый бывшим супругом. Он буквально преследует меня повсюду, кидается под машину, не дает мне проходу, – рассказала журналистам Марина Кутепова. – Но это меня не остановит, и я выведу бывшего супруга на чистую воду и заставлю его вернуть в Украину моего сына.



Я требую от британских властей отреагировать на мое заявление и признать выдачу Евланчику паспорта незаконной!

Когда Евланчик в 2013 году получал гражданство, он подтасовывал и подделывал факты проживания на территории Великобритании, используя знакомых и друзей, которые проживают там. Если службы Великобритании проверят пересечение границы господиномЕвланчиком, они тут же увидят его реальные сроки пребывания на территории Великобритании!

Официально заявляю, что с 2004 по 2015 год мы с мужем постоянно жили в Украине, и по закону он никак не может претендовать на получение гражданства Великобритании.

Сейчас бывший супруг поменял все телефоны и не позволяет детям мне звонить, он не реагирует на мои призывы к нему дать возможность встречаться с детьми, при этом врет, что это я сама избегаю таких встреч. По решению суда, дети должны проживать в Киеве на Шота Руставели, и у меня должен быть свободный доступ к ним. Однако бывший супруг нарушает все законы и правила, и делает все, чтобы вычеркнуть меня из жизни моих детей. Если бы он их любил по-настоящему, он бы ни за что так не поступил. Я уже полгода не могу увидеть своих детей, хотя дочь и находится здесь в Украине.Я душой чувствую, как они страдают, и это разрывает меня на части. Любой психолог расскажет, что без матери малолетним детям очень тяжело, это серьезный стресс для них и колоссальный удар по психике. Но я не собираюсь сдаваться, меня поддерживают близкие люди, я знаю, что правда и закон на моей стороне, и верю, что мои дети ко мне вернутся.

Я надеюсь, что наше дело вскоре передадут из апелляции в Верховный суд, и высшая инстанция разберется во всех нюансах, и вынесет справедливое решение в интересах несовершеннолетних детей, граждан Украины», — поделилась с журналистами своей бедой Марина Кутепова.

Что ж, мы будем внимательно следить за этой ситуацией. Интересно посмотреть, как поведет себя хваленое британское законодательство, какие действия предпримут английские власти, ведь на лицо грубое нарушение законов двух стран. Вдобавок, в скандале замешаны малолетние дети, что кидает мрачную тень на репутацию британской фемиды и государственный аппарат уважаемого европейского государства.



На месте побывала съемочная группа газетыНаша версия.

Путин нашел президента для Бессарабской народной республики. Знакомьтесь: Александр Дубовой

Украинцы, мыслящие критично, подняли на смех план дестабилизации «Шатун». С телеэкранов прямым текстом заявляют, что «Шатун» сидит на Банковой, а отнюдь не в Кремле. И эта тварь, якобы, повышает тарифы и заставляет чиновников воровать. Но при этом никто не отрицает перманентную возню московского медведя в украинской песочнице. Эксперты-всезнайки даже называют следующие очаги напряжения – Херсонская область и Закарпатье. «Наша версия» имеет иную точку зрения. Мы уверены, что Херсон и Ужгород отложены на «потом», а сепаратизм совсем скоро проявит себя в украинской Бессарабии.



Украинская Бессарабия занимает южную часть Одесской области и находится между Чёрным морем, Дунаем, Молдовой и Румынией. В Российской империи с 1812 года по 1917 год эта территория числилась Бессарабской губернией. На флаге губернии завоеватели нарисовали корову с красными рогами. По замыслу имперцев, бурёнка поила молоком Суворова, изгнавшего турок из крепости Измаил зимой 1790 года.

День взятия Измаила — 24 декабря – в путинской России отмечают как День воинской славы. Отмечают пафосно — с георгиевскими ленточками, пионерами в пилотках и прочими декорациями. А корова с окровавленными рогами в российских интернет-магазинах стала продаваемым патриотическим товаром.



Предсказуемо, что в 2014-15 годах Россия пыталась вернуть свои южные колонии. Но проект «Бессарабская народная республика» провалился. А Народная рада Бессарабии, на которую делали ставку сепаратисты, себя дискредитировала.

Сейчас на юге Одесской области живет около 600 тысяч человек. Чуть менее половины из них – украинцы; среди остальных наиболее заметны болгары, румыны, русские, греки и молдаване. Двести лет российской оккупации даром не прошли, и какая-то часть жителей стала симпатиками «русского мира». Они вдохновенно мечтают взорвать мосты через Дунай, чтобы с потрохами отдаться Московии.

Тем временем, после недавнего «кремлевского воскресенья» к власти в Молдове и Болгарии пришли пророссийские президенты. И это вслед за Венгрией, Сербией, Чехией и Словакией. Одна Румыния не скрывает своей озабоченности растущим влиянием России в регионе. Путин же потирает руки, представляя, как сломает румын через колено и заставит их себя уважать. В свете конфликта Румынии и Украины вокруг острова Змеиный, у Путина весьма приличные шансы.

Кум кремлевского карлика Медведчук после очередной тусовки в Москве вовсе слетел с катушек. «Украинский выбор», транслирующий волю доморощенного дьявола, объявил о намерении провести в Болграде конференцию по проблемам Донбасса. Задумайтесь! Не в Днепре, не в Харькове и не в Киеве. Только в Бессарабии!..

Кто-то еще не раскусил планы Путина? «Наша версия» убеждена, что в марте-апреле 2017 года потомки Суворова снова пойдут на Измаил. Чтобы на этот раз стопудово создать Бессарабскую народную республику и водрузить флаг с «маньячной» коровой.

Но кого чекисты планируют поставить во главе БНР? Логика и журналистская интуиция подсказывают, что реальным кандидатом в президенты будущего псевдо-государства является экс-депутат Александр Дубовой.

Почему Дубовой?

Кремлевская методичка учит, что главой самопровозглашенной республики назначается местный, узнаваемый и внешне привлекательный человек без признаков увечья. Характер у марионетки должен быть взрывным и непредсказуемым. Весьма желательно, чтобы претендент имел садистские наклонности. В идеале — это амбициозный, харизматичный, но послушный болван. Этакий «митрофанушка», на которого собрана уйма компромата, чтобы держать его на «коротком поводке».



Обратите внимание, лидеры Крыма и ДНР Аксенов и Захарченко в кремлевский шаблон полностью вписываются. Отвечает требованиям и глава ЛНР Плотницкий – с тем лишь исключением, что двойной подбородок и бурдюк под пиджаком не дают ему шансов стать плейбоем. И, если главари оккупированных территорий у многих украинцев уже сидят в печенках, то кандидату в президенты БНР Александру Дубовому еще предстоит познать всенародную ненависть.

Ожидаемый президент родился в Бессарабии, в 70 километрах от Измаила. Жизнеописание паренька выглядит пристойно: медицинское училище, юридическая академия, политехнический университет, работа над диссертацией. Затем: народный депутат, верующий благотворитель и успешный бизнесмен. Он же: почетный гражданин города Килия, глава Всеукраинской Федерации каратэ, продюсер и меценат. В честь Дубового даже названа одна из сельских улиц в Бессарабии.

Но прилизанные строки биографии, как водится, многое скрывают.

Правда такова, что юный Александр вместе с братом Сергеем в девяностых создал бригаду, которая выросла до организованной преступной группировки всеукраинского масштаба. Пытки, убийства, шантаж, торговля людьми, лютое рейдерство — именно они, а не липовая кандидатская диссертация, вывели Дубового «в люди». Для защиты криминальной бизнес-империи от надоедливых судов и ненасытных регионалов Дубовому пришлось купить далеко недешевый депутатский мандат у самой Юлии Тимошенко. А потом еще и раскошелиться на храм, входя в доверие к влиятельному баптисту и будущему и.о. Президента Украины Александру Турчинову.

Хотя Юлия Владимировна, в свое время, очень и очень благоволила красавцу Дубовому, своим парнем в политическом бомонде он так и не стал. Хотя, казалось, после стояния за спиной у Юли на Майдане, дела у Бессарабского рэкетира пойдут в гору. Не сложилось. Даже после того, как в закрепленном за ним округе на президентских выборах Дубовой выдал максимальный результат в пользу своей шефини, однопартийцы «кинули» его с депутатством.


Тут, кому интересно, свою роль сыграл Юрий Луценко, набиравший мощь под крылом нового Президента. Дело в том, что как-то на людях Дубовой непредусмотрительно напомнил будущему генеральному прокурору о пьяных скандалах и дебошах, а также заявил о том, что хваленый «терминатор» все годы правления регионалов трепетно «держался за юбку Януковича». Ха-ха! Ну, не может Дубовой владеть собой, когда речь заходит о конкурентах по дерибану страны!

Вообще, взрывной характер Дубового много раз играл с ним злую шутку. Однажды при подсчете голосов он пытался задушить главу окружной избирательной комиссии. А недавно, как завзятый садист, накинулся на главного редактора интернет-сайта газеты «Нашей версии» (как будто это редактор заказывал DDoS-атаки на сайты Дубового, а не сам Дубовой подключал возможности штатных хакеров против неугодного сайта).



После «кидка» соратников осенью 2014 года нерукопожатый Дубовой, кстати, едва закончив махинации с поставками бронетранспортеров в зону АТО, вышел из рядов «Батькивщины». Гений Турчинова подсказал ему занять место президента Торгово-промышленной палаты Украины. Дескать, Витя Ковальчук из АП поможет с «говорящими головами», силовиками и судьями, а он, как глава РНБО, всех прикроет.

Нюанс состоял в том, что должность главы ТПП является выборной, а сама ТПП – негосударственной организацией с мировыми традициями. Это и помогло бизнесменам отстоять своего президента. Слаженный двухгодовалый «наезд» государственной машины оказался пшиком. Дубовой, по слухам, тогда ушел в длительный запой.

Кто не знает, Торгово-промышленной палате сильно помог покойный журналист Павел Шеремет. Павел первым выступил со статьей в защиту действующего руководителя ТПП, в которой дал недвусмысленную характеристику Дубовому. Менее чем через год Шеремета не стало. Организаторов взрыва автомобиля журналиста ищут до сих пор. Дубовой, как «истинно верующий» человек, от причастности к убийству Шеремета открещивается.

Вот так — оказавшись без политической поддержки, потратив около полумиллиарда долларов на захват ТПП, Дубовой остался ни с чем. Он распродает киевские активы. И даже начинает вести переговоры о продаже любимого детища – гигантского клубного дома Renaissance elite apartment. Этот «архитектурный монстр» возведен на Печерске возле Ботанического сада, буквально, на костях местных жителей. Купить образчик непомерного жлобства вызвались толстосумы из российской энергостроительной корпорации «Союз», с которыми Дубовой много лет ведет выгодный бизнес.



В общем, после всех столичных перипетий Дубовой написал в Фейсбуке: «За все это время я так и не превратился в полноценный «винтик» в партийной системе. Мое сердце — с моей малой родиной. Бессарабия — моя партия и сфера моих интересов».

Неизвестно, какую роль в отъезде на родину своего старого кадра сыграла Юлия Тимошенко. Вполне возможно, что это она настойчиво порекомендовала Дубовому заняться бессарабским вопросом. Глядя на фотографию Юлии Владимировны с Путиным, представить можно многое.



Так или иначе, но когда Александр Дубовой лишился внятных перспектив в политике и бизнесе, его наверняка подобрали и профинансировали идеологи «русского мира». Заметьте, ведь если раньше Дубовой ограничивался проведением в Бессарабии концертов Кобзона и группы «Любэ», то теперь он сам начинает петь дифирамбы «государству российскому» в собственных документальных фильмах. А, по сути, вести гибридную войну против Украины, вызывая у жителей Бессарабии гордость за «величие» утраченной империи.


Вживаясь в роль первого экранного персонажа Бессарабии, Дубовой системно работает в среде гражданских активистов, военнослужащих и школьников. Не так давно он вывез целую группу детишек полюбоваться Эйфелевой башней в Париже. Кто знает, может, по образцу «захарят» на Донбассе, в школах Бессарабии появятся «дубовята»? «Нашей версии» очень бы этого не хотелось. А вам?



Вместо эпилога

На днях канал 1+1 показал увлекательный фильм «История головокружительного успеха Александра Дубового». Через считанные часы после появления фильм испарился с сайта телеканала и новостного портала УНИАН. Остался лишь небольшой анонс про героя ленты: «Он сколотил капитал, побывал депутатом парламента, построил дворец с лучшим видом в Киеве. Теперь его уважают и боятся».



«Наша версия» Дубового не боится и не уважает. Поэтому ей ничего не мешает сделать следующие предположения о причинах исчезновения видео:

Дубовой в очередной раз задействовал свои кибер-войска против несговорчивых журналистов.
Авторы фильма оказались «сговорчивыми» и, после получения нужной суммы, удалили фильм из Интернета.
Руководители канала 1+1 и УНИАН после угроз физической расправы не стали испытывать судьбу.
Дубовой через влиятельного посредника договорился с владельцем телеканала 1+1 о снятии фильма.
Владельцу телеканала позвонил один из топ-чиновников и попросил «не чіпляти нашого хлопця».
Владелец телеканала, имея политический интерес в развитии ситуации вокруг Бессарабии, сам распорядился удалить фильм об Александре Дубовом.
Все перечисленные версии косвенно указывают на то, что из Дубового делают главную публичную фигуру Бессарабии. Не для того ли, чтобы посадить его в кресло президента пока что несуществующей Бессарабской народной республики?!

P.S. Камера «Нашей версии» запечатлела Дубового сзади. Вот так без имиджмейкеров выглядит президент Федерации каратэ и святой благодетель земли Бессарабской…



А тем временем в Интернете появилось досье выдающегося украинского рейдера Александра Федоровича Дубового, а у руководства телеканала 1+1 наши коллеги поинтересовались на каком основании был заблокирован сюжет программы «Гроші», посвященный взлетам и падениям Александра Федоровича…




Автор: Альберт Острогов, «Наша версия»

Корону Юної королеви України вперше привезла киянка (ФОТО+ВІДЕО)

Юною Королевою України стала 15-річня Ксенія Вдовичена.

Зірковий статус пані Ксенія отримала разом із перемогою на 11-му фестивалі-конкурсі «Міні світ краси України 2016», якій відбувся 5 червня в Чернівцях.



За корони і титули в столиці Буковини боролися двадцять три юних красуні віком від 6 до 15 років. Авторитетне журі у складі відомих українських хореографів, дизайнерів, спортсменів, співаків і телеведучих обрали королевою чарівну киянку.

Член журі відомий український спортсмен Роман Вірастюк, якому було доручено оголошувати фінальну переможницю, помітив в Юній Королеві надзвичайну націленість на перемогу та розпізнав почерк школи художньої гімнастики Дерюгіних, адже у конкурсі важлива не лише краса їх учасниць, а й їхні таланти.

В інтерв’ю кореспонденту «Нашої версії» новообрана королева розповіла про себе, що вона навчається у 157-у ліцеї, займається спортом, грою на гітарі, вивчає декілька мов.


Також переможниця висловила подяку за підтримку у нелегкій підготовці до конкурсу своїм батькам, викладачам та особливо тренеру Куріной Наталії, а за вишукані сукні молодому дизайнеру Ганні Петелько.


Нагадаємо, що у минулому році головною переможницею конкурсу «Міні світ краси України 2016» стала учениця чернівецького ліцею Марія Ковтун. За словами організаторів заходу – провідного українського дитячого модельного агентства Step by Step – у наступному році конкурс юних красунь готується отримати міжнародний статус.


Источник: n-v.com.ua/koronu-yuno%D1%97-korolevi-ukra%D1%97ni-vpershe-privezla-kiyanka/

Латвийский инвестор обвиняет Минюст в потакании аферистам и намерен судиться

Не прошло и года со дня проведения в центре Киева митинга, на котором люди протестовали против финансовых махинаций ООО «Нафтогазова компания «Народна», как эта компания вновь оказалась в центре скандала.

По наблюдениям журналистов «Косомольской правды в Украине», 19 ноября 2015 года на митинге люди требовали привлечь к ответственности Сергея Фятьковича и Владимира Карпенко. Эти люди, называющие себя бизнесменами, на самом деле – обычные финансовые мошенники, погрязшие в связях с представителями предыдущей власти. Прикрываясь деятельностью сети заправок «Народна», Фятькович и Карпенко похитили средства у белорусской компании, работающей на территории Украины. «Они не платят налоги, на них заведено уголовное дело по факту неуплаты пяти миллионов гривен налога, — говорил один из участников митинга правозащитник Алексей Ховтун. – Есть данные, что эти люди финансируют структуры ДНР/ЛНР, что в нашей стране приравнено к финансированию терроризма».

Участники митинга обнародовали факты, что в отношении Карпенко и Фятьковича суд уже вынес обвинительное решение. Но, как нередко бывает, оно не выполняется, а Фатькович и Карпенко продолжают находиться на свободе. Для того, чтобы привлечь внимание к этой проблеме, активисты и вышли на митинг. На их плакатах было написано: «Прекратите финансировать сепаратистов!», «Мошенник!», «Верните украденные деньги», «Заплатите налоги», — информирует издание.

По информации TUT.BY со ссылкой на еженедельник «НефтеРынок», созданная белорусским бизнесменом Сергеем Фятьковичем сеть заправок под брендом «Народна» имеет скандальную славу на украинском рынке нефтепродуктов, связана с недобросовестной конкуренцией и увязла в многочисленных судебных тяжбах за нарушение финансовой дисциплины.

Сегодня жертвой мошеннических и рейдерских схем ООО «Нафтогазова компания «Народна» стала латвийская компания «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ», которая с марта 2015 года является законным собственником 19 АЗС и 2 нефтебаз на территории Украины.

ООО «Нафтогазова компания «Народна» совершила подделку договоров аренды с целью введения в заблуждение правоохранительных органов. На уловку дельцов попались и территориальные управления Государственной службы охраны при МВД Украины – там решили, что у аферистов есть права по пользованию имуществом ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ». В результате АЗС и нефтебазы заблокированы группой вооруженных лиц, а охрана ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» удалена с территории охраняемых объектов.

Директор ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» Арнольд Бабрис рассказал «Нашей версии», что 26 апреля 2016 компании «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» стало известно о регистрации частными нотариусами Киевского городского нотариального округа права собственности ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» на недвижимое имущество трех АЗС в городе Киеве по адресам: ул. Озерная,3, ул. Оноре де Бальзака,3, ул. Волынская,66-А на третьих лиц. По данному факту латвийская компания обратилась вШевченковское управление полиции ГУНП Украины в г. Киеве, где было открыто уголовное производство и должно было проводиться расследование. Кроме того, ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» обратилось в Министерство юстиции Украины с жалобой на действия нотариусов, которые действовали, как государственные регистраторы, и, нарушив имущественные права латвийской компании, осуществили регистрацию прав на недвижимое имущество ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ».

Для информации: согласно действующего украинского законодательства, в рамках реформы регистрационной системы субъектам, чьи права были нарушены, предлагается альтернативный судебному вид административного обжалования в Минюсте. Как было анонсировано в СМИ, главной целью работы Комиссии по вопросам рассмотрения жалоб в сфере государственной регистрации при Минюсте Украины является мгновенная защита нарушенных интересов заявителей, чьи права были нарушены рейдерами. «Принципиальная разница между комиссией и судами заключается в том, что комиссия рассматривает жалобы на действия госрегистраторов. Мы рассматриваем эти жалобы коллегиально — это минимум 6 членов комиссии — и принимаем решение в течение 30 дней с момента поступления к нам жалобы. Более того, в случае неправильных действий регистратора мы мгновенно отменяем его действия», — отметил заместитель Министра юстиции Павел Мороз на круглом столе «100 дней деятельности Комиссии по вопросам рассмотрения жалоб в сфере государственной регистрации: главные достижения».

«Надеясь защитить свои законные права, ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» обратилось с жалобой в данную Комиссию, где указало факты многочисленных нарушений прав латвийской компании частными нотариусами. Мы просили Комиссию обратиться в правоохранительные органы и отменить решения нотариусов, которые повлекли за собой нарушение права собственности на недвижимое имущество ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» и причинили значительный финансовый ущерб компании», — информирует директор компании «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» Арнольд Бабрис.

«Я, как иностранный инвестор, с целью гарантии защиты своих инвестиций на территории Украины, обратился и к Чрезвычайному и полномочному послу Латвийской Республики в Украине Юрису Пойкансу, который своим письмом в адрес Министра юстиции Украины просил обратить внимание на сложившуюся ситуацию. Однако, спустя месяц ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» так и не получило заключения Комиссии по вопросам рассмотрения жалоб в сфере государственной регистрации при Минюсте Украины. Более того, в СМИ стали появляться «перекрученные» материалы, в которых писалось об отказе в удовлетворении жалобы. Интересен тот факт, что директор «НГК»Народна» Наталья Семена, которая не имеет никакого юридического отношения к жалобе ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ», давала однобокий комментарии медийному ресурсу Kievvlast.com.ua относительно отказа нашей компании в удовлетворении требований по защите законных прав ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ» — отметил Арнольд Бабрис.

«Ввиду того, что распространенная в средствах массовой информации директором «НГК»Народна» в утвердительной форме недостоверная информация нарушает право на уважение чести достоинства и деловой репутации я, как руководитель пострадавшей компании, намерен обратится в суд с иском о защите чести и деловой репутации. Также, я призываю органы государственной власти Украины обратить внимание на сложившуюся ситуацию вокруг латвийской компании и соблюдать гарантии, предусмотренные законодательством, иностранному инвестору, которым является ООО «ТРИ МЕНЕДЖМЕНТ». К сожалению, мы столкнулись в Украине с произволом и полным игнорированием демократических норм правового режима иностранного инвестирования, которые исповедует Европа и которые пока лишь только декларирует Украина», — резюмирует руководитель европейской компании господин Бабрис.

n-v.com.ua/

Открытое письмо «тролля»: шеф-редактор сайта «НВ» Федоренко – рейдеру Дубовому


Фото сделано 28 апреля с. г. на Печерске, во время акции «Київського віче» против земельных махинаций экс-депутата Александра Дубового. Как руководитель общественной организации «Громадський нагляд», я поддержал киевских активистов. Тем более, что на акции присутствовали крепкие ребята из Киевского областного отделения общественно-политического движения «Справедливість» – с ними выступать против мафии как-то спокойнее (Косте Бедовому за это отдельное спасибо).

Так вот, на фото мужчина в камуфляжной кепке – это я. А тот, что с открытым ртом – и есть знаменитый рейдер Александр Дубовой.

Глава клана Дубовых снизошел до киевских активистов. Один из его первых вопросов прозвучал примерно так: «А тут есть Федоренко, который троллит меня уже полгода»?

Я представился. Показал журналистское удостоверение. То, что было сказано затем в мой адрес, лучше прочитать по физиономии и губам Дубового.


Главная «предъява» в мой адрес состояла в том, что я поддерживаю действующего президента Торгово-промышленной палаты Украины Геннадия Чижикова. А Дубовой, по его словам, первый кандидат на эту должность, и я ему мешаю.

И еще ему, видать, подурнело от информации, изложенной в снятом нами фильме «Неприступная палата» (см. ВИДЕО).

По поводу сказанного выше я, извините, имею что сказать.

Первое. «Наша версия» действительно долгое время наблюдает за перипетиями вокруг кресла главы ТПП Украины (все материалы – ТУТ). Год назад Чижикова в порядке досрочных перевыборов избрали на очередной полный срок. Одновременно по деятельности ТПП с подачи Дубового были открыты несколько уголовных производств. Но! Ни одно из них за это время не дошло до суда.

Значит ли это, что Чижиков – белый и пушистый? Скорее, нет. Дубовой лучше других знает, что вести бизнес в белых перчатках не получается.

Если Чижиков виноват – то государство пусть наказывает согласно действующему законодательству. А кому быть президентом ТПП, жизнь покажет. Но уверен: если кресло президента займет Дубовой, нести ему дань будут все главы региональных ТПП! А над Украиной будут снисходительно ржать сытые европейцы.

И второе. Я не вижу негативной коннотации в слове «троллить». В моем понимании «троллинг» – это искусство доведения информации до негодяев, после чего им становится если не стыдно, то как минимум боязно.

Дубовой! Все видели, что твои руки, которыми ты сжимал распечатку статей «Нашей версии», дрожали как у перепуганного зайчонка. Ты сдрейфил, Дубовой! И тебе очень неуютно – ведь ты не умеешь действовать не по-бандитски. Твоя метода – как в известном выражении: ножом по горлу – и в колодец!


Ты отгрохал на Печерске безвкусную (в стиле беглого Пшонки и его кума Януковича) махину с колоннами и позолоченными ангелочками. Вбухал в апартаменты несколько сот миллионов «честно украденных» денег, а жить рядом с тобой никто не хочет.

Ты «отжал» не один гектар земли, но споткнулся о девяностолетнего деда, бывшего ботаника. И ты прекрасно понимаешь, что пол-Украины вступится за Коломийцева Олега Михайловича, дом и сад которого ты сначала обманным путем переписал на жену, а потом пустил под ковш. В этом деле тебе не поможет ни один суд. Поверь мне, я и мои коллеги проконтролируем!


Тебе страшно, что суд найдет причинно-следственную связь между устроенным тобой поджогом домов соседей и смертью 77-летней Екатерины Васильевны, сердце которой не выдержало горя и произвола. А так оно и будет!


Ты боишься АТОшников, ибо стало известно про твои махинации на Киевском бронетанковом заводе в разгар войны. Из-за нехватки бронетехники сотни ребят нашли свою смерть на Востоке. А ты в это время с Сережей Курченко потягивал виски Chivas Regal Royal Salute, выпущенные по случаю коронации английской королевы…

Дубовой! Ты лишился своих главных публичных горлодеров. Баба Саша (которая Кужель) попалась на решении шкурных вопросов с Аваковым; Женечка Дейдей конкретно спалился на янтаре; а Иришка Суслова хапнула деньжат за переход в БПП и затаилась.

Ковальчук и Турчинов от тебя уже открестились. Первому всегда было не до тебя, а второй по-пасторски долго надеялся, что ты встанешь на путь духовного очищения. Пока не убедился, что путь из гамадрилы в человеки тебе не осилить.



Путь из гамадрилы в человеки Дубовому не осилить

Что касается Торгово-промышленной палаты. Неужели ты не понял, что твой подгон с «Хилтоном» членам Президиума Палаты не сработал?! И что плакали потраченные тобой 600 миллионов на рейдерскую атаку ТПП…

В общем, ДБВ-ПНХ! В этой эротической экспедиции ты найдешь тех, кого украинский народ уже списал со счетов. С ними тебе будет приятнее, чем с «майданутыми» журналистами.

Пойми, Дубовой, – нам с тобой нужна разная Украина!

Дмитрий ФЕДОРЕНКО, неуважаемый Дубовым «Тролль»



P.S. Дубовой! На следующий день после акции я все-таки решил еще раз заглянуть на украденные тобой земли на Печерске. И поддержал киевлян, которые вызвали полицию, чтобы она прекратила заказанные тобой работы на участке Олега Михайловича Коломийцева. И ребята действовали четко– спасибо им за это. Это значит, что время твое, Дубовой, действительно потихонечку проходит…
Источник: n-v.com.ua/

Гроб и экскаватор рейдера Дубового. Новые преступления мафии (ДОКУМЕНТЫ)

«Наша версия» уже писала о порядках, которые установил на Печерских холмах одесский рейдер и недоолигарх Александр Дубовой. Журналистам стали известны новые подробности того, как мафиози физически выживают людей из своих домов. Имеющиеся в редакции документы однозначно говорят о преступлениях вокруг строящегося элитного клубного дома, за которыми стоит клан Дубовых.



Слева на фото — частные дома, которые уже снесены по воле Дубового

Методы, которыми пользуются рейдеры, удивляют своей изобретательностью. О мытарствах учительницы Нины Москаленко многие в Украине уже знают. «Наша версия» расскажет о новых эпизодах войны Дубового с киевлянами.

Например, к Сергею подселяли бомжей, трижды поджигали дом, обрезали электричество и крали документы. Этого показалось мало – бандиты поставили возле дома Сергея гроб и громко включили траурную музыку.



К дому семьи «Л» братки Дубового подогнали экскаватор – мол, берите, сколько вам дают, иначе дом будет разрушен. Несмотря на то, что цена на дом и землю была занижена на порядок (по сравнению с рыночной), семья «Л» была вынуждена согласиться на условия рейдеров.

Молодую вдову Алену одесским бандитам удалось запугать уголовным производством из-за не выплаченного покойным мужем кредита. Дескать, продавай нам дом, иначе посадим. Алена сдалась. Сегодня ее участок оформлен на супругу Дубового Светлану Виссарионовну.

Дом и постройки Екатерины Васильевны неожиданно сгорели. Через полтора месяца после пожара пожилая женщина умерла от инсульта.

Понятно, что над приведенными примерами юристы Дубового посмеиваются – доказать факты преступлений с их стороны проблематично. Однако, с участком по Землянскому переулку, 4 площадью 17 соток у них вышла серьезная неувязочка.



Олег Михайлович Коломийцев по документам стал бомжем

Хозяином участка является Коломийцев Олег Михайлович. Рейдеры сначала хотели упрятать пожилого мужчину в психиатрическую больницу. Когда врачи отказались лечить здорового человека, люди Дубового пошли другим путем. После «разговоров» с «шишками» в Киевземе часть участка Олега Михайловича площадью 7 соток (кадастровый номер 8000000000:82:104:0021) вдруг стал числиться за Светланой Дубовой. В июне 2015 года чиновники «схаменулись» и вернули землю владельцу. Но «пацанам» это не понравилось – они снова поговорили с «шишками» в Киевземе. В результате земля у Коломийцева была забрана. Сегодня эти 7 соток, на которые претендует жена Дубового, висят в воздухе. Якобы, как спорные. Но это не помешало Дубовому установить на участке строительные вагончики, в которых живут строители клубного «чудовища» печерских холмов.

С другим участком Олега Михайловича Коломийцева (площадь 10 соток, кадастровый номер 8000000000:82:101:0002) произошли еще более интересные вещи. Летом и осенью 2015 года дом и участок при помощи нотариуса Гавриловой (кому интересно, погуглите – эта персона предостаточно наследила в Интернете) были проданы. Якобы, Олег Михайлович выписал доверенность на своего родственника.

Добрые люди помогли пенсионеру пройти экспертизу в учреждении СБУ. Эксперты сделали однозначный вывод, что подписи на доверенности были подделаны путем перерисовки подписи в паспорте. Как водится, на просвет.



Сегодня владельцем дома и участка пенсионера Коломийцева является некто Гречкосий Александр Дмитриевич. После наведения нехитрых справок Гречкосий предстает в образе верного помощника Дубового.

Только по заявлениям Олега Михайловича Коломийцева открыто шесть уголовных производств в Печерском РОВД и одно — в Шевченковском. Досудебные расследования, как это бывает в подобных случаях, затягиваются. «Нашей версии» очень хочется поторопить правоохранителей и судей, чтобы они по достоинству оценили «старания» Дубового и его банды. Хотя, их бездействие не мешает нам называть вещи своими именами.

По теме: «Рейдери відбирають у киян землю» (видео)

Дубовой и экологическая диверсия на Утином озере
n-v.com.ua/dubovoj-i-nepop-svyazany-s-ekologicheskoj-diversiej-na-poznyakax/

Дубовой и депутат Непоп
n-v.com.ua/dubovoj-i-nepop-svyazany-s-ekologicheskoj-diversiej-na-poznyakax/

Соратница Дубового попалась на политической коррупции
www.youtube.com/watch?v=Z_Nq3Gp5nJw&feature=youtu.be

Рейдер Александр Дубовой
politikym.net/gryppirovka_but/dybovoy_reider.htm

Дубовой физически уничтожает коренных киевлян
trident-ua.info/novyny/odesskij-rejder-aleksandr-dubovoj-fizicheski-unichtozhaet-korennyx-kievlyan-video/

Бандитская оргия Дубового
stopotkat.net/news/view/50490

Дубовой развращает малолетних депутатов
politica-ua.com/rejder-aleksandr-dubovoj-i-ego-molodaya-komanda/

Сепаратист Дубовой
dubovoy.news/raider/rejder-dubovij-xochue-stvoriti-bessarabsku-narodnu-respubliku-na-odeshhini/

Дубовой обижает детей
ilife-news.com/18017-beznakazannyy-reyder-aleksandr-dubovoy.html

Бандит Дубовой
narodna.pravda.com.ua/politics/5717055a0a2aa/

Дубовой и политическая коррупция
from-ua.com/news/321864-reider-dubovoi-kupil-mesto-v-partspiske.html

Компромат на Дубового
kompromat1.info/articles/tag/%D0%94%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9%20-%20%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%80
Извращенец Дубовой
www.dsnews.ua/politics/aleksandr-dubovoy-prichudlivyy-dizayner-intervyu—28092012131200

Бандитская касса Дубового
evro-ukraine.com/oleksandr-dubovoy-pereplyunuv-statkami-poroshenka-i-yanukovicha/

Дубовой и Янукович
ua-ru.info/news/8437-adubovoy-syn-yanukovicha-dolzhen-ponesti-ugolovnuyu-otvetstvennost-kak-krupneyshiy-reyder.html

Рейдер Дубовой
www.pravda.com.ua/rus/columns/2016/02/7/7097996/

Убийца Дубовой
slivasliva.net/articles/030416/

Дубовой и торговля людьми
www.fttc.com.ua/2016/03/deputat-aleksandr-dubovoj-torgoval-lyudmi-v-dnepropetrovskoj-tpp/

Кибер-рейдер Дубовой
novostiua.org/news/259687-kiber-rejder_dubovoj

Правда о Дубовом
skelet-info.org/zhurnalisty-vskryli-rejderskij-sindikat-narodnyx-deputatov-video/

Дубовой и политическая коррупция
divannaya-sotnya.com.ua/Government_Crime/solovi-verhovnoy-rady-suslova-i-deydey-okazalis-gryaznymi-piarschikami-reydera-dubovogo.html

Источник: n-v.com.ua/

Ход Ковальчуком: Дубовой в ферзи не вышел (ВИДЕО)

«Наша версия», освещая попытку рейдерского захвата Торгово-промышленной палаты Украины, весьма осторожно относилась к информации об участии в этом гнусном деле первого заместителя главы Администрации Президента Виталия Ковальчука. Пока о роли чиновника не заговорили «тяжеловесы» уровня Сергея Таруты.



Виталий Ковальчук – это «ботаник» из стройбата,

который почувствовал вкус к деньгам. Фото politobzor.net

Сергей Алексеевич стал свидетелем того, как 21 марта с.г. киевские налоговики заявились в Торгово-промышленную палату с гигантским «ритуальным» топором. Кто не знает, в это время в Палате шло обсуждение «плана Маршалла» для Украины. Присутствующий на заседании представитель Бундестага Карл-Георг Вельманн был настолько шокирован, что выражение его лица никак не обещало Украине 30 млрд. евро заветных немецких инвестиций.

Видать, поэтому г-н Тарута решил назвать имя топ-чиновника, который расходует свое рабочее время на смену руководства в общественной (!) организации, коей является Торгово-промышленная палата. «Это попытка рейдерского переворота, которым управляет Банковая. Задание исходит со стороны Ковальчука», — без обиняков заявил авторитетный бизнесмен и политик.

По словам Таруты, всемогущий Ковальчук требовал от губернаторов вызывать «на ковер» руководителей региональных ТПП, чтобы те выбрали себе в президенты «недоолигарха» Александра Дубового. О том, какой криминальный шлейф тянется за Дубовым, и, вообще, что это за образина, «Наша версия» писала неоднократно. Поэтому удивляет неразборчивость Ковальчука и его готовность рискнуть своей репутацией ради оказания «услуги» братку из 90-х. Хотя знающие люди говорят о том, что Ковальчук с Дубовым почти не знаком. Просто на фоне внешней агрессии кресло президента ТПП неожиданно стало одним из «лотов» по сложному переделу финансовых потоков и схем, доставшихся «революционной» власти от мафии Януковича.

Интересно, что произойдет, если посмотреть на фигуру первого зама главы АП без придыхания? Да ничего особенного. В чиновнике можно диагностировать раскормленного «ботаника», которого военкомат в свое время запрятал в стройбат. На рубеже веков военный строитель почувствовал вкус к деньгам, оказавшись в структурах с названиями «Нафтаэнерго» и «Укрнафтопродукт». Чутье и работоспособность Ковальчука привели его в политическую колоду партии «Удар». Там из мелкого чиновника районного масштаба он превратился в «козырного» члена Комитета ВР по вопросам топливно-энергетического комплекса. Однако по-настоящему весомой «картой» депутат стал лишь в декабре 2014 года, когда Виталий Кличко сделал под Президента «ход Ковальчуком».



Может, именно в этот момент Кличко решился сделать

«ход Ковальчуком»? Фото comments.ua

Чем этот ход сейчас может обернуться для Украины – страшно подумать. «Я считаю, что Виталий Ковальчук может быть и главой Администрации, и первым вице-премьером, почти любую позицию он может занимать в сегодняшней властной иерархии. Он профессиональный политический менеджер и политик одновременно. Это системный человек, очень хорошо знающий, как работает властная машина, партии, как делаются успешные предвыборные кампании», — описал своего подчиненного глава Администрации Президента Борис Ложкин, готовясь к весеннему «наступлению» на Кабинет министров.

Можно ожидать, что с выходом «системного человека» из тени Украина еще быстрее станет государством-кошельком для избранных – страной, в которой не работают законы, и в которой власть презирает простых людей. По крайней мере, попытка рейдерского захвата Торгово-промышленной палаты очень ярко это демонстрирует.



«Злые языки» утверждают, что Ковальчук всюду окружает

себя женским эскортом. Фото nbnews.com.ua

Но надо сказать, что Ковальчук, «хорошо знающий, как… делаются успешные предвыборные кампании», в случае с Торгово-промышленной палатой оплошал: несмотря на жесткое административное давление, Президиум ТПП в марте с.г. отказался устраивать досрочные перевыборы своего президента.

Основная масса «обработанных» губернаторами и бандитами членов Президиума на заседание руководящего органа просто не явилась. А те, что все-таки прибыли, от голосования воздержались. Большинством голосов (16 — «за», 2- «против», 1 – «воздержался») было принято решение провести внеочередные перевыборы в мае.

Против такого решения предсказуемо выступили Ростислав Коробка и Виталий Жмуренко. Последний, возглавляя Днепропетровскую ТПП, недавно принял в свои ряды того самого Дубового. Наверняка небескорыстно.

Что же касается молодого господина по фамилии «Коробка», о нем известно мало. Но в ТПП все знают, что он стал вице-президентом по настоянию Администрации Президента. И, по словам инсайдеров, Коробка со слезами на глазах извинялся перед сослуживцами. Ему – говорит — голосовать против всего коллектива приказал лично Ковальчук.

Что, собственно, и требовалось подтвердить.

P.S. Говорят, первый зам главы АП на голосование Президиума ТПП отреагировал спокойно. Видимо, для Ковальчука рейдерский захват Торгово-промышленной палаты – это лишь небольшой эпизод в многообещающей карьере. Наверняка у него есть «темы» «поинтереснее». Зато Дубовой в выражениях не стеснялся, отправляя в далекое эротическое путешествие всех, кто мешает ему стать общественным деятелем «в законе». И, говорят, даже упомянул журналистов «Нашей версии». Значит, правильные слова мы находим, называя вещи своими именами!


Источник: n-v.com.ua/