Последние блоги


Nikolaev Today

Кандидат у народні депутати України Кирило Нехимчук:
«Я категорично проти депутатської недоторканості. Якщо працювати чесно, недоторканість не потрібна»
Представляємо співрозмовника:
Нехимчук Кирило Борисович, народився «26» березня 1973 року у м. Казань, Російської Федерації. Постійно проживає в Україні з 1997 року. Освіта вища, юридична. У 1995 році закінчив Ростовський державний університет за спеціальністю – юриспруденція. Трудову діяльність розпочав ще у студентські часи. З 1995 року працював у Вознесенському відділенні «Промінвестбанку» на посаді старшого юрисконсульта. У 1997 році склав присягу державного службовця і нотаріуса. Протягом п’яти років працював на державній службі на посадах завідувача Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, завідувача Першої Миколаївської державної нотаріальної контори. Починаючи з 2002 року і по теперішній час працює приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області.
З 2010 року – член правління відділення Української Нотаріальної палати в Миколаївській області, а з 2013 року – Голова відділення Нотаріальної палати України в Миколаївській області.
До кримінальної відповідальності не притягувався. Судимостей не має.
Розлучений. Має дочку Валерію, їй 17 років.

— Кириле Борисовичу, чому Ви вирішили йти в депутати?
— Думки про висунення своєї кандидатури виникли після ознайомлення із попереднім списком кандидатів у 131-му одномандатному виборчому окрузі. Кандидати, що висунули свої кандидатури – досить різні, за своїми політичними поглядами, життєвим досвідом, освітою, посадами та кар’єрними здобутками, але їх усіх об’єднує одна риса – жоден з них не є професіональним юристом в моєму розумінні цього терміну. До влади повинні прийти нові люди, які здатні запропонувати суспільству абсолютно нову модель відносин «громадянин-депутат», не засновану на купівлі голосів під прикриттям доброчинності чи «теорії малих справ». Я саме відношу себе до таких нових людей. І гасло, під яким я особисто йду на вибори та пропоную підтримати інших це: «Професіоналізм. Порядність. Патріотизм.»
— А чи є у вас досвід законотворчої роботи?
— Так. В мене є хоч і невеликий, але реальний досвід законотворчої роботи на вищому рівні. Ще у 2008 році я був одним із «заколотників» та організаторів Першого з’їзду нотаріусів України. Відбувалося це без узгодження із тодішнім Міністерством юстиції України. За результатами з’їзду була створена робоча група, куди згодом увійшли також і народні депутати і представники Міністерства юстиції, які вимушені були підключитися до ініціативи з «низів». У підсумку ця робоча група у взаємодії з комітетом Верховної Ради України з правової політики «народила» проект нової редакції закону України «Про нотаріат». Нажаль, повноваження члена робочої групи завершуються на стадії підготовки законопроекту. Тому, хоча з тих пір змінилося багато урядів і депутатський корпус, цей документ так і не був прийнятий.

— Якщо станете народним депутатом на яких питаннях зосередитись у першу чергу?
— Питання перше, дуже складне і несе в собі велике соціальне навантаження, воно стосується земельної реформи. Нині це болюча проблема як для власників так і для орендарів, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції і для держави в цілому. У даний момент питання законодавчого оформлення земельної реформи знаходиться у підвішеному стані і потребує негайного вирішення. Також негайно в Україні має бути створений ринок землі, який надійно контролюватиметься державою і місцевими громадами. Існування ринку землі – питання економічної безпеки держави, її інвестиційної привабливості. Обов’язок органів влади – взяти під надійний контроль наш основний скарб – українську землю, запобігти спробам її придбання олігархами та іноземним капіталом. Закон «Про ринок землі» має діяти в інтересах людей і держави.
Я також буду сприяти негайній розробці і прийняттю закону про одноособове спадкування земель сільськогосподарського призначення, так званих паїв. Що відбувається зараз? Йде неконтрольований процес подрібнення цих паїв. Як це не боляче усвідомлювати, юридичне і технічне оформлення спадкування, юридичного та технічного поділу земельних ділянок та оформлення оренди виливається сьогодні у величезні фінансові затрати та бюрократичні перепони. Невиправдані затрати несе і держава, яка має утримувати та постійно збільшувати штат працівників Державного земельного кадастру та Реєстраційної служби Міністерства юстиції України. Тільки по Вознесенському району кількість договорів оренди, що необхідно зареєструвати скоро досягне 15 тисяч. І ця цифра і далі буде постійно збільшуватися. Моя позиція така – землю має наслідувати одна особа. Це загальносвітова та історично перевірена практика. Державна політика має бути спрямована на протидію подрібнення земельних паїв. Я вже маю напрацювання, яким чином вирішити усі питання, що виникнуть в рамках спадкового права, у зв’язку із впровадженням цього принципа. Це буде дуже простий, ефективний та корисний закон. Який, я впевнений, дуже швидко пройде процедуру прийняття, оскільки в ньому зацікавлені абсолютно усі сторони: власники, орендарі та держава.
Ще один напрямок, я вже казав про це вище — прийняття Закону України «Про нотаріат». Нарешті потрібно завершити реформу нотаріату, прибравши його штучний поділ на приватний і державний, впорядкувати цінову політику за нотаріальні послуги, упорядкувати нотаріальний процес, тощо.
Але все ж таки першочерговими для Української держави є питання її обороноздатності, економічної безпеки, протидії корупції, захисту суверенітету та територіальної цілісності.

— Ви – уродженець Росії, а зараз ця країна веде неоголошену війну проти України, як ви ставитись до цього?
— Я ставлюсь до цього як патріот України і громадянин України. Україна має бути єдина і неподільна. Треба повернути до її складу анексований Крим та тимчасово окуповані території на Сході України. Ще під час навчання у Ростові, тоді почалася перша чеченська війна, я вперше зіштовхнувся із життям фактично у прифронтовій смузі. Це постійні перевірки документів, різні обмеження, загроза терактів, блокпости на в’їзді у міста і села, смерті людей… Жорстокість військових з обох боків, відсутність діалогу, пошуку компромісів, наштовхнули мене на думку про те що жити в такій країні небезпечно. Мені довелося зробити складний вибір. Мій батько – українець, мати – росіянка. Я вирішив, що миролюбива Україна мені ближча за ментальністю, світосприйняттям. Я вибрав Україну, прийняв її громадянство і про це жодного разу не пошкодував.
І хоч зараз діють умови перемир’я, у разі подальшого розгортання військового конфлікту я разом з іншими українцями готовий йти на фронт і віддати своє життя за Україну.
Починаючи з весни я активно займаюся питаннями допомоги армії, і зокрема 79-й ОАМБ. Там в одному з підрозділів проходив службу мій колега з органів юстиції — Ігор Зозуля. Мною разом з нотаріусами області зібрано допомоги на суму 72 тис. гривень. На ці гроші закуплено тепловізор, бензопила, «болгарка», бензинова електропідстанція потужністю 2,5 кВт, продукти, ліки, цигарки та інше. Всі ці речі зараз служать нашим бійцям. Також силами нотаріусів області та республіки для Миколаївського обласного госпіталю придбано за 64 тис. гривень сучасний стерилізатор. На підтримку «морських котиків» з 73-го морського центру спеціального призначення, мною особисто витрачено 12 тис. гривень на придбання рацій, медичних бандажів, що зупиняють кров. (ось ці ящики з бандажами лежать у мене в кабінеті. Показує). До Миколаївського шпиталю віддав також свій кондиціонер, допоміг зібратися в армію призовнику з Вознесенська Вадиму Лазебнику, Миколі Табунщику, Сергію Тарічеву. Для льотчиків з підрозділу штурмової авіації разом з колегами та підриємцями закупили 4 комплекти зимового одягу, термобілизни, чотири індивідуальних GPS навігатора, хімічні елементи, що світяться, для подачі сигналів, баули для перевезення спорядження. Через родичів у США придбали також для льотчиків 4 пари спеціального взуття, яке витримує катапультування. Крім того, ми з колегами вирішили, що гроші від клієнтів за консультації ми також спрямовуємо на потреби армії.
13, 14 вересня пройшов дводенні військові збори на полігоні за програмою «Народний резервіст». Були заняття зі стрільби, тактики, медичної, фізичної та інженерної підготовки. Відпрацювали різні тактичні завдання – марш-кидок, напад, оборону, караул, засідку, захист від ракетно-артилерійського обстрілу. Здобули досвід командування та виконання наказів, дисципліни, відчуття ліктя товариша…
Вважаю також важливим сказати таке – допомагаючи армії, конкретним людям, побувавши на зборах, я побачив особисто в якому поганому стані знаходяться наші збройні сили у питаннях забезпечення сучасними видами озброєння, техніки, тилового спорядження. Безумовно за цим всім стоїть і злочинна бездіяльність деяких посадових осіб і державна зрада, і безперечно корупційна складова… Так далі не можна!
— Ви зачепили питання корупції, що на ваш погляд потрібно зробити для її подолання?
— Я виступаю проти корупції, яку вважаю головною проблемою України. Я послідовний прихильник тієї думки, що не можна перемогти корупцію в окремому місті чи органі. Питання корупції – питання риби, що тухне з голови. Усі державні регуляторні функції, що без втрати загрози національним інтересам та обороноздатності треба віддати у приватний, громадський сектор або органам місцевого самоврядування, як це вже частково зроблено в плані нотаріальної, адвокатської, оціночної, землевпорядної, та окремих видів медичної діяльності. У приватний та громадський сектор необхідно сміливо передати функції реєстрації нерухомого майна, питання архітектури та містобудування, реєстрації транспортних засобів, питання отримання будь-яких дозволів та ліцензій, що стосується землі, не надто цінних надр, водоймищ… Саме навколо цих привабливих з точки зору корупції об’єктів склалися стійкі корупційні схеми, що руйнують державу, гальмують ринкові реформи. Тому основний принцип знищення корупції в державі – зробити державну службу нецікавою з точки зору отримання хабара. Процедури видачі документів, прийняття рішень мають бути максимально прозорими, побудовані таким чином, щоб у чиновника не було жодної можливості для зловживань, а підпис чиновника має стати технічним елементом, що завершує процедуру.
Дуже важливо також на державному та громадському рівні пропагувати суворий принцип – не давати хабара! Бо пропозиція хабара породжує попит. Хабарництво у всіх його проявах має стати особливо соціально – небезпечним злочином. І приклад у цьому питанні має подати влада, самоочищення якої призведе до якісних змін у суспільстві.

— Кириле Борисовичу, ваше життєве кредо…
— Завжди вірю у власні сили, не здаюсь у скрутних ситуаціях, не плачу і не жаліюсь на обставини. Жаліти можна лише жінок, дітей, хворих і тварин. Також, теперішній складний час показав, що треба єднатись і бути Громадянином, а не мешканцем території…
Ще один життєвий принцип – не уникати відповідальності за свої вчинки. Саме тому я категорично проти депутатської недоторканності і за імперативний мандат. Я 17 років працюю нотаріусом. У мене особисто жодного разу не виникло необхідності у недоторканності. Якщо працювати чесно, то недоторканність не потрібна. Якщо працювати гідно – то імперативний мандат не лякає. А ось, якщо депутат, наприклад, взагалі не працює у Верховній раді або віддає свій голос за закони, які спрямовані на фізичне знищення та підкорення громадян України, на придушення протестів – то якщо, наприклад, була норма про імперативний мандат – право виборців відізвати обраного ними депутата — то більшість депутатів Верховної ради уже весною б втратила свій мандат і ця норма перекрила б їм дорогу до нового складу, як таким, що втратили довіру. Просто, ефективно і цивілізовано. Бо майдан і Небесна сотня – це крайня міра та дуже велика ціна за скидання «небожителів». Тому моє завдання – зробити усе для того, щоб депутати перестали бути недоторканими та безвідповідальними мешканцями Раю. Першими, після Бога. Народні депутати України – це висококваліфіковані професіонали, яких найняв народ України для виконання законодавчих функцій держави та реалізації політичних поглядів виборців. «Слуги народу» у первинному сенсі цього терміну.

— Що ви ніколи не зробите в житті?
— Ніколи не кажи ніколи. Але дійсно, для кожного з нас є речі святі і принципові. Знаю точно, що ніколи не втечу від військового обов’язку. Абсолютно точно ніколи не буду жити на окупованій території і тим більше співпрацювати з агресором. Якщо брати професійну площину – ніколи не буду розцінювати нотаріат як бізнес. Не буду робити будь-що заради грошей. Є професійна гордість, самоповага, моральні норми. Вони на моїх терезах завжди переважать фінансові спокуси.
Що стосується можливої роботи у Верховній Раді – ніколи не проголосую за закони, що суперечать демократії, а також ніколи не продам свій голос в обмін знову ж таки на якість преференції. З особистого – не визнаю фізичного насильства як метод виховання дітей або вирішення проблем у сім’ї.

— Якби у вас була можливість дати пораду Президенту України, що б ви йому сказали?
— На жаль, сьогодні ми спостерігаємо, що Президент інколи «забуває» спілкуватися з народом. Його дії, утаємниченість у прийнятті рішень, у першу чергу кадрових, часто не зрозумілі звичайному громадянинові, який не знає тонкощів політичного життя. Тому порада така – частіше зустрічатись з пресою, якщо нема часу на розлогі прес-конференції, влаштовувати хоча б кожного тижня брифінг, активніше інформувати суспільство про основні дії влади у внутрішній і зовнішній політиці. Розумію, що війна, що не все можна говорити. І все ж принципи демократії важливіші. Влада має завжди пам’ятати, що це вона працює на людей, а не навпаки. Я вірю в Україну, у її світле європейське майбутнє. Мрію про те, що ми побудуємо державу, в якій людина, її права та свободи стануть найвищою цінністю. Але зараз усім нам потрібно об’єднатися навколо Президента України, його мирного плану. Треба відродити армію та зміцнити її обороноздатність за дуже короткий час до такого ступеню, щоб сама ідея йти війною на Україну кидала у холодний піт у потенційних нападників. Вони повинні заздалегідь розуміти, що ціна нападу – в людських життях – буде непомірною для агресора! Що п’ятої колони не буде! Що без бою – не буде! Ми тимчасово втратили Крим – бо були дезорганізовані, із занедбаною армією та не припускали думки про таку нахабну та підлу поведінку сусідньої держави, але на цьому – край! Ми дуже швидко вчимося! І, сподіваюсь, Петро Порошенко – Президент України – вчиться ще швидше. Я за нього голосував і поки ще – не жалкую.

— Дякую за відверті відповіді, бажаю успіху в ході виборчої кампанії.
— Будь-ласка! І вам спасибі за питання. Слава Україні!

Основні теорії утворення Київської Русі


Ки́ївська Русь — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Була об'єднанням східно-слов'янських племен під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Історичним ядром Русі стало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного розвитку сягали ще скіфських часів. Провідну роль у становленні держави відіграло Полянське князівство з центром у Києві. Київська Русь заклала традиції незалежної державності на території України, в цей час українська народність отримала могутній стимул для свого подальшого розвитку. На думку українського історика М. Грушевського: «Київська Русь є першою формою української державності». Давньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії IX–XIII ст, прискорила економічний, політичний і культурний розвиток східних слов'ян і зробила їх рівноправними учасниками політичного життя Європи та Близького Сходу.
Щодо утворення Київської Русі існує декілька теорій, такі як Нормантська, Хозарська та Кельтська теорії.

Найдавніший руський літопис – «Повість минулих літ» — заснування державності на східнослов’янських теренах приписує норманам (варягам), яких звали «русь». Запросили їх «княжити і володіти» ними племена чудь, словени, кривичі та весь. Відгукнувшись на це запрошення, три норманських брати Рюрик, Синеус і Трувер спочатку прийшли до словен, де заснували місто Лагоду, залишивши в ньому найстаршого Рюрика. Синеус і Трувер померли, а всю владу перебрав Рюрик. Прийшовши до озера Ільменя, він заклав Новгород і сів там княжити. Першими поселенцями в Новгороді були словени, в Полоцьку – кривичі, в Ростові – весь, в Муромі – мурома. Були в Рюрика двоє мужів не його племені – бояри Аскольд іДір, які, підпросившись до Царгорода, з родом своїм рушили по Дніпру. У дорозі побачили вони городок, який поставили троє братів Кий, Щек і Хорив. Жителі того городка платили данину хозарам. Аскольд і Дір зостались там, зібрали багато варягів і почали володіти полянською землею.

Нормантська теорія та антинормантська теорії.
Довкола цього літописного твердження, а заразом – і навколо проблеми походження Київської держави півтора століття точиться дискусія між так званими норманістами й антинорманістами. Недостатність, суперечливість і неоднозначність історичного матеріалу, різні методологічні підходи, політична заангажованість ставали на заваді об’єктивного дослідження процесу виникнення Давньоруської держави. Позанаукове трактування цієї проблеми було започатковане у середині XVIII ст. в Санкт-Петербурзькій академії наук у полеміці між Г. Міллером та М. Ломоносовим. Перший доводив, що Київську Русь заснували нормани, а другий рішуче спростовував цю версію. Майже одразу полеміка, що спершу претендувала на науковість, переросла в ідеологічне протистояння.
Норманісти, як і антинорманісти, виникнення держави вважали кульмінаційним одномоментним актом, безпосереднім наслідком діяльності конкретної історичної особи. Під впливом такої доктрини опинилися покоління істориків XIX – першої половини XX ст. У центрі дискусії фігурувало обмежене коло питань – про походження назви «Русь», про те, до якого етносу могли належати літописні варяги й хто були перші руські князі.
Хоча, як видно з літопису, автор під «варягами» розумів сукупність народів, що жили поза Руссю полянською, київською в тому числі й тих, що осіли в Західній Європі. Та русь вважалась варязькою, себто закордонною, а київська – корінною, метропольною. «Варязьку русь» і вивів у IX ст. Рюрик у Подніпров’я.
Але назва держави не обов’язково відображає сутність її походження. Це простежується на багатьох прикладах з європейської історії, коли назви держав виникли під впливом прийшлих етносів, які з плином часу асимілювалися з місцевими. Так, назва Болгарії походить від імені кочівників-завойовників тюркського походження – болгар; Франції – від імені германського племінного союзу, очоленого франками, які захопили Галлію; Британії – від германського племені бритів, котре завоювало місцеве кельтське населення.
Не має принципового значення й етнічне походження вояків-ватажків, які були причетні до створення держави. Як соціальний інститут, що виникає тільки на певній стадії розвитку суспільства, держава нівелює етнічні ознаки правлячої династії, висуваючи на чільне місце структури не племінного, а територіального, над племінного типу. Більше того, розмиванню особливих етнічних, ментальних рис норманської знаті сприяло ослов’янення скандинавів завдяки приватним, а особливо шлюбним зв’язкам. Про глибину цього процесу свідчить хоча б те, що син Ігоря та Ольги став першим князем, названим слов’янським іменем – Святослав. Найдовше зберігалась мовна ознака, що свідчила про приналежність прийшлого етносу. Деякий час існувала двомовність, яка побутувала ще при дворі Ярослава Мудрого. Його сини були останніми київськими князями, котрі знали і шведську мову. Тому, незалежно від того, ким були Аскольд і Дир – норманами, як вважає літописець, чи останніми представниками полянської князівської династії Кия, як вважає більшість вчених, – у часи Аскольда (за літописом, між 862-882 рр.) Русь охоплювала найближчі до Києва території племінних союзів полян, деревлян, дреговичів, та південно-західних сіверян.
Це дає підстави вважати норманську теорію спростованою. Без сумніву, нормани в IX-XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль. Безперечне й скандинавське походження Рюрикової династії. Але східнослов’янське суспільство ще до появи варягів мало свої продержавні утворення. Перша руська держава постала з поєднання багатьох, а не лише окремих чинників; варязький був лише одним з них. Руська історія тільки завдяки варягам є такою ж фікцією, як руська історія без них.

Хозарська гіпотеза.
Загальновідомо, що в середині VII ст. тюркомовні племена утворили в пониззях Дону й Волги та на Північному Кавказі могутню державу – Хозарський каганат. У VIII ст. він підкорив слов’янські племена полян, сіверян, радимичів та в’ятичів. Ці факти були використані для обґрунтування тези про хозарське походження Київської Русі. Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика (1710) стверджувалось, що хозари-козаки першими прийняли християнство ще до Володимира Святого. Це означало, що протоукраїнська держава, де головною силою були хозари-козаки, раніше за Володимира прилучилася до європейської цивілізації. Постала ця гіпотеза за конкретної політичної ситуації, на основу пошуку протидії (зокрема, й ідеологічної) політиці Москви. Щоб уникнути будь-яких намагань довести спорідненість історії України та Московії, в т.ч. й щодо віри, П. Орлик і висунув тезу про хрещення «хозар-козаків», наголошуючи, що вони раніше навернулися до цивілізованого світу, не маючи ніякого відношення до азійського деспотизму Москви.
Така точка зору істориками різних поколінь не була сприйнята всерйоз, як і твердження сучасного історика-дослідника О. Пріцака про те, що поляни були не слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка – спадкоємицею роду Кия. Археологічні дослідження давнього Києва свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури.
Насправді Русь і Хозарія були паралельними утвореннями, що розвивалися в приблизно однакових хронологічних межах, а ті слов’янські племена, які підкорялися Хозарії, у процесі становлення Київської Русі поступово переходили під її владу. До того ж руси неодноразово вторгалися у хозарські землі. У 60-ті роки X ст. внаслідок війни з русами Хозарська держава перестала існувати. З IX ст. в Європі домінувала Давньоруська держава.

Кельтська теорія.
Засновником кельтської теорії походження Русі по праву вважається відомий український політик, правознавець та громадський діяч Сергій Шелухін (1864–1938), який запропонував дану теорію наприкінці 1920-х років. На його думку, народ «русь», який розміщується літописцем поряд із англами та галлами, може бути ототожнений з рутенами – кельтським плем’ям, яке у І ст. до н.е. зафіксоване Ю. Цезарем на півдні Галлії, у межиріччі Рони та Гаронни. Рутени, як зазначає дослідник, отримали свою назву від території, на якій проживали: вона «була трактом, шляхом, дорогою для всіх народів, які ходили в Галію і через Галію».
Важливим аргументом на користь даної концепції український мовознавець-славіст В. Г. Скляренко вважає імена варягів, які згадуються в літописі, зокрема у переліку імен руських послів, які брали участь в укладенні угоди з Візантією у 941 р. Як і раніш російський історик-публіцист А. Г. Кузьмін, В. Скляренко доходить висновку про кельтське походження більшості з них. Водночас, виходячи із сучасного стану наукової розробки кельтської ономастики, запропонована А. Кузьміним та В. Скляренком етимологія, яка спирається головним чином на досить застарілий «Давньокельтський словник» Альфреда Хольдера, виданий в 19 ст., викликає значні сумніви.

МАНИФЕСТ УКРАИНСКОГО МАКСИМАЛИСТА

МАНИФЕСТ УКРАИНСКОГО МАКСИМАЛИСТА
План построения Украинского Государства

* Преамбула.

Украина по состоянию на 2013 год — оккупированная территория, управляемая чужерожной оккупационной администрацией, власть которой основана на органах террора, а также на бесхребетности, недалекости, трусливости, бесчестии и рабской сущности огромной части населения Украины
Украина по состоянию на 2013 год — системно уничтожаемое и самоуничтожаемое жизненное пространство — ментально, демографичесски, экологически, экономически, культурно, политически и т.д.
Украина по состоянию на 2013 год — настолько тотально прогнившее образование, что имеет смысл лишь обнулить все системы и создать все заново на основе модели радикального преобразования всего жизнеустройства Украины
Украина желаемая — государство Украинской Нации — коренного и доминирующего населения Украинской Земли, управляющего своим государством с целью построения такой системы жизнеустройства, которая обеспечивает наилучшие условия жизни какждого отдельного гражданина и эффективность всего общества в целом

* Государственное управление

Любое должностное лицо высокого ранга должно обладать следующими обязательными характеристиками:
патриотизм
интеллект
воля и принципиальность
лидерство
инициативность
умение ставить общее над личным
Расходы должностных лиц и их родственников должны быть прозрачны и доступны для любого гражданина через открытую публикуемую базу данных
Высокая должность — честь отдать свои силы, знания и умения на пользу общественного блага, а не средство обогащения
Жесткий лимит расходов должностных лиц и их родственников — превышение лимита расходов автоматически приводит к отфильтровыванию и огласке подобной информации, а также подключению органов дознания
Эффективные социальные лифты — эффектиная система отбора и продвижения самых достойных членов общества

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Государственный максимализм

максимализм в развитии Украины:
стремление к экономическому процветанию и мощи
стремление к максимальной политической мощи и экспансии государства через «мягкую силу»
позиция ведущего мирового новатора, а не ведОмого аутсайдера, в любой сфере
исключительная защита украинских интересов, а не интересов любых других стран
высшие мировые позиции по:
свободе предпринимательства
гражданским свободам
свободе в доступе к информации
прозрачности и эффективности органов власти (в т.ч. благодаря минимизации бюрократических процедур)
эффективности институтов образования, здравоохранения и т.д.
максимализм в развитии Украинца:
Украинец должен быть:
здоровым
высокообразованным
амбициозным
патриотичным
инициативным членом громады
системное благоприятствование личностному росту и самореализации Украинца
слом тренда общественно-личностной деградации и становление тренда общественно-личностного развития

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Ценности

Украина — единственная в мире система сохранения, поддержки и развития Украинца
Украинец — носитель украинской ментальности, культуры, традиций
Украинский язык — безоговорочный приоритет Украинского социума
Украинская история — история великих побед и только затем — великих трагедий и испытаний
Личность или Событие в Украинской истории должны оцениваться в первую очередь с точки зрения их влияния на Украинское государство и общество
Граждане Украины любого происхождения являются равноправными и равноценными членами украинской громады в случае уважения и принятия украинской системы координат, украинской системы жизнеустройства. При этом Украина осуществляет меры по возвращению граждан иных стран украинского происхождения с целью наращивания украинского человеческого капитала Украины
Действенные меры стимулирования перехода всех Граждан Украины на всестороннее использование украинского языка
Украинцы должны почувствовать себя ответственными за судьбу своей страны как укрупненной модели своего собственного дома, в котором не мусорят, который обустраивают и защищают, которым управляют

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Среда
Окружающая Украинца среда должна быть благоприятной для полноценной жизни:

Инфраструктура (транспортаня, медицинская, образовательная и т.д.) — основа развития государства и благополучия гражданина
Историко-архитектурное наследие Украины должно поступательно и непрерывно возрождаться с целью как пвышения туристического потенциала так и возрождения и закрепления знания украинцами своей истории и культуры
Слом тренда серости и унылости среды обитания и становление тренда формирования комфортной и яркой Украинской среды обитания Украинца
Реализация программ массового озеленения Украины, жесткие финансовые санкции за загрязнение природы на индивидуальном или промышленном уровне

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Очищение
Очищение тяжелобольного украинского государства невозможно без:

Радикальных и жестоких методов борьбы с любыми проявлениями коррупции (чем выше и ответственнее занимаемая должность, тем выше мера наказания за должностные преступления)
Всеобщей люстрации чиновников и членов их семей
Тотальной смены правящей прослойки во всех органах власти на конкурсной и публичной основе — необходимо увольнение всего верхнего уровня управления МВД, судебной системой, прокуратурой, госаппаратом
Полной прозрачности действий чиновников через обязательную публикацию всех решений и оснований для них в открытой публикуемой базе данных
Масштабная автоматизация государственных сервисов — от онлайн-вызова сантехника и до онлайн-выборов Президента
Тотальной и жестокой реформы органов правопорядка и судебной системы — именно они должны стать «огнем и мечом» власти реформаторов, поэтому реформирование этих двух систем должно быть в первоочередном порядке
Обеспечения неприкосновенности прав собственности. Лишение собственности возможно в судебном порядке, но такие судебные дела должны быть под особым публичным контролем
Сведения к минимуму административных барьеров — общество не должно быть заложником нагромождения процедур. Процедуры должны быть исключительно там, где они необходимы для повышения эффективности общественных процессов
Административная реформа — в т.ч. укрупнение областей в ~3 раза с минимальным сокращением чиновничьего аппарата уровня областей в 3 раза; образованные укрупненные «края» во избежание сепаратизма теряют ключевые полномочия в пользу районов, что переносит весомые рычаги управления на более низкий уровень ближе к Гражданину
Украинцы имеют право на вооруженное восстание и сопротивление государственному насилию любыми доступными методами

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Приоритеты

Украинец — главная ценность государства, поэтому покупка любого предмета роскоши, любое нецелевое использование государственныхсредств любым государственным служащим приравнивается к государственной измене и карается соответствующим образом; пока не обеспечено лечение последнего тяжелобольного ребенка, не заменена последняя гниющая труба водопровода, не спасен последний рушащийся памятник национальной истории, покупка дорогого автомобиля, строительство спецсанатория для чиновников и любое другое подобное действие приравнивается к государственной измене и карается соответствующим образом
Преступная деятельность или покрытие преступной деятельности должностным лицом приравнивается к государственной измене и карается соответствующим образом
Украинцы должны быть некурящий и алкогольно свободной нацией, что должно прививаться в семье, органах образованияя, СМИ, кинематографе и т.д.
Захваченная криминалом собственность должна быть последовательно и вполном объеме возвращена государству
С/х земля может быть объектом купли-продажи, но лишь для граждан Украины и в рамках ограниченного лимита землевладения
Украина — страна свободного законного предпринимательства
Украина — страна, извлекающая любую выгоду в любой точке земного шара, если эта выгода — во благо Украинского Государства и Украинского Гражданина
Экономический национализм — наступление украинских интересов вовне, защита внутреннего украинского пространства
Украина делает ставки на интеллектуальные и экологичные направления экономики
Украинец гордится своей страной, своими предками и историей своей нации
Украина — страна, противостоящая размыванию украинской нации, стремящаяся к сохранению и росту украинского человеческого капитала Украины
Украинец всесторонне защищен своим государством, а в ответ — законопослушен, трудолюбив, инициативен, патриотичен

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

* Внешняя политика

Построение собственного центра силы в Балтийско-Черноморском пространстве по оси Польша-Литва-Беларусь-Украина-Грузия-Турция
Поэтапное возвращение этнических украинских земель под юрисдикцию Киева
Готовность к предстоящему распаду РФ с последующей экспансией на восток:
Возвращение этнических украинских территорий, находящихся восточнее современной украинской границы
Активная и лидерская позиция Украины по отношению к молодым независимым государствам северной Евразии
Глобальное партнерство — поиск эффективных и выгодных Украине взаимодействий в любой точке земного шара
На первоначальном этапе — акцент на сотрудничество с НАТО и Западом без сдачи национальных интересов

Выпадение любого из звеньев ослабляет все остальные.

Мораль сей басни такова… политика

То, что в Украине называют звучным словом «политика», в действительности к политике, как таковой, имеет очень мало отношения. Первоначально «политика» означала самоорганизацию общины, позиционирующей себя в качестве политической формации.

В Украинской реальности самоорганизация общества, а тем более самоуправление, отсутствуют. Власть, которая, по пятой статье Конституции, принадлежит народу, на практике в руках псевдоэлиты, которая посредством обворовывания других, и общины в целом, сколотила себе капитальчик.

Конечно, можно долго и упорно спорить о происхождении капиталов и о том, как развивается капитализм. Но в Украине нет капитализма! Капитализм подразумевает открытую конкуренцию! В Украине же действует конкуренция по-донецки: уничтожить конкурентов и насадить лишь бы что, а пипл пусть хавает.

Вот этот принцип донецкие, что постоянно эксплуатируют его в экономике, теперь пытаются насадить и в политике. И ни о какой морали, чести, совести и достоинстве не говорится. Нет таких понятий в лексиконе Партии регионов. Есть: «малина», «пахан», «развести как котят», а вот морально-этические нормы – отсутствуют.

Виновато ли в этом общество? Наверное, да. Это они, противсихи, которые не пошли на выборы и проигнорировали угрозу легализации криминала во власти, должны отвечать за то, что быдломасса (электорат Януковича) решила возвести на трон другую быдломассу.

Сегодня же, когда голосовавшая быдломасса не получила своих мечт, она, протрезвев слегка, или отойдя от наркотика, с удивлением констатирует: Янукович ей надоел, как муха в дерьме. Да вот только от их возмущений теперь ничего не меняется. Быдломасса, дорвавшаяся до власти, нынче позиционирует жлобство, невежество, цинизм, проституцию и бандитизм, как нормы общественной морали. И хотя украинцы в своем большинстве не испорчены так, чтобы воспринимать проституток как столпов общества, им говорят противоположное.

При этом любую подлость, мерзость и низость прикрывают словом политика, констатируя: «Знаете, как комар писает? Так политика еще тоньше».

Мало кто из профессиональных политологов назовет шабаш украинской власти ПР профессиональной политикой. Ну, может быть, Выдрин и Пиховшек, которые за честное обещание регионалов — и старую проститутку признают английской королевой. Большинство же профессионалов только кисло покривят физии: политики в Украине нет. Как нет и морали, этики, порядочности и уважения законодательства.

Власть, которая сама игнорирует закон, тем не менее, пытается заставить граждан выполнять свои распоряжения, как законы. Конечно, обществу это претит. Да и законы экономики (которые Азаровым с Януковичем не признаются) не перестанут работать только потому, что Янукович их отменит. Это как закон притяжения: ты можешь его принимать или нет, но от этого яблоко падать на голову не перестанет.

Но Янукович и его свора решили, что они — умнее всех. И это только потому, что воспитанные люди, у которых нет привычки вызывать хама на дуэль, в какой-то момент промолчали, не отреагировали на хамство или ретировались, уединяясь от быдла. Вот тогда януковичи и посчитали настоящую интеллигенцию (не включать к порядочным ДРАЧилово и Ко) полными лохами, которых просто грех не поиметь.

Сегодня же интеллигенция уже осознала, что пора воскрешать дуэль, поскольку жлоб и хам ничего, кроме силы, плевка в рожу, а то и биты между глаз, не понимает. А значит, пора ходить с битой. Постоянно. И это не исключение. Это уже правило, потому что понимаешь: януковичи бояться только силы, а потому без охраны и в люди не выходят, поскольку знают, что им не просто плюнут в рожу, но еще эту рожу и начистят. И даже депутатская неприкосновенность не спасет.

Да вот только силовики (что такие же жлобы, как и их шеф, только бабла поменьше) не позволят гражданам вооружаться. Они-то понимают, что как только в обществе официально разрешат ношение оружия, так всех лидеров ПР граждане отстреляют при первом удобном случае. А это не входит в планы этой власти. Они уже билбордов бояться, на которых написана правда. Что уже говорить о вооруженных гражданах?

Общество же скатывается в пропасть и превращается в клоаку. Нормы морали и этичности уходят в никуда, хотя при этом все осуждают убийц, насильников и воров. Но это – если эти твари затронули кого-то лично. Когда же все абстрактно, то тут общество – молчит, потому как не понимает и не осознает, что ему уже давно залезли в карман.

Вот если бы у него отобрали что-то физическое, то, что оно уже держало бы в руках, тогда оно начало возмущаться. Когда же гражданин не знает, что конкретно у него отбирают, когда он не осознает, что можно жить лучше (потому что никогда не выезжал за пределы своего города или села), когда он не понимает, что такое справедливое правосудие и не осознает, что правосудие вообще возможно, то тогда такому гражданину и обществу в целом можно вешать лапшу на уши.

Именно в таких случаях говорят, что Конституция – не указ, что голосовать чужими карточками – норма, что выполнять четкие законы для исполнения своих обязанностей – не обязательно, а то, что все воруют, а сын пахана становится миллионером – вообще норма.

Вот в такое смутное время любое сумасбродство называют словом «политика», а общество контролируют при помощи манипуляций. Только в смутное время неадекватность возводится в ранг нормальности, а психически здоровые индивиды, чтобы не тронуться умом, трогаются в путь в близ лежащие страны, понимая: в Украине (если общество не осознает, что на выборах нужно выбросить Партию регионов из политики) ничего хорошего не будет.

Ну, а то, что представители клана воров считают свои действия политикой и при этом пытаются доказать, что это – норма, так и любой шизофреник доказывает доктору, что его поступки – адекватны. И что с того?

Лина ТЫХА

Украину накрыло нечто большее, чем кризис. Развязка будет кровавой

На страну надвигается катастрофа с непросчитываемыми последствиями

На дорогах все еще много машин, еще покупают недвижимость, населению еще хватает денег на еду, а милиция все еще подчиняется приказам власти. Но признаков грядущего «обвала» все больше и больше. А уверенности в завтрашнем дне почти не осталось. К чему идем?

Украину накрывает нечто большее, чем кризис. Особенно хорошо это заметно в провинции, которая всегда была индикатором активности жизненных процессов в стране.

Долой статистику, которая, как известно, «служанка власти». Вот как выглядит ситуация на «микроуровне» — в одном из аграрно-газовых районах Полтавской области, в самом что ни на есть «сердце Украины».

Бизнес в районе практически «встал».

Стоит без заказов частный мебельный мини-завод (около 50 работников), ранее не знавший проблем со сбытом.

Его оборудование позволяет практически любую деревообработку, но это сегодня не востребовано.

Стоят практически без заказов оба бетонных узла района.

Давно стоит спиртзавод, в прошлом – один из крупнейших в Украине.

В треть силы работает завод комбикормовый.

Животноведческих ферм на территории района практически не осталось.

Единственный кирпичный завод в районе «накрылся» в 2010-м: его отобрал у прежнего собственника «победитель» из Партии регионов – прокурорский работник. Но по причине малорентабельности с производством решил не возиться; завод распилил на металл, который продал по цене металлолома. На «голую» промплощадку покупателя нет.

Крупный сахарный завод работает сезонно и в треть силы, при этом его владельцы меняются даже чаще, чем власть в Украине: никакого обновления фондов, оборудование исчерпало свой ресурс.

«Стоит» вся местная торговля (кроме продуктовых магазинов): магазины по продаже одежды, бытовой техники, стройматериалов – спрос населения «на нуле».

Ассортимент магазинов – самые дешевые товары, естественно – низкого качества. Потому что безработица в районе – поголовная. «Жевріє» только бюджетный сектор, представленный органами государственной власти. И пенсионеры, чьи регулярные, хотя и мизерные, пенсии плюс огороды не дают загнуться не только старикам, но и молодым.

При этом цены на основные продукты питания, в том числе на мясо – такие же, как и в Киеве.

Цены на промтовары – тоже.

А денег – почти нет.

Сказать, что в районе безработица – ничего не сказать: работы нет вообще. Район аграрный, большинство полей распаханы «Райзом»; оставшиеся «свободные» земельные паи массово скупают донецкие фирмы.

Крупные аграрные производители в местных трудовых ресурсах не нуждаются. Весной и осенью словно из ниоткуда в районе появляется мощная сельхозтехника, которая в считанные дни все обрабатывает и снова исчезает. В поддержании сельской инфраструктуры крупный аграрный производитель не заинтересован. В селах и хуторах работы нет вообще, и они стремительно пустеют и разрушаются: остаются доживать только старики. Таких, мертвых, сел в районе – уже десятки.

Процветает в районе только газодобыча, но проку району с нее – никакой. Потому что все скважины принадлежат высоким хозяевам в Киеве, которым чхать на нужды района. В Киеве же находятся и офисы газодобывающих компаний, в Киеве же и платятся налоги. Району с чужого обогащения – дырка от бублика и «убитые» недра с пересыхающими водоемами. А еще – разрушенные тяжелой строительной техникой дороги.

Единицам из местных удается трудоустроиться «на скважины» разнорабочими, и это считается большой удачей.

Такая же ситуация с крупными аграрными производителями: «местные» кадры им не нужны, налоги платятся в Киеве.

Кто молод, может и чувствует в себе силы – уезжает в поисках лучшей доли. Удел оставшихся – сезонные подработки и огороды. А еще — «промыслы» вроде разборки на продажу старых колхозных строений в глухих селах, кража леса, браконьерство и т.д.

Обещанного «возрождения села» не наступило.

Отношение местных жителей к власти – уже любой, без «цветовых» пристрастий – однозначное: ворье и гады, которых нужно… Ну, в общем, вы сами знаете.

И это не разговоры – это твердые намерения населения. Которое хорошо знает, кто в районе «падло». И кого нужно «торбить» в первую очередь.

«Нет денег!..» — это сегодня беда не только провинции, но и промышленных центров. Официальная статистика рисует рост производства, но почему-то все без исключения знакомые автора, работающие в разных отраслях экономики, утверждают обратное – с примерами и цифрами на руках.

Решительно «загибается» малый и средний бизнес – будь то производство или сфера услуг. Пока держатся на плаву только те, кто хоть как-то «левачит» с налогами. Но лазеек все меньше; налоговая подбирается к электронным системам платежей. К тому же отъемом небольших бизнесов занялась челядь «донов», получившая «добро» на «кормление» от своих хозяев. Если «папа» отобрал целую торговую сеть, то его водитель при бездействии силовиков – два кафе в Киеве, и т.д…

Остались без бизнеса почти все, кто поддерживал «оранжевых». Остались без бизнеса многие из тех, кто поддерживал «голубых» — «раздели» свои же.

В милицию, прокуратуру, СБУ и суды за защитой можно не идти – они поголовно «донецкие». На обидчиков не найти управы и у уголовников: Украина поделена на сектора, закрепленные за бандитскими «смотрящими» — лидерами уголовного мира, ориентированными на донецкие организованные преступные группы. Институт донецких «смотрящих» решает те вопросы, которые жлобье у власти не может решать при помощи «силовиков», опасаясь исключительно международного резонанса.

Все скандальные отъемы чужого бизнеса, имевшие место в Украине при «донецких» и ставшие широко известными – сопровождались угрозами расправы и убийства не только владельцев этого бизнеса, но и членов их семей. О чем заявляли сами потерпевшие. И не отрицали захватчики.

Расправа над детьми – вообще, похоже, «фирменный» почерк «донецких». Характерный пример: сын создателя крупнейшего зернотрейдера – «Нибулона» А.Вадатурского был арестован под вымышленным предлогом и выпущен на свободу только после того, как его отец расстался с контрольным пакетом акций своего преуспевающего предприятия.

Понятно, что такие акции не могут не вызвать отмщения у потерпевших от донецкого бандитского произвола. «Ответка» — вопрос только мнения и удобной для этого ситуации.

Это, похоже, прекрасно понимают и главари донецких кланов, предусмотрительно отправляющих не только своих детей, но и семьи на ПМЖ за границу. Но грозящая Украине блокада со стороны Запада и санкции могут лишить нынешних «хозяев жизни» и этих «островков спокойствия».

Гражданского противостояния в Украине можно было бы избежать при реальном экономическом росте экономики, массовом создании реальных рабочих мест и предложении нации четкой публичной программы выхода из кризиса и т.д. Но этого нет.

Но есть быстрый рост цен на все и вся, попытки «закрутить гайки», резкое падение уровня жизни «среднего украинца» уже сегодня. И ненависть к конкретным представителям «донецкой» власти, которая также стремительно обогащается, как беднеют «низы».

Для свала Украины в «штопор» сегодня не хватает малого – детонатора. Которым может стать, например, очередной рост тарифов на услуги ЖКХ. Дальнейший рост цен на продовольствие. Массовая безработица уже осенью этого года. Убийство кого-нибудь из лидеров оппозиции. Теракт наподобие днепропетровского. Мировой кризис и т.д.

В стране, где социальная несправедливость приобрела чудовищные формы, где обществу в целом кучка бандитских выкормышей у власти навязывает свою воровскую мораль, хватит ничтожно малого «детонатора», чтобы взорвать ситуацию.

К сожалению.

Потому что развязка будет кровавой.

Константин Иванченко, «Аргумент»