Последние блоги


Неадекватна політика Варшави - загроза єдності Європи


Не так давно партія Ярослава Качинського, брата трагічно загиблого в Росії президента Польщі, знову опинилася при владі. Відразу після цього розгорілася відкрита конфронтація між Варшавою і Берліном, причому роздута вона буквально на порожньому місці. Надумані звинувачення на адресу німецького керівництва і бізнесу викликали в Німеччині подив і тривогу. Чи не піддаються ніякому осмисленню кроки польського керівництва проводяться і на адресу України, що викликає певні побоювання. Адже за часів Майдану, коли Україна довела світовій спільноті відданість європейським цінностям, Польща всіляко підтримувала нашу країну. Що ж змінилося тепер?
Відповідь на це питання проста. До влади в Варшаві прийшов брат трагічно загиблого в Росії екс-президента. Після парламентських виборів саме він одноосібно визначає політику держави. І, судячи з експертизи останків загиблого Леха Качинського, польський сірий кардинал хворий важким генетичним захворюванням.
http://homment.com/pQeC3y7HmF
Синдром Мартіна-Белла, яким страждав брат Ярослава Качинського, з високою часткою ймовірності може бути і у нього самого: «Чи передається у спадок і з високою часткою ймовірності проявляється у близьких родичів, особливо однояйцевих близнюків.» Саме захворювання виражається в "інтелектуальних дефектів, скруті сприйняття інформації і прийняття рішень і неадекватності оцінки власних дій".



Стає очевидним, що психічне захворювання однієї людини може негативно відбитися на єдності Європи і на відносинах Польщі з найближчими сусідами і партнерами, що в умовах цивілізованої і демократичної Європи вельми дивно.
Судячи по викладеній інформації, проблема ця в певних колах уже відома, насторожує лише те, що реакції на неї поки ніякої. І це, звичайно, дуже тривожно. Адже історія вчить, що псих у керма не найменшою європейської країни може наламати стільки дров, що розсьорбувати все це доведеться дуже довго.

Три поділи Польщі

1
На початку 70х p. XVIII ст. Польща внаслідок соціально-економічної та політичної кризи занепадала. В 1772 p., скориставшись її скрутним становищем, Австрія, Росія і Пруссія здійснили перший поділ Речі Посполитої.Цей поділ був спричинений кризою польської державності й розвитком загальноєвропейської зовнішньо-політичної ситуації.
Згідно з цією угодою Пруссія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі загальною площею 36 тис. км² з населенням 580 тис. Австрія — Малопольщу і Галичину з Руським, Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств площею 83 тис. км² з 2 650 тис. мешканців. Росія — східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславлем, а, окрім цього — частину Ліфляндії, [Латвії], тобто загалом 92 тис. км² площі з 1 300 тис. населення.
30 вересня 1773 року сейм затвердив угоду про розподіл земель Речі Посполитої. Протягом 1773-1792 років польський король і прибічники реформ ще
намагалися врятувати залишки Речі Посполитої та зміцнити державу.
Чотирирічний сейм (1788-1792) за ініціативою групи патріотичних
реформаторів, очолюваних Гуго Коллонтаєм, ухвалив 3 травня 1791
Конституцію, яка запроваджувала конституційну монархію, особисті свободи
та рівні права всім громадянам. У відповідь на це консервативні
шляхетські кола утворили в 1792-му в містечку Торговиці (на тодішньому
російському кордоні) конфедерацію і закликали на допомогу царську армію.
Втручання сусідів привело до другого поділу, затвердженого сеймом у
Гродні в 1793 році. Від Речі Посполитої до Пруссії відійшли вся
Великопольща та частина Мазовії, а до Росії – українські та білоруські
землі.

У 1795 р. Австрія, Пруссія та Росія підписали договір про третій поділ Польщі. Згідно з ним до Австрії відійшла територія на півдні та південному-сході від Варшави разом з Краковом, до Пруссії — Варшава з прилеглими землями, до Росії — західні українські та білоруські, а також литовські землі. Загалом Австрія захопила 132 тис. км2 польських земель з населенням 3,9 млн осіб, Росія — 460 тис. км2 з населенням 6 млн осіб, Пруссія — 148 тис. км2 з населенням 2,8 млн осіб. Польська держава припинила існування на тривалий час (до кінця першої світової війни в 1918 p.).

До договору, підписаного в Санкт-Петербурзі, додано таємний протокол:
« З огляду на необхідність усунути геть усе, що може оживити память про існування Польського королівства… високі договірні сторони погодились… ніколи не вводити до своїх титулів, в назву або навіть вказівку на назву Польського королівства, що має залишитися придушеним від нині на віки вічні».