Последние блоги


Козацька символіка

Героїчне життя козаків знаходить своє відображення у звичаях, віруваннях, символіці.
Автентична символіка козаків – невід'ємна частина українського козацтва як верстви суспільства, складник його ідеології.
Козацька символіка була представлена такими предметами, як булави, перначі, бунчуки, герби, корогви, печатки, сурми, бубни, труби, каламари. Все це — елементи-відзнаки державної і військової влади, які називалися клейнодами. Клейноди зберігалися з великою пошаною.
Булава — найважливіша ознака влади, гетьманування. Запорожці не раз казали: «Булава – всьому голова».
Пернач — різновид булави, який відрізнявся наявністю шести видовжених виступів, був атрибутом влади полковника.Бунчук — держак, який складався із золотої кулі і кінського волосся, що символізувало силу гетьманської влади.
Герб козацької держави був козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я, права спирається о бік. Цей герб знаходився також на козацьких корогвах і на печатях.
Козаки мали власні прапори, які урочисто піднімали під час морських та сухопутних походів.

Козацька символіка як самобутнє виявлення козацької держави

Cимволіка є важливим складником будь-якої ідеології, вона є свідченням боротьби за самовизначення. Як верства, що орієнтувалася на здобуття певного статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави. Герби й родоводи, клейноди, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа — це усе, з чим пов’язувалося життя козаків і що вирізняло їх з-поміж загалу.
Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви, литаври, значки, бубни, тростинки й труби.
Вони зберігалися з великою шанобою. Військові клейноди належали усьому війську і вручалися обраній на відповідну військову посаду старшині. Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

Герб Війська Запорізького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею — виник приблизно в другій половині XVI ст.

Узаконив його Стефан Баторій у 1578 р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорозького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж існування козацтва цей символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах, друкованих виданнях.

Корогва – прапор Війська Запорозького, найбільша святиня козацтва. військова відзнака влади гетьмана України, кошового отамана Запорозької Січі, полковника, сотника; зберігалася у хорунжого.
Корогва з гербом Мазепи, взята 1706 під Несвіжем в Михайла Микошинського
Найчастіше золотом вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці козацтва, або козака з шаблею та мушкетом, траплялися також образи святих. Історичний герб корогви — маливове тло з білим хрестом.( Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги). В нижній частині герба шляхетські роди зображували свої ініціали (у Вишневецьких це були зірка і півмісяць). Після загибелі легендарного Байди козаки продовжували використовувати його прапор. З часом зірка і півмісяць відпали, лишився білий хрест на малиновому тлі. Козацькі прапори були також блакитного, жовтого, жовто – блакитного, малинового, червоного й чорного кольорів, на яких відбивались родові знаки тих гетьманів, які були при владі.Значок, менший прапор, заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня.

Булава – символ гетьманської влади або кошового отамана на Запорізькій Січі. Це була палиця з горіхового дерева довжиною 50 – 70 см. зі срібною чи визолоченою кулею на кінці.
Вона завжди розкішно оздоблювалась коштовним камінням. (Іноді з символ гетьманської влади також слугувала комишина – палиця з очерету.)Курінні ж отамани носили жезли-пірначі (шестопери) — різновид булави, металева головка з гострими виступами, насадженими на держало.


Бунчук – відзнака гетьмана і кошового під час військових походів – це древко завдовжки 2 – 2,5 метри із золотою кулею, на якій було підвішено кінське волосся й червоні мотузки як символ гетьманської влади.

Звичай ношення бунчука спочатку був у турків, потім цю традицію перейняли поляки, а тоді вже й українські гетьмани. Бунчуки несли перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставили перед гетьманським наметом; зберігалася у бунчужного.

Печатка — символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, привілеї, дипломатичне листування.

На печатці зображений герб — постать козака, озброєного мушкетом і шаблею.

Каламар – символом влади військового писаря.

У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.

Литаври – відзнака довбиша. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати січову раду.

Ключове місце у козацькому житті посідала зброя, з якою козак не розставався навіть поза межами поля бою. Тому не дивно, що зброя козаків вважалася повноправним клейнодом і вшановувалась українським лицарством.
Українське козацтво збагатило вітчизну та світову військову практику самобутнім, унікальним озброєнням. Як і для усіх армій тогочасного світу, передове місце посідала холодна зброя, застосування якої передовсім було зумовлено недосконалістю вогнепальної зброї. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали. На початкових етапах визвольної війни шабля, що була символом волі та бойового побратимства і разом з тим, найефективнішою на той час зброєю була основним типом озброєння козаків.
Не менш важливу роль в озброєнні козаків відігравав спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, можливість вражати ворога на відстані робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Козаки використовували спис і в індивідуальних зіткненнях, але найчастіше – під час атаки у зімкнутому кінному строю.

Чекан – ударна зброя у вигляді гострокінцевого молотка на короткому ратищі застосовувався для пробивання панцира. Володіння ним вимагало неабиякої вправності та швидкості рухів, тому він зустрічається рідко і вийшов з ужитку в другій половині XVII ст. Також на озброєнні окремих козаків були турецькі ятагани та керначі – ударна зброя на короткому ратищі з голівкою, що складалася з 6-7 загострених пластин – кер.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись вогнепальна зброя. Широко застосовувались самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці. Як і холодна зброя, вогнепальна зброя у козаків також була в основному трофейною. Використовувалися важкі турецькі рушниці з масивними нарізними стволами і кремінно-ударними замками іспанського типу, а поряд із ними – стройові армійські рушниці різних країн з кремінно-ударними замками французького батарейного типу і навіть легкі мисливські.

Слід згадати про ще один вид озброєння козаків – лук, який мало чим поступався в ефективності вогнепальній зброї, вигідно відрізняючись від неї скорострільністю і надійністю. Добрий лук в ті часи майже не поступався в далекобійності рушницям, не кажучи про влучність.
Бойовому мистецтву козаків міг позаздрити будь-хто. Відомо, що козацькі «Чайки» і «Дуби» декілька сторіч наводили страх на флот Османа Туреччини. Французький інженер Ґійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і займався будівництвом фортець в Україні писав: Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери… Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни…Використовувати досвід козаків намагалася і імперська Росія.
Ще один цікавий факт: попри розповсюджену сьогодні думку, що «Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», насправді люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки «познайомилися» з нею під час походів Чорним морем до берегів Туреччини, до Стамбула. Це підтверджує етимологія, адже тютюн, люлька — слова тюркського походження. Нині чи не в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з тих давніх часів, знайдені археологами. Тут варто згадати гетьмана Сагайдачного, що «проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний».

Ми, українці, пройняті духом козацтва. Українська символіка є відображенням української національної ідеї, в ній залишили слід незабутні сторінки нашої історії, нашої культури. Велика частина предковічної нації українського народу збережена на козацьких гербах і прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни. Навіть сучасна субкультура багато в чому несе в собі прояви козацької епохи: це молоді юнаки зі схожими «оселедцями», які колись носили козаки, дівчата та хлопці у вишиванках, виконаних як у класичних кольорах, так і в модернізованих, наслідуючи своїх пращурів, навіть татуювання, тематичні малюнки на одязі і предметах. Варто бодай згадати про Бойовий гопак — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата. Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Бойовий Гопак — це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує Українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання. Не слід забувати й масові вшанування пам’яті козаків(«Козацькі забави, де відбуваються змагання юних козачат)», відтворення відомих їх боїв(козацький табір «Берестечко-2013», присвячений битві під Берестечком 1651 року), щорічні святкування Дня Українського козацтва(14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці).

Козацька символіка

Як відомо, в XVI столітті в українськім громадянстві появилася нова, козацька, верства. І звичайно, що ми не можемо уявити собі її (верству) без певних атрибутів, які б вирізняли цей прошарок серед решти.
Запорожці завжди хотіли відокремитись від інших, саме тому почали будувати свої укріплені Січі: на Томаківці, Базавлуці, Микитиному Розі, врешті, славну Стару Січ на Чортомлиці.
Важливим складником корпоративної ідеології є символіка. Як верства, що
орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити або запозичити символи своєї козацької держави. Складовими корпоративної, а саме лицарської символіки в Західній Європі, котра мала б служити, взірцем для козаків, були герби й родоводи, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа — словом усе, з чим пов’язувалося життя лицаря і що вирізняло його з-поміж загалу.
Завдяки перемогам Богдана Хмельницького постала козацька держава. Організація її мала військовий характер — за тими зразками, які дало Запорожжя. Цілу країну спочатку звали просто Запорозьким Військом.
Відзнаки державної і військової влади звалися клейноди. До них належали
гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони зберігалися
з великою шанобою.
Гербом козацької держави був козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею
при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я,
права спирається на бік. Цей герб знаходився також на козацьких корогвах і
на печатках.
Запорожці відносили шаблю до «чесної», благородної зброї. Навіть
поява вогнепальної зброї не похитнула ідеологічного значення меча. Як
відомо, козацтво сповна віддало шану мечеві, чи точніше його аналогу — шаблі. З-поміж інших видів холодної зброї виняток практичні козаки зробили
лише для келепа та булави: булава стала відзнакою влади, замінивши
скипетр або жезл, а келеп належав до улюблених об'єктів козацької симпатії.
Лук є важливим елементом на портретах козацької старшини, наприклад, на
відомому портреті Байди Вишневецького.
Почесне місце у козацькій символіці належить також рушниці. Досить
нагадати, що озброєна рушницею постать козака стала офіційним гербом
Війська Запорозького. найбільш яскраво символічне значення рушниці як
лицарської, навіть богатирської зброї проступає в козацьких думах.
Проте серед геральдичних знаків рушниця, на відміну від гармат та
гарматних ядер, не зустрічається: загальноприйнята геральдика її не визнавала.
Козаки називали рушниці яничарками.
Козаки мали власні прапори, які урочисто піднімали під час морських та сухопутних походів.
До того ж гетьмани мали свої власні герби, емблеми.
Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.
Герб Війська Запорізького – в ширшому
трактуванні — символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю.

Синій колір — стійкий, сильний, вірний, надійний (за геральдичними правилами
ХVІІІ століття — боротьба за свободу.Як відомо, в XVI столітті в українськім громадянстві появилася нова, козацька, верства. І звичайно, що ми не можемо уявити собі її (верству) без певних атрибутів, які б вирізняли цей прошарок серед решти.
Запорожці завжди хотіли відокремитись від інших, саме тому почали будувати свої укріплені Січі: на Томаківці, Базавлуці, Микитиному Розі, врешті, славну Стару Січ на Чортомлиці.
Важливим складником корпоративної ідеології є символіка. Як верства, що
орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити або запозичити символи своєї козацької держави. Складовими корпоративної, а саме лицарської символіки в Західній Європі, котра мала б служити, взірцем для козаків, були герби й родоводи, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа — словом усе, з чим пов’язувалося життя лицаря і що вирізняло його з-поміж загалу.
Завдяки перемогам Богдана Хмельницького постала козацька держава. Організація її мала військовий характер — за тими зразками, які дало Запорожжя. Цілу країну спочатку звали просто Запорозьким Військом.
Відзнаки державної і військової влади звалися клейноди. До них належали
гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони зберігалися
з великою шанобою.
Гербом козацької держави був козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею
при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я,
права спирається на бік. Цей герб знаходився також на козацьких корогвах і
на печатках.
Запорожці відносили шаблю до «чесної», благородної зброї. Навіть
поява вогнепальної зброї не похитнула ідеологічного значення меча.

Як відомо, козацтво сповна віддало шану мечеві, чи точніше його аналогу — шаблі. З-поміж інших видів холодної зброї виняток практичні козаки зробили
лише для келепа та булави: булава стала відзнакою влади, замінивши
скипетр або жезл, а келеп належав до улюблених об'єктів козацької симпатії.
Лук є важливим елементом на портретах козацької старшини, наприклад, на
відомому портреті Байди Вишневецького.
Почесне місце у козацькій символіці належить також рушниці. Досить
нагадати, що озброєна рушницею постать козака стала офіційним гербом
Війська Запорозького. найбільш яскраво символічне значення рушниці як
лицарської, навіть богатирської зброї проступає в козацьких думах.
Проте серед геральдичних знаків рушниця, на відміну від гармат та
гарматних ядер, не зустрічається: загальноприйнята геральдика її не визнавала.
Козаки називали рушниці яничарками.
Козаки мали власні прапори, які урочисто піднімали під час морських та сухопутних походів.
До того ж гетьмани мали свої власні герби, емблеми.
Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.
Герб Війська Запорізького – в ширшому
трактуванні — символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю.

Синій колір — стійкий, сильний, вірний, надійний (за геральдичними правилами
ХVІІІ століття — боротьба за свободу.

Козацька символіка

Для повного розуміння теми пропоную розібрати конкретно по поняттям.
Хто такі козаки? Козак – вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля». Термін «козак» вперше згаданий у «Таємній історії монголів» 1240р. і означав людину самотню, не пов'язану з домом і сім'єю. Основним заняттям козаків була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
Що таке символіка? Символ (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. В українських творах наявні традиційні уснопоетичні народні символи: сонце, місяць, зіроньки, човен, терен, верба, весна та ін.
Основними символами козацтва були булава, печатки війська, бунчук, корогва.
Тепер же, хочу зупинитися окремо на кожному з них.
Булава — холодна зброя ударно-роздроблювальної дії, символ влади гетьмана.
Гетьманська булава мала ручку з горіхового або іншого твердого дерева на яку була посаджена голова в вигляді кулі, овалу або шестопера, вона була позолочена і оздоблена коштовним камінням, буквами та гербами. Часто на них був напис кому належала та ким дарована або цитати з Біблії.
Булаву гетьман носив в руці. Полковники мали свою булаву пірнач, відрізнялися вони від гетьманських меншими розмірами і шестиграною формою. Кожний полковник зобов'язаний був завжди мати з собою шестопер і носили вони його завжди за поясом.
Печатка війська
Печатки знаходилася при гетьманах та отаманах.
Печатка мала малюнок: лицар в шапці набакир, з мушкетом на плечі, з шаблею та козацьким рогом. Печатка запорожців відрізнялася тим, що біля козака була ще зображена могила (курган) зі списом на ній, що означало прикордонну службу запорожців. кожний полк на Запоріжжі мав свою печатку.
Бунчук — відзнака гетьмана і кошового, зберігалася у бунчужного.
Бунчук мав такий вигляд — кінський хвіст, закріплений на циліндровому, підлогою усередині і тому дуже легкому держаку з м'якого дерева. На верхньому кінці древка найчастіше містився металева куля, іноді — півмісяць. Нижче кріпився простий або заплетений в коси кінський хвіст, який забарвлювався в синій, червоний і чорний кольори. На місці кріплення хвоста древко обтягували тканиною з кінського і верблюжого волосу. Волос забарвлювався в різні кольори і іноді становив дуже гарний візерунок, а саме древко прикрашалося східними орнаментами.
Корогва — військова відзнака, зберігалася у хорунжого.
Корогви мали трикутну форму з назвою сотні. Кожному новому гетьманові польські королі, починаючи від Баторія посилали в дарунок нову корогву, останню отримав Богдан Хмельницький.
Також відомі такі козацькі символи:
• каламар – символ влади писаря;
• литаври – військові клейноди, що знаходилися у довбиша (військовий службовець, що відав військовими литаврами, за допомогою яких скликав запорожців на загальні козацькі ради );
• гармати – загальновійськові символи, що були у пушкаря (військова службова особа, яка відала всією артилерією та артилерійськими боєприпасами);
• сурми – військовий, полковий та січовий символ під відданням сурмача;
• тростина – первісна відзнака козацьких гетьманів, січових гетьманів.
Тепер ми знаємо, що кожна держава, група, об’єднання має свої символи за якими їх можна відрізнити від інших.