Поддержите наш проект

Кризові явища в економіці торкнулись і ринку видобування піску. Великі підприємства почали нести збитки через нелегальних старателів. Природно, що у Києві та Київській області бізнесмени вирішили прибрати з ринку тих, хто працював незаконно. Підприємцям допомагали члени ГО “Стоп корупції”, які згодом почали вимагати гроші з легальних видобувачів піску за невтручання у підприємницьку діяльність.



Першу скрипку у боротьбі з нелегалами потаємно грав “Київській річний порт”. Безпосередньо фінансував цю роботу Юрій Бродський, син відомого співвласника порту — Михайла Бродського.

Навесні минулого року до “роботи” приєдналась організація “Стоп корупції” на чолі з координаторами Романом Бочкалой та Богданом Хмельницьким.

Бочкала і Хмельницький завзято взялись за справу. Проте “браконьєрів ” на ринку на той час майже не залишилось. Тоді “Стоп корупції” стала блокувати інші фірми, які працювали цілком законно.

Достеменно невідомо, чи координували “громадські активісти” свої дії з Бродським. Але “Київській річній порт” в альянсі зі “Стоп корупцією” суттєво збільшив свої прибутки.

Аби показати свою “роботу” спонсорам, “Стоп корупції” проводила галасливі піар-акції. Наприклад, знесла ворота у Ходосіївці. Там колись була точка з видобутку піску, але на той час вона майже рік не працювала.

На озері Тягле стопкоровці за допомогою бульдозеру розрівняли піщану суміш. Збитки підприємців склали суму від 500 тисяч до мільйона гривень.

“Під шумок” будівництва спортивного майданчика на озері Тягле молодики зі “Стоп корупції” вивезли 10 вантажівок піщаної суміші. Тобто, просто вкрали! Цей факт зафіксований органами Поліції, проте підозри нікому не оголошено.

У журналістів опинились скрін-шоти листування одного з пісочних активістів зі своїми спонсорами. Можливо, повідомлення належать саме Бочкалі або Хмельницькому?



За деякими свідченнями, рядові “антикорупціонери” отримували від 100 до 200 гривень за “наїзд”. При цьому керівники “Стоп корупції” від різних фірм отримували суми з трьома нулями. У доларах.


Тим часом, антикорупційний проект набирав обертів. Роман Бочкала став частим гостем на ефірах. Навіть на “президентському” 5 каналі з’явилась програма “Стоп корупції”. Це дозволило псевдоактивістам наблизитись до верхівки силового блоку.



Цілком вірогідно, що Бочкала і Хмельницький спіймали зіркову хворобу і втратили почуття небезпеки. Одного дня вони припустились фатальної помилки, а саме: почали шантажувати великий пісочний бізнес. Жертвою комбінаторів тепер міг стати “Київській річний порт” і навіть сам Юрій Бродський. Є епізод, коли за невтручання у роботу підприємства Бочкала і Хмельницький через посередників ніби вимагали від бізнесмена 15 тисяч доларів. Данина мала надходити щомісяця. Це важко спростувати, адже погрози зловмисників синхронно підкріплювались вилученням техніки. Слідчі Водної поліції працювали без вихідних, і в день, і вночі. При цьому поліцейські не надавали підприємцям жодних документів.

Вилучення техніки відбувалось незважаючи на те, що суди регулярно відмовляли в арешті майна. Проте Водна поліція за заявами молодиків відкривала нові і нові провадження. А “Стоп корупції” чинила на на суддів неабиякий публічний тиск.

У вересні цього року керманичі “Стоп корупції” стали фігурантами кількох кримінальних проваджень. Зараз СБУ і Генпрокуратура виконують необхідні слідчі дії. Громадська афера імені Бочкали і Хмельницького наближається до логічного кінця.

Наша версія

До Вашої уваги — фрагмент інтерв’ю з Віталієм Коломійцем, адвокатом АО «Ореховський та Коломієць», яке він дав в рамках розслідування “Пісочна війна”. Нагадаємо, що розслідування здійснюється партнером “Нашої версії” — Інформаційним бюро Security UA.


Журналист: Пане Віталію, скажіть, що зараз, за Вашими спостереженнями, відбувається на рику видобування піску?

Віталій Коломієць: Іде звичайна антимонопольна, антиконкурентна, точніше, монопольна антиконкурентна діяльність, з використанням усіх можливих методів. Сильніші вибивають слабших. Богато претензий до дії конкурентів, які заявляються через так звані громадських активістів або псевдожурналістів. Ці дії зводяться до блокування нібито незаконної діяльності.

І тут постає дуже цікаве питання. Що саме є в Україні незаконною діяльністю? Відносно такого виду діяльності, як чистка русел і інвестиційних договорів, які укладають підприємства з Держводагентством на виконання проектних робіт з розчищення русел, і в якості плати беруть собі частину того природного ресурсу, який вони піднімають разом зі сміттям і потім, після певної обробки, реалізують його, — то такий вид діяльності абсолютно законний.

Те, з чим на практиці стикнулись наші адвокати, я називаю “міліцейським тероризом”. Коли в таких підприємців вилучалась техніка, яка коштує сотні тисяч доларів, коли блокувалася їхня діяльність, пізніше заарештовувалась їхня техніка…. Посилаючись на таку правову позицію, що ця діяльність не є якійсь незаконною, це не є злочином, відтак і обґрунтованість такої підозри як достатнім заходом для арешту техніки… Нам вдалося у десятках випадків скасовувати арешти по таких справах, повернути техніку підприємцям.

Скажу більше: прокуратура і слідчі, які інколи прикриваючись так званими “активістами”, дуже жалюгідно себе показують на суді. Коли їх запитують — чим це заборонено? — вони навіть назвати не можуть.

В підсумку у нас немає жодного залишеного під арештом технічного засобу. Підозри в цих злочинах — вони не можуть бути апріорі обґрунтовані. Ось у чому суть. Тому люди не повинні боятися себе захищати.

У нас були випадки, коли техніку пошкодили під час транспортування, зламали механізми запалювання… Що тут важливо в таких випадках: коли вилучають техніку, у протоколі обшуку треба детально описувати: у справному стані, без видимих пошкоджень, заводиться, іде, показники спідометра… Якщо цього не зробити, звичайно, можуть зловживати: міняти якісь агрегати, вузли, деталі…

Судді за останніх 3-4 роки просто втомились безпідставно виносити ці рішення. Коли він (слідчий — Ред.) один раз прийшов нат е саме місце, отримав ухвалу про обшук, слідчій рік не вчиняє ніяких дій, рік не повідомляється про підозру, рік просто техніка у когось заблокована, поки людина не звертається до адвокатів, і вони не скасовують цей арешт. Слідчі дії не проводяться. Задача — вилучити і заблокувати бізнес!



Більш того, інколи вони так роблять, коли вже є рішення суду про скасування арешту і повернення техніки, вони це рішення не виконують. Ховаються, на лікарняний, ще якісь видумки, слідчі з прокурорами видумають. Тут теж не треба боятись, треба ініціювати кримінальне провадження за умисне невиконання судового рішення. І тоді все вийде “веселіше”, і слідчий розуміє, що це не якесь начальство їх попросило помогти якомусь доброму підприємцю, а це їхня конкретна відповідальність, яка скажеться на їхній кар’єрі.

Зі своєї сторони ми протидіяли тим, що порушували кримінальні справи проти слідчих, і це дуже ефективний механізм захисту.

Я вам скажу, ми більш активно допомагали підприємцям в протидії поліцейському тероризму в минулому році, то всім так званим активістам я відкрито заявляв, що зміст всієї цієї активності зводиться до того, щоб монополісту підняти ціну на тону піску. Коли вона тоді 40 гривень тонна коштувала, зараз вона за 100 гривень, може вже і 140 вже коштує.

Коли одни, прикриваючись лозунгами екології, розказують, що діяльність одних, та сама технологічно тими самими засобами, тими самими процесами є екологічною, а діяльність точно таких самих, просто у одних документи дозвільні від держави червоного кольору, в інших — жовтого. Ти, у яких жовтого — вони вже злочинці, бо роблять щось неекологічно. Це, звичайно, проблема. За контролем за тими, хто має документи, так і за тими, хто їх не має. Але екології це ніяк не допомагає.

Доводилось стикатися зі “Стоп корупції”, і настільки смішно, що в деяких справах ми приїжджали — нас запрошували на слідчі дії, — і, наприклад, в клієнта вилучали техніку, так всю слідчу дію і всім процесом слідчої дії — вилучення, підготовки протоколів, — командували так звані “активісти”. Слідча ти слідчий закривався у машині, а ті усім командували — нанимали дорогущих взломщиків, дорогущі трали, зламували техніку, вантажили її, вивозили, платили за зберігання, — слідча просто виконувала роль “весільного генерала”, підписуючи протокол.

Ж.: і як це відбивається для держави?

В.К.: Звичайно, це для держави — величезний мінус. Основним замовником і споживачем цієї сировини є сам український народ і українська держава з усієї її економікою. Тобто, основна претензія до тих, хто видобуває сировину на підставі інвестиційних угод з Держводагентством, у тому, що вони не платять рентні платежі. Але ті рентні платежі настільки мізерні, умовно кажучи, це 5 %,. Тобто, якщо б був конкурентний ринок, де ціна буда встановлена на рівні 40-50 грн. за тону, держава з цього отримувала 2 грн, так? 2,5 гривні за тону. То зараз, коли ринок монополізується, ціна стає 100-150 грн за тону. Держава отримує 10 грн. рентного платежу, але ціну для економіки і інфляції збільшує у 2 рази. Це дороги, це будинки, це усі будівельні матеріали.

Ж.: За Вашими спостереженнями, які прізвища, народних депутатів, мабуть, людей з інших гілок влади стоять за цим бізнесом?

Я вам скажу так, що на жаль, Україна, як держава, дуже на прикру жаль багата сировиною. І усю цю сировину розподіляє влада. І у зв’язку з цим всі ці люди, які йдуть до влади, вони йдуть щоб мати можливість бути причетними до розподілу цієї речовини. А враховуючи нашу службу геології та надр, яка не забезпечує функціювання прозорого ринку, особливо в минулі роки… якщо ти не маєшь владних покровителів, то ти нічого не отримаєш. Або отримуєш за дуже великі гроші, але все одне це керівництво поділиться з владою, щоб мати протекцію…

Тому неважливо, які прізвища… З десяти — п’ять прізвищ народних депутатів будуть пов’язані з сировиною, надрами і піском — тому що він видимій, його об’єми величезні, потреба в ньому — величезна. Ціна зараз, ви бачите, як піднімається….

Ця війна закінчиться або перемогою монополістів, або якісь середнячки і дрібні підприємства устоять і створять якусь асоціацію між собою і установлять рівні, чесні правила. І будуть розуміти, що дотримання цих правил — це є їхня цінність, це є їхня гарантія захисту їхнього ж бізнесу. Я дуже розраховую на те, що ринок не буде монополізований, я за те, щоб кожний в Україні мав можливість створити і продати, а не знаєте, як активісти, бігають: “отнять і поделить”.

Суто ідейно я хочу сказати, що ми все одно переможемо, Україна здобуде реальне верховенство права. Підростає молоде покоління, яке вже не живе в режимі дозвільних процедур, насаджених радянським союзом.

Наша версія

Міський голова м. Глухова Сумської області Мішель Терещенко заявив про замовну інформаційну кампанію проти нього з боку почесного президента медіа-холдингу «Ера-медіа», народного депутата України Андрія Деркача. Головним виконавцем кампанії пан Терещенко назвав координатора проекту «Стоп корупції» Романа Бочкалу.



Про це міський голова заявив 01.09.2017 р. під час інтерв’ю столичним журналістам «Нашої версії», які завітали до Глухова на день міста.

«У себе в кабінеті я дав інтерв’ю журналісту «Стоп-корупції» Наталії Мальцевій і відповів на усі її запитання, — сказав пан Терещенко. — Проте коли вони зробили репортаж, він отримав назву «Глухівська народна республіка». Як це таке можливе?!!! У цьому репортажі вони у негативному світлі показали мого заступника, юриста, члена виконкому, проте не було жодного слова від мене. Тому я вважаю, що вони працювали «на замовлення». Мета цієї кампанії – позбавити мене моєї команди».

Мер зазначив, що розмір гонорарів журналістів, які працюють проти нього, становить близько двох тисяч доларів.

Також мер розповів про свою зустріч з координатором «Стоп-корупції» Романом Бочкалою, яка відбулася після показу репортажу на «5 каналі». «У мене був шок. Я не розумів, чому «президентський» канал показав такий репортаж. Я телефонував на канал, проте мені сказали, щоб я звертався до Романа Бочкали. Ми зустрілися з ним у Києві, в ресторані. Моє враження, що Бочкала працює на замовлення за гроші. Це — погано», — підвів рису пан Терещенко.

Фрагмент эксклюзивного інтерв’ю з мером Глухова Мішелем Терещенко – за посиланням.

Нагадаємо, що у липні ц.р. Мішель Терещенко особисто намагався зупинити нелегальне видобування піску у м. Глухові; у той же час у Києві Роман Бочкала особисто курує проект «Стоп корупції» щодо перерозподілу ринку видобування піску на користь ТОВ «Київський річний порт», яке пов’язують з родинами Нестора Шуфрича та Михайла Бродського.

Довідка.

Мішель Терещенко народився у 1954 році у Парижі, тривалий час працював у американській компанії з дослідження морських глибин, працював директором-розпорядником міжнародних проектів; засновник громадської організації «Центр активних глухівчан» та благодійної організації «Фундація спадщини Терещенків»; з листопада 2015 року — міський голова Глухова.

Андрій Деркач народився у 1967 році у Дніпропетровську, у 1993 році закінчив Академію Міністерства безпеки Російської Федерації, з 2010 по 2013 рік був членом Міжсоборної присутності Російської православної церкви; багато років обирається народним депутатом по мажоритарному округу, до якого входить м. Глухів.

Наша версія, Київ-Глухів-Київ

Журналісти «Нашої версії» 1 вересня ц.р. відвідали м. Глухів Сумської області. І одразу опинилися в атмосфері дивовижного свята: глухівчани святкували День міста. Люди гуляли, розважалися, розглядали товари місцевих виробників, дарували одні одному квіти і чудовий настрій.

Трохи «відірвалася» і наша знімальна група. Проте не забули ми і про мету візиту: подивитись, що саме відбувається у Глухові, чи довіряють мешканці своєму меру Мішелю Терещенку, яким чином поводить себе опозиція, і чи поважають вони свого столичного депутата Андрія Деркача?

Власне, про це йдеться у новому фільмі «Нашої версії». До Вашої уваги – перша серія. Дивіться уважно – цього не покажуть владні телеканали. І при нагоді вирушайте до Глухова. Це насправді шикарне місто!

Наша версія, Київ-Глухів-Київ

Як повідомила Олена Терещенко-Єскіна на своїй сторінці ФБ, 1 вересня 2017 року в Глухові, що на Сумщині, чинилися протиправні будівельні роботи з реконструкції Трьох-Анастасіївської церкви – пам’ятки національного значення.

«Всупереч повідомленню Міністерства культури про їх зупинку, роботи тривають! «Прострочений» в. о. директора Національного заповідника «Глухів», регіонал, депутат «Волі народу» О. Савицький, «дахуючи» знищення пам’ятки, нахабно вводить міністра культури Є. Нищука в оману! Свідками свавілля виявилися всі глухівчани, які взяли участь в урочистостях з нагоди Дня міста, організованих поряд з Собором. «Акробати» на даху церкви не зупинялися навіть під час виконання державного гімну України та хвилини мовчання на честь загиблих воїнів», – пише Олена.



Глухівчани підтримали свого міського голову Мішеля Терещенка

Далі Олена Терещенко-Єскіна повідомляє, що біля Собору зібралися глухівські активісти, представники громадськості, депутати Глухівської міської ради, Герої АТО та учасники Революції Гідності, міський голова та представники ЗМІ – всі вони були обурені свавіллям.


Зупинили вантажівку з будівельними матеріалами



Взяли під громадський арешт представників забудовника, які транспортували будівельні матеріали, та здали їх поліції



Представники забудовника не мали жодних документів на вантаж та відрядження


Поліцію примусили виконувати ЗУ «Про поліцію» та здійснити оперативно-розшукові заходи, встановити особи правопорушників, накласти арешт на знаряддя та матеріал для протиправного будівництва

Примусили також встановити особи людей бандитської зовнішності, які миттєво з’явилися на місці та розпочали погрожувати мені та активістам.



«Місцевий авторитет №1»



«Місцевий авторитет №2» погрожує глухівським активістам



Але всім «місцевим авторитетам» наші Герої АТО миттєво роз’яснили правила поведінки та супроводили до поліцейської автівки. Вони лише встигли викрикнути щось про Донбас відверто сепаратистського змісту



Також поліції був переданий ідентифікований громадою організатор забезпечення протиправних будівельних робіт, який визнав, що його фірма постачає лише будівельні матеріали на замовлення УПЦ Московського Патріархату



Хоча отець УПЦ МП переконував присутніх журналістів, що це не матеріал для будівництва, а дрова(?!)



Але які ж це дрова?!

«Глухівський міський голова Michel Terestchenko надзвичайно вдячний всім неймовірним захисникам пам’ятки за підтримку та неоціненну допомогу у зупинці протиправних робіт з нищення унікального Собору, побудованого його пращурами, де знаходиться їх поховання, та просить глухівчан у випадку виявлення їх поновлення – негайно викликати поліцію та повідомляти його особисто!», – попрохала пані Олена.

«Одночасно у Києві, біля Мінкульту, відбулася акція протесту! Щиро дякуємо Олену Іванову та «Труханівська Січ» за винесення питання трощення Собору та «простроченого» директора Національного заповідника «Глухів». Пане Міністре культури, як довго ще триватиме знищення пам’ятки національного значення та культурної спадщини України?», – завершила свій пост Олена Терещенко-Єскіна.

Паралельно на протязі довготривалого часу місцеві мешканці спостерігають, як Глухів атакують групи незрозумілих молодиків та дівчат, серед яких засвітилися так звані антикорупціонери проекта Парцхаладзе «Стоп Корупції», після чого на президентському п»ятому каналі виходять фейкові новини з голословними звинуваченнями місцевої влади у сепаратизмі.




ОЗГ, якій доводиться протистояти глухівчанам і міському голові Мішелю Терещенку

Як вірно пише Олександр Кравчук на своїй сторінці у ФБ, Мішель Терещенко – ледь не єдиний з українців (а точніше – один з небагатьох – ред.), народжених на Заході, хто повернувся в Україну будувати справедливу, європейську країну.

З родини Терещенків вийшли видатні підприємці, будівельники, меценати, українські державотворці…



Династія меценатів сім’ї Терещенків

Обраний мером батьківщини своїх предків – міста Глухова, Терещенко прагне в колишній гетьманській столиці створити приклад європейського міста для України.

А чим примітна родина Деркачів?

Погрози, спалення авто дружини, напади «тітушок», замовні справи, бруд, саботаж – феодальна система хоче залякати й вигнати Мішеля з батьківщини, не дати можливості показати людям – можна жити так, як належить жити людям.



Відданий посіпака «братньо»-ворожого «русского мира» Андрій Деркач

За всім цим стоїть на Сумщині саме Андрій Деркач – випускник академії ФСБ Москви 1993 року, син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача, котрий в 1995-1998 рр. очолював Держмитслужбу України. У 1998-2001 рр. вже очолював СБУ.



Леонід Деркач

Свого часу Деркач-старший очолював відділ КДБ на Дніпропетровському ракетно-будівному заводі-гіганті «Південмаш», одним з керівників якого був майбутній президент України Леонід Кучма. Вони навіть породичались — дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами.



Правопуч від Кучми – Андрій Деркач

Як згадує А. Деркач, він «зростав в сім’ї Кучми …сидів у нього на колінах». Тому невипадково, як стверджує ряд джерел, виявився хрещеником Кучми, за правління якого покладено початок олігархічного пограбування України, першим серед них став його зять Віктор Пінчук.



Зять-олігарх і тесть-президент

«В дитинстві я дивився фільми про сіцілійську мафію, я не знав, що побачу мафію «наживо». В Україні 99 відсотків людей, з якими я зустрічаюся, – гарні люди, вони прагнуть жити в щасливій країні. Перешкоджає невеличка кількість мафіозі, яка прагне залишити країну під своєю владою» – говорить Мішель…

Саме за каденції Кучми та його кума тоді й зорганізувалась мафіозна система, структурувалася й вкрала перші капітали. 158 млн. доларів – статок «успішного менеджера» Деркача. Бандити, поліція, прокуратура, СБУ, власні теле-радіо-канали…

«Кісткою в горлі» для подальшого панування на Сумщині нардепу багатьох скликань А. Деркачу став Мішель Терещенко…

Два прізвища, два роди, дві історії, два світи…

Терещенки – підприємництво власними зусиллями, талантом, безліччю будівель, меценатство – лікарні, музеї, бібліотеки, церкви, видатні твори, навчальні заклади для України…

Деркачі – побудова корумпованої мафіозної системи, вбиті журналісти, «закон 16 січня», Небесна Сотня, війна, пограбування, купання в розкоші…

Щоб не бути голослівними, наведемо рядки зі статті «Нардеп Деркач «наїхав» на заступника начальника СБУ» (https://ord-ua.com/2017/07/16/nardep-derkach-nayihav-na-zastupnika-nachalnika-sbu/):

«В кінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який в свою чергу тісно пов’язаний з російським ФСБ і особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі — свої люди.



Андрія Деркача називали представником «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Могилевич — мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії і України до США. Він — один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї і ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції і відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом.

На плівках Мельниченка зафіксовано розмову Кучми і Деркача про Могилевича, який свідчить, що глава СБУ мінімум двічі зустрічався з мафіозі в Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» в 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви в серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу і «алюмінієвому королю» Росії Михайлу Чорному, також тісно пов’язаного з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом — одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії».



З нинішнім президентом у А.Деркача пречудові стосунки

Довідка НВ

З 1998 року – народний депутат України III-VI скликань.

У 2006-2007 рр. поєднував посаду депутата з господарськими посадами: спершу – президента НАЕК Енергоатом (монополіст на ринку атомної енергетики України), потім – генерального директора державного концерну Укратомпром.

З грудня 2012 року – народний депутат України VII скликання, висуванець Партії регіонів по одномандатному округу №159 в Сумській області. Член комітету Верховної Ради з питань бюджету. Член Партії регіонів.

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання (обраний по одномандатному виборчому округу № 159.

Погляди і оцінки. У різні роки ставав депутатом по мажоритарному округу, за списками «прокучмівської» блоку «За Єдину Україну!», Соцпартії і Партії регіонів. Свого часу був членом і одним з лідерів партії Трудова Україна (очолював політвиконком, главою партії був Сергій Тігіпко). Ще раніше був членом партії Справедливість, очолював міжфракційне депутатське об’єднання «В Європу – разом з Росією».

Підготував публікацію Стас ЧЕРКАС, Your text to link...Наша версія